Автоматичні ІС усі функції керування й опрацювання даних здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне керування технологічними процесами).

Інформаційна система – взаємозв’язок сукупності засобів, методів і персоналу, що виконуються для зберігання, обробки та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання. Властивості(ІС) 1 Ділимість на окремі підсистеми (при цьому кожна підсистема може розглядатись як окрема система). 2 Цілісність це узгодження мети функціонування всієї системи із задачами функціонування підсистем. Структура ІС Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:засоби фіксації і збору інформації; засоби передачі відповідних даних та повідомлень; засоби збереження інформації; засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Класифікація За ступенем автоматизації В залежності від ступеня (рівня) автоматизації виділяють ручні, автоматизовані й автоматичні інформаційні системи. Ручні ІС характеризуються тим, що всі операції з переробки інформації виконуються людиною. Автоматизовані ІС частина функції (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина — людиною.

В залежності від складності системи можна розділити на прості та складні. Під оцінкою складності звичайно розуміють показник, що характеризує число станів, в яких може знаходитися система. Якщо згадати означення стану системи, то зразу стає зрозуміло, що для такої складної системи як живий організм, число можливих станів виключно велике. Внаслідок цього складність системи переважно оцінюють не числом її можливих станів, а логарифмом цього числа. До складних систем відносять ряд технічних систем з автоматичним регулюванням, системи управління різними процесами, економічні, фінансові, соціальні, біологічні, медичні системи.Для ідентифікації складних систем переважно застосовують не який-небудь кількісний критерій, а відповідну сукупність властивостей, якими володіють складні системи, а саме: унікальність - кожний екземпляр системи, віднесений до певного класу, перебуваючи в одних і тих самих умовах з іншими, подібними ж екземплярами, в переважній більшості відрізняється від них своїм станом; непередбаченість - навіть дуже точне знання стану системи в деякий момент часу не може гарантувати настільки ж точний прогноз її стану в наступні моменти; негентропійність - система, при наявності необхідних енергетичних ресурсів, у стані усувати вплив на неї несприятливих зовнішніх і внутрішніх випадкових впливів і зберігати притаманну їй організованість.

