Підбір та аналіз літератури та формулювання припущень про причини виникнення проблеми

Бібліографічний опис джерела	Основні ідеї та тези, що стосуються проблеми
Навчально-методична та довідкова література
Гуревич П.С. Психология экстремальных ситуаций: учеб. пособие для студентов. – М.: УНИТИ-ДАНА, 2007. – 495 с. (Серия «Актуальная психология»)	Автор розглядає проблему виникнення стресу. Основні чинники стресу: дефіцит часу і підвищена відповідальність завдання. Зазначається, що певний рівень стресовості є нормальним для життя людини. В результаті дії стресових умов діяльності можуть відбуватися нервові зриви, знижуватися імунітет людини. Стрес, пов’язаний із загрозою життю, зазвичай придушує емоції, можуть виникати неадекватні реакції, натомість примітивні реакції можуть не блокуватися, не витіснятися, а безпосередньо задовольнятися.
Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология. – СПб: Питер, 2001. – 464 с.	Сила нервових процесів є показником реактивності та витривалості нервової системи. У суб’єктів зі слабкою нервовою системою рівень активації у стані спокою вищий, ніж в осіб із сильною нервовою системою. Отже, їм потрібен менший подразник для психічної активації. Проте, почавши реагувати раніше, у суб’єктів зі слабкою нервовою системою раніше відбувається зниження ефекту реагування, ніж в осіб з сильною нервовою системою. Відповідно, суб’єкти зі слабкою нервовою системою виснажуються швидше.
Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А. В. Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – 350 с. (Глава 3. Психология субъекта профессиональной деятельности. С. 196-211.).	Наводяться методи оцінки важкості і напруженості праці. Вивчення ступеня напруженості уваги, напруженість аналізаторних функцій, ступінь емоційної та інтелектуальної напруженості, монотонність праці, ступінь навантаження на пам’ять. Ознаки монотонної праці: висока частота повторень трудових дій, нетривалий часовий цикл виконуваних операцій, малоелементний кількісний склад операцій, структура одноманітності трудових дій, простота трудових дій.
Вузькоспеціалізована література
Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под редакцией В.А. Ядова. – Л.: «Наука». Ленинградское отделение, 1979. – 264 с. (Академия наук СССР. Институт социально-экономических проблем).	Розглядаються соціально-установочні підходи до вивчення поведінки людини. Установка є готовністю до активності у певному напрямку і виникає на базі взаємодії потреб і середовища, але не середовища взагалі, а лише того, вплив якого він зазнає у цей момент часу. Установка є модус цілісного суб’єкта у кожний дискретний момент його діяльності, модус, який являє собою вищий рівень організації людських сил. Причому установка є динамічним утворенням. Розглядається ієрархічна структура диспозицій особистості. На першому рівні диспозиційної регуляції відбувається реакція суб’єкта на актуальну предметну ситуацію, на специфічні і такі, що швидко змінюють один одного, впливи зовнішнього середовища. Це – поведінкові акти. Їх доцільність детермінована з боку суб’єкта необхідністю встановити адекватну відповідність між актуальною психофізичною потребою і предметною ситуацією в цей момент, яка одразу переходить у порушення «рівноваги» і завдячуючи новому поведінковому акту змінюється новою рівновагою.
Кєрик О.Є. Взаємозв’язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій / Кєрик Оксана Євгенівна. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. – К., 2009. – 19 с.	У дисертаційному дослідженні висвітлюються деякі особливості взаємозв’язку компонентів самосвідомості та переживання у травмуючи ситуаціях.
Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Перспективы социальной психологии. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 429 с.	Ситуація містить три типи даних: 1. Об’єктивні умови, в яких діє індивід або група. Ця сукупність цінностей – економічних, соціальних, релігійних, – які прямо і непрямо впливають на свідомість індивіда. 2. Вже існуючі установки, які здійснюють в даний момент реальний вплив на поведінку. 3. Визначення ситуації – більш або менш ясна концепція умов і усвідомлення установок. Безпосередня взаємодія людини з людиною відбувається у певному контексті і на певній основі. Фактори, що її визначають: 1) конфігурація факторів, що належать індивідам, які беруть участь у ситуації (їхні характеристики, стосунки між ними), 2) конфігурація факторів, що відносяться до задачі, проблеми, діяльності (задача нова або знайома, тривіальна або творча, структурована чи неструктурована), 3) конфігурація факторів, що відносяться до умов і обставин, 4) набір факторів, пов’язаних з індивідуальним відношенням індивіда до трьох вищезазначених фактора (навички рішення задачі, ступінь тривалості включеності у проблему, установки щодо інших, почуття легкості або дискомфорту) Помилки щодо суб’єктивної інтерпретації: 1. Нездатність визнати, що розуміння індивідом зовнішніх стимулів є результатом більшою мірою активного і конструктивного психічного процесу, ніж пасивного прийняття і реєстрації певної зовнішньої реальності. Тобто у розуміння зовнішніх стимулів люди влітають власні когнітивні процеси і не помічають цього. 2. Нездатність усвідомлювати внутрішньо притаманну суб’єктивну інтерпретацію змінюваності. Люди не усвідомлюють, що інша людина може по-іншому інтерпретувати ту саму ситуацію. Прогноз поведінки іншого буде близьким до точності лише тоді, коли вони обидва будуть однаково інтерпретувати ситуацію. 3. Неспроможність усвідомлювати те, що дії та результати, які спостерігаються, можуть слугувати відображенням не особистісних диспозицій діючого суб’єкта, а, скоріше, об’єктивних факторів ситуації, з якими людина стикається, і її суб’єктивною інтерпретацією цих факторів. Можна керувати поведінкою людей у ситуації, враховуючи фактор напруженості. Для цього можна користуватися двома протилежними способами. 1. Можна додавати чи розвивати стимулюючі сили, збільшуючи тим самим напругу в системі, адже вплив певних стримуючих сил теж буде зростати. 2. Можна нівелювати чи послаблювати дію стримуючих сил, що перешкоджають бажаним змінам, зменшуючи таким чином напругу в системі.
Аргайл М., Фернхем А., Грахам Дж. // Психология социальных ситуаций / Сост. и общая редакция Н.В. Гришиной. – СПб.: Питер, 2001. – С. 188-197.	Характеристики ситуації: 1. Структура цілей. 2. Репертуар елементів. 3. Правила. 4. Послідовність поведінки 5. Концепти. 6. Умови. 7. Ролі. 8. Навички і труднощі. Ці характеристики є взаємопов’язаними і утворюють певну систему. Цільова структура може мати більше, ніж одну ціль. Елементи – це дії, необхідні для досягнення цілей. Правила розвиваються поступово; вони можуть змінюватися, але ці зміни повільні. Загальні правила: 1) підтримувати комунікацію, 2) забороняти втечі, 3) забороняти агресію, 4) координувати поведінку, 5) притримуватися кооперації. Репертуар елементів обумовлює їх послідовність (питання – відповідь). Послідовність може розділятися на епізоди або фази. Ролі – це позиції, для яких характерні різні схеми поведінки. Кожна соціальна ситуація має свої труднощі і необхідні конкретні соціальні навички, щоб справитися з ними. Труднощі ситуації: 1) ситуація асертивності (постояти за свої права), 2) виступ перед публікою, 3) конфлікт з ворожими людьми, 4) зустріч з незнайомими людьми, 5) інтимні ситуації (з протилежною статтю), 6) контакти з людьми, наділеними владою, 7) страх критики, допустити помилку.
Internet-джерела
Методика определения нервно-психической устойчивости, риска дезадаптации в стрессе «ПРОГНОЗ 2» //http://cpd2002.pisem.net/TEST/NPU2.htm	Наведено приклад інтерпретації результатів дослідження за методикою «Прогноз», а також вказано додаткові вимоги до аналізу результатів на рівні спостереження та вивчення анкетних даних про людину.

