Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ёридична д≥€льн≥сть, правотворчий та законодавчий процес




8.1. јктуальн≥ проблеми юридичноњ д≥€льност≥

« розвитком юридичноњ теор≥њ та системи юридичноњ прак≠тичноњ д≥€льност≥ досл≥дницьк≥ ≥нтереси науковц≥в зм≥щуютьс€ в б≥к проблем модерн≥зац≥њ, стандартизац≥њ юридичноњ роботи, п≥двищенн€ р≥вн€ њњ ефективност≥, профес≥йност≥, а разом з тим ≥ п≥днесенн€ њњ соц≥ального статусу (Ќ. ќн≥щенко). јктуал≥зу≠Їтьс€ також питанн€ њњ наукових засад, наближенн€ системи кадровоњ п≥дготовки до потреб сучасноњ юридичноњ практики.

ќдним ≥з важливих, але недостатньо досл≥джених аспект≥в у цьому план≥, Ї юридична д≥€льн≥сть €к один ≥з вид≥в соц≥альноњ д≥€льност≥.

ёридична д≥€льн≥сть €к р≥зновид правовоњ д≥€льност≥

ёридична д≥€льн≥сть Ї одним ≥з вид≥в соц≥альноњ д≥€льност≥, €ка обТЇднуЇ вс≥ можлив≥ види д≥€льност≥ людей (в соц≥альному середовищ≥). —оц≥альна д≥€льн≥сть в≥дбуваЇтьс€ у р≥зних сферах сусп≥льного житт€. ” сфер≥ д≥њ права вона набуваЇ специф≥чних ознак. ѕередус≥м вона збер≥гаЇ ознаки соц≥альноњ д≥€льност≥ ≥ Ї одним з њњ п≥двид≥в. «д≥йснюЇтьс€ вона у в≥дносно в≥докремлен≥й сфер≥ правового впливу, Ї правом≥рною, св≥домо-вольовою, соц≥ально корисною, спр€мованою на отриманн€ правового результату; передбачаЇ настанн€ правового результату. «авд€ки цьому ви€вл€Ї себе потужним засобом орган≥зац≥йного впливу на ≥нш≥ сфери сусп≥льного житт€ ≥ види соц≥альноњ д≥€льност≥, а також Ї формою створенн€, в≥дтворенн€ та матер≥ал≥зац≥њ обТЇк≠тивного та субТЇктивного права. —убТЇктами њњ зд≥йсненн€ можуть бути соц≥альн≥ субТЇкти (≥ндив≥дуальн≥, колективн≥), визнан≥ €к субТЇкти права.

«агалом правову д≥€льн≥сть трактують €к вид соц≥альноњ д≥€льност≥, €ку зд≥йснюють субТЇкти права з використанн€м правових засоб≥в ≥ задл€ отриманн€ правового результату, зав≠д€ки чому в≥дбуваЇтьс€ створенн€ права, його розвиток та мате≠р≥ал≥зац≥€ в процес≥ сусп≥льних в≥дносин (—. √усарЇв).

” сучасн≥й юридичн≥й л≥тератур≥ ще не склалос€ ч≥ткого тлу≠маченн€ пон€тт€ Ђюридична д≥€льн≥стьї, одночасного розум≥н≠н€ њњ структури, зм≥сту ≥ функц≥онального призначенн€. “еоре≠тично невир≥шен≥ питанн€ сп≥вв≥дношенн€ юридичноњ д≥€льно≠ст≥ з юридичною, правовою практикою, правовою повед≥нкою, правовим досв≥дом.

” сучасному правознавств≥ спостер≥гаЇтьс€ зближенн€ погл€≠д≥в щодо профес≥йного складу субТЇкт≥в юридичноњ д≥€льност≥.

Ќа думку ¬.  арташова, юридичною д≥€льн≥стю сл≥д вважати опосередковану правом профес≥йну, трудову, державно-владну д≥€льн≥сть щодо прийн€тт€ юридичних р≥шень, €ка спр€мована на виконанн€ сусп≥льних функц≥й (створенн€ закон≥в, зд≥йсненн€ правосудд€, конкретизац≥ю права тощо), задоволенн€ загальносо- ц≥альних, групових та ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в. «д≥йсненн€ юри≠дичноњ д≥€льност≥ Ї прерогативою державних орган≥в. ƒержава волод≥Ї монопол≥Їю на зд≥йсненн€ юридичноњ д≥€льност≥, в €к≥й про€вл€ютьс€ основн≥ властивост≥ державного суверен≥тету.

ƒещо ≥нша позиц≥€ ¬. Ћеушина, €кий розгл€даЇ окрем≥ озна≠ки юридичноњ д≥€льност≥ у звТ€зку з проблемами юридичноњ практики.

Ќа думку ћ.  овал€, у характеристиц≥ юридичноњ практики часто обход€ть увагою њњ правову природу, профес≥йну спец≥ал≥≠зац≥ю. ёридичну д≥€льн≥сть в≥н вважаЇ одним з фундаменталь≠них складник≥в юриспруденц≥њ, €кий за допомогою спец≥альних засоб≥в, прийом≥в та метод≥в забезпечуЇ перетворенн€ здобутк≥в юридичноњ науки на р≥зн≥ аспекти сусп≥льного житт€. Ѕезпосе≠редньо в юридичн≥й д≥€льност≥ реал≥зуютьс€ основн≥ законом≥р≠ност≥ функц≥онуванн€ правовоњ практики.

«а переконанн€м Ќ. ќн≥щенко, при анал≥з≥ юридичноњ д≥€ль≠ност≥ необх≥дно враховувати умови њњ профес≥йного зд≥йсненн€: соц≥альне середовище, правов≥ елементи, а також ресурсн≥, кадро≠в≥, ≥нформац≥йн≥, техн≥чн≥ чинники, ф≥нансове забезпеченн€.

«а спостереженн€м ј. ∆ал≥нського Ђюридична д≥€льн≥стьї не вс≥ма авторами асоц≥юЇтьс€ ≥з профес≥Їю юриста. ¬одночас ноно знаходить конкретизац≥ю в прац€х ≥з галузевих дисципл≥н, де характеризуЇтьс€ €к д≥€льн≥сть суду, прокуратури, орган≥в попереднього розсл≥дуванн€, а також ус≥х, хто бере участь у њњ зд≥йсненн≥.

–≥зноман≥тн≥сть ≥нтерпретац≥й юридичноњ д≥€льност≥ Ч результат методолог≥чного плюрал≥зму, а також недостатньоњ уваги до ц≥Їњ проблеми досл≥дник≥в загальноњ ≥стор≥њ держави ≥ права. ¬мотивован≥ тлумаченн€ цього пон€тт€ маЇ враховувати ознаки юридичноњ д≥€льност≥ €к д≥€льност≥ соц≥альноњ, а також найхарактерн≥ш≥ њњ правов≥ особливост≥.

ёридична д≥€льн≥сть Ч р≥зновид правовоњ д≥€льност≥, що зд≥йснюЇтьс€ у

сфер≥ права юристами на профес≥йн≥й основ≥ з метою отриманн€ правового

результату, задоволенн€ потреб та ≥нтерес≥в соц≥альних суб'Їкт≥в в≥дпов≥дно

до вимог права.

ёридичну д≥€льн≥сть характеризують так≥ ознаки:

а) юридична д≥€льн≥сть зд≥йснюЇтьс€ у сфер≥ права. Ќа€в≠н≥сть права передбачаЇ на€вн≥сть юридичноњ д≥€льност≥, €ка забезпечуЇ функц≥онуванн€ (д≥ю) права. «а в≥дсутност≥ правових норм загалом Ч права, юридична робота втрачаЇ обТЇкт впливу та основний ≥нструментар≥й. —фера права Ч вс≥ структурн≥ р≥в≠н≥ та види сусп≥льних в≥дносин, де право реально зд≥йснюЇ св≥й вплив; р≥зноман≥тн≥ сфери соц≥ального житт€, найр≥зноман≥тн≥≠ш≥ життЇв≥ ситуац≥њ, в €ких люди дл€ отриманн€ позитивного результату керуютьс€ приписами правових акт≥в. Ќав≥ть у рел≥≠г≥йн≥й д≥€льност≥, а також д≥€льност≥ громадських обТЇднань право збер≥гаЇ св≥й вплив, хоча ≥ в дещо опосередкован≥й форм≥;

