Сюжетно – рольова (імітаційна) гра

Сюжетно-рольова (імітаційна) гра – це форма виховного заходу, що передбачає розігрування ситуацій по ролям і надання учасникам можливості діяти „ наче насправді”.

Мета сюжетно-рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, отримання конкретних навичок поведінки в певній ситуації, розвиток уяви та навичок критичного та креативного мислення.

Види сюжетно-рольових ігор: імітаційні (передбачають відтворення будь-яких явищ навколишньої дійсності) та симуляції (створюють ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, які існують у реальному житті.

Переваги сюжетно-рольової гри як виховного заходу:

- може застосовуватись у всіх вікових групах;

- декілька сюжетів можуть об’єднуватись в невелику навчальну виставу („День у школі”, „ Зустріч гостей” і т.п.);

- педагог може виступати: як інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час проведення), суддя-рефері (коректування й поради з розподілу ролей), тренер (підказки учням для прискорення перебігу гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Тривалість сюжетно-рольової гри від 45 хвилин – до декількох годин.

Структура сюжетно-рольової гри як форми виховної роботи:

1. Вступне слово ведучого про напрямок діяльності чи проблему, що буде вирішуватись під час сюжетно-рольової гри, про порядок дій учасників.

2. Підготовка до проведення гри (виклад сценарію, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми).

3. Проведення гри.

4. Обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду.

Умови ефективності:

- наявність імпровізації дає можливість учням виявити творчі здібності, рівень вихованості та самостійності;

- достатність інформації для учасників, щоб вони переконливо грали свої ролі й одночасно вчились;

- створення атмосфери довіри;

- різноманітність сценаріїв гри: розповідь, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її зміст через ролі „своїх” персонажів; інсценізація, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюючи основну ідею інсценізації.

 

 

СВЯТО

Свято – це форма синтетична виховної роботи, що узагальнює набутий досвід дітей.

Мета – залучає вихованців до творчої колективної діяльності, розвиває творче мислення, творчі здібності, художні інтереси, естетичні смаки.

Види свят: тематичні, календарні.

Форми:

- побудовані на літературній основі (театралізовані, поетичні тощо);

- побудовані на музичній основі (з музично-хореографічних кольорів);

- жанрові (карнавал, циркове шоу, оперета, тощо).

Переваги свята як форми проведення:

- дозволяє залучити велику кількість учасників;

- цікавий спосіб проведення дозвілля;

- включає різноманітні фрагменти інших форм виховної роботи як прийомами роботи/

Структура проведення свята:

1. Вступ (емоційний настрій, атмосфера свята, що досягається яскравою і цікавою назвою, гарним художнім та музичним оформленням приміщення, де проводиться свято, зручним розміщенням глядачів.

2. Зав’язка (вихід ведучих з представленням програми, що буде відбуватись і як саме, можливе підсилення емоційного ефекту музичним чи літературним твором);

3. Розвиток дії (складові елементи свята – концертні номери, конкурси, ігри, інформаційні повідомлення тощо);

4. Кульмінація (найвищий емоційний підйом у святі);

5. Фінал (підведення підсумків);

6. Післядія (при необхідності).

Тривалість свята – 60- 120 хвилин (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- оригінальний сюжет сценарію свята;

- яскрава назва;

- наявність костюмів, декорацій, подарунків;

- зміна форм, прийомів діяльності кожні 5 хвилин, щоб утримати увагу глядачів;

- залучення до дій глядачів (ігри з залом, запитання тощо);

- наявність у сюжеті протидії;

- тривала і якісна підготовка;

- відсутність пауз при проведенні (паузи заповнюють музикою, роботою з глядачами).

 

СПОРТИВНЕ ЗМАГАННЯ

Спортивне змагання – це форма виховної роботи направлена на активізацію рухової діяльності дітей.

Мета – розвиток фізичних якостей, популяризація занять фізкультурою і спортом, пропаганда здорового способу життя.

Види спортивних змагань:

- змагання (з видів спорту);

- класифікаційні, некласифікаційні змагання (спортивні конкурси, змагання з рухливих ігор, ігор – естафет, змішані змагання “Веселі старти”)

Переваги:

- дозволяють зняти емоційну напругу;

- реалізують інтереси дітей в руховій сфері;

- вчать колективним діям.

Структура проведення:

І. Вступна частина (роз’яснення умов проведення, вимог техніки безпеки, представлення учасників і суддівської колегії – журі).

ІІ. Проведення ігор – естафет (до 5-9 в залежності від віку дітей)

ІІІ. Підведення підсумків (нагородження активних учасників і переможців).

