Мнемотехніка як спосіб оптимізаціі інтелектуальної діяльності особистості

Розвиток інтелекту - це стихійний, підпорядкований своїм особ­ливим законам, процес визрівання операційних структур (схем), що поступово виростають із предметно-життєвого досвіду дитини.

Засновником глибокої і впливової теорії розвитку інтелекту став швейцарський психолог Жан Піаже (1896-1980). Згідно з його теорією, в розвитку інтелекту людини можна виокремити чоти­ри головні періоди: спочатку дитяча думка міститься в наочних діях (до 2-х років), потім ці дії інтеріоризуються (переходять із зовнішніх у внутрішні), стають перед операціями (діями) розуму (від 2 до 7 років), на третій стадії (від 7 до 11 років) виникають конкретні операції, на четвертій (від 11 до 15 років) - формальні операції, коли думка дитини здатна логічно будувати обгрунтовані гіпотези, з яких роблять дедуктивні (наприклад, від загально­го до індивідуального) висновки. Жан Піаже дійшов висновку, що когнітивний розвиток є результатом послідовних стадій розвитку особистості. Розвиток інтелекту дитини відбувається в постійних пошуках рівноваги між тим, що дитина знає, і тим, що прагне зрозуміти. Всі діти проходять ці стадії в однаковій послідовності під впливом таких чинників, як дозрівання нервової системи, на­копичення досвіду, розвиток мовлення і виховання. Когнітивний розвиток дитини може блокуватися на певному етапі, якщо один із перелічених чинників недостатньо представлений.

На думку американського психолога Л. Терстоуна (1887-1955), існує набір незалежних здібностей, які визначають успішність інтелектуальної діяльності. З 12 здібностей, що їх він виокремив, в експериментальних дослідженнях найчастіше підтверджуються сім, зокрема:

• словесне розуміння;

• мовна швидкість;

• числовий фактор;

• просторовий фактор;

• асоціативна пам'ять;

• швидкість сприймання;

• індуктивний фактор.

Методики мнемотехніки, завдяки пошуку аналогій та образно­му мисленню, розвитку асоціативної пам'яті та формування навичок швидкості сприймання інформації, дають змогу на всіх стадіях роз­витку інтелекту знайти рівновагу між набутими та новими знання­ми, оптимізувати свою інтелектуальну діяльність.

Логічно існує низка чинників, які впливають на інтелектуальну діяльність учня, а саме: психологічні, фізіологічні, медико - гігієнічні, соціально - поведінкові та педагогічні.

Пропонуємо авторську модель цих чинників:

1) психологічні: пам'ять, увага, уява, сприймання, вроджений інтелект, набутий інтелект, працездатність, особливості характеру, модальність, емоційний стан, тривожність, стрес;

2) фізіологічні: психофізіологія різних сенсорних систем (насам­перед тих, що сприймають інформацію під час навчання), особливості темпераменту, біоритми;

3) медико - гігієнічні: загальний стан здоров'я, наявність захво­рювань, препарати, що впливають на розумову діяльність, режим праці та відпочинку, дотримання відповідних для вікових категорій стандартів до обладнання та навчальних матеріалів, показники мікроклімату, стан освітленості, ефективність вентиляції, фізична активність, харчування;

4) соціально-поведінкові: наявність навичок ефективного спіл­кування, особливості міжособистісних взаємин, стиль сімейного ви­ховання, тип сім'ї, матеріально-побутові умови;

5) педагогічні: мотивація навчання, спосіб подачі інформації, складність інформації, взаємини педагог-учень, створення ситуації успіху, застосування ефективних інноваційних технологій, у т. ч. мнемотехніки.

Використання технології мнемотехніки, враховуючи особли­вості характеру та модальність, а також природних ресурсів уяви та образного мислення, зниження тривожності та напру­ження у стресових ситуаціях, формування навичок ефективно­го засвоєння інформації, дають змогу поліпшення розумових здібностей особистості, оптимізації її інтелектуальної діяльності та підвищує працездатність учнів в умовах сучасної освіти. Це доведено результатами багаторічної експериментальної роботи в на­вчальних закладах, де використовували технологію мнемотехніки.