Заключна частина уроку 5 хв.

VII. Підбиття підсумків 2 хв.

VIII. Виставляння оцінок, їх мотивація. 3 хв.

Хід уроку

Етап, мета етапу, прийом Зміст роботи

І. Організація класу. Прийом: Вітання та повідомлення цілей уроку.

II. Мовленнєва зарядка. Прийом: Бесіда про наступне свято Нового року.

III. …

Важливим компонентом етапу планування є вміння передбачити труднощі учнів, подивитись на заняття їхніми очима. Цей психічний процес – педагогічне прогнозування – впливає на успіх уроку загалом та окремих його етапів. Під час уроку вчитель або практикант перевіряє об’єктивність своїх планів, їхню відповідність умовам навчання і робить практичні висновки для подальшої роботи, визначаючи сфери більш ефективного використання відомих йому методів та прийомів. Під час підготовки та проведення уроку прийдуться у нагоді наведені у додатку В слова, словосполучення і вирази навчально-методичного характеру, подані англійською і німецькою мовами з їхніми українськими еквівалентами.

 

Вимоги до уроку іноземної мови

Урок якосновна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. На сучасному етапі розвитку дидактико-методичної науки урок іноземної мови має відповідати вимогам, що наведені нижче.

1. Мовленнєва спрямованість уроку. На уроці передбачається формування чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, говоріння, читання, письма. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити, по-перше, практичну орієнтацію уроку – перева­жання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням; по-друге, комунікативний характер вправляння. Такі вправи, як повторення, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту тощо, мають бути також підпорядковані комунікативним цілям. Мовлення учнів має бути пов’язане з конкретною природною або е комунік ситуацією спілкування. Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення завдань уроку (е ко., «Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, навчимося виражати прохання англійською/німецькою мовою»), і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошу­ючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

Комплексність уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні усі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Усі аспекти мови (фонетичний, лексичний, граматичний) вивчаються взаємопов’язано; взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності. Кожна частина мовного матеріалу повинна опрацьовуватися в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності. Проте, усі види мовленнєвої діяльності на уроці не розвиваються в однаковій мірі, один чи два з них буду переважати.

Іноземна мова – мета і засіб навчання. Це положення пов’язане насамперед з мовленням учителя, яке виконує дві важливі функції: 1) воно використовується для організації навчання і виховання, тому повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним (не займати більше 10% часу уроку); 2) воно є засобом навчання, зразком для наслідування і має бути нормативним, автентичним (саме так у даній ситуації сказав би носій мови), адаптивним (відповідати можливостям, мовленнєвому досвіду учнів), різноманітним за засобами вираження. Відтак створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним з головних завдань учителя.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Завдання учтителя полягає у залученні учнів до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її впродовж уроку.
Чинниками її стимулювання є використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів; постановка цілей, що спонукають учнів у вирішенні комунікативних завдань до висловлювання власних думок; застосування прийомів, що дають можливість кожному учню брати участь у мовленнєвій діяльності.

Різноманітність форм роботи учнів. На уроцінеобхідно застосовувати форми діяльності, що інтенсифікують навчання, спонукають до ак­тивної роботи кожного учня. Ця вимога є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мов­лення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити вчитель на уроці.

Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними. До індивідуальних форм відносять роботу у фронтальному режи­мі (відповіді учнів по черзі), опитування окремих учнів, індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, а також говоріння у режимі «учень-диктор», е комунікатив або читан­ня хором за вчителем чи диктором). Колективні форми роботи охоплюють тренування в парах без змін або із зміною партнерів (е ко., прийоми «шеренги») та в малих групах від трьох до п’яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ у трійках), хорове е комунікати в режимі група-група, група-учень, учень-група. Такі форми роботи не тільки збільшують час активної діяльності учнів, але й знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують почуття колективізму.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. На уроці іноземної мови мотивація забезпечується:

1. цікавим навчальним матеріалом, який відповідає інтересам учнів (е ко., цікавий текст, сучасна пісня, поезії, гумор тощо);

2. прийомами роботи (колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання);

3. відчуттям успішності у вивченні іноземної мови, що досягається посильними та доступними навчальними завданнями, їх оцінкою (кількісною/ якісною; у виді заохочувальних реплік оцінного характеру типу That's excellent work. That’s a good start. You’re really trying hard.) з боку вчителя, а також само- і взаємооцінкою;

4. сприятливим психологічним кліматом на уроці (взаємна довіра, рівноправність, партнерство у спілкуванні тощо).

Сучасні вимоги до учителя іноземної мови

Традиційно провідна роль у здійсненні навчально-виховного процесу у школі завжди належала і належить учителю. У сучасній школі навчальний процес з іноземної мови це, перш за все, спільна діяльність учителя та учнів, де учень є суб’єктом навчання та спілкування нарівні з учителем.

Учитель має бути завжди доброзичливим і зацікавленим у тому, щоби кожен учень зміг досягти максимально високих результатів в опануванні мови. Учень повинен відчувати, що його інтереси – це інтереси учителя. Атмосфера на уроці повністю виключає роздратованість, грубість, окрик чи будь-які прояви гніву з боку учителя.

