Документи загального визначення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра політології та правознавства

Методичні поради та завдання

До практичних занять з курсу

«Право інтелектуальної власності України»

У к л а д а ч:

доцент В.А. Папанова

Бердянськ, 2012
Методичні поради та завдання до практичних занять з курсу “Право інтелектуальної власності України” / Уклад.: В.А. Папанова. – Бердянськ:, 2012. – __ с.

 

У к л а д а ч: В.А. Папанова

 

Основною метою методичних порад та завдань для практичних занять з навчальної дисципліни «Право інтелектуальної власності України» є надання допомоги студентам у вивченні найбільш складних питань спецкурсу та набуття ними навичок самостійної роботи з літературними джерелами та законодавством, що регулює відносини в сфері інтелектуальної власності.

Семінар №1

Тема: Авторське право та суміжні права

Питання

1. Об'єкти авторського права, їх ознаки.

2. Об'єкти сумiжних прав.

3. Особистi права авторів i майновi права суб’єктів авторського права (суміжних прав).

4. Виникнення i здiйснення авторського права. Сроки охорони авторських i сумiжних прав.

5. Захист авторських та суміжних прав.

 

Нормативні акти

1. Цивільний кодекс України, Книга 4.

2. Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм: Закон України вiд 23 березня 2000р. // Урядовий кур’єр.- 2000.- №77.

3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. в редакції закону від 11 липня 2001р. // Офіційний вісник України. - 2001.- № 32. – Ст. 1450.

Література

1. Денисова Р.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда как один из гражданско-правовых способов защиты авторских прав // Проблемы законности.- 1998.- Вып. 35.- С.75-80.

2. Основы интеллектуальной собственности.- К.: Издательский Дом «Iн Юре», 1999.- 600с.

3. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав.- М.: Юрид.лит.,1987.- 222 с.

4. Мусияка В.Л. Важнейшие правовые формы защиты субъективного авторского права // Проблемы социал. законности: Республиканский межведомственный науч. сборник.- 1987.- Вып. 20.- С.72-78.

5. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького.- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.- 624 с.

6. Пiдопригора О.А., Пiдопригора О.О. Право iнтелектуальної власностi України: Навч. посiбник для студентiв юрид. вузiв i фак. ун-тiв.- К.: Юрiнком Ιнтер, 1998.- 336с.

7. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність.-Харкiв: Фірма ”Консум”, 1997.- 192с.

8. Підопригора О. Деякi зауваження до авторського права // Вiсник Академiї правових наук України.-1998.-№ 3.-С. 37-49.

9. Савельєва I. Охорона фонограм // Iнтелектуальна власнiсть.-1999.-№6.-С.31-37.

10. Святоцький О. Захист прав на об’єкти iнтелектуальної власностi у судовому порядку // Iнтелектуальна власнiсть.- 1999.- №3-4.- С.13-18.

11. Шишка Р. Право iнтелектуальної власностi: погляд на проблему // Право України.- 1999.- №1.- С.57-59.

12. Яркина Н.Е. Особенности применения альтернативных мер гражданско-правовой ответственности за нарушение смежных прав // Проблеми законності.- Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 2002.- Вип. 53.-С. 169-175.

Завдання

1. Даниленко звернувся до суду з позовом до видавництва “Радуга” з вимогами припинити виробництво і розповсюдження книги “Життя тварин” та просив суд вилучити у відповідача примірники книги, а також стягнути з видавництва понесені збитки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, як автор цієї книги, права на її відтворення і розповсюдження видавництву “Радуга” не надавав.

Представник видавництва “Радуга” проти позову заперечував та пояснив, що авторських прав Даниленка видавництво не порушувало, оскільки тиражувало та розповсюджувало книжки на умовах договору з видавництвом “Цікавий світ”, яке надало йому права на перевидання даного твору.

У суді було встановлено, що Даниленко видав видавництву “Цікавий світ” невиключну ліцензію на відтворення і розповсюдження цієї книжки. Останнє вирішило, що воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках знак “копірайт”, після якого зазначалося найменування видавництва.

Чи є правомірними дії видавництва “Цікавий світ” та видавництва “Радуга”? Як слід вирішити справу?

 

2. Акціонерне товариство “Владібор” на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп’ютерної програми для автоматизації бухгалтерського обліку “Влад”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Парус” звернулося до суду з позовом до АТ “Владібор”, в якому просило припинити продаж даної продукції та стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ “Парус” мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми і як такий розповсюджує програму під назвою “Парус”, а АТ “Владібор” вкрало програму та поширює її під іншою назвою. Представники ТОВ “Парус” стверджували, що програма “Влад” містить явну подібність з програмою “Парус”, і висловили думку про те, що опис та тексти програми були скопійовані.

