Загальна характеристика роботи. Панасенко Ганна Олександрівна

Панасенко Ганна Олександрівна

 

УДК 336.717.3

 

 

ДЕПОЗИТНА ПОЛІТИКА БАНКІВ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

 

 

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

 

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Волкова Неля Іванівна

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри фінансів та банківської справи.

 

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Корнєєв Володимир Вікторович,

Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" (м. Київ), заступник завідувача відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

 

кандидат економічних наук, доцент

Кононенко Алла Федорівна,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри банківської справи.

Захист відбудеться "28" березня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

 

 

Автореферат розісланий "25" лютого 2008 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сталий розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівні залежить від прогресу в банківській системі і, перш за все, від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. У даний час характер банківських ресурсів зазнає істотних змін. Це пояснюється тим, що, по-перше, значно змінився загальнодержавний фонд банківських пасивів. По-друге, створення підприємств і організацій з різними формами власності приводить до виникнення нових власників тимчасово вільних коштів. Це сприяє формуванню ринку кредитних ресурсів, що органічно входить до системи грошових відносин.

Формування ресурсної бази у процесі здійснення банками пасивних операцій історично відіграло первинну і визначальну роль відносно до його активних операцій. Основна частина банківських ресурсів утворюється у процесі здійснення депозитних операцій банку, від ефективної і правильної організації яких залежить стійкість функціонування кредитної організації. Ефективне управління пасивами потребує здійснення науково обґрунтованої депозитної політики. Специфіка даної сфери діяльності полягає у тому, що стосовно пасивних операцій вибір банку звичайно обмежений певною групою клієнтури, до якої він прив'язаний набагато більше, ніж до позичальників.

Питанням формування депозитної політики в Україні до останнього часу не приділялося належної уваги. Це пов'язано з тим, що попит на банківські послуги значно перевищував пропозицію, висока інфляція, наявність дешевих ресурсів – усі ці умови забезпечували високу норму прибутку банківських операцій, змінюючи саму природу їх ризику. А наявність ринку міжбанківського кредитування, що добре виконує функцію рефінансування "довгих" операцій, дозволяла банкам підтримувати прийнятну структуру залучених коштів.

Серед наукових досліджень депозитної політики комерційних банків слід зазначити роботи А. Бєлоглазової, В. Вікулова, А. Вожжова, Н. Волкової, В. Гейця, О. Дзюблюка, З. Канценеленбаума, С. Козьменка, П. Конюховсько­го, В. Корнєєва, А. Кононенко, В. Купчинського, І. Ларіонової, Г. Панової, Ю. Половньова, С. Шулькова, В. Дугласа, П. Друкера, М. Портера, Дж. Ф. Сінклі, Дж. К. Ван Хорна, спрямовані на розробку понятійного апарату, елементів депозитної політики банку, її складових частин.

Результати досліджень у сфері моделювання, розробки механізмів, способів і методів депозитної політики містяться у роботах І. Винниченка, І. Готовчикова, В. Іванова, О. Карачуна, О. Касимової, О. Лаврушина, І. Лукасевич, В. Малютіна, Р. Ольхової, А. Саркісяна, Л. Сергєєвої, В. Стельмаха, О. Стоянової, Л. Сухової, Е. Уткіна, В. Федотова, В. Черкасова, Гордона Тіссена, В.К. Бансала, Дж. Ф. Маршалла.

Інструментарій кількісної оцінки ефективності депозитної політики, визначення надійності та економічної безпеки розроблено і вдосконалено Л. Батраковою, Б. Бухвальдом, І. Волошиним, Д. Гладким, І. Кисельовою, В. Кочетковим, Н. Ліндером, Ю. Масленченковим, В. Павлюком, Н. Погостинською, Т. Раєвською, Л. Сергєєвою, Т. Тичиною, В. Черкасовим, А. Шереметом, К. Редхедом, С. Х'юзом, А. Мейданом.

Проте існуючий механізм формування депозитної політики банку навіть з урахуванням високого професіоналізму менеджерів і застосування сучасних рекомендацій щодо ведення фінансових справ, у яких береться до уваги вірогідність негативних результатів, в Україні все ще має значний ступінь ризику. У багатьох наукових дослідженнях вітчизняних фахівців не розглядаються у комплексі питання розробки такої депозитної політики банку, що ув'язувала б економічні, соціальні, політичні цілі як складові частини управління банківською системою, орієнтовані на досягнення високого рівня розвитку економіки, а роботи західних учених не підходять для специфічного інституційного середовища трансформаційної економіки. Критичний аналіз робіт попередників зумовив необхідність систематизації існуючих уявлень про формування концепції оптимальної депозитної політики банку у процесі акумуляції банківських ресурсів.

