Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію економічного аналізу:
– бюджетні установи функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності й не можуть створювати орендні чи спільні підприємства, приватизовуватися, ставати банкрутами, самоліквідовуватися;
– бюджетні установи належать до неприбуткових організацій і реєструються як такі. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;
– нематеріальні послуги (продукція), надавані бюджетними установами, на відміну від будь-якої готової продукції, не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на склад;
– відсутнє поняття «виробничий брак», здійснені витрати не порівнюються з отриманими результатами. Негативний результат також розглядається як результат. Соціально-культурні потреби суспільства в нематеріальних послугах не мають межі задоволеності й відіграють важливу роль у саморегуляції кожної людини;
– бюджетні установи не наділяються оборотними коштами, їхній фінансовий стан визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів;
– бюджетні установи на відміну від суб'єктів матеріального виробництва мають тенденцію до постійного відставання продуктивності праці. Це пояснюється тим, що можливості заміни живої праці технікою у сфері послуг дуже обмежені. Адже праця лікарів, учителів, викладачів, науковців є творчим процесом, який не завжди закінчується на робочому місці та не піддається автоматизації. Технічні засоби можуть лише розширювати професійні можливості таких працівників. Через це виробництво послуг характеризується високою трудомісткістю, великою питомою вагою витрат на заробітну плату;
– бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частин бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків — плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосовно отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрями витрачання коштів.
Характерною особливістю господарської діяльності бюджетної установи є те, що процеси створення, надання певних послуг та їх споживання тісно пов'язані та збігаються за часом. Саме тому об'єктом аналізу є сфера обслуговування. Для бюджетних установ вона характеризується контингентом обслуговування — сукупністю людей, які створюють однорідну в певному відношенні групу. Це може бути колектив працівників установи, учні школи, студенти ВНЗ. Слід враховувати і граничну норму обслуговування. Для ВНЗ вона встановлюється у вигляді контингенту прийому з метою забезпечення замовлень на підготовку бакалаврів і магістрів для галузей народного господарства, для поліклінік, лікарень чи бібліотек — це чисельність (контингент) населення, що обслуговується, для установ науки — масштаби поширення договірних зв'язків на виробництво та впровадження наукових розробок.
У процесі реалізації вибраної стратегії господарська діяльність бюджетної установи проявляється в різних економічних явищах і подіях (наприклад, проведення уроків у школі, відвідування лікарями хворого вдома). їх характер і кількість визначають обсяг і якість роботи установ, дають можливість обгрунтувати необхідність витрат, повноту виконання завдань щодо задоволення потреб суспільства в певних послугах.
Економічні явища та господарські процеси формуються під впливом різноманітних об'єктивних факторів. Постійно впливаючи на результати діяльності установ, вони віддзеркалюють об'єктивні закономірності, зв'язки та взаємозалежності. Так, придбання установою необхідного устаткування (приладів) спричиняє складні економічні наслідки: зростання витрат установи, поліпшення якості обслуговування, підвищення інтенсивності праці. Тому в процесі аналізу виявляють фактори впливу, визначають вплив кожного з них і залежно від характеру факторів оцінюють результати діяльності бюджетної установи. Отже, фактори впливу також є важливою складовою предмета економічного аналізу.
Об'єктивні фактори, що впливають на результати діяльності установи, віддзеркалюють дію об'єктивних економічних законів розвитку суспільного виробництва. Аналіз факторів цієї групи спричинений необхідністю врахування вимог економічних законів у практиці господарювання.
Водночас під час проведення аналізу увага приділяється суб'єктивним факторам, оскільки їх вплив тісно пов'язаний з конкретною діяльністю працівників установ і повністю залежить від них. Тому вивчення цих факторів дає змогу оцінити рівень керування колективом установи, організацію його роботи, компетентність, активність і самовіддачу виконавців, від яких значною мірою залежать кінцеві результати роботи установи.
Необхідним складовим елементом господарської діяльності установи виступають ресурси: трудові, матеріальні та фінансові. Їх наявність та ефективне використання — основна передумова збільшення обсягу та підвищення якості послуг, що можуть бути надані окремим групам населення або суспільству в цілому. Ресурси містять у собі й резерви подальшого зростання установи. Оцінювання ефективності використання матеріальних цінностей, робочого часу, фінансових ресурсів, виявлення можливості подальшого підвищення ефективності діяльності бюджетної установи здійснюється на основі зіставлення фактичних витрат із встановленими нормативами.
