Це люди, здатні голими руками взяти розпечене ядро, вони з презирством ставляться до фізичного болю. Вони умруть, але не стануть рабами.

О.Білецький

Вихваляючи три твори Котляревського, ми залюбки зводимо мову на талант поета. Але щоб бути зачинателем нової української літератури – мало самого таланту: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється й утверджує вільне людське право – бути собою…

І в «"Енеїді“», і особливо в «“Наталці Полтавці»” та «“Москалеві-чарівнику»”, він утвердив високе почуття гідності, людської і національної гідності, без чого не можна було б і думати про відродження культури пригнобленого й полонізованого краю.

Це розвинене почуття стало хребтом нової української літератури, що в більшій чи менш гострій одвертій формі завжди послідовно обстоювала добру славу і честь українського імені.

Є.Сверстюк

Енеїда”» Івана Котляревського – обережне, але свідоме, цілеспрямоване, «„загорнуте”» в античний сюжет «„вилучення”» української культури з імперського, ідеологічно унормованого «„строю”», з тієї регламентованої російською мовою і державною церквою «„всеросійської єдності”» та імперської культурної моделі.

М.Жулинський

Коли наприкінці ХVІІІ ст. Іван Котляревський написав свою «„Енеїду”», повну дивовижних барокових пристрастей і глибокого болю за Україну, з візіями страхітливої братовбивчої війни, кінця якої він не бачив, твір, цілком зітканий з тем і мотивів саме давньої літератури, сучасники цього не зрозуміли. «„Енеїду”» сприйняли як жартівливий твір, як бурлеск, малоросійське блазнювання, не помітивши в ній головного: великого болю за трагедію рідної землі. Сучасники його розучилися бачити в алегоріях зміст твору – це було привілеєм старої академічної освіти, якої на той час фактично вже не існувало.

М.Андрущенко

Троя Вергілія стала «“приводом згадати Трою – Київ, тобто знову пов’язати в одне античне й місцеве, адже зруйновану Трою покидає Еней, щоб рушити в свої мандри. Ці мандри не безцільні, героєм опановує ідея світлого ідеального міста, нового Риму»”.

В.Шевчук

Новочасна ідеологія закріплена /…/ в ««Енеїді» І.Котляревського, яку можна вважати за проформу національного міфу модерної України. Новий зміст поеми зумовлений протистоянням «нової» історії «старим» часам, і в цьому аспекті – співвіднесенням новоутворюваного «закону» національного автономізму (що створюється як самоцінне буття енейців — зі своїм «іменням» і «видом») з римським державницьким міфом Вергілієвої «Енеїди». Адже поема зорієнтована на сучасність, на «закон» національного творення і спосіб морально-громадянського впорядкування, а не на римський (ergo російський) державницький провіденціалізм.

Енеїда» несе в собі також значну функцію культурно-національного просторування, носіями якого є культурний герой – Еней, з одного боку, і матеріальність, тілесність автономного українського побуту, цілого етносу, закріпленого семантично (лінгівістично), з іншого боку. Отже, формою ствердження автономістичного ідеалу стає в «Енеїді» народна культура і мова, що символізує, навіть міфологізує реальні факти, побутові характеристики, політичні явища. Мова виростає з історично-побутового грунту і є суб’єктом нової смислової реальності – етнонаціональної.

Т.Гундорова

 

 

Тема 3. Жанр байки в українській літературі

Першої половини ХІХ ст.

План

1. Шляхи розвитку української реалістичної байки. Жанрові різновиди байок: байка-казка, байка-приказка, байка-побрехенька.

2. Жанр байки у творчості Павла Білецького-Носенка (1774 – 1856):

a) джерела байок (Дмитрієв, Крилов, Геллерт, Флоран, Лафонтенантична, європейська та російська байка, українська усна народна творчість);

b) етнографічно-побутовий колорит байок;

c) бурлескно-натуралістичні елементи як стильова ознакаособливість байкарського доробку П.Білецького-Носенка.

3. Байкарська творчість Петра Гулака-Артемовського (1790 – 1865):

a) зв’язок літературно-естетичних настанов письменника із засадами античної та світової байки (Езоп, Лафонтен, Флоріан, Лессінг, Красіцький тощо);

b) поєднання у байках П.Гулака-Артемовського критичного та побутово-етнографічного начал.

4. «”Байки й прибаютки»” (1852) Левка Боровиковського (1808 – 1889):

a) тип байки, її морально-дидактичне начало;

b) національна своєрідність байок Л.Боровиковського.