Учитель є джерелом інформації, організатором ефективної навчально-виховної діяльності, моделлю майбутньої мовленнєвої діяльності, лідером колективу, взірцем морально-етичних норм поведінки, керівником взаємовідносин а також відповідальном за психологічний клімат в учнівському колективі.

Зростають вимоги до особистих якостей учителя, його професійної підго­товки. Сучасний учитель як особистість характеризується такими якостями:

1) широкою освіченістю, загальною культурою, інтелігентністю, високорозвиненою моральною свідомістю, почуттям відповідальності;

2) любов’ю та повагою до дітей, тактовністю, здатністю формувати всебічно розвинену, творчу особистість школяра;

3) глибокими теоретичними знаннями, належним рівнем сформованості практичних умінь та професійним мисленням, що дає змогу розуміти суть педагогічних явищ та приймати оптимальні рішення у процесі навчання;

4) умінням творчо використовувати передовий педагогічний досвід, сучасні інформаційні технології, нові методи, що сприяють підвищенню ефективності навчання, а також індивідуальним стилем роботи;

5) ініціативністю та залученням до безперервної самоосвіти і самовдосконалення.

Зазначені вище якості визначають педагогічну культуру, пізнавально-творчу спрямованість особистості вчителя, що формуються усією системою його професійної підготовки.

Професійна підготовка учителя іноземної мови включає володіння іноземною мовою як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах спіл­кування, а також як засобом педагогічної діяльності в різних умовах з урахуван­ням цілей навчання, вікових особливостей школярів та їх мовної підготовки.

Учитель повинен мати е комунікативнихчні знання про мову як суспільне явище, про її зв’язок з мисленням, культурою; про систему та рівні мови, сучасні напрями в лінгвістичній науці та вміти використовувати їх у процесі навчання; володіти знаннями і вміннями з психології, педагогіки, методики та мати належну культурно-естетичну підготовку. Остання передбачає знання світової культури, у тому числі національної і народу країни, мова якої вивчається, а також володіння умінням виконувати функції посередника між культурами.

Особливе місце в підготовці учителя посідають професійно-методичні знання та уміння, які визначають методичну майстерність учителя іноземної мови та забезпечують реалізацію його основних функцій: комунікативно-навчальної, виховної, гностичної, конструктивно-плануючої, організаторської.

 

Типи і структура уроків іноземної мови

Основними критеріями класифікації уроків іноземної мови є цілі уроків та ступінь сформованості навичок і умінь. У сучасні методиці уроки поділяються на два основних типи.

Перший тип – уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. Тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу.

Другий тип – це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Однак їй може передувати певна кількість підготовчих тренувальних вправ.

Зазначені типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки об’єднуються спільними рисами, проте реалізуються вони в різних варіантах відповідно до характеру навчальної діяльності.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. У структурі уроку традиційно виокремлюютьсятри етапи –початок, основна та заключна частини.

До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку.Початок уроку виконує дві важливі функції: 1) організацію класу до продуктивної роботи на уроці (привітання, підготовка учнів до співпраці, повідомлення цілей уроку); 2) створення іншомовної атмосфери з метою налаштування учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.

Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Психологічним підґрунтям для виокремлення цього компонента є необхідність налаштування слухового та артикуляційного апарату учнів на іноземне мовлення. Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди з учнями у рамках певної мовленнєвої ситуації. Вона повинна включати засвоєний матеріал і бути психологічно мотивованою, тобто природною. Приводом для бесіди може бути актуальна подія, випадок чи новина. Стереотипні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного емоційного настрою для комунікативної практики на уроці.

Окрім бесіди функцію введення учнів в атмосферу іноземного мовлення може виконувати аудіювання учнями коротких оповідань чи жарту, огляд поточних подій, розучування е кому, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки. Новизна її змісту, невимушеність атмосфери, в якій вона проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

У ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти:

1) подача нового матеріалу,

2) тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні,

3) практика в мовленнєвій діяльності,

4) систе­е комуні/узагальнення засвоєного,

5) контроль мовленнєвих навичок і умінь.

При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для уроку, послідовність його презентації та співвідно­шення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчаль­ного процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно, так і раніше введеного, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи.

Формування міцних навичок та умінь неможливе без узагальнення вивче­ного, без приведення в систему засвоєних знань, навичок та умінь. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Варто наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та умінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль, який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль може займати частину уроку або цілий урок.

Варто зупинитись на питанні контролю або перевірки виконання домашнього завдання на уроці. Якщо виконані вправи мають бути перевірені на уроці, то це можна здійснити двома способами:

1) або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або

2) включити домашню вправу у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання і в ході якої стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання. Обидва способи є ефективними за умови, якщо перевірка домашнього завдання не відокремлюється штучно від етапів уроку, тобто не порушує його логіки.

Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто під час уроку. Він охоплює такі компоненти, як підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання. Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, торкаючись разом з тим і недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники учнів, роз’яснює домашнє завдання. При формулюванні домашнього завдання важливо передбачати також його запис на дошці, короткі інструкції щодо засобів його виконання та оформлення. У окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли завдання і чи зробили відповідні записи в щоденниках. У наведеній структурі уроку не усі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать і від типу уроку.