Актуальність теми дисертації обумовлена істотним підвищенням ролі депозитної політики у забезпеченні стійкості і надійності як окремо взятого банку, так і економіки країни і необхідністю комплексних досліджень механізму взаємодії банківських установ з клієнтами у процесі формування ресурсного потенціалу. Актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми формування депозитної політики банку та обґрунтування її ролі в забезпеченні стійкості його функціонування визначили вибір теми, мету і задачі дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за темою "Удосконалення фінансово-кредитних механізмів регулювання економіки" (2004-2008 рр., номер держреєстрації 0104U004651). У рамках вказаної теми автором розроблено концепцію формування депозитної політики банку, яка дозволяє пов'язати в єдине ціле діяльність усіх підрозділів банку та надає можливість ефективно організувати систему оперативного і стратегічного планування ресурсного потенціалу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму депозитної політики банку, налаштування інструментів її реалізації, що забезпечують сталий розвиток банківської установи. Для її досягнення в роботі поставлено і вирішено такі теоретичні, методичні і практичні задачі:

встановлено ступінь відповідності наукових розробок у сфері банківської теорії і методології сучасним потребам менеджерів;

обґрунтовано теоретичні основи понять "депозит" і "депозитна політика", визначено їх складові частини, розкрито суть, функції і принципи формування;

визначено роль депозитної політики у забезпеченні фінансової стійкості банку, сформульовано її цілі, визначено принципи, встановлено опорні точки;

на основі аналізу показників надійності і прибутковості банківських установ обґрунтовано критерії ефективності депозитної політики;

проаналізовано процес формування депозитних ресурсів банків в умовах трансформації економіки;

здійснено системне дослідження сучасних моделей банківської діяльності, що включають управління активами і пасивами банку;

побудовано та апробовано концептуальну модель механізму розробки депозитної політики банку, засновану на застосуванні методів імітаційного моделювання;

розроблено рекомендації щодо практичного використання імітаційної моделі у процесі розробки депозитної політики з метою підвищення ефективності банківської діяльності.

Об'єктом дослідження є комплекс фінансово-економічних відносин між банківськими установами та іншими інституційними одиницями (домогосподарствами, підприємствами, фінансовими організаціями), які виникають у процесі розробки депозитної політики.

Предмет дослідження – інструменти розробки і реалізації депозитної політики банку та їх вплив на діяльність самих банківських установ і загальні фінансово-економічні процеси у країні.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу проведеного дослідження становлять наукові положення, обґрунтовані в роботах класиків економічної теорії, провідних сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються питань ресурсного потенціалу банківських установ, інструментів розробки і реалізації депозитної політики. У роботі використано:

загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції – для дослідження принципів розробки депозитної політики банків, концептуальних основ формування ресурсного потенціалу банківської установи, обґрунтування пропозицій з удосконалення системи залучення тимчасово вільних коштів у банківську систему;

кількісний аналіз фінансово-економічних показників – з метою дослідження структури і динаміки балансу банківських установ України, виявлення чинників і причин, що впливають на стійкість і надійність банківської системи, узагальнення зарубіжного досвіду розробки ощадної стратегії;

економіко-математичне моделювання – для визначення впливу депозитного залучення ресурсів на основні фінансово-економічні показники функціонування окремого банку і всієї банківської системи (надійність, платоспроможність, прибутковість), обґрунтування оптимальної структури пасивного портфеля банку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і науково-методичних положень, які визначають шляхи вдосконалення депозитної політики банків та інструментів її реалізації у контексті формування передумов для забезпечення ефективного розвитку економіки України. Положення роботи, які мають елементи наукової новизни, полягають у такому:

уперше:

на основі розширеної класифікації активів за ступенем ризику і ліквідності розроблено концепцію формування депозитної політики банку, відмітною особливістю якої є розгляд структури пасивів як екзогенного чинника за критеріями, що відображають різні аспекти фінансової стійкості банку, з урахуванням обмежень НБУ; обґрунтовано необхідність визначення горизонту, меж і генеральної лінії депозитної політики;