б) юридичну д≥€льн≥сть зд≥йснюють юристи. ” сфер≥ юридич≠ноњ д≥€льност≥ працюють спец≥ал≥сти Ч профес≥онали:, €к≥ волод≥≠ють спец≥ал≥зованими правовими знанн€ми, в≥дпов≥дними нави≠чками роботи, квал≥ф≥ковано виконують юридично значущ≥ д≥њ, що визначають зм≥ст њхньоњ роботи. —кладн≥сть життЇвих ситуац≥й, €к≥ вир≥шують юристи, висока вимоглив≥сть правових процедур, осо≠бливост≥ формально-абстрактного мисленн€ ≥ терм≥нолог≥њ юридич≠ного сп≥лкуванн€ потребують спец≥ально п≥дготовлених фах≥вц≥в;

в) юридична д≥€льн≥сть спр€мована на орган≥зуванн€ д≥€ль≠ност≥ ≥нших субТЇкт≥в права. —тосовно вс≥х субТЇкт≥в право зд≥й≠снюЇ формально однаковий вплив, що зумовлено формальною њх р≥вн≥стю перед силою правових припис≥в. ¬одночас спец≥альна група субТЇкт≥в, €к≥, кр≥м виконанн€ своњх статусних обовТ€зк≥в, повинн≥ визначати правове становище ≥нших ос≥б, стежити за €к≥с≠тю зд≥йсненн€ ними правових норм, допомагати њм у реал≥зац≥њ субТЇктивних прав та юридичних обовТ€зк≥в, створювати належн≥ умови дл€ забезпеченн€ ефективноњ реал≥зац≥њ правових норм;

г) метою юридичноњ д≥€льност≥ Ї впор€дкуванн€ та узго≠дженн€ сусп≥льних в≥дносин. ѕраво встановлюЇ меж≥ можливо≠стей людини, за €к≥ не можна виходити, оск≥льки це призводить до втручанн€ у сферу прав ≥ншого субТЇкта. «авданн€ юридичноњ д≥€льност≥ пол€гають у встановленн≥ меж можливоњ повед≥нки субТЇкта, зд≥йсненн≥ представництва його ≥нтерес≥в, наповнен≠н≥ субТЇктивних можливостей зм≥стом, захист≥ в≥д протиправно≠го втручанн€ ≥нших субТЇкт≥в та зобовТ€зувати винних до в≥днов≠ленн€ порушеноњ меж≥;

і) у процес≥ зд≥йсненн€ юридичноњ д≥€льност≥ використову≠ють правов≥ ≥ неправов≥ засоби. ” сфер≥ права неможливо об≥йти≠с€ без засоб≥в, що виконують роль ≥нструментар≥ю реал≥зац≥њ повноважень юрист≥в. Ќими Ї норми права, правов≥ в≥дносини, права та обовТ€зки, юридично значущ≥ документи та вчинки, ≥ндив≥дуально-правов≥ вказ≥вки, розпор€дженн€, правова св≥до≠м≥сть, акти реал≥зац≥њ права тощо. ”с≥ вони Ї пох≥дними форма≠ми права, правовими €вищами; функц≥онують у р≥зних сферах житт€ сусп≥льства та у взаЇмод≥њ з неправовими €вищами Ч супутн≥ми або допом≥жними засобами, що спри€ють п≥двищен≠ню ефективност≥ роботи юрист≥в. “ому, характеризуючи юри≠дичну д≥€льн≥сть, ведуть мову про поЇднанн€ правових ≥ непра- вових засоб≥в щодо зд≥йсненн€ ними повноважень;

д) правова регламентац≥€ юридичноњ д≥€льност≥. ƒ≥€льн≥сть юрист≥в регламентуЇтьс€ нормами права, а також ≥ншими соц≥аль≠ними нормами (мораль, корпоративн≥ норми). ≤снуванн€ системи закон≥в, що регламентують д≥€льн≥сть суду, прокуратури, адвока≠тури, м≥л≥ц≥њ, нотар≥ату, а також системи процесуальних закон≥в ≥ норм св≥дчать про впор€дкован≥сть правовоњ процедури.  ожна компетенц≥€ посадовоњ особи, юридичноњ установи зд≥йснюЇтьс€ у певн≥й форм≥, за певною процедурою та у встановлений терм≥н;

е) юридична д≥€льн≥сть зд≥йснюЇтьс€ у форм≥ практичноњ, науковоњ та навчальноњ д≥€льност≥.  ожна маЇ особливу мету, зм≥ст, засоби зд≥йсненн€ тощо та в≥дбуваЇтьс€ у специф≥чному соц≥альному середовищ≥ (сфер≥). ѕрактична д≥€льн≥сть юрист≥в Ї пров≥дною, а навчальна та наукова Ч додатковою або специ≠ф≥чною формою. ¬они взаЇмод≥ють, що зумовлено Їдн≥стю њх правовоњ природи. ‘орми юридичноњ д≥€льност≥ сл≥д розгл€дати комплексно, з урахуванн€м специф≥ки та функц≥онального призначенн€ кожноњ з них.

 ласиф≥кац≥€ юридичноњ д≥€льност≥

 ласиф≥кац≥йна проблематика в останн≥й чверт≥ XX ст. стала одн≥Їю ≥з центральних у наукознавств≥. —в≥дченн€м цього Ї паснуванн€ класиф≥кац≥йного товариства, ≥нстуюванн€ квал≥ф≥≠кац≥йного напр€му методолог≥чних досл≥джень. ≤стор≥ограф≥€ цих ≥нтерес≥в с€гаЇ мислител≥в давнини, €к≥ сформували загаль≠н≥ у€вленн€ про класиф≥кац≥ю та правила њњ зд≥йсненн€.

 лючовим моментом у побудов≥ класиф≥кац≥њ Ї виб≥р крите≠р≥ю. ќсоблив≥ труднощ≥ виникають при класиф≥кац≥њ багатом≥р- ких €вищ, €к≥ неможливо звести до Їдиного показника, пр€мо≠го вим≥ру характеристик.

 ласиф≥кац≥€ юридичноњ д≥€льност≥ можлива в межах широ≠кого њњ тлумаченн€, зг≥дно з €ким њњ под≥л€ють на практичну, навчальну та наукову сфери. “акий п≥дх≥д, запропонований у 80-т≥ роки, поширений ≥ тепер (ќ. “ихомиров, —. —ливка, ќ. —ка≠кун, ¬. Ѕабк≥н, ќ. Ўмотк≥н).

„и не найпоширен≥шим критер≥Їм класиф≥кац≥њ юридичноњ д≥€льност≥ Ї сфера њњ зд≥йсненн€. «а ним виокремлюють њњ види Ч юридичну практичну, юридичну наукову, юридичну навчальну. ќднак ц€ класиф≥кац≥€ надто узагальнена ≥ не ф≥ксуЇ ч≥ткоњ, ста≠лоњ спец≥ал≥зац≥њ юридичноњ д≥€льност≥: юрист-економ≥ст, юрист-пол≥толог, юрист-мистецтвознавець. —фера Ї соц≥альним середовищем, зовн≥шн≥м фактором, €кий обумовлюЇ специф≥ку д≥€льност≥.

 ласиф≥кац≥€ ћ.  овал€, характеризуючи безпосередньо юридичн≥ в≥домства та сферу њх д≥€льност≥, вир≥зн€Ї:

Ч правосудд€ Ч сфера розгл€ду та вир≥шенн€ юридичних справ у судах, що д≥ють в ”крањн≥;

Ч досудове сл≥дство органами сл≥дства та д≥знанн€, що функц≥онують в органах прокуратури, внутр≥шн≥х справ, подат≠ков≥й м≥л≥ц≥њ, —лужб≥ безпеки ”крањни;

Ч прокурорський нагл€д, €кий залежно в≥д обТЇкт≥в впливу формують на певн≥ його види та зд≥йснюють органами прокура≠тури;

Ч захист кл≥Їнт≥в у юридичних справах, €к≥ розгл€дають у судах, за участю адвокат≥в, €к≥ консультують щодо застосуван≠н€ норм права;

Ч боротьба ≥з злочинн≥стю, п≥дтриманн€ правопор€дку, гро≠мадського пор€дку, ≥нш≥ завданн€, що виконують органи та установи ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни;

Ч охорона державноњ безпеки, €ка покладаЇтьс€ на —лужбу безпеки ”крањни, митн≥ органи, ƒержавний ком≥тет по охорон≥ державного кордону;

Ч контрольно-рев≥з≥йна д≥€льн≥сть, €ку зд≥йснюють органи; ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ,  онтрольно-рев≥з≥йноњ служби. ”крањни;

Ч орган≥зац≥йне забезпеченн€ д≥€льност≥ суд≥в органами юстиц≥њ шл€хом зд≥йсненн€ кадровоњ пол≥тики, систематизац≥њ законодавству, техн≥чного та матер≥ального забезпеченн€, опла≠ти прац≥ судд≥в.

÷€г класиф≥кац≥€ натепер дещо неповна, оск≥льки систему спец≥ал≥зованих державних юридичних установ поповнили ƒер≠жавна виконавча служба, ƒержавна судова адм≥н≥страц≥€.