За змішаної економіки розширюється система показників аналізу функціональної діяльності бюджетних установ. Необхідним стає оцінювання кінцевих та поточних наслідків роботи. Кінцеві наслідки вимірюються рівнем досягнення поставленої мети, поточні — кількістю та характером здійснених заходів. Крім того, виникла потреба в оцінюванні у вартісному виразі обсягу послуг і розширенні форм їх надання.
Важливою умовою розвитку бюджетної установи є наявність ринку послуг населенню, надаваних різними за профілем бюджетними установами. Одне з головних завдань аналізу фінансово-господарської діяльності полягає в сприянні монополізації та інтеграції їхньої діяльності їхній органічній єдності. Водночас слід враховувати, що для кожного типу установ (охорона здоров'я, освіта, культура, наука) використовується певна система показників виміру.
Різноманітні технічні та економічні способи досягнення суб'єктами господарювання визначеної мети — надання послуг — зумовлюють особливості планування аналітичної роботи. Її головними елементами є:
1) вивчення та попереднє оцінювання досягнутого установою рівня надання послуг порівняно із запланованим;
2) вимірювання взаємозв'язку показників і факторів впливу та визначення на цій основі причин відмінності досягнутого та запланованого рівнів;
3) підсумкова оцінка, визначення резервів підвищення ефективності господарювання.
Головні елементи аналітичної роботи майже повністю збігаються, незалежно від часових і просторових форм проведення аналізу, з найбільш поширеною практикою організації аналітичної роботи — її трьома етапами: підготовчим, основним і заключним.
Аналіз діяльності лікарні
Охорона здоров'я в Україні — одна з найскладніших невиробничих сфер діяльності. Заклади охорони здоров'я покликані забезпечувати збереження здоров'я населення та підтримування його працездатності на високому рівні, запобігання захворюваності та її зниження, збільшення тривалості активного життя людей.
Завдання лікарняних установ полягає в ефективному використанні наявного потенціалу з метою задоволення потреб населення у високоякісному лікуванні. Успішному вирішенню цього завдання сприяє систематичний економічний аналіз.
У процесі аналізу роботи лікарняних установ необхідно:
1) вивчити рівень забезпеченості населення лікарняною медичною допомогою та її організації;
2) дати характеристику стану лікарняної мережі та виконання плану її розвитку в певній ланці системи охорони здоров'я (районі, окремій установі);
3) виявити зміни обсягу та характеру лікарської діяльності;
4) оцінити повноту використання ліжкового фонду лікарні, якість медичного обслуговування населення і лікування хворих;
5) дати пропозиції щодо усунення вад і використання резервів.
Стан лікарняної мережі є головним об'єктом планування соціального розвитку в сфері охорони здоров'я. Він залежить від розміру, характеру роботи, розміщення лікарняних установ, а також від організаційних форм обслуговування населення.
Стан і можливості лікарняної мережі з надання населенню медичних послуг, а також користування цими послугами визначаються трьома групами показників. Показники першої групи характеризують розвиток системи охорони здоров'я та її можливості з надання медичної допомоги; другої групи — діяльність установ охорони здоров'я з надання медичних послуг населенню та їхню якість; показники третьої групи стосуються витрат суспільства на охорону здоров'я.
Актуальність вивчення оптимальної побудови лікарняної мережі зумовлена тим, що завдання, цілі, обсяги і характер роботи лікарняних установ з різних об'єктивних причин постійно змінюються, що, в свою чергу, вимагає прийняття рішень з перерозподілу ліжкового фонду. Необхідні для їх обґрунтування дані можна отримати, проаналізувавши обсяг роботи лікарняних закладів, завантаженість ліжкового фонду, рівень звертання населення за медичною допомогою та інші показники діяльності установ охорони здоров'я.
Обсяг роботи лікарні вимірюється за допомогою двох показників: кількості ліжко-днів і чисельності осіб, які пройшли лікування. Перший показник характеризує лікувальну функцію лікарні з урахуванням часу функціонування мережі, другий віддзеркалює обсяг медичного обслуговування населення.
Аналізуючи лікувальну функцію лікарні, визначають відхилення фактичної кількості ліжко-днів від плану та попереднього періоду в цілому по лікарні та за профілем ліжок, а також фактори, які вплинули на такі відхилення. Їх поділяють на дві групи: 1) зміна рівня освоєння кошторисного ліжкового фонду; 2) зміна рівня використання ліжкового фонду. Характеристика використання ліжкового фонду дає можливість розкрити сутність і напрями роботи колективу лікарні, повноту використання коштів.
