Дорожня карта дерегуляції в нафтогазовій галузі

Курс на енергонезалежність:політика стимулювання власного видобутку природного газу

Бачення 2020: 27 мільярдів кубів газу власного видобутку

Впровадження стимулюючої податкової політики для галузі:

•Ставки рентної плати за видобуток газу зменшено у 2 рази в порівнянні з попереднім роком

•Протягом року, Укргазвидобування буде переведено на загальні умови оподаткування на рівні з іншими видобувними компаніями

•Готується до впровадження довготермінова система оподаткування газовидобутку на основі оподаткування прибутку

Дерегуляція нафтогазової галузі:

•Спільно з профільними бізнес-асоціаціями розроблений дерегуляційний пакет для нафтогазової галузі, покликаний зменшити час від моменту початку проекту до початку промислової розробки

•Спрощення процедури укладання Угод про розподіл продукції

Подальша лібералізації та реформування ринку газу

Впровадження стимулюючої податкової політики для галузі

Перехід на модель оподаткування нафтогазової галузі на базі оподаткування прибутку:

•Більшість добуваючих країн Європи перегляну листавки ренти

•Непрозора процедура розрахунку бази для рентної плати

Окремий податковий режим для УРП

Врегулювання правового механізму спільної діяльності

Розстрочка на оплату ренти в теплий період року

Децентралізація рентних надходжень

Дерегуляція нафтогазової галузі

Першочергово –quick wins –прийняття Законопроекту 3096:

•Спрощення порядку користування землею для потреб нафтогазової діяльності

•Скасування необхідності отримання акту гірничого відводу

•Врегулювання правового статусу об’єктів нафтогазобудування

Імплементація дорожньої карти дерегуляції в

Нафтогазовій галузі

Дорожня карта дерегуляції в нафтогазовій галузі

1. Скасування необхідності державної реєстраціїв Державному реєстрі прав, у реєстрі речових прав на нерухоме майно тимчасових споруд та інженерних споруд, пов’язаних з користуванням надрами, які можуть змінювати свої технічні характеристики в залежності від виробничих потреб.

2. Скасування необхідності погодження з Держгірпромнаглядом правил технічної експлуатації, проектів і планів розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини.

3. Усунення зайвого адміністративного навантаження на надрокористувачів в частині введення родовища або окремого покладу в дослідно-промислову розробку.

4. Прискорення початку буріння свердловин та видобутку нафти/газу після отримання спеціального дозволу на користування надрами.

5. Спрощення порядку передачі документації на державну екологічну експертизу.

6. Спрощення внесення змін в існуючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

7. Усунення дискримінації учасників ринку за формою власностів частині виконання діючих та нових інвестиційних проектів(програм, договорів), якими передбачено нарощування видобуткувуглеводневої сировини.

8. Створення рівних умов для всіх учасників ринку при справлянні рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

9. Впровадження заявницького принципу при знятті та перенесенні ґрунтового покриву власниками земельних ділянок та землекористувачами.

10. Скасування необхідності видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів.

 

Перспективи розвитку сучасної ПЕК: − Основний напрямок розвитку ПЕК має бути направлений на альтернативні джерела енергії й створення умов для заміщення дорогого імпортного газу. Економіка та управління національним господарством 23 − Бізнес повинен отримати стимул до вкладання інвестицій у нарощування видобутку вуглеводнів в Україні, щоб забезпечити потреби економіки країни в майбутньому. − Реверс з Європи. У 2014 р. Україна вперше почала в істотних обсягах імпортувати газ з європейського ринку. Закупівлі «блакитного палива» у традиційного російського ринку впали до історичного мінімуму. Важливим проривом на енергетичному напрямку став початок – з 1 жовтня 2014 р. – поставок норвезького газу компанією Statoil. Такі умови поставок норвезького газу привабливіші для України, ніж закупівля палива у «Газпрому», адже за даними Держстату ціна цього палива в жовтні склала 264,5 дол. за тисячу кубометрів, тоді як російського – 378 дол. Більше того, згідно з даними Держстату Україна в 2014 р. отримувала газ з Німеччини, Угорщини, Словаччини, навіть Швейцарії та Люксембургу й за цінами, нижче російських. − Україна повинна зберегти за собою статус найбільшого транзитера російського газу в Європу, щоб не втратити інтерес західних інвесторів до своєї ГТС, яка потребує багатомільярдних вкладень. − Нарощування виробничого й економічного потенціалу галузі має забезпечити зниження ризику в енергозабезпеченні України від можливого невиконання цільових установок з видобутку газу та введення АЕС. − Одним з перспективних напрямків у найближчому майбутньому має стати будівництво гідроелектростанцій. В енергетичному комплексі країни вони займають третє місце після теплових і атомних. Потенціал гідроресурсів на сьогодні використовується лише на 50%. Сумарна встановлена потужність ГЕС України зараз складає 8% від загальної потужності об'єднаної енергетичної системи країни. Основний використовуваний резерв зосереджений на ГЕС Дніпровського каскаду. − Подальший розвиток гідроенергетики потребує реконструкції й технічного вдосконалення гідровузлів. При цьому міжнародні фінансові інститути готові виділяти сотні мільйонів євро на розвиток даної галузі. Намічені рівні розвитку й технічного переозброєння галузей енергетичного сектора країни неможливі без відповідного зростання виробництва в галузях енергетичного (атомної, електротехнічного, нафтогазового, нафтохімічного, гірничошахтного і ін.) машинобудування, металургії та хімічної промисловості України, а також будівельного комплексу [4, с.85]. Таким чином, від вдалих реформ і від розвитку паливно-енергетичного комплексу значною мірою залежать динаміка, масштаби і техніко-економічні показники суспільного виробництва, насамперед промисловості. Разом з тим, наближення до джерел палива й енергії – одна з головних вимог територіальної організації промисловості. Паливно-енергетичні ресурси є основою формування багатьох територіально-виробничих, у тому числі промислових комплексів, визначаючи їх спеціалізацію на енергоємнісних виробництвах.