“еоретично ц≥нною ≥ досить поширеною Ї класиф≥кац≥€, в основ≥ €коњ критер≥њ форм д≥€льност≥. Ќад њњ розробкою у р≥зний час працювали ћ. јлександров, ћ. Ѕайт≥н. ¬. √оршенЇв, ≤. —а- мощенко, ¬.  арташов, ћ.  оваль. Ќе вс≥ вони визначали пред≠метом своњх досл≥джень власне юридичну д≥€льн≥сть, анал≥зую≠чи форми д≥€льност≥ державних ≥нституц≥й. ќднак запропонова≠н≥ ними типи узгоджувалис€ ≥з у€вленн€ми про профес≥йну д≥€льн≥сть юрист≥в ≥ були використан≥ у подальших теоретичних розробках €к вих≥дн≥ модел≥. Ќаприклад, у роботах ќ. ћ≥цкеви- ча, ¬. √оршенЇва, ћ. Ѕайт≥на, ≤. —амощенка ≥детьс€ про так≥ форми д≥€льност≥ держави, €к правотворчу, правовиконавчу, правоохоронну, установчу, правозастосовну, контрольно-нагл€≠дову. ” де€ких класиф≥кац≥€х ф≥гуруЇ €к самост≥йний вид про≠ф≥лактична д≥€льн≥сть. ќднак проф≥лактика б≥льше в≥дображаЇ не формальний, а функц≥ональний аспект юридичноњ д≥€льно≠ст≥. “ому њњ виокремлювати сл≥д за ≥ншим критер≥Їм, €к ≥ захи≠сну д≥€льн≥сть.

 ласиф≥кац≥€, критер≥альною основою €коњ Ї психолог≥чн≥ аспекти, виокремлюЇ п≥знавальну, конструктивну, комун≥ка≠тивну, орган≥зац≥йну, засв≥дчувальну д≥€льн≥сть юрист≥в.

ёридичну д≥€льн≥сть класиф≥кують ≥ за способами визна≠ченн€ зм≥сту правов≥дносин, ведучи мову про п≥знавальну д≥€льн≥сть, правову квал≥ф≥кац≥ю, конкретизац≥ю зм≥сту право≠в≥дносин, розсуд. Ќайпоширен≥шою Ї класиф≥кац≥€, що послу≠говуЇтьс€ критер≥Їм Ђпрофес≥йна спр€мован≥стьї (практична спец≥ал≥зац≥€), вир≥зн€ючи прокурорську, судову, сл≥дчу, нота≠р≥альну, виконавчу, консультативну, адвокатську, юридичну д≥€льн≥сть.

« огл€ду на профес≥йну ор≥Їнтац≥ю, —. јлексЇЇв самост≥йни≠ми видами називаЇ д≥€льн≥сть орган≥в м≥л≥ц≥њ, державного та

Ќ≤домчого арб≥тражу, виконавчо-трудових установ. ” сучасних умовах Ї п≥дстави виокремлювати правозахисну та оперативно- розшукову д≥€льн≥сть. ќкремоњ уваги вартуЇ правоохоронна д≥€льн≥сть.

ѕоза предметним полем сучасних класиф≥кац≥й залишаЇтьс€ юридична наукова та юридична навчальна д≥€льн≥сть. ’оча сфери юридичноњ науковоњ д≥€льност≥ можуть бути застосован≥ критер≥њ зм≥сту роботи, р≥вн€ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника, галузе≠воњ спр€мованост≥ досл≥дженн€, терм≥ну виконанн€ роботи, к≥лькост≥ субТЇкт≥в, в≥дпов≥дност≥ науковим традиц≥€м тощо. ўодо сфери навчальноњ юридичноњ д≥€льност≥ правом≥рнеїастосуванн€ критер≥њв осв≥тньо-квал≥ф≥кац≥йного р≥вн€, п≥дго- ≥Товка фах≥вц≥в, спец≥ал≥зац≥њ навчанн€, форм навчально-виховноњ роботи тощо.

” науково-теоретичному план≥ можлив≥ й ≥нш≥ типолог≥њ юридичноњ д≥€льност≥: за належн≥стю до типу правовоњ системи, в межах функц≥онуванн€ €коњ в≥дбуваЇтьс€ робота юрист≥в. “ака класиф≥кац≥€ матиме не т≥льки теоретичне, а й практичне зна≠ченн€.  ласиф≥кац≥йним критер≥Їм може бути ≥ галузева спр€≠мован≥сть. Ќаприклад, д≥€льн≥сть у галуз≥ конституц≥йного права обТЇднуЇ представник≥в юридичноњ науки ≥ практики, серед €ких Ї фах≥вц≥, що працюють у центральних органах влади Ч ком≥с≥€х ¬ерховноњ –ади ”крањни,  онституц≥йному —уд≥ ”крањни, установах Ќац≥ональноњ академ≥њ правових наук ”крањни. ƒо крим≥нально-правовоњ спр€мованост≥ правом≥рно зараховувати прац≥вник≥в прокуратури, сл≥дства, адвокатури, котр≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, боротьб≥ ≥з злочинн≥стю. јдм≥н≥стративно-правовий характер маЇ д≥€ль≠н≥сть јдм≥н≥стративних суд≥в ”крањни, ƒержавноњ судовоњ адм≥≠н≥страц≥њ, певною м≥рою м≥л≥ц≥њ та юридичних в≥дд≥л≥в ƒержав≠них адм≥н≥страц≥й у систем≥ орган≥в державноњ виконавчоњ влади та юридичних служб м≥сцевого самовр€дуванн€. ” галуз≥ цив≥льного права працюють судов≥ колег≥њ ≥з цив≥льних справ, господарськ≥ суди, адвокатськ≥ контори та бюро.

«а походженн€м субТЇкт≥в варто розр≥зн€ти д≥€льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс€ державними та недержавними субТЇктами. “ака типолог≥€ актуальна з урахуванн€м концепц≥њ правовоњ держа≠ви, громад€нського сусп≥льства та перспектив њх реал≥зац≥њ в ”крањн≥.

 ритер≥й внутр≥шньоњ спец≥ал≥зац≥њ профес≥йноњ роботи даЇ п≥дстави побачити ч≥тко спец≥ал≥зован≥ (прокуратура, сл≥дство, суди), в≥дносно спец≥ал≥зован≥ (адвокатура, юрисконсульт п≥дприЇмства), не спец≥ал≥зован≥ (нотар≥ат, державна виконавча служба) види д≥€льност≥.

«а характером обТЇкт≥в правових в≥дносин д≥€льн≥сть юри ст≥в спр€мовуЇтьс€ на матер≥альн≥ та нематер≥альн≥ обТЇкт (честь, г≥дн≥сть, авторство, чесне ≥мТ€, репутац≥€, авторитет) що п≥дл€гають правовому захисту, регламентац≥њ њх викор станн€.

” вивченн≥ €вища юридичноњ д≥€льност≥ класиф≥кац≥€ ство рюЇ умови глибокоњ теоретизац≥њ €вища з позиц≥й його форми зм≥сту ≥нтелектуальноњ роботи, профес≥йноњ спр€мованост≥- законност≥, особливостей псих≥чноњ д≥€льност≥ тощо. Ќа ц≥й п≥дстав≥ класиф≥кац≥ю юридичноњ д≥€льност≥ сл≥д вважат структурним елементом зм≥сту загальноњ теор≥њ юридично! д≥€льност≥.

8.2. «аконодавчий процес €к сфера юридичноњ д≥€льност≥

ёридична д≥€льн≥сть Ї важливим ≥нструментом сусп≥льно- пол≥тичного, державного ≥ правового буд≥вництва, њњ проце≠суальна форма маЇ принципове значенн€. ¬ л≥тератур≥ пон€тт€ Ђпроцесї нер≥дко п≥дм≥нюють пон€тт€м Ђпроцедураї. Ќе зав≠жди ч≥тко сп≥вв≥днос€ть ц≥ пон€тт€: њх або ототожнюють, або процесуальну форму розгл€дають €к сукупн≥сть процедур. ѕон€тт€ Ђпроцесї своЇю семантикою охоплюЇ сферу св≥домоњ д≥€льност≥ людей ≥ р≥зноман≥тн≥ €вища природи; Ђпроцедураї стосуЇтьс€ лише св≥домо встановленого пор€дку людськоњ д≥€ль≠ност≥ чи њњ фрагменту.

