Білонна монета. Новий етап у розвитку монети як форми грошей пов’язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю.

Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу — вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмінної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її зі звичай­ного дешевого металу було об’єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам альтернативи повноцінним грошам і заміні їх неповноцінними. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах.

Демонетизація золота.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразово підкреслював, що гроші за своєю природою — це золото і срібло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ ЗУМОВИЛИ НЕСПРОМОЖНІСТЬ ЗОЛОТА НАЗАВЖДИ ЗАКРІПИТИСЯ В РОЛІ ГРОШЕЙ ТА ПІДГОТУВАЛИ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ПЕРЕХОДУ ДО ЯКІСНО НОВОГО ТИПУ ГРОШЕЙ — НЕПОВНОЦІННИХ.

Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги.

ПО-ПЕРШЕ, ШВИДКО ПОСИЛЮВАЛИСЯ ВИМОГИ ЩОДО ЗРОСТАННЯ ОБСЯГІВ ВІДТВОРЕННЯ ГРОШОВОГО ТОВАРУ ВІДПОВІДНО ДО ІНТЕНСИВНО ЗРОСТАЮЧИХ МАСШТАБІВ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА Й ОБІГУ.

ПО-ДРУГЕ, ЗРОСТАЛИ ВИМОГИ ЩОДО СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ГРОШЕЙ.

ПО-ТРЕТЄ, САМА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ У НОВИХ УМОВАХ, ЩО ВИМАГАЛИ АКТИВНОГО ВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА, ПОВИННА БУЛА СТАТИ БІЛЬШ ГНУЧКОЮ, БІЛЬШ ПОДАТЛИВОЮ ДО ДЕРЖАВНИХ РЕГУЛЯТИВНИХ ЗАХОДІВ.

Зазначені вимоги не міг задовольнити жодний товар — продукт людської праці, навіть найблагородніший із металів — золото. Будучи відносно м’яким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне поширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зростанням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах ХХ ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі.

ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ДЕМОНЕТИЗАЦІЮ ЗОЛОТА, ПІДГОТУВАЛИ ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ГРОШОВОЇ СУТІ — ТАК ЗВАНИХ КРЕДИТНИХ ГРОШЕЙ.

Одним із перших у світовій економічній думці науково обґрунтував можливість існування неповноцінних грошей, не пов’язаних із золотом, і довів високу ефективність такої форми грошей відомий український економіст М. І. Туган-Барановський. Його ідеї, висловлені на межі XIX—XX ст., сприяли формуванню фундаменту сучасного монетаризму.

Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

ПАПЕРОВІ ГРОШІ. Поняття паперових грошей має два тлумачення: широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо), і вузьке, коли паперові гроші ототожнюються лише з казначейськими білетами. У цьому підручнику будемо застосовувати поняття паперових грошей у вузькому розумінні. ЦЕ НЕРОЗМІННІ НА МЕТАЛ ЗНАКИ, ЩО ВИПУСКАЮТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ ДЛЯ ПОКРИТТЯ СВОЇХ (БЮДЖЕТНИХ) ВИТРАТ І НАДІЛЯЮТЬСЯ НЕЮ ПРИМУСОВИМ КУРСОМ, ВИЗНАЮТЬСЯ ЗАКОНОДАВЧО ОБОВ’ЯЗКОВИМИ ДО ПРИЙМАННЯ У ВСІ ВИДИ ПЛАТЕЖІВ.

Визначальними ознаками паперових грошей є:

- випуск їх для покриття бюджетного дефіциту;

- нерозмінність на золото;