Тривалість: 45-60 хвилин (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- заздалегідь познайомити учнів з положенням про спортивне змагання;

- при виборі ігор – естафет враховувати фізичну підготовку учнів;

- правильно розподіляти інтенсивність навантаження в ході проведення;

- дотримуватись правил проведення естафет та техніки безпеки в ході змагання;

- проводити тільки на пристосованих майданчиках з м’яким ґрунтом для руху;

- наявність оформлення змагань (емблеми команд, спортивна форма, плакати підтримки, табло результатів, нагороди переможцям, протоколи журі);

- система оцінки починається з 2-бальної системи;

- в програму змагань можливо включати рухливі ігри та естафети (прості і комбіновані);

- нагородження розпочинається з останнього призового місця;

- недопустимість конфліктної конкуренції, змагання мають девіз “В спорті – суперники, друзі – в житті”;

- змагання різновікових команд проводиться з використанням гандикапу чи фори.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ВЕЧІР

Тематичний вечір – ця форма виховної роботи представляє комплексне художньо-публіцистичне дійство з усних виступів, зорових та музичних образів, поєднаних однією темою.

Мета – узагальнення та поглиблення знань учнів з обраної теми, сприяння розширенню їх світогляду, формування глядацької культури.

Види вечорів: урочисті (пов’язані з важливими в житті країни, колективу), предметні (літературні, математичні), вечори-звіти (про роботу творчого колективу), розважальні (гумору, відпочинку).

Переваги тематичного вечора як виховного заходу:

- програма вечора включає в себе різноманітні елементи: тематичне повідомлення, виступи художньої самодіяльності, показ фрагментів відеофільмів, вікторини, ігри тощо;

- підготовка до вечора здійснюється творчою групою з числа учнів та вчителів,

Тривалість тематичного вечора 1,5 – 2 години, використовується переважно для учнів старшого шкільного віку.

Структура тематичного вечора як форми виховної роботи:

1. Інформування учнів про вечір (підготовка тексту об’яви, запрошень, спеціальних передач шкільного радіо, розміщення інформації в стінгазеті).

2. Розробка сценарію вечора:

а) Вступ – пролог (коротке тематичне повідомлення, яскраве слово ведучого, рядки вірша, пісні, фрагмент відеозапису).

б) Основна частина - розважальні елементи.

в) Підсумок – фінал (відзначення активних учасників підготовки вечора, фінальна пісня).

3. Збір матеріалів для сценарію, оформлення приміщення, репетиції

4.Проведення вечора.

5.Аналіз проведення вечора (випуск стінгазети, фото звіту, анкетування учасників та глядачів).

Умови ефективності:

- вплив вечорів буде вищим, якщо вони будуть проводитись регулярно (раз на місяць);

- вибір ведучого, який добре володіє темою, кмітливий, дотепний;

- наявність продуманого сценарію, що забезпечує єдність емоційного настрою учнів;

ТОК – ШОУ

Ток-шоу – це форма виховної роботи, що представляє дискусію з як найбільшою кількістю учасників.

Мета – включити молодь в ситуацію морального вибору на основі внутрішнього діалогу з самим собою, коли слід зіставити власні ціннісні установки з судженнями однокласників, з загальноприйнятими моральними вимогами.

Види ток-шоу:...................................

Переваги ток-шоу як виховного заходу:

- різноманітність тем для обговорення;

- різноманітність прийомів представлення тем для обговорення („історія маски”, демонстрація відео сюжету, читання ситуації з книги, газети, журналу, інсценізація ситуації);

- не обов’язковість вироблення єдиної точки зору на вирішення проблеми.

Тривалість ток-шоу - одна чи дві години.

Структура ток-шоу як форми виховної роботи:

1. Вступне слово ведучого, що розкриває актуальність обраної проблеми, значимості її вирішення.

2. Ознайомлення присутніх з виробленими правилами участі в обговоренні.

3. Презентація аудиторії основних дискусійних питань.

4. Представлення різних точок зору.

5. Звернення до аудиторії з уточнюючими, конкретизуючими питаннями, з метою внесення ясності в позиції опонентів.

6. Аналіз мотивів поведінки „героїв” ситуації, пошук оптимальних, морально обґрунтованих рішень конфліктних чи проблемних ситуацій.

7. Заключне слово ведучого.

Умови ефективності:

- наявність у вихованців реальної потреби у вирішенні конкретної моральної проблеми;

- створення довірчої, доброзичливої атмосфери в процесі обговорення;

- співпраця педагогів та учнів при плануванні, підготовці, проведенні ток-шоу, аналізі його результатів;

- відповідність проблеми, що розглядається, віку та розвитку учнів, їх життєвому досвіду.

