V. Підриємницький дохід і прибуток

Е кономічна теорія, на відміну від бухгалтерського обліку, підходить до оцінки і виміру прибутку не з однієї, а з трьох різних точок зору.

Якщо віднести витрати підприємства тільки до явних витрат, тоді прибуток підприємства виступає як бухгалтерський прибуток. Він утворюється як різниця між сукупним доходом, тобто виторгом підприємства, отриманим від реалізації товарів і послуг, і фактичними витратами на виробництво і реалізацією цих товарів і послуг.

З погляду економіста, у бухгалтерському прибутку не враховані неявні витрати, які стосуються власного капіталу чи ресурсу. До таких прихованих витрат належать можливі доходи підприємця. Тому економісти виділяють таке поняття прибутку, як нормальний прибуток – це сукупність мінімальних доходів, які являють собою витрати невикористаних можливостей. Іншими словами, нормальний прибуток – це той мінімальний дохід, необхідний для того, щоб втримати підприємця у певній сфері виробництва. Враховучи це, економічна теорія розглядає нормальний прибуток як складову частину сукупних витрат виробництва.

Серед названих видів прибутку економісти виділяють економічний (чистий) прибуток.

Економічний прибуток – це виторг підприємця за мінусом сукупних явних і прихованих (неявних) витрат виробництва. Він може бути позитивний або негативний (втрати).

З точки зору економіста прибуток є результатом функціонування такого специфічного виду людського ресурсу, як підприємницька здатність.

Теоретично тільки економічний здатний об’єктивно показати підприємцеві, чи прибуткова і наскільки його справа.

Основними джерелами прибутку є:

- невизначеність і ризик, якому піддаються підприємці;

- наявність певного ступеня монопольної влади.

Прибуток виконує низку функцій:

- первинної рушійної сили виробництва;

- ефективного використання ресурсів і їх розподілу серед альтернативних користувачів;

- стимулює нововведення й інвестування підприємства.

Незважаючи на те, що теорія граничної продуктивності обґрунтовує справедливий розподіл, з неї випливає також, що розподіл національного доходу характеризується значною нерівністю, і насамперед через нерівність у розподілі виробничих ресурсів.

Ступінь нерівності доходів наочно відображає крива Лоренца.

 

100 e

 

80 Крива Лоренца

(фактичний розподіл)

Абсолютна

рівність

Абсолютна

20 не рівність

 

 

a b c d

 

0 20 40 60 80 100

Процент сімей, %

 

Рис. 7. Крива Лоренца

 

Крива Лоренца демонструє фактичний розподіл доходу. Як показано на рис. 7, точка “а”, 20% усіх сімей з найбільшими доходами отримали близько 5% доходу; точка “в” вказує, що 40% сімей з низькими доходами отримали близько 20% доходу і т.д.

Ділянка між лінією абсолютної рівності (бісектрисою) і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності розподілу доходів. Чим більша ця ділянка, або розрив, тим більший ступінь нерівності доходів. Якби фактичний розподіл доходів був абсолюно рівний, то крива Лоренца і бісектриса збіглися б і розриву не було б.

Точка “f” на графіку відповідає ситуації абсолютної нерівності, тобто коли 1% сімей має 100% доходу, а інші нічого не отримують.

Криву Лоренца використовують для порівняння розподілу доходу в різні періоди часу чи в різних країнах або між різними соціальними групами, беручи до уваги доходи, отримані населенням до і після вирахування податків, а також трансферні платежі.