ёридична д≥€льн≥сть, юридичний процес ≥ процедура. «аконодавство €к предмет законодавчоњ д≥€льност≥

ѕрактичне зд≥йсненн€ юридичноњ д≥€льност≥, посл≥довн≥ зм≥ни њњ зм≥сту ≥ форм формуЇ юридичний процес, €кий Ї спосо≠бом орган≥зац≥њ державного управл≥нн€ сусп≥льством, необх≥д≠ною формою реал≥зац≥њ функц≥й держави. ёридичний процес у сфер≥ юридичноњ д≥€льност≥, €ка забезпечуЇ сусп≥льство закона≠ми, постаЇ €к законодавчий процес. —уперечлив≥сть юридично≠го процесу зумовлюЇ обТЇктивну потребу його впор€дкуванн€,

ƒистаб≥л≥зац≥њ, утвердженн€ форм, що забезпечують нормальний(≥ його переб≥г ≥ дос€гненн€ мети ≥ запереченн€ ≥нших

що суперечать цьому. ÷е породжуЇ необх≥дн≥сть в особливих технолог≥€х ≥ засобах юридичноњ д≥€льност≥, в особливому способ≥ орган≥зац≥њ юридичного процесу, €ким Ї юридича процедура.

ћеж≥ законодавчого процесу в рамках процесу юридичного, цидове визначенн€ юридичного процесу €к законодавчого недо≠статньо досл≥джен≥, хоча наука н≥коли не обходила стороною проблеми в≥дмежуванн€ законодавства в≥д ур€дового управл≥н≠н€, визначенн€ законодавчоњ вол≥ ≥ меж законодавчоњ влади. ќск≥льки зд≥йсненн€ державним апаратом юридичноњ д≥€льно≠ст≥ зводитьс€ до виробленн€ ≥ реал≥зац≥њ законодавства, приве≠денн€ у в≥дпов≥дн≥сть з ним д≥€льност≥ субТЇкт≥в у раз≥ правопо≠рушень, то саме у законодавств≥, навколо €кого формуЇтьс€ пм≥ст юридичноњ д≥€льност≥, сл≥д шукати фактори, що зумовлю≠ють необх≥дн≥сть зд≥йсненн€ юридичного процесу €к процесу законодавчого.

ёридична д≥€льн≥сть, спр€мована на виробленн€ законодав≠ства, пол€гаЇ у виробленн≥ юридичних норм, тобто Ї нормотворчою Ч д≥€льн≥стю, що зд≥йснюЇтьс€ шл€хом формулюванн€ нормативних акт≥в. ¬т≥ленн€ певноњ юридичноњ норми у законах держави та п≥дзаконних актах в≥дбуваЇтьс€ не безпосередньо, а опосередковуЇтьс€ нормотворчою д≥€льн≥стю державного апара≠ту; в≥д ц≥Їњ д≥€льност≥ залежать розпод≥л зм≥сту норми м≥ж р≥з≠ними видами нормативних акт≥в, у р≥зних Ђджерелах праваї. «м≥ст окремоњ юридичноњ норми формулюЇтьс€ у законодавчих та п≥дзаконних актах у форм≥ численних нормативних поло≠жень р≥зного р≥вн€ узагальненн€ або конкретизац≥њ. ¬они ф≥гу≠рують €к статт≥ закону або њх частини, пункти чи окрем≥ приписи п≥дзаконного нормативного акта. “ому властив≥ нормотворч≥й д≥€льност≥ суперечност≥ позначаютьс€ на зм≥ст≥ кожноњ юридич≠ноњ норми в законах держави та п≥дзаконних нормативних актах, породжуючи неузгодженост≥, прогалини, суперечност≥ в законодавств≥.

“руднощ≥ сприйн€тт€ юридичноњ норми в њњ структурн≥й ц≥л≥сност≥, в Їдност≥ њњ г≥потези, диспозиц≥њ та санкц≥њ спричиню≠ють помилкове зосередженн€ ували лише на зовн≥шньому тек≠стуальному вираженн≥ юридичноњ уваги. ќск≥льки норма €к орган≥чна Їдн≥сть не знаходить ц≥л≥сного текстуального вира≠женн€ в нормативному акт≥, виникаЇ протир≥чч€ м≥ж зм≥стом норми та њњ формальним зовн≥шн≥м вираженн€м. ¬ир≥шенн€ його в≥дбуваЇтьс€ в нормотворч≥й юридичн≥й д≥€льност≥, у

формулюванн≥ юридичноњ норми €к системи лог≥чно узгодж них нормативних положень, що м≥ст€тьс€ в багатьох нормати них актах, повТ€заних м≥ж собою Їдиним зм≥стом даноњ норм Їдн≥стю њњ структури.

«аконотворч≥сть Ч основа законодавчого процесу

«аконодавча д≥€льн≥сть за своњм зм≥стом Ї нормотворчо (нормотворч≥стю), не зводитьс€ лише до виробленн€ окреми норм ≥ формулюванн€ њх €к положень законодавчих акт≥в, передбачаЇ формуванн€ ц≥л≥сноњ системи таких акт≥в, що д≥ют €к закони держави.

«аконодавча д≥€льн≥сть Ч особлива юридична д≥€льн≥сть державного апа

рату, що ЂдаЇ закониї сусп≥льству.

Ќа€вн≥сть у законодавч≥й д≥€льност≥ творчого моменту даЇ п≥дстави називати њњ законотворчою д≥€льн≥стю, або законотвор≠ч≥стю. ƒл€ позначенн€ процесу створенн€ закон≥в терм≥н Ђзако≠нодавчий процесї використовують €к синон≥м терм≥ну Ђзаконо≠творчий процесї.

“ривалий час правотворч≥сть повТ€зували ≥з формуванн€м рад€нського права, розгл€даючи њњ €к орган≥зац≥йно-правову форму д≥€льност≥ рад€нськоњ держави, спр€мовану на створен≠н€ правових норм; форму державного кер≥вництва сусп≥ль≠ством, €ка виражаЇтьс€ в д≥€льност≥ орган≥в держави, гро≠мадських орган≥зац≥й, у р≥зних формах безпосередньоњ демо≠крат≥њ, спр€мованих на встановленн€, зм≥ну або скасуванн€ правових норм за уповноваженн€м або ≥з санкц≥њ держави. ѕравотворчий процес починаЇтьс€ з того моменту, коли ство≠ренн€ нормативного акта в≥дбуваЇтьс€ на правов≥й основ≥, виникають правов≥дносини з приводу його п≥дготовки та прий≠н€тт€, а також ≥з прийн€тт€ оф≥ц≥йного р≥шенн€ про п≥дготов≠ку проекту нормативного акта. ÷е може означати, що право≠творч≥сть обмежуЇтьс€ юридичними рамками правотворчого процесу, а отже абстрагуЇтьс€ в≥д реальних джерел формуван≠н€ права, в≥д фактор≥в сусп≥льного житт€, €к≥ впливають на правотворенн€.

Ќав≥ть так≥ спор≥днен≥ терм≥ни €к Ђправотворч≥стьї, Ђправо- творча д≥€льн≥стьї, Ђправотворчий процесї ф≥гурують у л≥тера≠тур≥ неоднозначно. “ерм≥н Ђнормотворч≥стьї вживають €к сино≠н≥м терм≥на Ђправотворч≥стьї, без переконливих по€снень необх≥дност≥ використанн€ кожного з них.

≤≤равотворч≥сть ≥ нормотворч≥сть Ч сфери близьк≥, однак не Ї тотожними: правотворч≥сть означаЇ Ђтворенн€ праваї, нормотворч≥стьЧ Ђтворенн€ нормї. ќск≥льки в сусп≥льств≥ д≥ють р≥зн≥ норми (техн≥чн≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥, граматичн≥, етичн≥ тощо), и €ких лише незначна частина Ч соц≥альн≥ норми (до них нале≠жать також юридичн≥ норми), нормотворч≥сть Ї пон€тт€м б≥льш нагальним щодо правотворчост≥ (у значенн≥ творенн€ норм права, юридичних норм), Ї родовим пон€тт€м щодо творенн€ соц≥альних норм, одним ≥з р≥зновид≥в €кого Ї правова нормо≠творч≥сть, пор€д з нормотворч≥стю рел≥г≥йною, мовною тощо.

ѕравова нормотворч≥сть держави зд≥йснюЇтьс€ р≥зними спо≠собами: законодавча функц≥€ передбачаЇ Ђзаконнуї нормотворч≥сть; адм≥н≥стративна Ч п≥дзаконну нормотворч≥сть, а право≠охоронна Ч Ђсудово-прецедентнуї нормотворч≥сть (у певних правових системах). ¬иробленн€ державним апаратом норма≠тивно-правових акт≥в за зм≥стом Ї правовою нормотворч≥стю, а за спр€мован≥стю, призначенн€м цього процесу, п≥дпор€дкова≠н≥стю його формуванню правовоњ матер≥њ Ч моментом правотворчого процесу.