Приблизні теми ток-шоу „ Культура мови та культура людини”, „ Діти та гроші”, „ Батьки та діти”, „Мода, смак та мораль”.

 

 

Тренінгові заняття

 

Тренінгові заняття (тренінг)- це форма виховної роботи,яка практичним чином через ігрові вправи формує у школярів досвід у різних ситуаціях(попередження шкідливих звичок, формування навичок спілкування, правила поведінки тощо).

Мета тренінгу –

- Види тренінгових занять: разові та системні.

Переваги тренінгу як виховного заходу:

- невелика група учасників (до 15 осіб), що дозволяє залучити до діяльності кожного;

- наявність основних правил в письмовому чи усному вигляді, що виражають норми групової поведінки;

- різноманітність вправ;

- відвертість висловлювань;

Тривалість заняття 60-90 хвилин, до занять залучають підлітків та старшокласників.

Структура тренінгового заняття як форми виховної роботи:

1. Вступна частина (привітання тренера, уточнення самопочуття кожного учасника, пропозиція тренером теми заняття).

2. Вправа для емоційної розминки, яка створює внутрішню свободу учасників(гра).

3. Основна частина (вправи пасивного характеру чергуються з рухливими іграми, які закінчуються обов’язково самозвітом про свої відчуття та думки (рефлексія). Інколи основна частина може складатися з двох частин, розділених перервою на обід. У такому разі два заняття можна об’єднати в одне.

4. Підведення підсумків заняття (висловлювання учасників по черзі про свої відчуття, враження щодо виконаної роботи, побажання тренеру та групі.

5. Прощання – своєрідна ритуальна дія і може мати різні форми проведення.

Умови ефективності:

• Уважно слухайте учасників.
• Реагуйте і відповідайте та те, що сказано, а не на те, як це сказано.
• Дайте учасникам можливість повністю висловитись перед тим, як реагуватимете на ситуацію.
• Зберігайте впевненість у собі, будьте спокійні і відкриті для будь-якої інформації.
• Ставте відкриті питання (такі, на які не можна відповісти просто “так” чи “ні”); відповіді на такі питання дадуть вам змогу отримати цінну інформацію.
• Завжди будьте готові надати допомогу.
• Дякуйте учасникам за те, що вони поділилися своєю думкою з групою.
• Повторюйте те, що було сказано, коли записуєте на аркуші або на дошці.
• Використовуйте альтернативні кольори, коли пишете на аркушах паперу.
• Визначайте, що людина має право на особисту думку.

ТУРНІР

Турнір – це форма виховної роботи, що представляє творче змагання команд-учасниць, в якому вони по черзі „атакують” - задають питання суперникам та „обороняються” – колективно дають відповіді.

Мета турніру – розширення та закріплення знань учнів з різних галузей наук, розвиток логічного мислення.

Види турнірів: одно профільні (знавців історії, знавців поезії), комплексні (ерудитів, лицарів).

Переваги турніру як виховного заходу:

- залучає у ході підготовки турніру до самостійної роботи з довідковою літературою;

- вибір теми турніру дає можливість розширити знання великої аудиторії учнів;

- дає можливість провести серію змагань, до виявлення команди-фіналіста.

Тривалість турнірів – 1- 1,5 години в залежності від віку дітей.

Структура турніру як форми виховної роботи:

1. Представлення та привітання команд-учасниць.

2. Представлення журі та правил проведення турніру.

3. Представлення домашніх завдань командами.

4. Турнірні завдання, які команди виконують по черзі (2-6). Це можуть бути питання, задачі, ситуації.

5. Підведення підсумків, нагородження команд-учасниць.

Умови ефективності:

- до складу команди найчастіше входить 5 учнів, вони придумують назву, девіз, емблему;

- турнір готує оргкомітет, який визначає домашнє завдання для команд, турнірні завдання, обирає ведучих, склад журі, сповіщає про турнір, готує обладнання та оформлення;ї

- оголошення та коментування журі проміжних результатів турніру;

- залучення до змагання вболівальників команд;

- відсутність пауз та чіткий хронометраж часу, жвавий темп проведення;

- наявність призів для переможців та активних учасників.

 

ТУРИСТИЧНИЙ ПОХІД

Туристичний похід – це форма виховної роботи, що представляє піший перехід групи учнів по визначеному маршруту.

Мета – згуртування колективу, загартування та поповнення знань про історію, природу рідного краю при допомозі спостережень, краєзнавчої та історико-етнографічної роботи.

Види туристичних походів: одноденний та багатоденний; види маршрутів походів: лінійний (початок і кінець знаходяться в різних точках), радіальний (), кільцевий (початок і кінець знаходяться в одній точці).