обґрунтовано сценарну імітаційну модель формування депозитної політики банку, що базується на застосуванні динамічного моделювання у банківській сфері, аналізі головних компонент фінансової стійкості і побудові деревовидної системи відповідних показників; розроблена модель, на відміну від відомих, дозволяє здійснювати дослідження складних бізнес-процесів і систем із великою кількістю змінних і високим рівнем невизначеності імітованих ситуацій;

удосконалено:

методичний підхід до розробки депозитної політики банку, що передбачає розподіл даного процесу на дві відособлені частини: перша побудована на базі логічного методу і призначена для формування принципів депозитної політики; друга заснована на емпіричних дослідженнях і визначає спрямованість, межі та правила депозитної політики;

дістали подальшого розвитку:

уточнення визначення поняття "депозит", яке: додає йому категоріального статусу, заснованого на природі економічних відносин між банком і клієнтами (включаючи державу); розглядає його як з теоретичної, так і з практичної точки зору; виходить за рамки тільки кредитних відносин щодо депозиту;

інструменти формування і реалізації депозитної політики банку, обґрунтовані з позицій необхідності і можливості вдосконалення наукового управління процесом створення ресурсного потенціалу банку; визначено методи, за допомогою яких ефективний банківський інструментарій має створюватися, коректуватися і поліпшуватися; обґрунтовано необхідність переходу від неформальних методів, таких як управлінська інтуїція, до формальних (статистичні, дедуктивні, метод очікуваних запитів споживачів, метод журі керівників);

методичні рекомендації з формування критеріїв оцінки ефективності депозитної політики банку, до яких віднесено економічну ефективність, доступність і комплексність банківських продуктів і послуг, багатоваріантність форм і урахування життєвого циклу банківського продукту, раціональність витрат часу на обслуговування і зручний для клієнта режим роботи; дотримання даних критеріїв дозволить банку сформувати стратегічні і тактичні напрями в організації депозитного процесу, забезпечуючи достатність ресурсної бази.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання розроблених пропозицій і рекомендацій у сфері формування і реалізації депозитної політики банку сприяє підвищенню ефективності функціонування банківської системи України та її узгодженості із завданнями забезпечення економічного зростання. Реалізація розробленої концепції дозволила одержати економічний ефект у філії "Центральне міське відділення Промінвестбанку у м. Макіївці Донецької області" у вигляді зниження витрат у 1,84 раза, підвищення точності прогнозу до 95%, акумулювання додаткового доходу у сумі 6377,52 тис. грн., з них частина дисертанта – 1,15%, тобто 73,81 тис. грн. на рік. Крім того, вдалося скоротити кількість зайнятих у 2 рази, збільшити вірогідність успішного завершення операції до 0,97, підвищити коефіцієнт якості депозитної політики на 34,6%, (акти впровадження № 10-67 від 02.10. 2006 р., ДО0304000015/03.10.2006 від 03.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою. Усі наукові результати, які містяться в ній, одержано автором особисто і відображають авторський підхід до вирішення проблеми формування депозитної політики банку. Внесок автора в роботи, опубліковані в співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації обговорювалися і були схвалені на науково-практичних конференціях: VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених "Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми" (2004 р., м. Донецьк), VII Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених "Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми" (2005 р., м. Донецьк), V Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Управление развитием социально-экономических систем: глобализация, предпринимательство, устойчивый экономический рост” (2004 р., м. Донецьк), І Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Проблеми глобалізації та моделі сталого розвитку економіки" (2005 р., м. Луганськ), ІІ Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу" (2005 р., м. Донецьк).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, зокрема 6 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, 5 матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 2,57 д.а., з них особисто автору належить 2,14 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 177 найменувань і 40 додатків. Основний текст викладено на 169 сторінках, робота містить 43 рисунки, 48 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У першому розділі "Теоретичні основи депозитної політики банків" встановлено, що на сьогоднішній день існує певна відстань між банківською наукою і банківським менеджментом. Це пояснюється двома причинами: по-перше, представники науки досліджують фундаментальні загальні закономірності, через що вони завжди знаходяться "на передньому плані"; по-друге, навіть якщо вчені враховують потреби практичного менеджменту і розробляють ті або інші рішення, то швидкість упровадження таких рішень у банківську практику є досить низькою. Вихід з такої ситуації можливий шляхом вирішення двох задач. Перше завдання пов'язане із способами діагностики якості відповідності внутрішніх моделей банківського менеджменту навколишнім реаліям. Друге – з необхідністю усвідомлення шляхів здійснення балансувань невідповідності у разі їх виявлення.