ѕравотворчий процес Ч специф≥чна д≥€льн≥сть уповноваже≠них орган≥в держави, громадських орган≥зац≥й ≥ посадових ос≥б, що охоплюЇ систему д≥й з п≥дготовки, затвердженн€ та оф≥ц≥й≠ного оголошенн€ нормативно-правових акт≥в.

ѓњ метою Ї створенн€ ≥ п≥дтриманн€ системи права у належно≠му стан≥ в≥дпов≥дно до потреб правового регулюванн€ на певному етап≥ розвитку сусп≥льства. ¬≥дпов≥дно законотворч≥сть роз≠гл€дають €к р≥зновид правотворчост≥, хоча не завжди посл≥дов≠но ≥ переконливо.

—творенн€ законодавчих акт≥в, зазначаЇ —. ѕолЇн≥на, Ї р≥з≠новидом правотворчост≥. –азом з тим законотворч≥сть маЇ спе≠циф≥чн≥ особливост≥. √оловна пол€гаЇ у специф≥ц≥ п≥дготовки та прийн€тт€ закон≥в, €к≥ мають вищу юридичну силу в систем≥ нормативно-правових акт≥в. “ому поглиблене вивченн€ проблем законотворчост≥ допомагаЇ повно та р≥зноб≥чно розкрити сут≠н≥сть ≥ д≥ю принципу верховенства закону €к нев≥дТЇмноњ умови побудови правовоњ держави.

«аконотворч≥сть, €к ≥ будь-€кий ≥нший р≥зновид правотвор≠чост≥, охоплюЇ процес створенн€ правовоњ норми в≥д зародженн€ ≥дењ про нењ у звТ€зку з ви€вленн€м потреби у правов≥й регламен≠тац≥њ в≥дпов≥дних сусп≥льних в≥дносин до њњ прийн€тт€ та впро≠вадженн€ у д≥ю. ÷ей процес розпадаЇтьс€ на два р≥зних етапи. ѕерший передуЇ початку оф≥ц≥йноњ роботи над законопроектом за ≥н≥ц≥ативою законодавчого органу або субТЇкта законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи. ƒругий включаЇ пер≥од оф≥ц≥йноњ роботи над проек≠том субТЇкта законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи, самого законодавчого органу або в≥дпов≥дноњ державноњ, науковоњ установи, громадського обТЇднанн€.

«аконотворч≥сть €к р≥зновид правотворчост≥ не тотожна будь-€ким ≥ншими р≥зновидам правотворчост≥. Ќаприклад, судово-прецедентна нормотворч≥сть зд≥йснюЇтьс€ за ≥ншою Ђтехнолог≥≠Їюї творенн€ правовоњ норми. “ому правотворч≥сть Ї родовим пон€тт€м стосовно законотворчост≥. ќск≥льки продуктом право≠воњ нормотворчост≥ Ї закони держави, њњ лог≥чно розгл€дати €к законотворч≥сть. «алежно в≥д вид≥в законодавчих акт≥в (кон≠ституц≥йних закон≥в, ординарних закон≥в та кваз≥закон≥в) њњ класиф≥кують на конституц≥йну, ординарну (звичайна, парла≠ментська тобто кваз≥законна) та субститутну (делегована) зако≠нотворч≥сть. Ќормотворч≥сть, що продукуЇ п≥дзаконн≥ норма- тивно-правов≥ акти, Ї п≥дзаконною (виконавчою, адм≥н≥стратив≠ною) нормотворч≥стю, формою адм≥н≥стративноњ правотворчост≥.

«аконодавч≥ ≥ п≥дзаконн≥ нормативно-правов≥ акти можуть набувати р≥зноман≥тного зм≥сту, залежно в≥д сформульованих у них юридичних норм. ÷е ускладнюЇ у€вленн€ про меж≥, що в≥др≥зн€ють законотворч≥сть в≥д п≥дзаконноњ нормотворчост≥. «аконотворч≥сть Ї матер≥альним наповненн€м законодавчого процесу, тому неч≥тка визначен≥сть њњ меж ускладнюЇ у€вленн€ про законодавчий процес. ќсобливо це стосуЇтьс€ сум≥жних сфер нормотворчост≥ Ч звичайноњ (парламентськоњ) законотвор≠чост≥; делегованоњ законотворчост≥ ур€ду, поширеноњ у багатьох правових системах св≥ту; п≥дзаконноњ нормотворчост≥, €ку зд≥й≠снюють ур€д або глава держави. ” звТ€зку з цим сп≥вв≥дношен≠н€ законодавчих акт≥в та п≥дзаконних нормативно-правових акт≥в постаЇ у нормотворч≥й д≥€льност≥ €к проблема розмежу≠ванн€ законотворчост≥ та п≥дзаконноњ нормотворчост≥ р≥зних орган≥в державноњ влади. ќбТЇктивну основу цього розмежуван≠н€ необх≥дно шукати в характер≥ продукт≥в законотворчост≥ та п≥дзаконноњ нормотворчост≥, у суттЇвих в≥дм≥нност€х м≥ж зако≠нодавчими та п≥дзаконними нормативно-правовими актами, зумовлених не так њх формально-юридичними властивост€ми, €к специф≥чними властивост€ми њх зм≥сту.

¬ у€вленн€х теоретик≥в законодавч≥ акти ф≥гурують €к Ђбуд≥вельний каркасї системи законодавства, Ђфундаментї €кого Ч конституц≥йн≥ закони (конституц≥€ €к основний закон); п≥дзаконн≥ акти Ч детал≥зуюча Ђнадбудоваї над цими актами. ўоправда, у так≥й досить своЇр≥дн≥й нормативно-пра≠вов≥й конструкц≥њ, €кою Ї законодавство, другор€дн≥, пох≥дн≥ конструктивн≥ елементи (п≥дзаконн≥ акти) нер≥дко визначають практику правозастосуванн€ д≥Їв≥ше, н≥ж законодавчий Ђкар≠касї, включаючи конституц≥ю. ÷е означаЇ, що ≥ юридична сила иаконодавчих акт≥в, ≥ њх первинний, правотворчий характер (Ђфундаментальн≥стьї) не Ї вир≥шальним фактором њх видового визначенн€, пр≥оритетного значенн€ в систем≥ законодавства. Ile випадково, у конституц≥€х б≥льшост≥ держав в≥дсутн≥ або м≥ст€тьс€ лише фрагментарн≥ положенн€, €к≥ стосуютьс€ визна≠ченн€ родо-видовоњ характеристики нормативно-правових акт≥в у в≥дпов≥дних правових систем.

Ќеч≥тк≥сть меж м≥ж звичайною законотворч≥стю та делегова≠ною законотворч≥стю, а також ур€довою п≥дзаконною нормо- творч≥стю породжуЇ конфл≥кт нормотворчих повноважень у д≥€льност≥ державного апарату, кол≥з≥њ юридичних норм, трудно≠щ≥ у сфер≥ правозастосуванн€. ќбТЇктивно набуваЇ актуальност≥ потреба зн€ти ц≥ суперечност≥, усунути невизначен≥сть у право≠в≥й нормотворчост≥, особливо Ч невизначен≥сть законотворчост≥.

” практиц≥ заруб≥жних крањн конституц≥йний механ≥зм ви≠значаЇ пр≥оритет закону ≥ його стал≥сть, допускаЇ виданн€ п≥дзаконних акт≥в лише на виконанн€ закон≥в, встановлюЇ ≥Їрарх≥ю п≥дзаконних акт≥в. ≤ншим елементом такого механ≥зму Ї визна≠ченн€ процедур тимчасового делегуванн€ законодавчих повно≠важень, а також юридичноњ природи Ђкваз≥закон≥вї, статусу ур€дових ≥ в≥домчих акт≥в тощо.

ѕроцес творенн€ та реал≥зац≥њ права складний ≥ позбавлений видимих законом≥рностей. ¬≥н сприймаЇтьс€ €к результат д≥€льност≥ державного апарату: формулюванн€ положень юри≠дичних норм у р≥зних джерелах права та њх застосуванн€; дотри≠манн€ певного пор€дку вт≥ленн€ зм≥сту юридичного закону в юридичних нормах. Ќа ц≥й основ≥ формуЇтьс€ ≥ зд≥йснюЇтьс€ юридична техн≥ка €к необх≥дний спос≥б зд≥йсненн€ юридичноњ д≥€льност≥.

ёридична техн≥ка Ч необх≥дний спос≥б виробленн€ та реал≥зац≥њ юридичних норм в юридичн≥й д≥€льност≥ державного апарату, зумовлений њњ зм≥стом, а отже характером суб'Їкта, ц≥л≥, засоб≥в, матер≥алу, технолог≥њ (функц≥й, мето≠д≥в, прийом≥в) та продукту ц≥Їњ д≥€льност≥.