Переваги туристичного походу як виховного заходу:

- комплексно проводиться краєзнавча та спортивно-оздоровча робота;

- закріплюються практичні навички поведінки в природі та основи техніки виживання;

- вчить долати труднощі, встановлювати доброзичливі відносини в колективі;

- кількість учасників походу не більше 15 осіб на одного дорослого.

Тривалість туристичного походу від одного до декількох днів.

Структура туристичного походу як форми виховної роботи:

1. Підготовка до походу (вивчення району подорожі, складання маршруту, складання кошторису походу, підбір спорядження, складання плану проведення походу).

2. Підбір і підготовка учасників (фізична, туристична, розподіл доручень у поході).

3. Проведення походу.

4. Підведення підсумків (фото звіт, виставка зібраного в поході матеріалу, спецвипуск стінгазети, відеофільм, туристичний „вогник”).

Умови ефективності:

- дотримання норм пересування (для 4-5 класів не більше 10-12 км за добу, для 6-8 класів – 15-18, для 9-11 класів – 20-25, а привали мають бути через кожні 3-5 км шляху);

- медичний огляд учасників походу та дозвіл лікаря і батьків;

- відповідна форма одягу та зручне взуття;

- наявність туристичного спорядження (наметів, рюкзаків, сокири, відер);

- темп пересування має бути доступний всім учасникам, замикаючими йдуть найсильніші учасники, щоб у разі потреби допоїти слабшим;

- вибір місця для привалу, яке має бути мальовничим, сухим, відповідати вимогам безпеки;

- включення в програму походу ігор, конкурсів, змагань підвищує інтерес, емоційний настрій, сприяє відпочинку.

 

УСНИЙ ЖУРНАЛ

Це пізнавальна справа – огляд, яка містить серію коротких виступів (сторінок) на різні теми навколишнього та внутрішнього колективного життя та дає можливість залучити дітей до різних галузей знань.

Мета: дати нові знання, поглибити та узагальнити знання, набуті раніше.

Усний журнал може проводитись традиційно (тобто – постійно, або змінюватись в залежності від задач виховної роботи або інтересів дітей.).

Переваги усного журналу як форми виховної роботи:

- можливість використання в класі, в школі;

- залучення дітей до підготовки (можлива підготовка змісту сторінок по мікрогрупам);

- можливість співпраці, взаємодопомоги;

- розвиток загальнолюдських якостей;

- розвиток пізнавальних процесів.

Види усних журналів:

1. Комплексний (кожна сторінка на різні теми).

2. Тематичний (кожна сторінка – окремі питання однієї теми).

Структура усного журналу як виховного заходу:

1. Вступна частина (повідомлення назви журналу, формування зацікавленості дітей предметом розмови, обґрунтування важливості теми).

2. Основна частина (розкриття теми за окремими питаннями – сторінками).

3. Підсумкова частина (в комплексному журналі – після кожної сторінки підсумок, в тематичному – в кінці).

Тривалість усного журналу: 35-40 хв. (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- чітке визначення назви журналу та тематики сторінок;

- використання різних видів роботи на кожній сторінці (вірші, малюнки, конкурси, ігри, пісні…);

- для оголошення назви – емблему – обкладинку (малюнок) або музичні фрагменти;

- чітко продумана система підсумкових запитань та відповідей.

 

ФЕСТИВАЛЬ

Фестиваль – це форма виховної роботи, що представляє показ, огляд мистецтва, періодичні культурні святкування – музичні, ігрові, вокальні, театральні.

Мета – виховувати почуття прекрасного, розвивати естетичні смаки, розширювати знання про мистецтво.

Види фестивалів: одно жанровий (пісенний, театральний), комплексний (дитячий, молоді і студентів).

Переваги фестивалю як виховного заходу:

- поєднання різноманітних форм і прийомів роботи з учнями в естетичному вихованні;

- залучення широких мас до організації і проведення фестивалю (оргкомітет, який складає програму, учасники, глядачі);

- стимулювання зацікавленості творчою діяльністю через змагання чи конкурси.

Тривалість фестивалю від одного до декількох (2-3) днів.

Структура фестивалю як форми виховної роботи:

1. Урочисте відкриття фестивалю.

2. Творчі конкурси.

3. Виставки, концерти, виступи запрошених гостей, ігрові програми.

4. Урочисте закриття, підведення підсумків, нагородження переможців.

Умови ефективності:

- традиційність проведення (раз на рік);

- тривала та чітка робота оргкомітету по розробці програми і плану проведення;

- підготовка рекламної кампанії та залучення учасників, при потребі формування складу журі;

- оформлення приміщень та місць проведення;

- висвітлення ходу та результатів через шкільну пресу, фото та відео звіти.