Для справжнього вчителя його робота попри всі перешкоди є джерелом натхнення та задоволення

Класне керівництво ‑ це не робота, це спосіб життя

Для справжнього вчителя його робота попри всі перешкоди є джерелом натхнення та задоволення

Якби в кабінеті у лікаря, юриста або дантиста
одночасно зібралися 30 чоловік із різними бажаннями та потребами,
а деякі, не маючи бажання там перебувати, постійно заважали б йому працювати,
а лікар, юрист або дантист (без асистента),
мав би протягом дев’яти місяців, застосовуючи всю свою майстерність,
досягати високих професійних результатів,
ось тоді, можливо, він би отримав деяке уявлення
про роботу шкільного вчителя.

Дональд Д. Куїнн, переклад з англійської

У педагога є важка, але дуже важлива місія ‑ бути класним керівником. Одні вважають її лише доповненням до своєї викладацької роботи, інші ‑ навпаки, найголовнішою. Як би не була важка ця діяльність, вона, безсумнівно, потрібна дітям, оскільки основна структурна ланка у школі ‑ це клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні стосунки між дітьми.

Клас являє собою систему, яка допомагає реалізувати турботу про соціальне благополуччя дітей, вирішувати проблему їхнього дозвілля, згуртовувати колектив, формувати відповідну емоційну атмосферу. Організатором діяльності учнів у класі, координатором впливів був і залишається класний керівник ‑ як автор і як скульптор.

	Класний керівник
	Як автор	Як скульптор
5 кл. 6 кл. 7 кл. 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.	Нотатки Робота над сюжетом Логічний наголос Розвиток подій Кульмінація Розв’язка Відгук читача	Вивчення особистості Пошук витонченості Особливе призначення Самовизначення Удосконалення Довершеність Оцінка майстра

У процесі моєї роботи виробився певний стиль моїх відносин із дітьми:

· не забороняти, а направляти;

· не керувати, а співкерувати;

· не примушувати, а переконувати;

· не командувати, а організовувати;

· не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Будучи класним керівником, уважаю, що метою виховного процесу є плекання вільної, талановитої, фізично здорової особистості, збагаченої науковими знаннями, естетичними смаками, готової до творчої трудової діяльності, яка досягається через формування в учнів морального ставлення до оточуючих людей і усвідомлення цінності людського життя, через формування культури інтелектуального розвитку та вдосконалення учнів, а також культури збереження власного здоров’я.

Класні виховні години, що проводяться мною, наприклад, "Час, події, люди", "Планета за один тиждень", "Проступок. Правопорушення. Злочин", "Розкажи мені про мене" та ін.; ситуативні практикуми, такі як "Умій спілкуватися з усіма та завжди", "Слухати й чути"; диспути "Дружба починається з посмішки", "Мої "можна" та мої "не можна"; сократівські бесіди "Ми та наше здоров’я", "Мій внутрішній світ" ‑ сприяють розвитку самооцінки учнів, виробленню вміння бачити сильні і слабкі сторони своєї особистості, свого характеру.

Для вивчення результативності та ефективності виховного впливу використовую такі методики як моніторинг, діагностика, анкетування тощо.

Проводячи анкетування учнів "Рівень вихованості учнів", "Вивчення рівня згуртованості учнів", "Вивчення рівня тривожності учнів" та ін., а також діагностуючи моральну вихованість, виявляю певні задатки та здібності дітей, їх позитивні й негативні риси характеру для подальшого коригування.

Постійно критично аналізуючи проведену роботу, помічаю, що динаміка показників може бути неоднаковою, більше того, деякі показники можуть майже не змінюватись, а іноді можуть бути гірше, ніж на попередньому етапі. Тому загальний висновок робиться на основі зіставлення всіх отриманих даних, що характеризують виконану систему роботу.

У учнів мого п’ятого класу загальна тривожність знаходиться на середньому рівні, тобто половина учнів відчувають деяку тривожність свого емоційного стану, що пов’язаний із певними формами діяльності у школі: переживання соціального стресу, фрустрація потреби в досягненні успіху тощо. Це зайвий раз підтверджує те, що велике значення в розвитку підростаючої особистості мають мотиви діяльності та поведінки, в яких виражається характер ставлення до себе, інших людей; рівень самоусвідомлення та соціальної відповідальності. Порівнюючи рівні шкільної тривожності, ми виявили, що серед усіх чинників переважає фрустрація потреби в досягненні успіху, що пов’язується з емоційним переживанням при саморозкритті, пред’явленні себе іншим і демонстрації своїх можливостей, тобто реальних навчальних досягнень із тих чи інших предметів.

