Н а о ч н і м е т о д и н а в ч а н н я.

Д е м о н с т р а ц і я – метод наочно-чуттєвого ознайомлення учнів з певними предметами, явищами, процесами, що вивчаються, показ різних приладів, дослідів. Наочність виступає джерелом одержання знань.

Ефективність демонстрації залежить від:

– правильного вибору об’єктів;

– правильного вибору того, що показується (кінофільм, таблиця, дослід) і як показується;

– уміння педагога спрямувати увагу учня на суттєві сторони явищ, що демонструються;

– правильно поєднувати різні методи(словесні з наочними);

Вимоги до демонстрації:

1) всі учні повинні добре бачити об’єкт, що демонструється;

2) могли сприймати його, по можливості, всіма органами чуттів, а не однобічно;

3) звертати максимум уваги учнів на найсуттєвіші сторони об’єкта;

4) важливо показувати предмет у зміні і розвитку;

5) не перевантажувати заняття наочними посібниками, кожний об’єкт має з’являтися тоді, коли він потрібний;

6) наочність має бути яскравою, достатніх розмірів, щоб її могли побачити всі учні, на ній не повинно бути зайвих предметів;

7) забезпечувати можливість самостійного виміру якостей об’єкту, що вивчається.

Ефективність використання наочності залежить від способів поєднання слова вчителя і засобів наочності у навчанні.

Поруч з демонстрацією важливу роль у процесі навчання відіграє ілюстрація.

І л ю с т р а ц і я – це показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символічному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, малюнків, плоских моделей тощо, що тлумачать або доповнюють матеріал, що вивчається.

Умови ефективності використання ілюстрацій:

– продумати дидактичне призначення ілюстрації, її місце і роль у пізнавальному процесі;

– визначити оптимальний об’єм ілюстративного матеріалу;

– завчасно підготувати ілюстрації.

Ілюстративний матеріал становлять:

– зображення, що відтворюють предмети, явища у вигляді фотографій, моделей, картин, малюнків;

– символічні зображення предметів, які дають просторове уявлення: географічні картини, діаграми, схеми, графіки, таблиці;

– художнє слово, інсценізація літературного твору або його уривка, читання байки в особах;

– картини, наочні прилади, технічні засоби навчання.

Взагалі метод демонстрації використовують, коли потрібно сприйняти предмет чи явище в цілому, а ілюстрацію, коли потрібно усвідомити сутність явища, взаємозв’язок між його елементами.

С п о с т е р е ж е н н я та д о с л і д и. Будь-яка форма навчальної чи практичної діяльності дає можливість організувати спостереження. Вони повинні вестись на уроці, особливо під час лабораторно-дослідницьких робіт, використання наочних приладів, під час екскурсій, в процесі суспільно корисної праці. Спостереження можуть проводитись за певною програмою. Можуть передувати вивченню матеріалів або бути підсумковими.

Умови, які збільшують ефективність спостережень:

– підготовка учнів до проведення спостережень, їм повинні бути відомі мета, предмет і методи спостереження;

– залучення в сприйняття якомога більшої кількості органів чуття;

– оформлення учнями результатів своїх спостережень в усній або письмовій мові;

– осмислення, запам’ятовування матеріалу, який спостерігається буде ефективним, якщо використовуються прийоми порівняння, зіставлення при спостереженні;

– спостереження тоді матимуть велике значення як дидактичний засіб, коли вони спеціально організовуються, ведуться планомірно, протягом тривалого часу, забезпечують всебічне вивчення об’єкта, систематичність, точність.

Об’єктами для тривалих спостережень можуть бути метереологічні спостереження, спостереження за розвитком с/г рослин, технологічних процесів на промислових підприємствах.

Матеріали, зібрані під час спостережень, учні вивчають і відповідно обробляють під керівництвом учителя і на основі їх роблять певні висновки, узагальнення. Все це сприяє розвитку творчих здібностей учнів, привчає їх до дослідницької роботи.