 

Тексти

П.Білецький-Носенко. Комашка та Цвіркун. Львиний розділ. Громада мишей. Вовки та вівці. Мужик та Гадюка. Дуб, Очерет да Поросята. Рада звірей для обрання собі царя. Працьовитий Ведмідь. Тяжба. Рись та Кіт.

П.Гулак-Артемовський. Пан та Собака. Супліка до Грицька Квітки. Солопій та Хівря, або Горох при дорозі. Дурень і Розумний. Цікавий і Мовчун. Лікар і Здоров’я. Тюхтій та Чванько. Рибка. Дві пташки в клітці. Батько та Син.

Л.Боровиковський. Моя байка. Багатий, Бідний. Крикун. Голодний Хома. Дорожній Стовп. Пан та мужики. Мірошник. Щука й Пліточка. Гуси. Мішок з грішми. Скупий. Розбійник. Клим. Щука.

 

Література

1. Байка і притча в українській літературі ХІХ-ХХ в. – Харків, 1931.

2. Білецький-Носенко П. Поезії. – К., 1973.

3. Боровиковський Л. Повне зібрання творів. – К., 1967.

4. Гулак-Артемовський П. Твори. – К., 1978.

5. Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Гребінка Є. Поетичні твори. Повісті та оповідання. – К., 1984.

6. Красіицький І. Байки та приповідки / Вступ. стаття та переклад з польської М.Годованця. – К., 1970.

7. Українська байка. – К., 1983.

8. Українська дожовтнева байка. – К., 1966.

9. Айзеншток І. Петро Гулак-Артемовський // Гулак-Артемовський П. Твори. – К., 1970. – С.5-15.

10. Бовсунівська Т. Українська бурлескно-травестійна література першої половини ХІХ ст. (в аспекті функціонування комічного). – К., 2006. – С.95-103, 136-150.

11. Деркач Б., Косяченко В. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. – С.3-27.

12. Деркач Б. П.П.Білецький-Носенко: Життя та творчість. – К., 1988.

13. Деркач Б. П.П.Гулак-Артемовський // Гулак-Артемовський П. Поезії. – К., 1989. – С.5-28.

14. Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977. – С.80-180.

15. Гончар О. Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри і стилі. – К., 1990. - С.71-80, 129-137.

16. Гончар О. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. – К., 1982. - С.54-112.

17. Зеров М. Аполог в українській літературі ХІХ-ХХ вв. // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С.918-946.

18. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров М. Твори: В 2 т. – К., 1990. – Т.2. – С.26-35.

19. Зеров М. Нове українське письменство // Зеров М. Українське письменство. –К., 2003. – С.54-67, 80-91.

20. Зеров М. П.Гулак-Артемовський. Твори // Там само. – С.770-772.

21. Історія української літератури ХІХ століття: У 2-х кн. / За ред. акад. М.Г.Жулинського. – Кн.1. – К., 2005. – С.127-141.

22. Костомаров Н. Обзор сочинений, писанных на малороссийском языкеязыка // Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К., 1994. - С.280-296.

23. Крижанівський С., Ротач П. Визначний представник українського романтизму // Боровиковський Л. Повне зібрання творів. – К., 1967. – С.5-17, 33-40.

24. Куценко Л. Байка П.Гулака-Артемовського „Пан та Собака”. Національне в соціальному змісті твору // Дивослово. – 2003. - №8. – С.2-3.

25. Нахлік Є. «“З’єдналась правда із брехнею… під іменем приказки…»” // Слово і час. – 1994. - № 8. – С.15-19.

26. Німчук В. Перший великий словник української мови Павла Білецького-Носенка // Білецький-Носенко П. Словник української мови. – К., 1966. – С.5-37.

27. Нудьга Г. На шляхах до реалізму // Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини ХІХ ст. – К., 1959. - С.22-27.

28. Павлюк М. П.Гулак-Артемовський з погляду текстології // Слово і час. – 1990. - №1. – С.45-51.

29. Степаненко І. Українські байкарі ХІХ в. – К., 1927.

30. Хропко П. Біля джерел української реалістичної поезії. – К., 1972. - С.133-185.

31. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1989. - С.81-112.

32. Федченко П. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка // Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Гребінка Є. Поетичні твори. Повісті та оповідання. – К., 1984. – С.5-12.

33. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1984. – Т.41.

 

Поміркуйте над висловлюваннями: