Аналіз роботи амбулаторно-поліклінічних установ охорони здоров'я

У системі охорони здоров'я амбулаторно-поліклінічні заклади посідають одне з головних місць. У діяльності поліклінік реалізується найбільш масовий і загальнодоступний вид медичного обслуговування населення.

Стан амбулаторно-поліклінічної мережі характеризується пропускною спроможністю амбулаторій та поліклінік. Основним її показником є потужність, яка вимірюється кількістю відвідувань за зміну. Розрізняють потужність наявну (фактичну) та необхідну.

Наявна потужність поліклініки або амбулаторії залежить від наявності робочої площі і встановленої норми робочої площі на одне лікарняне відвідування за зміну.

Аналізуючи стан поліклінічної мережі, передусім необхідно визначити динаміку зміни потужності поліклініки за кілька років і дати характеристику відповідності наявної потужності потребам району обслуговування в обсягах позалікарняної медичної допомоги.

У нових умовах організації роботи амбулаторно-поліклінічних установ підвищується значущість аналізу господарської діяльності поліклінік. Тільки систематичне вивчення результатів їхньої роботи уможливить успішне вирішення поставлених перед ними завдань.

Виходячи з цього можна сформулювати головні завдання економічного аналізу діяльності амбулаторій і поліклінік:

1. Визначення потреби суспільства в послугах амбулаторно-поліклінічних закладів.

2. Вивчення повноти задоволення потреб суспільства в послугах амбулаторно-поліклінічних закладів і перевірка дотримання встановлених нормативів.

3. Оцінювання ефективного використання ресурсів.

4. Виявлення відхилень фактичних показників фінансово-господарської діяльності установи від нормативних, визначення їх обсягів і причин.

Показником стану мережі амбулаторно-поліклінічного обслуговування є також рівень лікарняної функції поліклініки. Вона характеризує можливості установи з обслуговування населення з урахуванням режиму праці, який визначається змінністю роботи і числом робочих днів за рік.

На зміну лікарняної функції поліклініки впливають повнота використання встановленого режиму роботи поліклініки та її потужність. Оскільки в сучасних умовах зростають вимоги до надання медичної допомоги населенню у вільний від роботи час, то й лікарняна функція зростатиме.

Узагальнюючим показником стану амбулаторно-поліклінічної мережі охорони здоров'я є рівень забезпеченості населення послугами поліклініки, який вимірюється кількістю лікарняних відвідувань у розрахунку на одного жителя за рік. Його аналіз здійснюється порівнянням з установленими нормативами, із середнім рівнем у певному регіоні та аналогічним показником за попередній рік.

Головною ланкою амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення є терапевтична лікарська дільниця. Тому стан мережі значною мірою залежить від кількості дільниць в районі функціонування поліклініки та чисельності населення в розрахунку на дільницю. Для характеристики організації мережі визначається їх зміна цих показників порівняно з попереднім періодом, з нормативом і з іншими поліклініками. Водночас враховується, що розукрупнення дільниць є важливим напрямом удосконалення амбулаторно-поліклінічної мережі.

Функціонування амбулаторно-поліклінічної мережі охорони здоров'я реалізується через виконання її закладами визначеного обсягу роботи з медичного обслуговування населення. Основними показниками оцінки їхньої роботи є кількість лікарняних відвідувань і чисельність осіб, які звернулися до поліклініки з приводу надання їм медичної допомоги. Значення показника лікарняних відвідувань в тому, що за його допомогою вимірюється обсяг роботи, виконаної окремими підрозділами і спеціалістами поліклініки за конкретні відрізки часу. За чисельністю осіб, які звернулися за лікуванням, визначається обсяг обслуговування населення, яке виступає споживачем послуг. Використання цих показників дає змогу системно оцінити процес надання послуг закладами охорони здоров'я.

Аналізуючи обсяг роботи поліклініки з надання медичних послуг, оцінюють виконання плану за кількістю лікарняних відвідувань в цілому по поліклініці та окремих лікарських спеціальностях, а також за рівнем відвідувань.

Функціонування амбулаторно-поліклінічної мережі пов'язано з укомплектованістю установ лікарським персоналом. Визначаю­чи кількість штатних посад, враховують чисельність населення та необхідний рівень медичного обслуговування (відвідувань) населення. Фактичний рівень відвідувань, який залежить від захворювання населення та його звертань до поліклініки, визначається за результатами роботи лікарського персоналу.

Результати роботи поліклініки характеризуються великою різноманітністю лікарняних відвідувань. Тому в процесі аналізу важливо розглянути склад відвідувань за різними ознаками. Це дає можливість виявити потреби населення в конкретних видах амбулаторно-поліклінічної допомоги, встановити зміни в характері і трудомісткості послуг. Лікарняні відвідування різняться за такими ознаками:

– за видами звертання населення до поліклініки — відвідування з лікувальною метою, у зв'язку з проходженням диспансе­ризації, профілактичних та інших спеціальних оглядів;

– за повторністю — відвідування вперше та повторно;

– за місцем надання послуг з охорони здоров'я — на прийомі у лікаря та лікарем у хворого вдома;

– за лікарськими спеціальностями та ін.

Склад лікарняних відвідувань вивчається окремо за кожною ознакою (напрямом). Аналіз складу лікарняних відвідувань та оцінка його зміни залежать від характеру ознак групування відвідувань.

Облік зміни співвідношення між лікарняними відвідуваннями в поліклініці та лікарем хворого вдома має важливе значення для оцінювання роботи поліклініки в цілому та окремих лікарів, оскільки підвищення частки відвідувань лікарем хворого вдома є пріоритетним напрямом удосконалення лікувальної практики. Воно вказує на поліпшення якості обслуговування населення та забезпечує скорочення термінів лікування.

Завершальним етапом аналізу обсягу роботи поліклініки є оцінювання рівня амбулаторного обслуговування населення. З цією метою визначають чисельність осіб, які звернулися за наданням медичної допомоги, та їх питому вагу в загальній чисельності населення району обслуговування. Порівняння фактичного їх рівня з даними попередніх періодів дає змогу зробити висновок про стан здоров'я населення та звертання його за медичною допомогою.

У забезпеченні раціонального використання мережі амбулаторно-поліклінічних установ і високої якості їхньої роботи важливу роль відіграють заходи організаційного характеру.

Головним показником рівня організації роботи поліклініки є ритмічність відвідувань. Вона вимірюється питомою вагою лікарняних відвідувань за кожен день тижня в загальній їх кількості за тиждень. Ритмічність відвідувань передбачає рівну їх кількість кожного дня тижня з тим, аби забезпечити постійність навантаження лікарського персоналу. Навантаження лікарів планується на кожний день за встановленим нормативом лікарняних відвідувань за годину. Порушення ритмічності проявляється у відхиленні фактичної питомої ваги відвідувань за день від навантаження за нормативом.

Узагальнюючим показником організації роботи поліклініки є рівень інтенсивності роботи. Він характеризується кількістю робочих днів, відпрацьованих одним працівником чи поліклінікою за рік, і визначається діленням обсягу роботи при збереженні встановленого режиму дня на наявну потужність поліклініки.

У процесі аналізу роботи амбулаторно-поліклінічних установ використовують як узагальнюючі, так і часткові показники. Такими показниками є загальна захворюваність і захворюваність з тимчасовою втратою працездатності.

Загальна захворюваність населення вивчається за даними звертань до лікувально-профілактичних закладів, за результатами періодичних оглядів і за відомостями про причину смерті. Вона характеризується чисельністю осіб, які звернулися у поточному році по медичну допомогу.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності враховується та оцінюється за кількістю випадків і днів втрати працездатності в цілому по району обслуговування і на 100 працюючих осіб.

Амбулаторно-поліклінічні установи виконують функції лікарської діагностики, лікування та профілактики захворювань. Тому оцінювати виконання цих функцій необхідно за окремими напрямами. Оскільки кожен вид діяльності є відносно самостійним, то у процесі аналізу можливо використовувати систему часткових показників.

Якість роботи поліклініки щодо лікарняної допомоги характеризується кількістю випадків помилкових діагнозів і невиявлених захворювань. Для оцінювання якості роботи поліклініки в цілому кількість таких випадків зіставляють з даними попередніх періодів та інших установ.