АТ “Владібор” проти висунутих вимог заперечувало, посилаючись на те, що програма “Влад” була розроблена її співробітником Петровим. Авторські права на цю програму зареєстровані 30.05.2004р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ “Владібор”.

Судова експертиза встановила, що програми “Влад” та “Парус” являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами і мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ “Парус” зі своїми замовниками–користувачами програми) з’ясувалося, що програмний продукт “Парус” реалізовувався ТОВ “Парус” починаючи з квітня 1993р.

Чи має місце порушення авторських прав ТОВ “Парус”? Яке рішення повинен прийняти суд?

 

3. Погуляєв звернувся до суду з позовом до ТОВ “НАК” та Єрьоменко про захист авторських прав. У позові він просив заборонити тиражування, розповсюдження аудіокасет, на яких були записані моноспектаклі позивача, а також вилучити та знищити усі примірники з торгового обігу та стягнути з відповідачів компенсацію за порушення авторського права у розмірі 7000 грн. і моральну шкоду у розмірі 700 грн. Позивач мотивував свої вимоги тим, що він є автором усних творів, зафіксованих на касетах, володіє виключними правами відносно їх використання та нікому цих прав не передавав.

Під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ “НАК” виготовило 500 примірників аудіокасет із записом моноспектаклів Погуляєва. На касетах були розміщені знаки охорони авторських прав та суміжних прав із зазначенням їх володільця - ТОВ “НАК”. Представники відповідача пояснили, що ці записи були випущені на замовлення Єрьоменко, який передав їм оригінал фонограми та видав дозвіл на відтворення її примірників. Частина касет (250 примірників) була передана ТОВ “НАК” в якості оплати за тиражування фонограми з правом їх розповсюдження. У суді Єрьоменко пояснив, що авторських прав Погуляєва він не порушував, а запис усних творів, які передавалися в радіоефірі, зробив самостійно на власній апаратурі. Тому він вважає себе виробником фонограми і особою, що має суміжні права на її використання.

Як слід вирішити справу? Чи є в даному випадку порушення авторських прав? За яких умов охороняються суміжні права виробників фонограм?

 

4. Редакція газети "Відомості сьогодення" пред'явила до ТОВ «Інформ» позов про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Підставою для звернення до суду було розміщення на сайті відповідача в мережі Інтернет матеріалу, що був опублікований у газеті позивача. Майнові авторські права на цей матеріал були передані редакції газети автором надрукованої статті Тихим на підставі авторського договору. У зв'язку з цим позивач вважає свої авторські права порушеними і вимагає від ТОВ "Інформ" компенсації в розмірі 10000 грн.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що розміщення матеріалу на сайті у системі мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки воно не належить ні до відтворення, ні до показу, ні до сповіщення твору, у зв'язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.

Чи має редакція авторські права на опубліковану статтю?

Чи вірні доводи відповідача?

Вирішить справу.

 

5. Лавренко у березні 2004 р. звернулась до місцевого суду з позовом до рекламно-інформаційної компанії “Одекс”. За матеріалами справи Лавренко працювала у цій компанії головним редактором і директором проекту по випуску довідника “Будівельні компанії Києва”. Довідник був виданий “Одекс” двічі: один раз за часи праці Лаврінко у компанії у квітні 1999р., а вдруге - після її звільнення – у січні 2004р. Позивачка вважає, що саме вона є автором довідника, оскільки вона збирала, обробляла матеріали, покладені в його основу, створила назву та інші складові довідника. Крім того, ця робота не входила до її службових обов'язків як головного редактора і директора проекту. За трудовим договором вона зобов'язана була організовувати роботу творчого колективу та видавничого процесу. Після звільнення Лавренко зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво. На підставі цього позивачка вимагала:

визнати за нею авторські права на довідник;

зобов'язати відповідача припинити використання її твору у довіднику 2004р, який був виданий без її згоди;

сплатити авторську винагороду за використання довідника в обох виданнях -1999р і 2004р.

відшкодувати моральну шкоду.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивачки, зазначив, що, по-перше, із Лавренко не було укладено авторську угоду, в якій би визначалась авторська винагорода. По-друге, позивачка отримувала заробітну плату, а створення довідника було головною умовою прийняття її на роботу.

Чи правомірні вимоги позивача? Вирішіть справу.

 

Семінар №2

Тема: Патентне право

Питання

1. Патентне право та об'єкти його охорони.