Для оцінювання використання ліжкового фонду лікарні застосовують такі показники:
1)середня кількість днів використання ліжка протягом року;
2)середній термін перебування хворого в стаціонарі;
3)оборотність ліжка.
Важливим показником використання ліжкового фонду є інтенсивність лікування хворих. Він характеризується скороченням середнього терміну перебування хворого в стаціонарі (на лікуванні) і визначається як відношення загальної кількості ліжко-днів до чисельності осіб, які пройшли лікування.
Оборотність ліжка протягом року є показником інтенсивності обслуговування населення установами охорони здоров'я. Оборотність ліжка розраховується як частка від ділення чисельності госпіталізованих хворих на середньорічну кількість ліжок. Цей показник визначає чисельність хворих, які в середньому припадають на одне лікарняне ліжко протягом звітного періоду. Його величину також можна розрахувати діленням середньої кількості днів використання лікарняного ліжка протягом року на середню тривалість перебування одного хворого на лікуванні. Отже, оборотність ліжка є узагальнюючим показником використання ліжкового фонду. В цьому показнику поєднані термін використання та інтенсивність функціонування лікарняного ліжка.
Наступним етапом аналізу медичного закладу є аналіз організації та якості роботи лікарні.
Особливість організації роботи лікарні полягає в тому, що потребу в певних її послугах заздалегідь визначити неможливо. Отже, має бути забезпечена максимальна готовність лікарні для надання послуг, коли в них виникає потреба.
Показниками оцінки організації роботи лікарні слугують сезонність, ритмічність, терміни та обґрунтованість госпіталізації. Рівень цих показників характеризує стан роботи лікарні щодо використання засобів охорони здоров'я й уможливлює прийняття рішень з удосконалення роботи.
Сезонність госпіталізації проявляється у нерівномірності надходження хворих на лікування за місяцями. Це спричинено тим, що в захворюванні населення протягом року є певні коливання: в одні періоди спостерігається спад захворювань, в інші — навпаки. Ознакою належної організації роботи лікарні є відсутність коливань у госпіталізації хворих протягом року. При цьому як показник використовують питому вагу хворих, які надійшли на лікування протягом кожного місяця, в загальній чисельності їх за рік. Для забезпечення раціонального використання ліжкового фонду в період спаду захворюваності необхідно організувати лікування хворих з хронічними захворюваннями. Це дасть змогу створити резерв ліжкового фонду на період спалаху гострих видів захворювань.
Ритмічність госпіталізації вивчається за даними про розподіл за днями тижня хворих, які надійшли на лікування. Аналіз ритмічності госпіталізації базується на зіставленні питомої ваги хворих, госпіталізованих за днями тижня. Знання ритмічності госпіталізації полегшує підготовку лікарні до прийому хворих, проведення діагностичних і лікувальних заходів.
Якість медичного обслуговування лікарнею характеризується сукупністю всіх умов, в яких відбувається процес лікування хворих, та його наслідками. За будь-яких умов вона є результатом відповідної організації госпіталізації, наявності сприятливих умов для лікування, своєчасної та ефективної лікарської допомоги.
Тривалість лікування характеризується середнім терміном лікування. Вона визначається за окремими видами захворювань як частка від ділення кількості ліжко-днів перебування хворих на лікуванні на чисельність хворих.
Про якість обслуговування населення лікарняними установами говорять дані про відмову від госпіталізації та про повторну госпіталізацію. Перший показник є слідством вад в організації роботи та неналежного зв'язку лікарні з амбулаторно-поліклінічними закладами, через що не забезпечується своєчасна медична допомога населенню. Другий показник характеризує відносини персоналу з хворими, ступінь достовірності оцінки стану їх здоров'я. Оцінювання рівня відмов від госпіталізації та рівня повторної госпіталізації, а також їх динаміки здійснюється за даними про кількість таких випадків та їх питому вагу в загальній чисельності хворих, прийнятих на лікування.
Якість і наслідки лікування оцінюють за такими показниками:
1) середня тривалість лікування за окремими захворюваннями;
2) наслідки лікування хворих — вирізняють чотири групи наслідків (поліпшення стану здоров'я, стан здоров'я без змін, стан здоров'я погіршився, летальний кінець) визначають питому вагу кожної з них;
3) наявність повторної госпіталізації;
4) наявність необгрунтованої госпіталізації.