Оцінювання якості лікувальної роботи поліклініки здійснюється на основі даних про середній термін непрацездатності та частоту відвідувань лікарями хворих вдома з приводу непрацездатності через захворювання. Використання цих показників для аналізу роботи поліклініки зумовлено залежністю їх рівня від своєчасності та ефективності медичної допомоги, які, в свою чергу, залежать від наявності в установі необхідного устаткування, лікарських засобів, кваліфікації лікарського персоналу

Основним напрямом профілактичної роботи амбулаторно-поліклінічних установ є диспансеризація населення. Показниками, що характеризують якість такої роботи, є: питома вага хворих, які перебувають на диспансерному обліку; питома вага осіб, які вважаються хворими, але протягом року не наглядаються лікарями. Наявність таких хворих виявляє ставлення лікарів як до цієї ділянки роботи в цілому, так і до окремого хворого. Показником якості профілактичної роботи поліклініки може слугувати і середня чисельність диспансерних хворих, що припадає на одного лікаря.

 

Аналіз роботи вищої школи

Аналізуючи роботу вищих навчальних закладів, необхідно враховувати особливості характеру їхньої діяльності, що поєднує в собі роботу навчальну, навчально-методичну, ідейно-виховну та науково-дослідну. Всі ці види робіт мають самостійні значен­ня, проте основною є навчальна робота, всі інші сприяють успішному її здійсненню. Тому предметом аналізу роботи ВНЗ є:

– стан мережі закладів освіти;

– обсяг роботи;

– організація та якість роботи закладу.

Стан мережі вищих навчальних закладів характеризується їх розміщенням по території держави, що визначається потребою у підготовці фахівців в економічних районах, в місцях розташування окремих галузей виробництва, в адміністративних, наукових і культурних центрах. Основними показниками діяльності ВНЗ є спеціалізація їхньої роботи та концентрація підготовки спеціалістів, з урахуванням яких створюється необхідна матеріально-технічна база для навчання студентів, формування кваліфікованого професорсько-викладацького складу, масової підготовки висококваліфікованих спеціалістів за мінімальних витрат.

Спеціалізація роботи ВНЗ зумовлена необхідністю підготовки спеціалістів кожним із них за певним колом спеціальностей (спеціалізацій).

Обсяг роботи багатьох ВНЗ залежить від їхньої спеціалізації, її порушення проявляється в розпорошуванні підготовки спеціалістів для народного господарства певної спеціальності (спеціалізації) по багатьох ВНЗ чи формуванням багатопрофільних ВНЗ. Показниками спеціалізації слугують: кількість спеціальностей і спеціалізацій, за якими ВНЗ готує спеціалістів для галузей народного господарства; кількість груп спеціальностей (спеціалізацій), загальна чисельність студентів і чисельність студентів, прийнятих на певну спеціальність, а також питома вага студентів даної спеціальності (спеціалізації) в загальній їх чисельності.

Концентрація підготовки спеціалістів знаходить своє вираження в розмірах ВНЗ. Її показниками є чисельність студентів у навчальному закладі у цілому та за формами навчання, а також чисельність професорсько-викладацького складу. Сутність аналітичного значення цих показників полягає в тому, що певний рівень показників концентрації визначає рівень витрат на підготовку спеціалістів, раціональність використання матеріально-технічної бази та якість підготовки спеціалістів тощо. Їх вивчення пов'язане з необхідністю визначення оптимального розміру ВНЗ.

Для характеристики мережі навчального закладу використовують різноманітні часткові показники: наявність спеціальних навчальних кабінетів і лабораторій, спеціальної апаратури для навчальних цілей, кафедр і факультетів, співвідношення між різними формами навчання (стаціонар, заочна, вечірня форми), наявність курсів або факультетів підвищення кваліфікації спеціалістів, філіалів або навчально-консультативних пунктів. У сукупності ці показники дають змогу скласти думку про рівень готовності вищого навчального закладу виконувати покладені на нього функції.