ёридична техн≥ка виробленн€ та реал≥зац≥њ юридичних норм р≥зна дл€ кожного виду д≥€льност≥ державного апарату, оск≥ль≠ки стосуЇтьс€ р≥зних субТЇкт≥в юридичноњ д≥€льност≥, виконуЇ особлив≥ завданн€, послуговуЇтьс€ специф≥чними засобами, створюЇ призначен≥ дл€ конкретних обставин продукти тощо. “ому юридична техн≥ка нормотворенн€ суттЇво в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д юридичноњ техн≥ки нормозастосуванн€; ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥ Ї м≥ж законодавчою, адм≥н≥стративною та правоохоронною техн ками, що набувають р≥зних форм.

”€вленн€ про нормотворчу техн≥ку часто зводитьс€ до техн' ки законодавчоњ, ≥нод≥ њњ ототожнюють з юридичною техн≥ко: Ќормогворча техн≥ка €к техн≥ка законотворчост≥ (законотворч техн≥ка), Ђтехн≥каї п≥дготовки орган≥зац≥йно-правових перед; мов законотворчост≥, а також перетворенн€ текст≥в законо проект≥в у закони держави сукупно становл€ть законодавчу техн≥ку ¬ ”крањн≥, €к ≥ в де€ких ≥нших крањнах, частина юридично-тех≥; н≥чних вимог закр≥плена в нормативних актах, €к≥ регламенту ють правотворчу д≥€льн≥сть.

«аконотворч≥сть Ї кв≥нтесенц≥Їю законодавчоњ д≥€льност≥, њ' зм≥стовною основою, оск≥льки без виробленн€ й формулюванн необх≥дного зм≥сту законодавчих акт≥в вона втрачаЇ предмету н≥сть. «аконодавча д≥€льн≥сть п≥дпор€дковуЇтьс€ загальний вимогам техн≥ки законотворчост≥, що Ї основою законодавчоњ; техн≥ки. ¬она визначаЇ зд≥йсненн€ законодавчоњ функц≥њ держа≠ви, за њх в≥дсутност≥ законодавча д≥€льн≥сть взагал≥ втрачаЇ свою €к≥сну сутн≥сть. –≥вень юридично-техн≥чноњ досконалост≥ законодавства значною м≥рою зумовлений конкретно-≥сторичними тенденц≥€ми та особливост€ми його функц≥онуванн€, котр≥ Ї пох≥дними в≥д обТЇктивних законом≥рностей розвитку сусп≥ль≠ства, умов ≥ потреб сусп≥льного житт€.

«аконодавча д≥€льн≥сть та законодавчий процес

«аконодавча д≥€льн≥сть складаЇтьс€ з д≥й њњ субТЇкт≥в, ≥з багатьох фрагмент≥в, €к≥ разом утворюють законодавчий про≠цес. ѕовТ€зують њх, обТЇднують в законодавчий процес закони держави, виробленню €ких п≥дпор€дкован≥ д≥њ субТЇкт≥в законо≠давчоњ д≥€льност≥. ¬она зд≥йснюЇтьс€ €к особлива юридична д≥€льн≥сть певних субТЇкт≥в у певний спос≥б, тобто в межах в≥д≠пов≥дноњ законодавчоњ техн≥ки. ” загальному переб≥гу юридич≠ноњ д≥€льност≥, у безл≥ч≥ управл≥нських акт≥в посадових ос≥б та орган≥в державного апарату законодавча д≥€льн≥сть набуваЇ особ≠ливоњ визначеност≥ у час≥ та простор≥. ÷€ визначен≥сть вказуЇ на меж≥, що вир≥зн€ють у Їдиному масив≥ юридичноњ д≥€льност≥ законодавчу д≥€льн≥сть €к самост≥йний юридичний процес Ч законодавчий процес, надаючи йому певноњ ц≥л≥сност≥.

ѕочинаЇтьс€ законодавчий процес реал≥зац≥Їю державним апаратом р≥шенн€ про розробленн€ проекту законодавчого акта (акт≥в), завершуЇтьс€ його д≥€ми, €к≥ надають законодавчому акту юридичну силу. «аконодавчий процес може бути незавершеним,перерваним у час≥ тощо, однак в≥н не втрачаЇ своЇњ сутност≥, €кщо справа не завершуЇтьс€ лише прийн€тт€м р≥шенн€ про розробку певного законопроекту.

ѕросторов≥ меж≥ законодавчого процесу визначають повно≠важн≥ органи ≥ посадов≥ особи державного апарату. ¬они за≠лежать ≥ в≥д складу њх юридичноњ д≥€льност≥, а також д≥€льност≥ ≤нших субТЇкт≥в, безпосередньо спр€мованоњ на формуванн€ зм≥≠сту законодавчого акта, €к≥ Ї необх≥дними й достатн≥ми дл€ виробленн€ потр≥бних законодавчих акт≥в. “ому, наприклад, розробка окремими науковц€ми, науковими установами проек≠ту законодавчого акта й опубл≥куванн€ його може сприйматис€ €к фрагмент творенн€ закону (законотворча д≥€льн≥сть), однак це не Ї законодавчою д≥€льн≥стю, бо зд≥йснюЇтьс€ не €к юридич≠на д≥€льн≥сть державного апарату, а тому в≥дбуваЇтьс€ за межа≠ми законодавчого процесу. “ак само за межами законодавчого процесу знаходитьс€ д≥€льн≥сть громадських орган≥зац≥й, за≠соб≥в ≥нформац≥њ тощо, предметом €коњ Ї ≥н≥ц≥ативне обговорен≠н€ законопроекту, що розгл€даЇтьс€ законодавчим органом. якщо законопроект винесено на обговоренн€ громадськост≥ за р≥шенн€м законодавчого органу (нав≥ть попри його процедурну иеврегульован≥сть), воно стаЇ частиною в≥дпов≥дного законодав≠чого процесу, адже з ним повТ€зуЇтьс€ наступна законодавча д≥€льн≥сть стосовно цього законопроекту, €ка враховуватиме його результати.

–озгл€д законодавчого процесу €к ч≥тко окресленого фраг≠мента законодавчоњ д≥€льност≥, концентруЇ увагу на зовн≥шньо≠му аспект≥ ц≥Їњ д≥€льност≥. ¬изначенн€ пон€тт€ Ђзаконодавчий процесї вимагаЇ п≥знанн€ сутност≥ цього €вища. ќчевидно, за≠конодавчий процес не завжди ≥снував у тих розвинутих формах, €к≥ характеризують його у сучасному св≥т≥. як €вище правового житт€ в≥н виникаЇ на певному етап≥ розвитку сусп≥льства, за на€вност≥ в≥дпов≥дних ≥сторичних передумов, €к≥ визначають його необх≥дн≥сть та специф≥чну природу.

ƒержавн≥сть Ї особливою формою реал≥зац≥њ пол≥тичноњ влади у класовому сусп≥льств≥. ¬одночас звичаЇве право посту≠пово було вит≥снене новою, ≥манентною державному управл≥нню формою, Ч юридичним правом. ¬оно ви€вл€Ї себе €к перетворе≠на форма права, властива сусп≥льству, в €кому пануЇ приватна власн≥сть, соц≥альн≥ норми вт≥люютьс€ не у звичањ, а в юридич≠ному закон≥. ” звТ€зку з цим виникаЇ потреба в особлив≥й (зако≠нодавч≥й) функц≥њ держави, що передбачаЇ €к≥сно новий спос≥б нормативного визначенн€ сусп≥льних в≥дносин, за €кого норми права ф≥гурують €к юридичн≥ норми. ÷≥ норми вт≥люютьс€ в особливих актах Ч законах держави, виробленн€ €ких потребу специф≥чноњ юридичноњ д≥€льност≥ державного апарату, а сам законодавчоњ д≥€льност≥, з €коњ починаЇтьс€ становленн€ зако нодавчого процесу €к особливого €вища правового житт€.

ќкрем≥ елементи законодавчого процесу виникають ще 1 перех≥дних формах правового регулюванн€, у процес≥ вростанн державност≥ в родовий устр≥й; однак ≥нод≥ цей процес ма нест≥йкий, непосл≥довний ≥ суперечливий характер. як пан≥в, ний спос≥б формуванн€ права, в≥н набув визначеност≥ лише з утвердженн€м у сусп≥льств≥ дом≥нуючоњ рол≥ закон≥в держави; “ому ц≥лком виправдано становленн€ законодавчого процесу €к ц≥л≥сного ст≥йкого €вища правового житт€ повТ€зують з перехо, дом держави до зр≥лого етапу њњ розвитку, коли законодавч д≥€льн≥сть стаЇ систематичною юридичною д≥€льн≥стю державного апарату, спец≥ально спр€мованою на виробленн€ юридично≠го закону у форм≥ закон≥в держави. Ќа цьому ірунтуютьс€ ви≠значенн€ законодавчого процесу €к д≥€льност≥ повноважних орган≥в ≥ посадових ос≥б державного апарату, спр€мованоњ на виробленн€ системи законодавчих акт≥в, що становл€ть основу законодавства держави.