5 система обробки даних (СОД) - комплекс технічних та програмно-математичних засобів для вирішення класу проблем автоматизованим способом, тобто з допомогою засобів обчислювальної техніки. Основні функції СОД полягають у зборі, видачі, накопиченні, збереженні та обробці великих об'ємів інформації. Збір інформації проводиться різного роду периферійними засобами, наприклад через канали зв'язку з допомою модемів, локальні та глобальні комп'ютерні мережі, різного роду датчиків, що встроєні в технологічних виробничих лініях, а також з допомогою клавіатури та монітора. Накопичення та збереження інформації, забезпечується засобами збереження на жорстких магнітних, компакт лазерних і оптичних дисках. Обробка інформації виконується з допомогою центрального процесора та програмного забезпечення, що фактично керує роботою процесора для вирішення заданої проблеми.ІС- система обробки даних в будь-якій предметній галузі із засобами накопичення, збереження, оновлення, пошуку та видачі інформації. Розрізняються наступні способи обробки даних: централізований, децентралізований, розподілений та інтегрований.Централізована передбачає наявність. При цьому способі користувач доставляє на ВЦ вихідну інформацію і отримують результати обробки у вигляді результативних документів. Особливістю такого способу обробки є складність і трудомісткість налагодження швидкої, безперебійної зв'язки, велика завантаженість ВЦ інформацією, організація безпеки системи від можливого несанкціонованого доступу. Децентралізована обробка.Цей спосіб пов'язаний з появою ПЕОМ,які дають можливість автоматизувати робочі конкретне місце. Розподіле спосіб обробки даних заснований на розподілі функцій обробки між різними ЕОМ, включеними в мережу. Цей спосіб може бути реалізований двома шляхами: перший передбачає встановлення ЕОМ в кожному вузлі мережі.Другий шлях - розміщення великої кількості різних процесорів усередині однієї системи. Такий шлях застосовується в системах обробки банківської і фінансової інформації, там, де необхідна мережа обробки даних.Переваги розподіленого способи: можливість обробляти в задані терміни будь-який обсяг даних;високий ступінь надійності,тому що при відмові одного технічного засобу є можливість моментальної заміни його на інший;скорочення часу і витрат на передачу даних;підвищення гнучкості систем,спрощення розробки та експлуатації програмного забезпечення і т.д.Розподілене спосіб грунтується на комплексі спеціалізованих процесорів, тобто кожна ЕОМ призначена для вирішення певних завдань, або завдань свого рівня.Інтегрований спосіб обробки інформації. Він передбачає створення інформаційної моделі керованого об'єкта, тобто створення розподіленої бази даних. Такий спосіб забезпечує максимальну зручність для користувача. З одного боку, бази даних передбачають колективне користування і централізоване управління. З іншого боку, обсяг інформації, різноманітність вирішуваних завдань вимагають розподілу бази даних.Особливістю цього способу є відділення технологічно і за часом процедури обробки від процедур збору, підготовки і введення даних.Режими обробки даних. Пакетний режим. При використанні цього режиму користувач не має безпосереднього спілкування з ЕОМ. Збір та реєстрація інформації, введення та обробка не збігаються за часом. Спочатку користувач збирає інформацію, формуючи її у пакети відповідно до виду завдань або якимось ін ознакою. Після завершення прийому інформації здійснюється її введення та обробка, тобто, відбувається затримка обробки. Цей режим використовується, як правило, при централізованому способі обробки інформації. Діалоговий режим можливість користувача безпосередньо взаємодіяти з обчислювальною системою в процесі роботи користувача. Програми обробки даних знаходяться в пам'яті ЕОМ постійно, якщо ЕОМ доступна в будь-який час, або протягом певного проміжку часу, коли ЕОМ доступна користувачеві. Взаємодія користувача з обчислювальною системою у вигляді діалогу може бути багатоаспектним і визначатися різними чинниками: мовою спілкування, активної або пасивної роллю користувача; хто є ініціатором діалогу - користувач ЕОМ; часом відповіді; структурою діалогу і т.д. Якщо ініціатором діалогу є користувач, то він повинен володіти знаннями по роботі з процедурами, форматами даних і т.п. Якщо ініціатор - ЕОМ, то машина сама повідомляє на кожному кроці, що потрібно робити з різноманітними можливостями вибору. Цей метод роботи називається "вибором меню". Діалоговий режим вимагає певного рівня технічної оснащеності користувача, тобто наявність терміналу або ПЕОМ, пов'язаних з центральною системою обчислювальної каналами зв'язку. Цей режим використовується для доступу до інформації, обчислювальним або програмним ресурсів. Можливість роботи в діалоговому режимі може бути обмежена в часі початку і кінця роботи, а може бути і необмеженою. Режим реального масштабу часу. Чи означає здатність обчислювальної системи взаємодіяти з контрольованими або керованими процесами в темпі протікання цих процесів. Час реакції ЕОМ повинно задовольняти темпу контрольованого процесу або вимогам користувачів і мати мінімальну затримку. Як правило, цей режим використовується при децентралізованої і розподіленої обробки даних. Режим телеобробки дає можливість віддаленому користувачеві взаємодіяти з обчислювальною системою. Інтерактивний режим передбачає можливість двосторонньої взаємодії користувача з системою, тобто у користувача є можливість впливу на процес обробки даних. Режим поділу часу припускає спроможність системи виділяти свої ресурси групі користувачів по черзі. Обчислювальна система настільки швидко обслуговує кожного користувача, що створюється враження одночасної роботи декількох користувачів. Така можливість досягається за рахунок відповідного програмного забезпечення. однопрограмних і багатопрограмний режими характеризують можливість системи працювати одночасно по одній або декількох програмах.Регламентний режим характеризується визначеністю в часі окремих завдань користувача. Наприклад, отримання результатних зведень по закінченню місяця, розрахунок відомостей нарахування зарплати до певних дат і т.д.

6. Види забезпечення ІС: Організаційне – сукупність методів і записів які регламентують роботу із організації роботи системи та створення автоматизованого робочого місця спеціаліста. Інформаційне – це система документації і документообігу. Технічне – комплекс технічних засобів. Математичне - сукупність методів математики, моделювання та алгоритмізація. Програмне – створення експлуатації ІС. Лінгвістичне сукупність мовних та економічних термінів. Правове сукупність правових норм. Методичне Сукупність інструментів і рекомендацій щодо роботи. Ергономічне – сукупність гарних умов для фахівців.