2. Право на винаходи і кориснi моделi.

3. Право на промисловi зразки.

4. Оформлення прав на винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки.

5. Порушення та захист прав патентовласника.

 

Нормативні акти

1. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року // ВВР.- 1991.- № 46. - ст. 617.

2. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - ст. 34.

3. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон України в редакції Закону від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 37. - ст. 307.

4. Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 р. № 22 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 9. – Ст. 386.

5. Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 р. № 22 // Офіційний Вісник України. – 2002. - № 11. – Ст. 531.

6. Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 12.04.2001 р. № 291 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 18. – Ст. 804.

7. Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 8 // Офіційний Вісник України. - 2004. - № 2.- Ст.38.

Література

1. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины. – Харьков: Основа, 1994. – 64 с.

2. Андрощук Г.И., Работягова Л.І. Патентне право: правова охорона винаходів: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999. – 216 с.

3. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Изобретательское право. – М.: Гос. юр. издат., -1960, - 228 с.

4. Боденхзаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности: комментарий. М., 1977.

5. Дахно И. Патентоведение. - Харьков: Ксилон, 1997. - 313 с.

6. Еременко В.И. Европейское патентное законодательство. - М.: ВНИІІИПИ, 1989.

7. Крижна В.М. Патентовласники за чинним законодавством України // Інтелектуальна власність. - 1999. - № 2. - С. 9-11.

8. Крижна В.М. Винаходи, корисні моделі і промислові зразки як об’єкти ліцензійних договорів // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 3. - С. 18-20.

9. Крижна В.М. Юридична природа ліцензійного договору в патентному праві // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - Вип. 37. - С. 114-119.

10. Крыжна В.Н. Правовое регулирование служебных объектов промышленной собственности // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - Вип. 35. - С. 58-63.

11. Крыжна В. Право преждепользования в патентном праве Украины // Предпринимательство, хоз-во и право. - 1999. - № 2. - С. 36-39.

12. Крыжна В.Н. Принудительное отчуждение прав в патентном праве Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 53. - С. 79-87.

13. Международное сотрудничество в области охраны промышленной собственности. М.: ВНИИПИ, 1991.

14. Патентное законодательство зарубежных стран. – М.: Прогресс, 1987.

15. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

16. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской федерации. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное.-М.:”ПРОСПЕКТ”. - 1999. - 752 с.

17. Хейфец И.Я. Основы патентного права. Л.: Научно-техническое изд-во. Научн.-тех. Отдел ВСНХ, -1925.

18. Шишка Р. Классификация объектов промышленной собственности в Украине. // Бизнес – Информ. -1995. - № 25 – 26. - С. 8 – 12.

 

Завдання

1. Приватний підприємець Міщенко, отримавши патент на винахід «Пристрій для виготовлення морозива», виготовив партію таких пристроїв. Частину з них він продав ТОВ “Пошук”, а інші почав використовувати у своїй діяльності. Довідавшись, що ТОВ “Пошук” продало два пристрої без дозволу патентовласника іншим особам, Міщенко заявив позов про визнання цих договорів недійсними у зв’язку з порушенням його прав і стягнення плати за використання тих пристроїв, що залишилися у ТОВ “Пошук”. У випадку невиконання його вимог він погрожував забрати усі передані ним пристрої, що змусить ТОВ “Пошук” відмовитися від прибуткового бізнесу по виготовленню морозива.

ТОВ “Пошук” вважає дії Міщенко неправомірними, хоча і не бачить загрози для своєї підприємницької діяльності, оскільки може придбати такі ж пристрої у АТ “Світанок”, яке виготовляє і реалізує їх на території Росії у м. Бєлгороді.

Міщенко звернувся до АТ “Світанок” з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво АТ “Світанок” вва­жає, що виключні права Міщенко не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використову­вати його винахід.

Проаналізуйте ситуацію. Які права має патентовласник? Що таке «вичерпання прав патентовласника»? Чим відрізняється право на винахід від права на матеріальний носій, у який втілено винахід?

 

2. При виконанні трудових обов’язків працівник Шеремет створив винахід “Пристрій для виміру електроструму”. Вважаючи, що йому належать особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності, він подав заявку з метою отримання охоронного документу на зазначений об’єкт. Довідавшись про це, роботодавець, оскільки в трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені винаходи, звернувся до юриста з проханням дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити.

Дайте аргументовану відповідь. Який винахід визнається службовим? Як розподіляються права між працівником і роботодавцем на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору?

