Під час аналізу комплексу психомалюнків з’ясувалося, що клієнтка мала досвід кількарічної давнини близького спілкування з хлопцем Сашком, який покінчив життя самогубством. Для дівчини це стало справжньою несподіванкою, вона важко переживала те, що сталося. Однак на похорони не прийшла, тому що злякалася. Тепер картає себе, відчуває провину у тому, що сталося.
П.: Що зображено на малюнку «Мій звичайний день»?
К.: Я відповідаю в школі біля дошки.
П.: Що роблять інші?
К.: Усі дивляться на мене й аплодують за хорошу відповідь.
П.: Цікаво те, що на малюнку «Зі мною завжди так трапляється» ти зображуєш свій шкільний щоденник, в якому стоїть чотири незадовільні оцінки. Як можна пояснити цю суперечність?
К.: Справді… (розгублена).
П.: Виходить так, що зазвичай ти якась невдаха, але за певних обставин ти потрапляєш у центр уваги – і тебе визнають. Тобі аплодують хлопець і дівчина. Хто це може бути?
К.: Я не знаю. Це мої однокласники.
П.: Які між ними можуть бути стосунки?
К.: Мабуть, звичайні, дружні.
П.: Помітно, що дівчина навіть трішки торкається хлопця за спину. Можна припустити, що між ними близькі стосунки, можливо, навіть фізичні. Вона його підштовхує до тебе?
К. (дещо здивовано): Я б не сказала. Так просто вийшло. Я не великий майстер малювання.
П.: За що вони тобі аплодують?
К.: Вони мною захоплюються як людиною.
П.: За який вчинок?
К.: Не знаю.
П.: Може, за те, що ти й досі не можеш забути Сашка і своїми діями (тим, що не маєш інших друзів-хлопців) ніби є вірною йому?
К.: Я, коли малювала, не думала про це… Мені важко відповісти.
П.: На це вказує те, що по суті тобою захоплюється пара (хлопець і дівчина). А ти, як стає зрозуміло, без пари. Чи не схожий цей хлопець, якого ти зображуєш у профіль, на Сашка?
К.: У Сашка теж темне волосся. Але навіщо мені його зображувати серед однокласників, коли він давно не живе?
П.: А тому що ти навіть не наважуєшся сказати «помер». Він для тебе досі живий і саме заради нього ти продовжуєш так поводитися, щоби почуватися менш винуватою. Плата за почуття провини – збереження йому вірності. Саме тому тобі зазвичай ставлять «двійки», але в окремі моменти життя, коли ти «відшиваєш» чергового хлопця (а на малюнку «Мій звичайний день» ти ніби відвертаєшся від усіх і насамперед від хлопця), тобою починають захоплюватися як особою, що поклала своє життя на вівтар вірності. Саме тому малюнок «Мій тотем» зображує хрестик як символ віри і смерті.
К.: Так, звісно. На малюнку «Я-реальне, Я-ідеальне» я зображую, що хлопці мріють про мене, але найближче до свого обличчя я розташовую саме темноволосого Сашка. Дивно…
П.: При цьому характерним є те, що генітальну зону хлопців ти ніби прикриваєш партою. Тобто сексуальні стосунки в принципі зараз неможливі, адже ти зберігаєш вірність Сашкові. Та й в самої себе ти зображуєш лише голову, а тулуба як символу чуттєвості немає.
К.: Так. На малюнку «Моя майбутня сім’я» я, певно, теж зображую темноволосого Сашка.
П.: Що цікавого на цьому малюнку?
К.: Не видно наших облич. Ми стоїмо спиною.
П.: Ви ніби йдете вперед, але не видно облич. Тому що Сашка вже немає. Цей союз безперспективний, оскільки ви стоїте на дорозі, ніби осяянійй сонцем, хоча сонце розташовується з правого верхнього боку. Тобто воно вас не освітлює і не гріє.
К.: Погоджуюсь. Я ще звернула увагу на те, що на малюнках «Мій звичайний день» і «Зі мною завжди так трапляється» щось пишеться: на дошці і в щоденнику, але результат різний. Причому біля дошки я теж стою спиною до глядачів. Ніби це якесь несправжнє спілкування.
П.: Це щось протилежне до звичайного спілкування, хоча ти в ньому і зацікавлена. Тобі подобається бути ідеалом для багатьох хлопців. На малюнку «Я-реальне, Я-ідеальне» ти представлена тільки в якості ідеалу. Ці два образи збігаються. Тому що ти відчуваєш себе лише в такій якості – бути нереальною. Тому, мабуть, стосунки і не складаються.
К.: Дивовижно, я навіть помітила, що на малюнку «Я-реальне, Я-ідеальне» я спочатку намалювала себе поряд із Сашком, а потім витерла гумкою. Про що це може свідчити?
П.: Це, мабуть, вказує на твоє неоднозначне ставлення до нього.
К.: Як?! Я ж його любила. Я…
П.: Повернемося до малюнка «Найжахливіше, що зі мною сталося». На ньому відображається суперечливе ставлення до Сашка. Подивися, він ніби розділяє тебе на дві частина: одна частина гірко плаче (символ руки та сліз), інша – перелякана. Ця твоя друга частина не плаче (порожні очі, порожній рот, навіть рук не видно).
К.: Просто я дуже тоді злякалася. Я боялася йти на похорони. (Засмучується, важко говорити).
Далі проводиться психотерапевтична техніка «Прощання», в процесі якої клієнтка відпрацьовує невдало витіснені почуття страху і жалю, пов’язані з Сашком.
