Розвивальне середовище, вимоги до його створення

Зміна педагогічних підходів до організації навчально-виховної роботи з дітьми – характерна ознака сьогодення. Зокрема, для того щоб дитина могла самовдосконалитися, самореалізуватись і самоствердитися, необхідно створити таке розвивальне середовище, яке сприятиме задоволенню її потреб у пізнанні навколишньої дійсності, що у свою чергу, забезпечить повноцінний і гармонійний розвиток у період дошкільного дитинства і формування особистості дитини. Тому, одним із головних завдань дошкільного навчального закладу є створення для дітей розвивального середовища, яке дало б кожній дитині можливість проявити себе.

Поняття «розвивальне середовище» було введено Дж. Равеном як простір розвитку компетентності. Розвивальне середовище для дитини – це простір, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку дитини.

Розвивальне середовище – це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань модернізації освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, сприяє розвитку її особистісних якостей, здібнос­тей, допомагає оволодіти різними способами діяльності, впливає на всі аспекти її розвитку. Таке середо­вище спрямоване на формування у дітей активного пізнавального ставлення до навколишнього світу предметів, людей, природи.

Необхідно дотримуватися вимог для організації розвивального середовища:

- опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що пріоритетною метою виховання є формування гармонійної та всебічно розвиненої особистості;

- створення розвивального середовища в єдності всіх його складників, а саме: природного; предметно-ігрового; соціального; власного «Я» дитини, тобто організоване за сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам»;

- завдання педагога повинно полягати у забезпеченні інтересів дитини, у задоволенні її природних нахилів і потреб;

- дорослий у своїй педагогічній діяльності повинен керуватися положенням: "Не поруч, не над, а разом";

- при створенні розвивального середовища, важливо орієнтуватися на об’єктивні психологічні закономірності розвитку дитини певного віку, її індивідуальні особливості та особистий життєвий досвід.

Розвивальне середовище повинно сприяти орієнтовно-пізнавальній діяльності, що забезпечує набуття нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини.

Середовище може називатись розвивальним, якщо воно дає дитині можливості вибору, ставить її у ситуації, коли необхідно прийняти самостійне рішення. Середовище розвиватиме, якщо надаватиме дитині можливість обстежувати, досліджувати, експериментувати.

Створюючи розвивальний простір у дошкільному закладі, слід дотримуватися певних принципів, зокрема таких, як: принцип безпечності; урахування закономірностей розвитку та вікових особливостей дітей; принцип раціональності; принцип динамічності; принцип активності; комфортність кожної дитини; позитивне емоційне навантаження; принцип естетичності в добиранні матеріалів та атрибутів; зв’язок з реальним життям; принцип самостійності та творчості; принцип вільного центрування.

Розвивальний простір групового приміщення передбачає створення спеціальних осередків. У групових приміщеннях дошкільного навчального закладу можна створити такі осередки: природознавчий, дитячого експериментування, ігрової, образотворчої діяльності, музичний, художнього слова, спортивний, самопізнання, народознавства, трудової діяльності, відпочинку та усамітнення.

Отже, розвивальне середовище дитини є важливою умовою ефективної підготовки її до майбутнього самостійного життя. Розвивальне середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.