 

3. ТОВ “Альфа” у квітні 2003 р. отримало патент на промисловий зразок “Поліетиленова плашка” (дата подачі заявки – вересень 2002 р.) і почало їх виробництво з метою використання для розливу і продажу безалкогольних напоїв. Довідавшись, що АТ “Омега” виробляє такі ж поліетиленові пляшки, ТОВ “Альфа” звернулося до нього з позовом про припинення дій, які порушують права на промисловий зразок. АТ “Омега” проти позову заперечувало, оскільки такі поліетиленові пляшки вони в невеликих масштабах випускають ще з червня 2001 р., і пояснило, що з липня 2002 р. проводять серйозні підготовчі дії з метою випуску такої продукції в значних масштабах.

ТОВ “Альфа” з такою аргументацією не погодилося і вимагає або припинити використання промислового зразка, або укласти ліцензійний договір.

Проаналізуйте ситуацію. Що таке право попереднього користувача? Чи можна передати це право ін­шим особам?

Які дії може застосувати АТ “Омега” з метою захисту своїх прав? Чи були підстави для видачі охоронного документу на промисловий зразок?

У яких випадках існує потреба отримувати ліцензію на використання об’єкту патентного права? Які є види ліцензій?

Семінар №3

Тема: Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту,

Товарів та послуг

Питання

1. Загальна характеристика засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг, їх функції.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.

4. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.

5. Порушення та захист прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг.

Нормативні акти

1. Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р. зі змінами // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - ст. 36.

2. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16.06.1999 р. зі змінами // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 32. -ст. 267.

3. Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: Наказ МОН України від 10.01.2002 № 10 // Офіційний Вісник України 2002. - № 5.- Ст. 207.

Література

1. Демченко Т. Поняття та функції товарного знака // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 5.-C. 37-40.

2. Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у міжнародній практиці та в Україні // Вісник господарського судочинства.- 2001.- № 3.-C. 198-206.

3. Демченко Т.С. Умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг // Вісник Вищого Арбітражного Суду України.- 2000.- № 2.- C. 182-186.

4. Іолкин Я. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг: порівняльна характери­стика // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 12.-C. 36-38.

5. Кашинцева О. Особливості змісту права власності на знак для товарів і послуг // Право України.- 2000.- № 6.-C. 76-78.

6. Крыжна В. Знаки для товаров и услуг и лицензии на их использование // Предпринимательство, хоз-во и право. - 1999. - № 1. - С. 36-39.

7. Мельник О. Захист права на товарний знак // Право України.- 2001.- № 3.-C. 85-87.

8. Орлова В. Фирменное наименование и товарный знак: соотношение прав // Закон.- 2000.- № 4.-C. 43-46.

 

Завдання

9. На ринку України з’явився у продажу апельсиновий напій “ФАНТАзія”, розлитий у пластикові прозорі пляшки, виробником якого є СП “Логос”. Довідавшись про це, компанія “Кока-Кола” звернулася до СП “Логос” з позовом про припинення порушення прав інтелектуальної власності і відшкодування завданих збитків. Свої вимоги вона аргументувала тим, що домінуючою частиною назви напою “ФАНТАзія”, розташованої на етикетці напою у дві строки, є слово “ФАНТА”, і лише уважно придивившись до етикетки, можна розгледіти іншу частину “зія”, виконану маленькими буквами у другій строчці.

СП “Логос”, не вбачаючи у своїх діях порушень прав інших осіб, позовні вимоги не визнало, а подібний дизайн етикетки пояснило зручністю читання і розміщення назви напою на пляшці. До того ж СП “Логос” вирішило зареєструвати знак “ФАНТАзія” і подало заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності з метою отримати охоронний документ.

Компанія “Кока-Кола” вважає, що ніхто не може отримати право інтелектуальної власності на знак “ФАНТАзія” для безалкогольних напоїв, оскільки знаки “Fanta” і “Фанта” зареєстровані на території України.

На думку патентного повіреного, до якого звернулися за консультацією, торгівельна марка Компанії “Кока-Кола” підлягає охороні на території України навіть без реєстрації, оскільки апельсиновий напій “Фанта” реалізується на ринку України з 1996 р.

Яке рішення повинен прийняти суд? Які дії визнаються порушенням права на торгівельну марку? Які існують способи захисту порушених прав?

Чи змінилося б рішення, коли б СП “Логос” використовувало знак “ФАНТАзія” чи “ФАНТА” для тканини?

10. Назва мінеральної води «Боржомі» включена Патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії. Міністерство охорони навколи­шнього середовища і природних ресурсів Грузії видало АТ «Орієнтир» генера­льну ліцензію строком до 2007 р. на розлив «Боржомі» і на використання на­йменування «Боржомі» для промислової експлуатації Боржомських джерел міне­ральної води, а дванадцять підприємницьких товариств Грузії отримали тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємцям.

