Конструктивні функції конфлікту невіддільні від руйнівних наслідків, від дисфункцій. Будь-яка позитивна функція конфлікту має негативну сторону. Та й інша виявляються в певній ситуації, на певній стадії конфлікту, в результаті цілеспрямованих дій суб'єктів-супротивників.
Дисфункції:
- Дестабілізуюча;
- Надлишково-витратна;
- Дезорганізуюча.
Об'єктивні наслідки конфлікту (конструктивні або деструктивні) залежать від багатьох змінних і, значною мірою, від засобів боротьби.
Конфлікт в управлінні може виявлятись як позитивними, так і негативними функція.
Позитивні наслідки конструктивних функцій конфлікту полягають в тому, що
§ проблема вирішується таким шляхом, який прийнятний для всіх сторін, і в результаті співробітники відчувають свою причетність до вирішення цієї проблеми.
§ зменшуються труднощі в реалізації ухвалених рішень;
§ ворожість, примусовість поступається місцем волі.
§ сторони стають більше розташовані до співпраці в майбутніх конфліктних ситуаціях. реальної проблеми.
Конфлікт так само може зменшити конформність, інертність мислення, коли підлеглі не висловлюють ідей, які протирічать ідеям їх керівників.
Негативні наслідки дисфункцій конфлікту полягають у:
• незадоволеності, поганому станові духу, плинності кадрів і зниження продуктивності;
• меншому ступені співпраці в майбутньому;
• сильній відданості індивіда до групи і збільшенні непродуктивної конкуренції з іншими групами в організації;
• зіставленні своїх цілей цілям іншої групи як позитивним, так і негативним;
• зменшенні взаємодії між конфліктуючими сторонами;
• збільшенні ворожості зі зменшенням спілкування;
• наданні більшого значення перемозі в конфлікті ніж вирішенню реальної проблеми
Загальна характеристика конфлікту в управлінні як явища.
Загальна характеристика конфлікту в управлінні є основою його вивчення та подальшого аналізу. Вона повинна включати всі основні ознаки конфлікту чи його параметри, які дозволяють класифікувати конфлікт і розробити стратегію його подолання.
Зовнішні ознаки конфлікту утворюють три групи: просторові, часові, внутрішньосистемні.
Просторові межі конфлікту визначаються місцем розташування його учасників (підприємство, структурний підрозділ, офіс тощо).
Часові параметри конфлікту пов'язані з його тривалістю, включаючи початок і кінець.
Щодо внутрішньосистемних параметрів конфлікту необхідно сказати, що він завжди відбувається в певній соціальній системі в організації чи трудовому колективі. Виявлення внутрішньосистемних меж конфлікту пов'язано з визначенням конфліктуючих сторін, що виступають його головними учасниками, а також виділенням інших осіб або організацій, прямо в конфлікті не задіяних, але які є елементами соціальної системи. У такому разі межі конфлікту в системі залежатимуть від того, яке число учасників до нього залучено.
Внутрішні ознаки конфлікту — це його структура, динаміка і гострота, умови.
Елементи структури конфлікту:
1) два учасники або дві сторони конфлікту;
2) несумісні цінності й інтереси сторін;
3) поведінка, спрямована на знищення планів, інтересів протилежної сторони;
4) вживання тиску для впливу на іншу сторону;
5) протиборча спрямованість дій, поведінки сторін;
6) стратегії й тактики конфліктної взаємодії;
7) особистісні характеристики учасників: агресивність, авторитетність, конфліктність
8) особливості ситуації (присутність третьої сторони, сторонніх спостерігачів).
Динаміка розвитку конфлікту полягає у динамічній структурі конфлікту, яка розкривається у його етапах, та у силових характеристиках конфлікту (швидкість, гострота).