Обсяг роботи вищого навчального закладу оцінюється такими показниками: прийом студентів, випуск спеціалістів, відсів (відрахування) студентів, чисельність студентів на початок і на кінець навчального року, їх середньорічна чисельність. Кожен із цих показників має певне обліково-аналітичне значення. Так, показник «прийом студентів» характеризує завдання на підготовку спеціалістів. Кінцеві результати роботи оцінюються за чисельністю ви­пущених спеціалістів (магістрів). За допомогою показника «випуск спеціалістів (магістрів)» робота ВНЗ зістиковується з потре­бами народного господарства в спеціалістах (магістрах).

«Відсів» — це показник скорочення чисельності студентів ВНЗ у період їх навчання. Функція відсіву полягає у забезпеченні зв'язку між прийомом і випуском, оскільки відрахування студентів є об'єктивним і стійким явищем. Показники «чисельність студентів на початок і на кінець навчального року», а також «середньорічна чисельність студентів» використовуються в процесі аналізу для характеристики руху контингенту студентів, організації навчальної роботи ВНЗ та її узгодженості з поточними витратами на утримання закладу.

У процесі аналізу відсіву (відрахування) студентів передусім встановлюють відносний рівень відсіву та його зміни порівняно з планом і попередніми навчальними роками. Цей показник розраховується як відношення (у відсотках) чисельності студентів, які вибули протягом року, до їх чисельності на початок року. Далі визначають причини відсіву студентів: через хворобу, академічну відпустку, за неуспішність або порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього розпорядку, з сімейних обставин, через небажання продовжувати навчання, брак коштів на оплату навчання та ін. Для характеристики відсіву враховується чисельність студентів, вибулих з усіх причин, та їх питома вага в загальній чисельності студентів.

Узагальнюючим показником результатів роботи ВНЗ слугує коефіцієнт випуску (відношення чисельності осіб, прийнятих на перший курс, до чисельності студентів, які успішно закінчили навчання). На його рівень впливає відсів студентів, який значною мірою зумовлюється складом набору та якістю навчального процесу.

Підготовка спеціалістів для галузей народного господарства потребує витрат праці професорсько-викладацького складу ВНЗ, що знаходить своє віддзеркалення в показнику «навчальне навантаження». Він включає в себе всі види навчальної роботи з підготовки спеціалістів (магістрів): проведення лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять, консультацій, заліків, екзаменів, керівництво курсовими та дипломними роботами, керівництво практикою та ін. Обсяг навчального навантаження в годинах регулюється навчальними планами з окремих навчальних дисциплін і закріплюється по кафедрах за викладачами. У проце­сі аналізу встановлюють повноту виконання кафедрами, викладачами та ВНЗ у цілому планів навчального навантаження та виявляють причини відхилень.

Інтенсивний шлях розвитку вищої освіти вимагає постійного дієвого аналізу роботи ВНЗ, підвищує значення оцінки якості підготовки спеціалістів (магістрів). При цьому слід мати на увазі, що показників, які визначають якість підготовки, дуже багато. Це і стан матеріально-технічної бази, і результати наукової та методичної роботи професорсько-викладацького складу, і рівень ор­ганізації навчального процесу.

Однак у практиці аналізу, оцінюючи підготовку спеціалістів (магістрів), обмежуються використанням часткових показників, які характеризують кінцеві результати за окремими етапами навчального процесу та умови роботи, а ті, в свою чергу, поділяються на педагогічні та економічні показники.

Педагогічні показники якості підготовки спеціалістів (магістрів) характеризують рівень успішності студентів. Рівень якості вимірюється питомою вагою студентів, які склали іспити на «добре» та «відмінно» у загальній чисельності студентів. Рівень успішності вимірюється питомою вагою студентів, які склали іспити з позитивними оцінками. Обчислюються також питома вага незадовільних оцінок і студентів, відрахованих за незадовільні оцінки, середній бал успішності — за академічною групою, факультетом, курсом і по вузу в цілому.

До основних економічних показників якості роботи належать: розмір навчальної площі в розрахунку на одного студента, чисельність студентів на одного викладача, витрати на підготовку одного спеціаліста (магістра). Аналізуючи ці показники, їх значення порівнюють з аналогічними показниками попередніх періодів та інших ВНЗ.