На території м. Харкова один з хлібокомбінатів використовує позначення «Боржомі» на етикетках своїх хлібо-булочних виробів, а товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Джерело» випускає мінеральну воду «Боржомі». Анти­монопольний комітет України вважає, що ТОВ «Джерело» своїми діями вводить споживача в оману відносно дійсного місця добування і розливу цієї мінеральної води і, особливо, відносно її лікувальних властивостей. З точки зору ТОВ «Дже­рело» оскільки в Україні відсутня торговельна марка «Боржомі», то його дії не суперечать чинному законодавству України. До того ж ТОВ «Джерело» подало заявку на отримання у встановленому законом порядку охоронного документу на торговельну марку “Боржомі”.

Як повинна бути вирішена ця справа? Як співвідносяться між собою гео­графічне зазначення і торгівельна марка?

11. Концерн «Укрспирт» подав заявку до Державного департаменту інте­лектуальної власності на торговельну марку «Горобина на коньяці» для алкоголь­ного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць похо­дження Франції заперечував проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, яка містить як елемент позначення «коньяк», яке є географіч­ним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною і Францією. Концерн «Укрспирт» не погодився із зазна­ченими аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають «коньяк» як вид міцного ароматного виноградного напою, виготовленого із виноградного спирту. І взагалі, словесне позначення «коньяк» стало в Україні загальноприйнятим як позначення певного виду товару, яке асо­ціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така аргументація є підставою для порушення їх прав шляхом використання наймену­вання місця походження «коньяк».

Вирішить спір.

12. Комітет по захисту прав споживачів звернувся до суду з вимогою припинити дії ТОВ “Росинка”, які вводять в оману споживачів відносно дійсного місця добування і розливу мінеральної води і, особливо, відносно її лікувальних властивостей, а також стосовно місця виготовлення інших товарів. Зокрема, знаходячись у м. Харкові, ТОВ “Росинка” виробляє та реалізує маргарин “Полтавський” і мінеральні води “Миргородська” та «Боржомі». На думку Комітету, використання географічного зазначення можливо лише тими суб’єктами підприємницької діяльності, які знаходяться відповідно у м. Полтаві, м. Миргороді та Грузії.

ТОВ “Росинка” довідавшись, що назва мінеральної води «Боржомі» включена Патентним відомством Грузії до переліку наймену­вань місць походження Грузії, визнало вимоги Комітету у цій частині. Що ж стосується мінеральної води “Миргородська” та маргарину “Полтавський”, то оскільки в Україні не зареєстровано такі географічні зазначення, ТОВ “Росинка” вважає, що їх може використовувати будь-яка зацікавлена особа.

Юрист, до якого звернулися за консультацією, порекомендував ТОВ “Росинка” зареєструвати торгівельні марки “Миргородська” та «Боржомі» для мінеральної води і “Полтавський” для маргарину, що дасть їм можливість безперешкодного використання цих зазначень.

Як потрібно вирішити спір? Які особи мають право на використання географічних зазначень? Як співвідносяться між собою географічне зазначення і торгівельна марка, до складу якої входить таке зазначення походження товару?

 

Нормативні акти

Документи загального визначення

1. Конституція України (ст. 41 і 54), 28.06.1996.

2. Кодекс законів про працю України (ст. 42, 91, 126), 1.06.1971.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.51-2, 164-3), 1.06.1985.

4. Кримінальний кодекс України (ст. 176, 177, 229), 5.04.2001.

5. Цивільний кодекс України (ст. 27, 472, 517, 520, 521, 522, 523), 1.01.1964.

6. Цивільний кодекс України. Книга четверта: Право інтелектуальної власності (ст..418-507), 16.01.2003. Набирає чинності з 1 січня 2004 року.

7. Цивільний процесуальний кодекс України (ст. 126, 218, 422), 1.01.1964.

8. Митний кодекс України (ст. 74), 12.12.1991.

9. Митний кодекс України (ст.255-258), 11.07.2002. Набирає чинності з 1 січня 2004 року.

10. Закон України. Про власність (ст.13-2,40, 41, 42), 7.02.1991.

11. Закон України. Про Антимонопольний комітет України, 26.11.1993.

12. Закон України. Про інноваційну діяльність, 04.07.2002.

13. Декрет Кабінету Міністрів України. Про державне мито (ст.2-12, 3-6у), 21.01.1993.