«аконодавчий процес Ч особливий фрагмент правотворчоњ д≥€льност≥ дер≠жавного апарату, €ка зд≥йснюЇтьс€ на п≥дстав≥ р≥шенн€ верховноњ державноњ влади, за≥нтересованоњ у цьому процес≥, з огл€ду на потребу в удосконален≠н≥ ≥снуючого законодавства.

÷€ д≥€льн≥сть пол€гаЇ у виробленн≥ певного законодавчого акта, €ка зм≥нюЇ нормативний зм≥ст або форму вираженн€ зако≠н≥в держави шл€хом юридичноњ д≥€льност≥ частини державного апарату, €ка стаЇ законодавчою д≥€льн≥стю.

¬их≥дною фундаментальною характеристикою законодавчо≠го процесу Ї за≥нтересован≥сть у ньому верховноњ влади. «алеж≠но в≥д сусп≥льних умов обТЇктивно виникаЇ або необх≥дн≥сть законодавчого процесу, в €кому за≥нтересована влада, або необх≥дн≥сть у ньому у звТ€зку з тиском на владу ≥нших пол≥тич≠них сил. Ќа зд≥йсненн≥ законодавчого процесу суттЇво познача≠ютьс€ субТЇктивн≥ особливост≥ законодавчоњ д≥€льност≥ (њњ ц≥ль, р≥шуч≥сть верховноњ влади дос€гти њњ, характер р≥шенн€ влади про виробленн€ законодавчого акта, ≥де€ в≥дпов≥дного законо≠давчого процесу, р≥вень усв≥домленн€ його необх≥дност≥ та прак≠тика його реал≥зац≥њ).

ѕри визначенн≥ сутност≥ законодавчого процесу €к €вища, що належить до сфери державного управл≥нн€ окремим сусп≥ль≠ством, ор≥Їнтирами Ї внутр≥шньопол≥тичн≥ аспекти ≥ зовн≥шньо≠пол≥тичн≥ аспекти д≥€льност≥ держави.

«аконодавчий процес п≥дпор€дковуЇтьс€ певною м≥рою про≠носам гармон≥зац≥њ законодавства, що в≥дбуваютьс€ в м≥жна≠родно-правов≥й систем≥; це особливо пом≥тно на приклад≥ про≠цес≥в Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ. ≤снуюча м≥жнародно-правова система все в≥дчутн≥ше впливаЇ на розвиток нац≥ональних пра≠вових систем. —пособами такого впливу Ї ор≥Їнтац≥€ держав на вагальноцив≥л≥зац≥йн≥ ц≥нност≥, визнанн€ пр≥оритету норм м≥жнародного права над нац≥ональним, визначенн€ процедур ≤мплементац≥њ, включенн€ ратиф≥кованих м≥жнародних дого≠вор≥в у нац≥ональну правову систему, формуванн€ кол≥з≥йного права тощо. ÷ей вплив не Ї пр€мим ≥ однозначним, опосередко≠вуЇтьс€ зовн≥шньопол≥тичним вибором даноњ держави, реал≥за≠ц≥Їю њњ зовн≥шньоњ пол≥тики, €ка узгоджуЇтьс€ ≥з внутр≥шньою пол≥тикою та залежить в≥д ≥снуючоњ в держав≥ правовоњ систе≠ми. Ѕез урахуванн€ зовн≥шньопол≥тичного визначенн€ законо≠давчого процесу ос€гненн€ його справжньоњ сутност≥ неповне ≥ викривлене.

¬итоки законодавчого процесу в ”крањн≥ сл≥д шукати в над≠рах Їдиного законодавчого процесу колишнього —–—–, коли законодавча д≥€льн≥сть союзних республ≥к мала значною м≥рою формальний характер ≥ не була законодавчим процесом по сут≥. ” рад€нськ≥й правов≥й систем≥ його повТ€зували з рад€нським демократизмом, що принципово в≥др≥зн€вс€ в≥д парламентськоњ демократ≥њ. ÷им зумовлен≥ в≥дм≥нност≥ рад€нськоњ законотвор≠чост≥ в≥д парламентськоњ. « проголошенн€м державноњ незалеж≠ност≥ ”крањни постала необх≥дн≥сть пристосувати рад€нську законотворч≥сть до процесу утвердженн€ самост≥йноњ держави, п≥дпор€дкувати њњ формуванню нац≥ональноњ правовоњ системи. –еал≥зац≥€ ц≥Їњ необх≥дност≥ в≥дбуваЇтьс€ в рамках становленн€ самост≥йного нац≥онального законодавчого процесу €к д≥€ль≠н≥сть верховноњ державноњ влади.

” загальному становленн≥ нац≥онального законодавчого про≠цесу роль субТЇкт≥в законотворенн€ зм≥нювалас€ залежно в≥д умов пол≥тичноњ боротьби. —тановленн€ нац≥онального законо≠давчого процесу в≥дбувалос€ хаотично, спонтанно. …ому не вистачало ц≥леспр€мованост≥, що було зумовлено характером пол≥тичного розвитку украњнського сусп≥льства. «агальною тен≠денц≥Їю його розвитку Ї поступове поверненн€ до парламентсь≠коњ демократ≥њ, поширенн€ рол≥ парламенту €к Їдиного органу законодавчоњ влади в держав≥. ¬и€ви загальноњ тенденц≥њ ≥ сутно≠ст≥ законодавчого процесу в конкретних сусп≥льно-пол≥тичних умовах ”крањни Ї вкрай суперечливими, набувають р≥зноман≥т≠них, часом ун≥кальних форм.

¬иди законодавчого процесу

«аконодавчий процес характеризуЇтьс€ взаЇмод≥Їю обТЇ тивного ≥ субТЇктивного начал, що визначають його характе ќсновними видами розвинутого законодавчого процесу Ї ко' ституц≥йний, ординарний (звичайний, парламентський) 1 субститутний законодавчий процес.  ожний ≥з них маЇ св особливост≥, зумовлен≥ передус≥м специф≥кою законодавч акт≥в, вироблен≥√ю €ких вони п≥дпор€дкован≥. ѕом≥тну роль зд≥йсненн≥ конституц≥йного процесу в≥д≥граЇ народне волеви; вленн€. —пециф≥ка парламентськоњ законотворчост≥ потреб} спец≥альних процедур та регламент≥в. —в≥това практика ма* багато сп≥льного в регламентац≥њ парламентськоњ законотвор' чост≥, €к ≥ р≥зноман≥тт€ форм зд≥йсненн€ цього процес^ ’арактерним р≥зновидом субститутного процесу Ї делегован законотворч≥сть.

 онституц≥йний процес в ”крањн≥ розвиваЇтьс€ в русл≥ св≥ тового конституц≥йного процесу, головна тенденц≥€ €кого Ч ун≥версал≥зац≥€ демократичних принцип≥в та ≥нститут≥в, що ста новл€ть основу сучасних конституц≥й. —пособами реал≥зац≥њ в≥т чизн€ного конституц≥йного процесу Ї поточний конституц≥йни процес ≥ перспективний конституц≥йний процес. ѕоточний про: цес конституц≥йних зм≥н до прийн€тт€ новоњ  онституц≥њ ”крањни слугував потребам юридичного супроводженн€ поточноњ пол≥тичноњ боротьби, був реакц≥Їю законодавц€ на њњ переб≥г. «авд€ки йому запроваджено ≥ перев≥рено на життЇспроможн≥сть основн≥ державн≥ ≥нститути, вдосконалено законодавчу д≥€ль≠н≥сть, що знайшло вт≥ленн€ у  онституц≥њ ”крањни 1996 р. ѓњ створенн€ було непосл≥довним, позбавленим внутр≥шньоњ ц≥л≥с≠ност≥, лог≥чного зм≥стового звТ€зку, що зумовило загалом ком≠пром≥сний характер остаточноњ редакц≥њ, €ка м≥стить значн≥ вну≠тр≥шн≥ суперечност≥.

ќрдинарний (звичайний) законодавчий процес в ”крањн≥ репрезентуЇ парламентський законодавчий процес, конститу≠ц≥йне визначенн€ €кого охоплюЇ три основн≥ етапи у вироблен≠н≥ закон≥в: розгл€д закону, його ухваленн€ та набранн€ ним чинност≥.