Також слід зазначити, що в наслідок системної роботи педагогічного колективу з учнями п’ятих класів знижені показники за такими шкалами: страх самовираження, страх ситуації перевірки навчальних досягнень, страх не відповідати очікуванням дорослих.

Психолог школи постійно допомагає мені зробити узагальнені висновки щодо створення сприятливих умов для гармонізації особистості в моєму класі. Так, спостерігається прагнення до активної діяльності, бо монотонна, нецікава діяльність провокує прояви таких дезадаптивних якостей, як легковажність і відсутність почуття відповідальності. Тут необхідно створювати умови для прояву ініціативи учнів, чітко аргументувати обов’язки та певні межі в поведінці дитини.

Стане в нагоді й доброзичлива, підтримуюча взаємодія з учнем, інтенсивна навчальна робота на 2‑3 уроках, на початку тижня, початку та середині чверті.

Ніколи не є зайвим і складання плану спільної діяльності мене як вчителя та учнів. Наприклад, складні завдання краще ділити на частини з аналізом і підтримкою на кожному етапі роботи. Необхідно уникати негативного порівняння окремих учнів із більш успішними однокласниками. Оцінку навчальної діяльності та поведінки краще давати індивідуально, аргументовано з акцентом на позитивних моментах. Підтримувати високий рівень працездатності під час уроку та при виконанні однотипних операцій, спрямовувати учнів на пошук інших способів вирішення завдань, використовувати різноманітні види діяльності, давати групові та індивідуальні завдання для самостійної роботи. Тобто потрібна наполеглива, але чітка, аргументована, спокійна оцінка результатів діяльності учнів і їх особистих досягнень.

Постійно використовую включення більш активних учнів із рисами лідерства у виконання організаційних ролей на уроці.

Навіювання: хороший товариш, цікавий співрозмовник, людина здатна досягти успіху.

Навчання: раціональному плануванню діяльності (не накопичувати не виконані справи), самоконтролю поведінки, саморегуляції психофізичного стану, умінню спілкуватись.

Виховні впливи: натяк, ласкаві докори, прояви уваги, турботи, заохочення до успіху.

Переконалась, що найбільш ефективні не прямі, а приховані впливи на дитину.

У своїй роботі використовую інноваційні методики, творчо підходжу до створення системи виховної та соціально-педагогічної роботи. Прагну створити умови для розвитку в дітей творчої ініціативи, громадянської позиції, відповідальності та інших якостей, що затребувані суспільством.

Намагаюсь домогтись найкращого результату та граничної ефективності будь-якої виховної справи. Результатом моєї роботи є:

· результативна участь у загальношкільних заходах ‑ робота з моїми вихованцями над творчим музей-проектом "Дорогами тисячоліть", "День Перемоги", "Міс школи", організація та проведення творчих конкурсів для учнів початкових класів тощо);

· збільшення кількості призових місць, отриманих колективом моїх вихованців;

· використання музейної педагогіки – силами моїх вихованців створено музей "Світова духовна культура". Музейна педагогіка – це ефективний засіб громадянського виховання учнів, відновлення історичної пам’яті молодого покоління.

· застосування арт-терапії.

Підтримую тісний контакт із батьками своїх учнів, організовую педагогічні консультації, проводжу анкетування з метою діагностики та регулювання своєї навчально-виховної діяльності.

Уважаю, що саме класний керівник здатний показати учневі та його батькам, що вони є в житті один для одного, так як більша частина про це забуває. Намагаюся створити умови для реального самостійного вирішення учнем його особистих проблем, розуміння себе й інших, особистісного та професійного самовизначення.

Немає легких учнів, усі вони вимагають від учителя, класного керівника багато сил і енергії. Педагог повинен бути щиро переконаний у тому, що кожна дитина талановита, а значить цікава. Якщо дитина "сіра" й "непомітна", отже, її талант поки не виявлений і не розвинений. А в цьому винна не дитина, тут винні педагоги та батьки.

Термін діти "групи ризику" найчастіше згадуються в якості синонімів таких понять як "запущений учень" або "учень із відхиленнями в навчанні та поведінці", "важкі діти", "важкий учень". Зазвичай ми називаємо "важкими" тих учнів, які не тільки погано вчаться, але і при цьому також грубо порушують вимоги шкільної дисципліни, правила поведінки на вулиці та у громадських місцях. Щоб вести роботу з такими дітьми, треба знати причини, що призводять до відхилення в навчанні та поведінці.

Не описати відчуття майже фізичного болю, коли стикаєшся з озлобленою дитячою душею. Як багато недоотримала вона від своїх близьких, якщо вовченям дивиться на світ. Скільки ж добра, тепла й любові обійшли її стороною.