Припущення щодо причин виникнення проблеми. Виникнення проблеми порушення дисципліни охоронцями банківських установ, імовірно, пов’язано зі збігом наступних психологічних чинників: 1) природна нестійкість до нервово-психічної напруги (вплив спадкових та вроджених факторів, наприклад, слабкий тип нервової системи, при якому суб’єкт не здатен тривалий час витримувати дію інтенсивних подразників); 2) особливості виховання та соціалізації суб’єкта, що сформували негативний життєвий досвід, який перешкоджає професійній інтеграції в умовах відчуття підвищеної небезпеки; 3) виникнення реальної ситуації небезпеки, досвід поводження в якій у суб’єкта відсутній, а відтак він не має змоги блокувати, витісняти, гальмувати дію першосигнальних реакцій.

Консультація з фахівцями

Потреби у консультації з фахівцями немає. Проте є необхідність отримати додаткову інформацію щодо біографічних та особистих даних працівників охоронної структури з метою вивчення ймовірного впливу спадкових чи набутих факторів на рівень їх нервово-психічної стійкості.

2.4. Складання розгорнутого плану виконання завдання, підбір методів та аналіз ресурсів

Етап роботи	Методи та процедури	Необхідні ресурси
Об’єктивне вивчення ймовірних спадкових та набутих чинників, що можуть впливати на рівень нервово-психічної стійкості, а також вивчення ознак нервово-психічної нестійкості	Вивчення біографічних та особистих даних працівників охоронної структури. Індивідуальні бесіди з працівниками, в якому з’ясовується наявність спадкових і набутих чинників, що можуть сприяти розвитку нервово-психічної нестійкості	Тривалість дослідження: 2 дні (16 годин). Необхідні матеріали: анкети з особистою інформацією про працівників (відділ кадрів)
Суб’єктивне дослідження рівня нервово-психічної стійкості охоронців банківських установ	Проведення та обробка результатів методики «Прогноз» В.А. Бодрова з працівниками охоронної структури. Визначення рівня їх нервово-психічної стійкості.	Тривалість дослідження: 4 години. Необхідні матеріали: запитальник із 84 твердженнями і 28 реєстраційних листів до анкети «Прогноз» В.А. Бодрова.
Проведення консультації з керівником охоронної структури за результатами дослідження	Консультативна бесіда з керівником охоронної структури.	Тривалість консультації:1 година. Необхідні ресурси: приміщення для проведення консультативної бесіди; результати дослідження представлено у таблицях.