Метод та джерела корпоративного права.

Поняття і ознаки корпоративного права. Предмет корпоративного права.

Відповідь:

Корпоративне право – підгалузь цивільного права, норми якої направлені на врегулювання суспільних стосунків по організації і діяльності підприємств і організацій, що є суб'єктами цивільного права. Слово «корпоративне» походить від латинського кореня, що означає об'єднання, корпорацію, суспільство, союз, наявність загального.

Термін «корпоративне право» розуміють двояко – в широкому і вузькому сенсі. У широкому сенсі корпоративне право – це сукупність юридичних норм, регулюючих правовий статус, порядок діяльності і створення господарських суспільств і товариств. У вузькому сенсі корпоративне право – це система правил, встановлених власником або адміністрацією комерційної організації і регулюючих правовідносини усередині даної організації.

Корпоративне має наступні ознаки:

- є підгалуззю українського цивільного права, тобто в значній мірі автономне по відношенню до цивільного права України;

- регулює суспільні відносини, що стосуються створення, діяльності і правового статусу господарюючих суб'єктів в Україні, тобто корпоративні стосунки;

- складається з корпоративних норм, об'єднаних в інститути.

Корпоративне право не має ні самостійного предмету регулювання, ні спеціальних методів правового регулювання, відмінних від методів регулювання цивільного права. Більш того, корпоративне право регулює питання, що відносяться до категорії суб'єктного складу цивільного права, тому корпоративне право не може бути визнане самостійною галуззю права, що ні в якому разі не зменшує його значення.

 

Метод та джерела корпоративного права.

Відповідь:

Метод правового регулювання – це засіб і спосіб дії на групу суспільних відносин.

Методологія галузі – це сукупність засобів і способів правового регулювання певних суспільних правовідносин. Оскільки корпоративне право є частиною цивільного права, на нього цілком поширюються методи цивільного права.

Основним методом правового регулювання цивільного, а значить, і корпоративного права є диспозитивний метод правового регулювання.

Сутність диспозитивного методу полягає в тому, що законодавець використовує по відношенню до суб'єктів права дозвіл, як правило, передбачає декілька варіантів поведінки для суб'єктів, вибір можливої поведінки. Диспозитивний метод виражається, зокрема, в тому, що суб'єкти мають право вибрати форму діяльності з числа передбачених цивільним законодавством.

Проте при здійсненні правового регулювання корпоративних стосунків використання лише диспозитивного методу неможливе, тому застосовується також імперативний метод правового регулювання.

Імперативний метод передбачає те, що зобов'язує суб'єкта поступити яким-небудь визначеним в законі чином або заборону здійснювати певні дії.

Стосовно корпоративного права необхідно відзначити, що імперативний метод при регулюванні правовідносин, що стосуються діяльності, створення і правового положення господарських організацій, має більше значення, чим при правовому регулюванні цивільних правовідносин.

Корпоративне право України – це комплексна галузь права, норми якої регулюють приватно-правові і публічно-правові відносини, пов’язані із створенням, діяльністю і ліквідацією господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру. З цього випливає неоднорідність і комплексний характер джерел корпоративного права, які належать до різних галузей права (господарського, цивільного, адміністративного, податкового та ін.) і включають локальні норми.

Джерела корпоративного права становлять єдину, цілісну систему, елементи (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відповідно до логіки правового регулювання корпоративних правовідносин.

Під джерелами корпоративного права у формальному значенні слід розуміти результати діяльності державних органів та суб’єктів господарювання, тобто нормативно-правові акти та акти договірного характеру, які регулюють корпоративні правовідносини.

Основними принципами побудови системи джерел корпоративного права є їх конституційність і законність. Конституційність у цьому випадку передбачає сувору відповідність всіх джерел права основним принципам корпоративного регулювання, закріпленим у Конституції України. Законність означає обов’язкову відповідність підзаконних актів приписам законів, на підставі й на розвиток яких приймалися дані нормативно-правові акти.

Джерела корпоративного права можна класифікувати за різними підставами. За характером прийняття джерела корпоративного права поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); і такі, що приймаються учасниками господарського товариства (статут, кодекс корпоративної поведінки тощо).

В залежності від юридичної сили необхідно виокремити Конституцію України, закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти. Залежно від ступеня узагальненості слід розрізняти кодифіковані, поточні та комплексні джерела корпоративного права. Кодифікованими джерелами корпоративного права є Цивільний кодекс України (ЦКУ), Господарський кодекс України (ГКУ).

Джерелами корпоративного права

1. Конституція України служить базою для всього законодавства, у тому числі і для корпоративного. Конституція України містить норми, що прямо відносяться до корпоративного права.

2. Господарський кодекс України, оскільки саме на його основі встановлюються основи правового статусу корпоративних суб'єктів – господарських об`єднань і товариств.

3. Найбезпосередніше відношення до правового статусу корпорацій мають наступні закони України:

Закон України «Про акціонерні товариства»

Закон України «Про господарські товариства»

4. Корпоративні норми містяться і в міжнародних договорах:

Конвенція «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (Відень, 11 квітня 1980 р.);

5. Підзаконні нормативно-правові акти:

6. Судова практика: акти, винесені Верховним судом України; Конституційним судом України.

7. Однією з особливостей корпоративного права України є те, що згідно Господарського кодексу України нормативні договори між суб'єктами корпоративного правовідношення визнаються джерелами корпоративного права України.

Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що джерела корпоративного права становлять єдину, цілісну систему, елементи (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відповідно до логіки правового регулювання корпоративних правовідносин.