Підвищує актуальність даної проблеми те, що українська фінансово-кредитна система розвивається згідно з проєвропейською банк-орієнтованою моделлю, в якій центральне місце належить банківському сектору. Це забезпечує концентрацію кредитних ресурсів. Висновок з вищенаведеного такий: "геп" між дослідженнями вчених і потребами менеджерів необхідно якнайшвидше скорочувати. Виникає нагальна потреба у напрацюванні теоретичних, правових і адміністративно-організаційних механізмів регулювання фінансового сектору в контексті узгодження конституційних зобов'язань і фінансових можливостей країни. При цьому необхідно оптимально поєднати державне регулювання економіки та ринкове саморегулювання, що є актуальним не тільки для економічної політики європейських держав, але і для нових незалежних країн, створених на пострадянському просторі.

У історичному аспекті не викликає сумнівів теза про глибокий вплив рівня розвитку банківських інститутів і фінансових ринків на рівень і темпи розвитку економіки. Ґрунтуючись на базисних сторонах банківської діяльності, зарубіжні економісти розробили моделі впливу банківського сектору на економічне зростання. У більшості цих моделей розглядається тільки "ідеальний" ринок, але подібний підхід для економік перехідних країн застосовувати недоцільно. Тому для аналізу впливу рівня розвитку банківського сектору на економічне зростання має бути розроблена модель економіки з недосконалим фінансовим ринком.

Рівень конкурентоспроможності банків визначається впливом взаємопов'язаних і взаємозалежних внутрішніх і зовнішніх чинників. Одним із найважливіших зовнішніх чинників банківського успіху є чинник психологічної довіри населення, він має дві складові: довіра населення до банківської системи та довіра до національної грошової одиниці. Світовий досвід переконує в необхідності широкого застосування в банківській сфері елементів моделі "Публічної прозорості і ринкової самодисципліни", успішно апробованої Базельським комітетом. Ця модель базується на механізмах самодисципліни, які апріорі діють на ринку у разі впровадження принципів прозорості в діяльність банківських установ. Це особливо актуально, оскільки сприятиме не тільки підвищенню довіри до банків з боку клієнтів, але і до зростання загальної зацікавленості в ефективному функціонуванні фінансової системи.

Очевидним є недостатній законодавчий і судовий захист прав та інтересів банків в Україні. Створення нових законів, наближених до економічної ситуації у державі, спонукає банки до пошуку власної ніші на ринку, до конструктивного об'єднання бізнес-інтересів і співпраці з іншими структурами.

Джерелами формування фінансових ресурсів банку є його пасиви. За своїм складом вони неоднорідні і включають капітал і зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Зобов'язання банку стосуються коштів клієнтів, тимчасово одержаних у вигляді депозитів, кредитів та іншої кредиторської заборгованості. Дані процеси свідчать про необхідність розробки моделі взаємодії власників тимчасово вільних коштів і ринку банківських ресурсів.

Розрізняють ощадну політику держави, ощадну політику банку та ощадну політику власників коштів. Поняття "депозит" має достатньо складну структуру, тому на сьогоднішній день немає єдиного підходу до визначення його змісту. Депозит – це економічна категорія, яка є одним із видів фінансових резервів, що є основним джерелом грошових ресурсів банку, за рахунок якого надаються позики клієнтам на умовах терміновості, платності та поверненості. Іншими словами, під депозитом слід розуміти грошову суму або цінні папери, надані банкам або іншим фінансовим установам для тимчасового користування за певну плату, які підлягають поверненню їх власнику або за його вказівкою іншій особі при настанні певних подій.

Під час розробки депозитної політики банку менеджери найчастіше вдаються до логічного методу, а також керуються певними законами і принципами. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що через свій творчий зміст процес розробки депозитної політики в рамки тільки принципів не вкладається. Тому його необхідно розбивати на дві відособлені частини. Одна з них побудована на базі логічного методу, вона формує принципи і підкреслює теоретичний характер. Друга включає емпіричні дослідження і підкреслює характер мистецтва.

Узагальнення та аналіз предметної сфери дозволили обґрунтувати таку схему формування депозитної політики банку (рис.1).

Основними вимогами, яким мають задовольняти показники, використовувані при оцінці ефективності депозитної політики банку, є: обумовленість чинниками, що впливають на процес залучення банком вільних ресурсів; зіставність між собою за розмірністю; відсутність суперечностей при зміні значень. Ураховуючи те, що одне з основних завдань розвитку банківської системи України – це підвищення ефективності управління процесом залучення вільних коштів, удосконалення систем формування ресурсної бази, основними цілями і одночасно критеріями, що характеризують ефективність депозитної політики банку, є максимізація прибутковості активів (А ₁) і мінімізація ризику діяльності банку (А ₂).

 

 

 

ні

 

так

 

 

Рис. 1. Концептуальна схема формування депозитної політики банку
і налаштування інструментів її реалізації

АКТИВИ ПАСИВИ

,

де x_і – обсяг коштів за і -м видом діяльності;

p_і – вірогідність ризику за і -м видом діяльності;

у_і – процентна ставка за і -м видом діяльності;

V_S – сумарний обсяг пасивів (активів).

У виконаному дослідженні обґрунтовано, що вибір показників для оцінки процесу нагромадження капіталу банку має спиратися не на суб'єктивні думки аналітиків, а на встановлення експліцитної залежності від даних показників депозитної політики банку. У зв'язку з цим важливою складовою депозитної політики є обґрунтування критеріїв її ефективності в умовах конкурентного навколишнього середовища, а також відображення організаційної структури у чинних нормативах.

У другому розділі "Методичні аспекти депозитної політики банків та інструменти її реалізації" дослідженоспособи та інструменти залучення банками депозитних ресурсів з точки зору формування оптимальної величини і структури капіталу, здійснено аналіз формування ресурсної бази банків в умовах трансформації економіки, розроблено імітаційну модель депозитної політики банку.

Постійне зростання "популярності" інструментарію депозитної політики банку є об’єктивною закономірністю. Будь-яке ухвалюване рішення має бути раціональним з економічної та соціальної точок зору. Тому використання цілісного та ефективного інструментарію припускає створення конкретних механізмів, які спільно з комплексом регулятивних чинників забезпечували б формування ресурсного потенціалу і джерел інвестицій. У кінці ХХ ст. західними економістами було розроблено інструментарій депозитної політики, який на практиці довів свою життєздатність і до цих пір застосовується деякими банківськими установами у різних країнах світу. На сьогоднішній день епіцентр створення банківського інструментарію зміщується убік боротьби за ресурси. Європейський монетарний інститут провів дослідження з метою вибору оптимального і науково обґрунтованого інструментарію у сфері залучення і розміщення ресурсів. Даний аналіз приділяє увагу новій, недостатньо вивченій проблемі каналів депозитної політики.

Незалежно від того, який інструментарій депозитної політики обере банк, суть його полягає у здійсненні балансувань за різними якісними характеристиками банківських продуктів з метою визначення оптимальних параметрів обслуговування, що задовольнятимуть як банк, так і його клієнтів. Сучасні логіко-системні дослідження процесу формування інструментарію депозитної політики банку ставлять питання про необхідність чіткого визначення методів, за допомогою яких інструментарій створюватиметься і коректуватиметься. У даний час спостерігається перехід від неформальних методів, таких як управлінська інтуїція, до формальних. Кінцевою метою застосування даних методів є одержання можливості створення настільки довершеного інструментарію, щоб до нього включалися всі основні аспекти діяльності банку, які стосуються формування його ресурсного потенціалу, всі значущі змінні та пов'язані з цим і прийняті рішення, і ті, які будуть прийняті.

Дослідження особливостей формування депозитних ресурсів банків України в умовах ринкової трансформації економіки дозволяє констатувати той факт, що вони стабільно зростають (див. таблицю).

Таблиця

Структура пасивів банків України (станом на 01 січня кожного року), млн. грн.

 

№з/п	Показники
	Пасиви, всього
	Балансовий капітал, у тому числі:
2.1	уставний капітал
2.2	частина капіталу в пасивах	17,5	16,6	12,9	12,9	13,7	11,9	11,7
	Зобов’язання банків, у тому числі
3.1	кошти суб’єктів господарювання
3.2	з них термінові ресурси
3.3	вклади фізичних осіб
3.4	з них термінові ресурси

 

Проте індикатори фінансової сфери, які відображають позитивні зрушення у формуванні ресурсного потенціалу банківської системи, акцентують увагу на тому, що в Україні до цих пір немає достатньо ефективного механізму трансформації заощаджень в інвестиційні ресурси. Аналіз даних індикаторів дозволив відновити картину переходу від незадовільного стану банківської системи до кращого (рис. 2). Процес переходу банківської системи з одного стану до іншого має стрибкоподібний характер. Перебуваючи у стабільному стані N₁, банківська система набирала обертів свого розвитку і рухалася за наростаючою, але в результаті фінансової кризи вона стрімко почала знижуватися до рівня N_k, який характеризує стан дестабілізації. На даному етапі було вжито безпрецедентних заходів урядом і НБУ, що сприяло поступовому руху вбік стану N₂. Завжди існує вірогідність того, що такий перехід може призвести до нестабільності у країні.

У сучасних умовах розвитку банківської системи України ціна помилки управлінського рішення зростає. В обстановці фінансової глобалізації зміцнюється ринкова орієнтація банків. Конкурентоспроможність багато в чому визначається якістю управлінських рішень. Рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, що приділяють велику увагу розвитку банками власних методик ухвалення рішень, стали важливим стимулом для вдосконалення технологій використання банківських ресурсів. Відомо, що особливістю банківського менеджменту є неможливість здійснення реальних експериментів до завершення проектів. Один із можливих шляхів вирішення даної проблеми полягає у використанні імітаційного моделювання депозитної політики банку.

 

Y - добробут;

X - час;

N_k - дестабілізуючий

рівень добробуту;

N N_m - проміжний стан;

N1, N2 - стабільний

Стан розвитку.

 

 

Рис. 2. Динаміка розвитку банківської системи України

 

Метод імітаційного моделювання обрано тому, що, по-перше, на сучасному етапі відбуваються радикальні перетворення систем управління банківською діяльністю (BPR – Business Process Reengineering), причиною яких є необхідність істотного зниження рівня витрат і підвищення споживчої якості в умовах посилення конкуренції; по-друге, методи і підходи імітаційного моделювання співзвучні з концепціями BPR, тобто ці дві концепції базуються на перманентному визнанні недосконалості існуючих інструментів, концентрують увагу на пошуку, виявленні і виправленні недоліків. Ідея методу імітаційного моделювання полягає в тому, що замість аналітичного опису взаємозв'язків будують алгоритм, який відображає послідовність розвитку процесів у досліджуваному об'єкті, а потім відтворюють поведінку об'єкта на комп'ютері.

У процесі розробки імітаційної моделі депозитної політики банку було виділено п’ять рівнів, що характеризують поведінку основних параметрів функціонування фінансової установи.

1. Залишки на депозитних рахунках до запитання (DEPV).

2. Залишки на термінових депозитних рахунках (DEPS).

3. Обсяг непогашених кредитів (KredOut).

4. Обсяг погашених кредитів (KredIn).

5. Обсяг власних коштів банку (C_b).

Для побудови імітаційної моделі депозитної політики банку на робочій сторінці пакета Powercim Constructor компанії Powersim формується схема активно-пасивних операцій банку. Кожна операція моделюється за допомогою типового структурного блоку (рис. 3). У результаті з’являється наочна картина руху фінансових ресурсів між різними підрозділами банку.

 

 

Рис. 3. Фрагмент динамічної імітаційної моделі,
що описує динаміку кредитів і депозитів

 

Таким чином, імітаційні моделі дозволяють пов'язати в єдине ціле діяльність всіх підрозділів банку. На їх основі стає можливою ефективна організація всієї системи оперативного і стратегічного планування в банку. У результаті цього можливе проведення сценарних розрахунків, контроль за будь-якими показниками, оптимізація внутрішнього фінансового механізму банку.

У третьому розділі "Науково-методичні рекомендації щодо підвищення ефективності депозитної політики банків" обґрунтовується необхідність побудови універсального механізму, який дозволяє об'єднати інструменти розробки і реалізації депозитної політики банку і забезпечити ефективне управління фінансовою установою.

Виконане дослідження функціонування вітчизняних банків показало, що сьогодні у ряді випадків спостерігається низький рівень керованості ринком депозитів. Банк приймає грошові внески, загальний потік яких залежить від економічної ситуації в країні, добробуту населення, тобто від тих чинників, які знаходяться поза сферою компетенції банку і тому є екзогенними. Заявки на кредити, що поступили, аналізуються, фільтруються неприйнятні за ступенем ризику варіанти.