У таких випадках у моїй роботі на перший план виходить просто людське відношення: допомогти, зрозуміти, приголубити, поспівчувати, поговорити по душах. Допомогти дитині знайти себе, заявити про себе, знайти впевненість, у кожному бачити хороше, дати кожному шанс ‑ ось ті завдання, які поставила перед собою, прагну їх реалізувати. Природно, по-новому звучить сьогодні й завдання класного керівника ‑ уміти бути готовим взяти на себе відповідальність за долю дитини, бо, як писав Антуан де Сент-Екзюпері: "Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив".

Цим учням приділяю особливу увагу, залучаючи їх до участі у класних і загальношкільних заходах, відвідую їх сім’ї та проводжу індивідуальні бесіди і з учнями, і їх батьками. Опікуючись зайнятістю учнів "групи ризику" в позаурочний час, залучаю їх до відвідування спортивних секцій і гуртків.

Як не дивно це звучить, але до категорії дітей "групи ризику" з упевненістю можна віднести й обдарованих, талановитих учнів, які не вміють реалізувати свої можливості в навчальній чи позаурочної діяльності. І ця робота, безумовно, є важливою ланкою роботи з дітьми. Як класний керівник, намагаюсь допомогти дитині у подоланні труднощів, з якими, чи то з причини свого віку, чи то відсутності відповідних умінь і досвіду, ще не здатна впоратися самостійно.

При реалізації будь-якої виховної концепції дуже важливо зуміти побачити та визначити її результативність. Хотілося б відзначити, що будучи посередником між зростаючою особистістю та навколишнім світом у формуванні духовно-моральних цінностей, колективно-творчі справи дуже згуртовують дитячий колектив. У моєму виховному багажі як класного керівник такі колективні трудові справи як: "Молодь проти насильства", "Толерантність – це… обговоримо?" та ін.

Робота класного керівника непроста: усі педагоги знають, що класний керівник відповідає "за все" та в ідеалі повинен уміти виконувати безліч справ, причому одночасно. Тому постійно дбаю про свій професійний рівень, відвідуючи курси підвищення кваліфікації, приділяючи велику увагу самоосвіті. Маю невеличку скарбничку власних методичних розробок із виховної роботи, беру активну участь в методичному об’єднанні класних керівників школи, де виступаю з повідомленнями; ділюся з колегами своїм накопиченим досвідом, надаю педагогічну допомогу з питань виховної, організаційної та творчої роботи іншим класним керівникам.

На даний момент знаходиться в розробці мій сайт як вчителя та класного керівника, який надалі буде розвиватися при переході дітей із класу у клас.

Якщо цікаво, то хочу висловити кілька думок про сучасного класного керівника.

Серед безлічі інших достоїнств, якими повинен володіти класний керівник, відзначила б захопленість і вміння повести за собою інших. Це може бути творча справа, особисте хобі тощо. Важливо, щоб педагог міг у професійній діяльності проявити себе як особистість, яка цікава дітям.

Із сучасними дітьми не можна бути вчителем "учорашніх знань", світ швидко йде вперед і нам необхідно за ним устигати, цікавитись усіма проблемами дитини, щоб тактовно керувати процесом виховання учнів, а не підганяти кудись чи під щось дітей.

На мій погляд, професія класного керівника схожа з професією мінера. Оскільки варто раз оступитись і контакт із дитиною буде втрачено, подекуди назавжди. Тому, звичайно ж, потрібно бути психологом, хоча б на інтуїтивному рівні. Що ж стосується професійних знань, умінь і навичок, то класний керівник повинен знати та вміти все, чи майже все! Класний керівник повинен володіти всіма якостями хорошої, розумної, цікавої людини.

А мої побажання всім класним керівникам такі.

Пам’ятайте: Батько дитини не ваш учень, не ваш ворог, а ваш друг, порадник, однодумець.

Майте на увазі: Краща форма взаємин із батьками складає ланцюжок: діти ‑ батьки ‑ учитель – сім’я.

Майте на увазі: Головне ‑ не чекати подяки, тоді не буде розчарувань.

Пам’ятайте: Діти у класі ‑ ваше відображення, тому старайтесь постійно працювати над собою.

Майте на увазі: Головне ‑ зберігати молодість власної душі на довгі роки, тоді легше буде зрозуміти юних, поряд з якими має відбутись ваша щаслива професійна кар’єра.

Запам’ятайте: Ваша установка повинна бути такою:

Без мене світ не повний!
Навчаються в тих, кого люблять.
Гете

Автор: О. Осьмак, Київська школи № 158

За матеріалам: Освіта.ua
Дата публікації: 31.10.2012