7. Інформаційна технологія – це цілеспрямована, організована сукупність методів, процес, програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюг.Початком ери інформаційних технологій (ІТ) можна вважати той час, коли людина почала виокремлювати себе серед оточуючого світу: мова, усне відтворення інформації, передавання її за допомогою знаків, звуків - усе це можна назвати першим етапом розвитку інформаційних технологій. До наших часів дійшли його продукти у вигляді наскальних зображень, усної народної творчості, символів на предметах побуту, тощо. Поява писемності є характерною ознакою другого етапу розвитку інформаційних технологій. Завдяки можливості відтворення інформації на матеріальних носіях (дерев'яні, вкриті воском або глиняні таблички, папірус, шкіра) утворюються перші сховища інформації - бібліотеки. Масовому поширенню інформації сприяла поява і розвиток книгодрукування. Третім етапом розвитку інформаційних технологій можна назвати період появи і швидкого впровадження механічних засобів обробки, зберігання і передачі інформації, таких як друкарська машинка чи арифмометр. Відкриття в галузі електрики зробило революцію і в інформаційних технологіях, зумовило перехід до четвертого етапу їх розвитку. З'явилась можливість передачі значних обсягів інформації на великі відстані з достатньо великою швидкістю (телефон, телетайп), зберігання їх на магнітних носіях. Початок п'ятого етапу розвитку інформаційних технологій пов'язують з появою перших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та переходом до електронно-цифрових технологій. В порівнянні з аналоговими, основною перевагою електронних джерел інформації є їх оперативність і зростаюча масовість (наочний приклад - інформація в мережі Інтернет). Швидкий розвиток комп'ютерної техніки породжує нові форми і методи обробки, зберігання і передавання інформації.

Нова інформаційна технологія – інформаційна технологія з дружнім інтерфейсом роботи користувача, що використовує персональні комп’ютери і телекомунікаційні засоби. Виникнення нових гіпертекстових технологій стало можливим завдяки здешевленню вартості ПК і широкому їх охопленню глобальними комп'ютерними мережами. Інформаційний обмін почав будуватись на основі розподілених баз даних. Програмне забезпечення передбачило вже не лише індивідуальні засоби, а й системи колективного користування, підтримку мультимедіа і тривимірну графіку. Основними завданнями сучасних ІТ є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримка систем мультимедіа; максимальне спрощення засобів спілкування в системі "людина -ПК"

8. Покоління: I. ЕОМ на ел. лампах, швидкодія близько 20000 операцій у секунду, для кожної машини існує своя мова програмування. II. У 1960 р. в ЕОМ були застосовані транзистори, винайдені в 1948 р., вони були більш надійні, довговічні, володіли великою оперативною пам'яттю. 1 транзистор здатний замінити ~ 40 ел. ламп і працює з більшою швидкістю. В якості носіїв інформації використовувалися магнітні стрічки. III. У 1964 р. з'явилися перші інтегральні схеми (ІС), які набули широкого поширення. ІС - це кристал, площа якого 10 мм2. 1 ІС здатна замінити 1000 транзисторів.1 кристал - 30-ти тонний "ЕНІАК". З'явилася можливість обробляти паралельно декілька програм. IV. Вперше стали застосовуватися великі інтегральні схеми (ВІС), які по потужності приблизно відповідали 1000 ІС. Це призвело до зниження вартості виробництва комп'ютерів. У 1980 р. центральний процесор невеликої ЕОМ виявилося можливим розмістити на кристалі площею 1/4 дюйма. V. Синтезатори, звуки, здатність вести діалог, виконувати команди, що подаються голосом або дотиком.Відмінності ЕОМ III покоління від колишніх. У ЕОМ III покоління помітно значне поліпшення апаратури,завдяки використанню інтегральних схем (ІС), що сприяло зменшення розмірів, споживаної енергії, збільшення бистро дейсвія,надійності і т.д. Головною відмінністю таких ЕОМ від ЕОМ I і II поколінь є абсолютно нова організація обчислювального процесу. ЕОМ III покоління здатні обробляти як цифрову, так і алфавітно-цифрову інформацію. Можливість оперувати над текстами відкриває великіможливості для обміну інформацією між людиною і комп'ютером. Так само створення різних засобів введення-виведення інформації. Яскравим прикладомцього є спосіб введення інформації по засобах звичайного телефонногозв'язку, телетайпу, світлового олівця. А висновок здійснюється не тільки наперфокарти, як це було раніше, але й безпосередньо на екран монітора,канали телефонного зв'язку, принтер. У зв'язку з використанням тексту можливість наблизити вступної мову до людському, зробити його більш доступним широкому колу користувачів.
Можливість паралельно вирішувати на ЕОМ кілька завдань.
ЕОМ III покоління має зовнішню пам'ять на магнітних дисках. Широке коло застосування. Типовими представниками машин III покоління є ЄС ЕОМ, IBM-360. Вони мають такі особливості: використання інтегральних схем,агрегатні, байтного представлення інформації, використання двійковій і десяткової арифметики, представлення чисел у формі з плаваючою і фіксованою точкою, програмна сумісність, надійність, мульти системність. Особливості машин ЄС ЕОМ. ЄС ЕОМ - це ціле сімейство машин, які побудовані на єдиній елементної бази, єдиної конструктивній основі, з єдиною системою програмного забезпечення, однаковим набором периферійного обладнання.
Їх розробка почалася в 1970 р., а промисловий випуск таких машин почався в 1972 р. Всі машини ЄС ЕОМ програмно-сумісні між собою і призначені для вирішення найбільш складних і об'ємних завдань. Ці машини можна віднести до типу машин універсальних, мультипрограмному, з можливістю паралельно обробляти декілька завдань. Багато моделей мають єдину логічну структуру і принцип роботи,проте різні моделі відрізняються один від одного швидкодією,конфігурацією, розміром пам'яті і т.д. Так як система ЄС ЕОМ постійно розвивається, постійно поліпшуються всі характеристики, то ці машини можна підрозділити на 2 родини. Пристрої ЄС ЕОМ так само поділяються на центральні і периферійні. Центральні - це пристрої, які визначають основні технічні характеристики машини, це центральний процесор, оперативна пам'ять,мультиплексний і селекторних канали. До периферійних належать зовнішні пристрої (ВУ), пристрої підготовки даних (УПД), сервісні пристрої.