Менеджери банку здійснюють всебічний аналіз балансу на початок дня і визначають мінімально необхідні залишки по касі і кореспондентських рахунках. Дані можуть бути одержані з аналізу планованого відтоку коштів. Тобто на цьому етапі задається джерело потоку. Він "генерує" або безперервну криву, або дискретні імпульси визначеного розміру і з визначеним інтервалом. Далі вони поступають у систему основних блоків моделі. Таким чином, визначається сума тимчасово вільних коштів, що підлягають розподілу.

У банківській практиці майже не застосовується принцип "премії за ризик", оскільки позичальник, що має намір не повернути кредит, легше піде на вищу процентну ставку. Отже, не вдається компенсувати втрати щодо деякої частини високоризикових кредитів підвищеною прибутковістю інших. Тому кредити видаються тільки свідомо надійним позичальникам і під якісне забезпечення. Проте розроблена модель може адаптуватися до ситуації видачі кредитів із різним ступенем ризику.

Система логічних функцій дозволяє організувати управління потоками на основі певного алгоритму. Потік може "прямувати" різними маршрутами залежно від його параметрів, стану вхідних і вихідних блоків та інших елементів. Звідси зрозуміло, що є розумні межі ускладнення і розширення моделі. З якогось моменту система початкових припущень стає дуже громіздкою, внутрішні взаємозв'язки менш очевидними, а якість первинної інформації більш критичною. У роботі обґрунтовано найбільш зручний і універсальний для поставленого завдання ступінь деталізації, і подальші розрахунки проходитимуть без ускладнення моделі, тому що сама модель інваріантна стосовно початкових припущень.

Залежно від вимог особи, яка приймає рішення, якості первинної інформації результати може бути подано прогнозним балансом із розбиттям за термінами розміщення і залучення ресурсів, звітом про прибутки і збитки. Для підвищення достовірності інформації рекомендується проводити декілька експериментів для кожної множини значень. Але при цьому ресурси необхідно повністю виводити з обігу і повертати в банк з метою коректування даних.

На рис. 4 зображено блок-схему розробленої моделі імітаційного моделювання депозитної політики банку.

Результати імітаційного експерименту, проведеного за даними філіалу "Центрально-міське відділення Промінвестбанку у м. Макіївці", подано потоковою діаграмою на рис. 5. У розрахунках закладено достатньо оптимістичну оцінку вірогідності неповернення кредитів. На відміну від традиційних статистичних моделей, імітаційна динамічна модель існує завжди в деякому наперед заданому часовому інтервалі, розподіленому знову ж таки наперед заданим дискретним кроком DT. У розробленій моделі як інтервал обрано період 1 місяць із кроком імітації DT=1день. На рис. 5 зображено комп'ютерну мультиплікацію досліджуваної потокової моделі з частотою кадрів, що дорівнює значенню DT. Чим вище частота таких кадрів, тим більші подробиці поведінки можна "розглянути", чим нижче частота, тим швидше можна завершити моделювання, тим більше загальні тенденції поведінки можна "побачити".

 

 

 

 

ні

 

 

ні

так

 

 

Рис. 4. Блок-схема використання розробленої
імітаційної моделі депозитної політики банку

 

Дні

 

Рис. 5. Графічне зображення динаміки обсягу власних коштів
Промінвестбанку

 

За горизонтальною віссю потокової діаграми відкладено час (Time), за вертикальною – розмір власних коштів (C_b). На основі даного графіка розраховуються всі похідні дані – відсотки, розмір кредитних ресурсів, показники ефективності. Крім цього, можливості програми дозволяють "підбудовувати" до потокової діаграми графіки платежів з обороту депозитів і виплат відсотків із зазначенням конкретних дат і термінів відповідних платежів. Аналогічним чином будуються діаграми серії кредитних операцій. У більшості імітаційних експериментів використовуються випадкові числа, випадкові змінні і повторення з метою пошуку деяких усереднених характеристик моделі. Модель звичайно містить ланцюжки випадкових подій, що складним чином взаємодіють одна з одною. При великій кількості повторень можна одержати більш точні результати моделювання.

Таким чином, як свідчать результати виконаного дослідження, на практиці можуть надійно працювати тільки відносно прості ідеї та методи. Швидкий аналіз ситуації на основі компактної імітаційної моделі середньої складності – це цінна можливість для будь-якого банківського керівника, тому що дані моделі забезпечують цілісну картину функціонування об'єкта протягом певного часу.