Підсумуємо викладене про структуру уроку іноземної мови у таблиці:

Структура уроку іноземної мови

Частина уроку	Компоненти уроку	Час
	постійні	змінні
І	Початок уроку/Вступна частина 1. Організація класу 2. Мовленнєва/фонетична зарядка 3 хв.	+ +		5 хв.
ІІ	Основна частина уроку 3. Подача нового матеріалу 4. Тренування в мовленні 5. Практика в мовленні 6. Систематизація вивченого 7. Контроль навичок та вмінь: · поточний, · рубіжний/підсумковий	+	+ + + +     +	35 хв.
ІІІ	Заключна частина/кінець уроку 8. Повідомлення домашнього завдання 9. Підсумки уроку Оцінювання учнів	+   +		5 хв.

Компоненти уроку слід відрізняти від його етапів. Так, подача матеріалу, тренування та практика в мовленні можуть бути також етапами уроку, проте поточний контроль навичок та вмінь учнів не може бути виокремлений як самостійний етап. Порядок слідування компонентів не є незмінним: він залежить від мети уроку, його зв’язку із попереднім та наступним уроками, характеру матеріалу.

 

Аналіз уроку іноземної мови

Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі своєї практики ефективними прийомами навчання. Уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним для кожного учителя. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції вчителя, а також є базою для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму.

Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов’яз­ковими для кожного уроку іноземної мови.

Це насамперед відповідність конкретного урокуосновним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об’єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться: цілеспрямованість уроку, структурна цілісність і змістовність уроку, активність учнів на уроці, відповідність мовленнєвої поведінки вчителя цілям, змісту та умовам навчання, результативність уроку.

Пропонуємо схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, що структура яких відповідає основним вимогам до уроку.

Схема загального аналізу уроку

І. Цілеспрямованість уроку.

1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2. Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

II. Структура та зміст уроку.

1. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.

2. Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.

3. Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.

4. Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність.

5. Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів.

ІІІ. Активність учнів на уроці.

1. Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність.

2. Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів.

ІV. Мовленнєва поведінка вчителя.

1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми.

2. Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.

3. Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань та зверненість його мовлення до учнів.

4. Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.

5. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці.

V. Результативність уроку.

1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.

2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.

3. Оцінити об’єктивність та мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.

Схема поглибленого аналізу уроку

І Цілеспрямованість уроку

1. Визначити практичну, виховну, розвиваючу, загальноосвітню мету уроку.

2. Встановити відповідність мети уроку його місцю в ситуативно-тематичному

циклі, типу та етапу навчання.

ІІ Структура та зміст уроку

1. Назвати етапи уроку.

2. Співвіднести їх послідовність і розподіл у часі з поставленою метою, цілями

та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання.

3. Дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.

А. Початок уроку:

· визначити форму проведення уроку та оцінити мотиваційний потенціал, відповідність віковим особливостям і рівню мовленнєвої підготовки учнів;

· сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх зв’язок з цільовою установкою уроку;

· встановити відповідність використаних прийомів поставленим цілям;

· оцінити ефективність використаних засобів навчання;

· охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.

Б. Основна частина уроку (з урахуванням наявності конкретних ланок уроку):

а) подача нового мовного матеріалу:

· визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння даного матеріалу і рівню підготовки учнів;

· оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості подачі мовного матеріалу, забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;

· назвати використані прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим цілям;

· визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;

· оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

б) активізація дій учнів у використанні мовного матеріалу:

· встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовність вправ етапам формування мовленнєвих навичок;

· визначити співвідношення е комунікативних і умовно-комунікативних вправ та оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;

· оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості тренування;

· визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити ефективність прийомів з урахуванням вікових особливостей учнів;

· встановити зв’язок урочного тренування з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форм його перевірки;

· назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити ефективність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;

· визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;

· визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;

· оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

в) практика учнів у спілкуванні:

· оцінити рівень вмотивованості та ситуативної забезпеченості іншомовного спілкування учнів;

· визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;

· назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;

· визначити адекватність прийомів контролю його об’єктам;

· встановити зв’язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням та оцінити ефективність форм його перевірки;

· визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;

· оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

В. Завершення уроку:

· оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, та його мотивуючий потенціал, підготовленість учнів до його виконання;

· визначити забезпеченість усвідомлення учнями досягнутого рівня практичного володіння мовою;

· оцінити об’єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний потенціал.

ІІІ Результативність уроку

1. Визначити ступінь успішності виконання плану уроку.

2. Встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості мовленнєвих навичок та умінь поставленим цілям.

IV Рекомендації щодо удосконалення уроку

Залежно від результатів уроку сформулюйте конкретні поради щодо:

· поліпшення вибору методичних прийомів навчання;

· забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ;

· удосконалення організаційних форм уроку;

· раціональність використання допоміжних засобів навчання;

· поліпшення мовленнєвої поведінки вчителя.

Додатки

Додаток А

Зразки документів з педпрактики

Зразок 1

ЗВІТ

Про виконану роботу