Історіографія психології конфлікту.

Конфлікти завжди притягували до себе увагу людини, однак предметом наукового вивчення вони стали відносно недавно. Багато в чому цьому сприяли змінені економічні та соціальні умови життя людей, призвівші до серйозних наслідків в людських відносинах (військові і побутові конфлікти, спалахи насильства в етнічних зіткненнях, розбіжності на роботі і т.п.). Все це стимулювало інтерес до конфлікту як соціального явища не тільки в повсякденній свідомості людини, але і в науці. З'явилися нові напрями у вивченні конфліктів, створені цілі наукові школи і напрямки в філософії, соціології, психології. Однак якими б не були досягнення сьогоднішнього дня, вони, так чи інакше, всі спираються на результати минулих відкриттів в даній області.

Перші спроби створити соціологічну теорію вдосконалення соціальної системи, де б обгрунтовувалася роль конфлікту, відносяться до другої половини XIX ст. У цей період з'явилися роботи англійського соціолога Герберта Спенсера (1820 - 1903 рр..), Наприклад «Основи соціології», в яких розвивався тезу про загальність та універсальність конфлікту.

Особливе місце в теорії соціального конфлікту займають роботи Карла Маркса (1818 - 1883 рр..). Його відкриття матеріалістичного розуміння історії дало можливість по-новому поглянути на розвиток соціальних відносин. За К. Марксом, у суспільстві люди вступають один з одним у необхідні соціальні відносини, які не залежать від їхньої волі і свідомості. Це головна умова формування соціальної субстанції, суспільства. Його розвиток здійснюється відповідно до діалектичним законом єдності і боротьби протилежностей, які в цьому суспільстві представлені великими соціальними групами або класами. Основна проблема в їх відносинах - система розподілу ресурсів.

У першій половині XX в. проблема конфлікту в соціології розвивалася в рамках системно-функціональної школи. У цей період інтенсивно розвивалися прикладні соціологічні дослідження, спрямовані на виявлення умов виникнення та протікання конфліктів на мікрорівні - у малих групах і між окремими індивідами. Завданням практичної соціології був пошук ефективних методик вирішення конфліктних ситуацій в організаціях, на виробництві. Ці конфлікти розглядалися як негативні процеси, які стримують розвиток суспільства. Увага соціологів займали страйки, демонстрації протесту, бунти, військові конфлікти та інші «аномалії» соціальної дійсності.

Дана переорієнтація в підході до вивчення соціального конфлікту була обгрунтована американським соціологом Толкотт Парсонс (1902 - 1979) у роботі «Структура соціальної дії». Аналізуючи функціональну модель суспільства, Т. Парсонс розглядав суспільство як систему відносин між людьми, сполучною ланкою якої є норми і цінності.

У міру розвитку суспільства, науки міцніло розуміння необхідності враховувати природну неминучість і закономірний характер виникнення соціальних суперечностей, що переростають у конфлікт. У підсумку з початку 1950-х років у США, Франції, Німеччині і низці інших західних країн склалися і набули поширення сучасні концепції конфлікту.

На початку 60-х років американський соціолог Кеннет Боулдінг зробив спробу створити універсальне вчення про конфлікт - «загальну теорію конфлікту» («Конфлікт і захист: загальна теорія», 1963). Відповідно до неї конфлікт - загальна категорія, притаманна живому і неживому світу, виступає базовим поняттям для аналізу процесів соціальної, фізичної, хімічної та біологічної середовища. Всі конфлікти мають загальні функції, властивості і тенденції виникнення, протікання і вирішення. На думку Боулдінга, в природі людини лежить прагнення до постійної боротьби із собі подібними, до ескалації насильства. Однак конфлікти потрібно долати, істотно обмежувати.

В Україні конфліктологія тільки формується, її почали вивчати у вищих закладах освіти.

Упродовж XX і початку XXI століття кількість конфліктів на планеті не зменшилася. Вони накопичуються, призводять до світових війн, революцій, локальних зіткнень, проблемних ситуацій на міжособистісному, внутрішньоособистісному та світовому рівнях тощо. Конфлікти багатоманітні, вони виникають і проявляються в усіх сферах суспільного буття.

ині в Україні вирізняють такі проблеми в галузі конфліктології:

* напрацювання категоріального та понятійного апарату з основ конфліктології, створення наукової бази, аби викладати конф-ліктологію у вищих навчальних закладах як одну з важливих та необхідних наук;

* інтеграція гуманітарного, медико-біологічного й технічного підходів у дослідженні конфліктів і пошуку індикаторів їхнього раннього виявлення з використанням сучасних системно-математичних методів, ЕОМ;

* підготовка фахівців для наукового та практичного дослідження проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів, створення спецгруп практиків-конфлікте логів;

* вивчення та уміле запозичення кращого світового досвіду з конфліктології за допомогою організації та проведення міжнародних конференцій, симпозіумів, тренінгів і направлення фахівців до інших країн для ознайомлення з набутим досвідом за сприяння Міжнародного фонду "Відродження";

* організаційно-дослідна робота для створення підручників і методик для практичних порад щодо розв'язання та запобігання конфліктам.