Результати апробації імітаційної моделі у філіалі "Центрально-міське відділення Промінвестбанку у м. Макіївці" підтверджують її практичну доцільність при формуванні ресурсного потенціалу банку і можливість використання не тільки для зразкової оцінки та експрес-аудиту ухвалюваних рішень, але і для детального прогнозування і точних розрахунків.

 

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної задачі вдосконалення депозитної політики банків та інструментів її реалізації в контексті створення сприятливих умов для стабільного економічного зростання в Україні.

Дослідження спирається на такі основні наукові результати і положення.

1. У теоретичному плані – дістали подальшого розвитку концептуальні основи розробки і реалізації депозитної політики банків. Розроблено концепцію формування депозитної політики банку, відмітною особливістю якої є розгляд структури пасивів як екзогенного чинника за критеріями, що відображають різні аспекти фінансової стійкості банку.

На основі аналізу таких понять, як "банк", "заощадження", "нагромадження" уточнено визначення депозиту, що розглядається як економічна категорія та є одним із видів фінансових резервів, що складає основне джерело грошових ресурсів банку, за рахунок якого надаються позики клієнтам на умовах терміновості, платності та поверненості.

Систематизація досліджень, що стосуються функцій, виконуваних банками, дозволила виділити п'ять базисних сторін банківської діяльності, а також класифікувати розроблені зарубіжними аналітиками моделі впливу банківського сектору на економічне зростання.

2. У методичному плані – розроблено сценарну імітаційну модель і вдосконалено способи оцінки ефективності депозитної політики банку.

Перелік основних критеріїв ефективності депозитної політики обґрунтовано як наперед вибрані точки або нормативи в загальній програмі діяльності банку, в якій здійснюється визначення ефективності формування ресурсної бази.

Дослідження інструментарію різних сфер діяльності дозволило сформулювати з позицій необхідності і можливості вдосконалення наукового управління процесом створення ресурсного потенціалу банку складові банківського інструментарію депозитної політики, до яких належать: регулювання рівня процентної ставки по залучених коштах, проведення балансувань за різними характеристиками банківських продуктів, розширення спектра мікрофінансових послуг, визначення цін на активи за допомогою трансфертного ціноутворення, співпраця банків з корпоративними клієнтами.

Завдяки розробленій імітаційній моделі депозитної політики, яка базується на застосуванні динамічного моделювання у банківській сфері, аналізі головних компонент фінансової стійкості і побудові деревовидної системи відповідних показників, можливе поєднання в єдине ціле діяльності всіх підрозділів банку, що дозволяє здійснювати сценарні розрахунки, контролювати основні показники, оптимізувати фінансовий механізм.

3. У практичному плані – обґрунтовано пропозиції з удосконалення механізму формування ресурсного потенціалу банку.

Обґрунтовано доцільність переходу до ліберально-демократичних методів підвищення ефективності депозитної політики банку і необхідність упровадження в банківську діяльність принципів корпоративного управління, які передбачають забезпечення відкритості, прозорості, рівності, відповідальності перед клієнтами, суспільством і державою і дозволять укріпити довіру до банківської системи.

На основі аналізу вітчизняного законодавства у сфері функціонування банківських установ встановлено доцільність упровадження в банківську практику моделі "Публічної прозорості і ринкової самодисципліни", що сприятиме не тільки підвищенню довіри до банків з боку клієнтів, але і зростанню загальної зацікавленості в ефективному функціонуванні фінансової системи в цілому.

Обґрунтовано рекомендації щодо вибору інструментів депозитної політики, які мають забезпечувати побудову технологічного устрою банку відповідно до змісту зв'язку "клієнт - банківський продукт". Інструменти мають обиратися з різних сфер: організаційно-технологічної (розробка процедур проведення балансувань за різноманітними характеристиками банківських продуктів, упровадження комплексу мікрофінансових послуг), функціональної (визначення цін на активи за допомогою трансфертного ціноутворення, співпраця банків з корпоративними клієнтами), кадрової (спеціальне навчання персоналу), технічної, інформаційної.

Реалізація запропонованих рекомендацій, що стосуються всіх стадій розробки і реалізації депозитної політики, починаючи від її планування і закінчуючи безпосереднім упровадженням у діяльність фінансових установ, дозволить розширити можливості банків у сфері мобілізації ресурсів і ефективного їх розміщення, а також успішно конкурувати на міжнародних фінансових ринках.