¬ ”крањн≥, пор€д ≥з конституц≥йним та парламентським законодавчим процесом, реальн≥стю Ї ≥ субститутний законо≠давчий процес. ” становленн≥ нац≥ональноњ правовоњ системи зм≥нювалас€Ћого необх≥дн≥сть, внасл≥док чого зм≥нювалис€ форми його реал≥зац≥њ, що залежало в≥д субТЇкт≥в законодавчих повноважень ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ” PCP (”крањни), ѕрезидента ≤ ”крањни та  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ѕ≥сл€ прийн€тт€ новоњ  онституц≥њ ”крањни певна к≥льк≥сть субститутних законодав≠чих акт≥в збер≥гаЇ чинн≥сть повн≥стю або частково. ” звТ€зку з ÷им необх≥дно привести у в≥дпов≥дн≥сть з вимогами  онституц≥њ акти глави держави й декрети  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, оск≥льки  онституц≥€ ”крањни не допускаЇ ≥снуванн€ ≥нших р≥зновид≥в законодавчих акт≥в.

 р≥м видових кожен законодавчий процес маЇ багато ≥ндив≥≠дуальних особливостей, €к≥ вир≥зн€ють його в сукупност≥ цих д≥й ≥ зумовлених ними зм≥н.

ѕроблеми удосконаленн€ законодавчого процесу в ”крањн≥

«аконодавчий процес €к системний феномен, вимагаЇ системного п≥дходу до його п≥знанн€ та зд≥йсненн€. ѕротид≥€ стих≥йним факторам, €к≥ спричин€ють непродуктивн≥ витрати людських сил ≥ ресурс≥в у процес≥ виробленн€ закон≥в держави, гальмують його розвиток ≥ вдосконаленн€, зумовлюють необх≥д≠н≥сть управл≥нн€ ним. ÷е передбачаЇ застосуванн€ системного п≥дходу, одним ≥з актуальних ≥ перспективних напр€м≥в €кого Ї програмно-ц≥льовий п≥дх≥д, що найповн≥ше вт≥люЇ обТЇктивн≥ вимоги комплексност≥ та системност≥ управл≥нн€. ѕри цьому сл≥д в≥др≥зн€ти результат управл≥нн€ законодавчим процесом, нким Ї нова €к≥сть процесу, в≥д продукту законодавчого проце≠су, €ким Ї законодавч≥ акти в њх системному звТ€зку.

ѕрограмно-ц≥льовий п≥дх≥д створюЇ передумови дл€ запро≠вадженн€ комплексноњ системи управл≥нн€ законодавчим процесом ( —” «ѕ) €к компонента Їдиноњ системи державного управл≥нн€ сусп≥льством. ” першому наближенн≥  —” «ѕ Ч де управл≥нський механ≥зм, що забезпечуЇ узгоджену й ефектив≠ну роботу вс≥х учасник≥в нац≥онального законодавчого процесу дл€ дос€гненн€ його ц≥лей. ÷ей механ≥зм охоплюЇ: визначенн€ ц≥льових ор≥Їнтир≥в (побудову Ђдерева ц≥лейї) управл≥нн€ зако≠нодавчим процесом та його функц≥ональноњ структури; фор≠муванн€ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн€; застосуванн€ метод≥в ≥ технолог≥й управл≥нськоњ д≥€льност≥, покликаних забезпечувати ц≥леспр€мован≥сть, системн≥сть та економ≥чн≥сть управл≥нн€ законодавчим процесом, п≥двищенн€ р≥вн€ науковоњ обірунтованост≥ управл≥нських р≥шень, вт≥ленн€ св≥тового досв≥ду у сфер≥ управл≥нн€, рац≥онально поЇднуючи рекомендац≥йн≥ та обовТ€зков≥ вимоги до законотворенн€.ѕерех≥д в≥д ≥снуючоњ в ”крањн≥ практики законодавчого ≥г цесу до комплексного системного управл≥нн€ ним можливий: рамках реал≥зац≥њ спец≥альноњ ц≥льовоњ програми; формуван в≥дпов≥дноњ правовоњ пол≥тики та прийн€тт€ владних р≥ше: ќднак дотепер в≥дсутн≥ ≥ ч≥тке теоретичне у€вленн€, ≥ практи формуванн€ ц≥л≥сноњ правовоњ пол≥тики держави. “ому на перш план виходить потреба у виробленн≥ «агальноњ концепц≥њ правов пол≥тики ”крањни, з визначенн€м у н≥й законодавчоњ пол≥тики. г

¬изначальним чинником удосконаленн€ правового механ≥ му держави, в т. ч. в≥тчизн€ного законодавчого процесу, Ї правова реформа €к пол≥тико-юридичний спос≥б визначенн€ ≥ зд≥ сненн€ стратег≥њ ≥ тактики правовоњ пол≥тики. ”досконален≥њ законодавчого процесу повинно в≥дбуватис€ в умовах широк масштабноњ правовоњ реформи, вих≥дним моментом €коњ Ї за≥нт ресован≥сть верховноњ державноњ влади в новому режим≥ законност≥, зумовленому конкретно-≥сторичними умовами ≥снуванн держави.

Ќеобх≥дн≥сть правовоњ реформи в ”крањн≥ обТЇктивна, одна дотепер вона не набула повноц≥нност≥ через в≥дсутн≥сть спра жньоњ за≥нтересованост≥ в н≥й верховноњ державноњ влади, ≥снуючих сусп≥льних реал≥€х необх≥дною умовою зд≥йсненн, правовоњ реформи Ї компром≥с пол≥тичних сил навколо ≥нте грального њњ вар≥анту. ѕри цьому законодавчий процес Ї лиш^ абстрактною формою, €кщо не визначен≥ його зм≥ст, сусп≥льну ор≥Їнтац≥€, €к≥ зумовлюють характер законодавчого процесу, його к≥льк≥сн≥ та €к≥сн≥ параметри. ÷ей процес €к складна дина: м≥чна система, потребуЇ комплексного п≥дходу, сучасноњ модел≥ управл≥нн€ на наукових засадах, зд≥йсненн€ парламентськоњ реформи €к пр≥оритетного напр€му широкомасштабноњ право≠воњ реформи в ”крањн≥.

¬изначальний фактор при цьому Ч реальна правова пол≥ти≠ка держави. «важаючи на це, стратег≥чний розвиток нашого су≠сп≥льства вимагаЇ всеб≥чного розвитку парламентаризму, реаль≠ного зд≥йсненн€ правовоњ реформи, особливо парламентськоњ реформи, ключовими проблемами €коњ стаЇ удосконаленн€ законодавчого процесу ≥ перех≥д до св≥домого управл≥нн€ ним.

Ћ≥тература

√усарЇв —. ƒ. ёридична д≥€льн≥сть: методолог≥чн≥ та теоретичн≥ аспекти / —. ƒ. √усарЇв. Ч  .: «нанн€, 2005. Ч 375 с.

√усарЇв —. ƒ. ёридична деонтолог≥€ (ќснови юридичноњ д≥€льност≥): навч. пос≥б. / —. ƒ. √усарЇв, ќ. ƒ. “ихомиров. Ч 4-те вид. Ч  .: «нанн€, 2010. Ч 495 с.

∆алинский ј. Ё. ¬ведение в специальность Ђёриспруденци€ї: профессио≠нальна€ де€тельность юриста: учеб. дл€ вузов / ј. Ё. ∆алинский. Ч ћ.: ѕро- впокт, 2007. Ч 330 с.

«акон ”крањни Ђѕро державну виконавчу службуї в≥д 24 березн€ 1998 р. // ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ч 1998. Ч с. 36Ч37. Ч —. 243.

 арташов ¬. Ќ. ѕон€тие и структура юридической де€тельности / ¬. Ќ.  ар- √я».ё¬ // ёридическа€ де€тельность: сущность, структура, виды: сб. науч. тр. / …|юсл. гос. ун-т. Ч ярославль, 1989. Ч 218 с.

ќн≥щенко Ќ. ћ. ѕравова система: проблеми теор≥њ: монограф≥€ / Ќ. ћ. ќн≥- щйнко. Ч  .: ≤н-т держави ≥ права ≥м. ¬. ћ.  орецького ЌјЌ ”крањни, 2002. Ч 352 с.

ѕоленина —. ¬. «аконотворчество в –оссийской ‘едерации / —. ¬. ѕолени- Ќ(1 Ч ћ.: »√ѕ –јЌ, 1996. Ч 145 с.

“еори€ юридического процесса / под общ. ред. проф. ¬. ћ. √оршенева. Ч X.: Ђ¬ища школаї, 1985. Ч 192 с.

ёщик ќ. ≤. “еоретичн≥ основи законодавчого процесу: монограф≥€ / 0.1. ёщик. Ч  .: ѕарламентське вид-во, 2004. Ч 519 с.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1667 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

758 - | 594 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.062 с.