Для зберігання великих обсягів інформації використовуються накопичувачі на магнітних стрічках і магнітних дисках. Пристрої вводу призначені для сприйняття вводиться ззовні інформації, її перетворення в електричні кодові сигнали і передачі до мультиплексному каналу за коштами інтерфейсу вводу-виводу. Пристрої виведення переводять виведений з машини сигнал назад і виводять його на перфокарти (перфострічки), або на інші зовнішні пристрою. Дисплей - це пристрій вводу-виводу алфавітно-цифрової і графічної інформації на електронно-променеву трубку. Він дуже зручний для оперативної зміни даних безпосередньо під час вирішення завдання,виносяться пульти призначені для спілкування користувача з ЕОМ, коли їх розділяють сотні метрів. Існують 3 групи пристроїв підготовки даних ЄС ЕОМ: перфокарточние,перфоленточние і використовують магнітні стрічки. На контрольніках в ЕОМ здійснює контролю за правильністю запису інформації на перфокарти.
Існує два режими роботи УПД на магнітній стрічці: запис даних та друк прочитаних даних.

Сервісні пристрою потрібні для контролю над технічними засобами, їх налагодження, випробування і ремонту.

Показники технічних засобів ЄС ЕОМ постійно поліпшуються:збільшується швидкодія, обсяги пам'яті і т.д. Це відбувається вЗокрема за рахунок переходу на мікросхеми з більш високим рівнем інтеграції
(ВІС). Але це вже відноситься до машин IV покоління.

9 Таким чином, «інформатизація суспільства» є більш широким поняттям, ніж «комп'ютеризація суспільства», і спрямована на якнайшвидше оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на сутності і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. Інформатизація на базі впровадження комп'ютерних і телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини працездатного населення. Так, наприклад, в інформаційній сфері США зайнято понад 60% працездатного населення, в СНД - близько 40%. З сучасної точки зору використання телефону в перші роки його існування виглядає досить смішно. Керівник диктував повідомлення своєму секретарю, який потім відправляв його з телефонної кімнати. Телефонний дзвінок брали в аналогічній кімнаті іншої компанії, текст фіксували на папері і доставляли адресату. Знадобилося багато часу, перш ніж телефон став таким поширеним і звичним способом повідомлення, щоб його стали, використовувати, так, як ми це робимо сьогодні: самі дзвонимо в потрібне місце, а з появою стільникових телефонів - і конкретній людині. У наші дні комп'ютери, в основному, застосовуються як засоби створення та аналізу інформації, яку потім переносять на звичні носії (наприклад, папір). Але тепер, завдяки широкому розповсюдженню комп'ютерів і створення Інтернету, вперше можна за допомогою свого комп'ютера спілкуватися з іншими людьми через їх комп'ютери. Необхідність використання роздрукованих даних для передачі колегам усувається подібно до того, як папір зникла з телефонних переговорів. Сьогоднішній день, завдяки використанню Web, можна порівняти з тим часом, коли люди перестали записувати текст телефонних повідомлень: комп'ютери (і їх зв'язок між собою за допомогою Інтернету) вже настільки широко поширені і звичні, що ми починаємо використовувати їх принципово новими способами. WWW - це початок шляху, на якому комп'ютери по - справжньому стануть засобами зв'язку. Інтернет надає безпрецедентний спосіб отримання інформації. Кожен, хто має доступ до WWW, може отримати всю наявну на ньому інформацію, а також потужні засоби її пошуку. Можливості для освіти, бізнесу та зростання взаєморозуміння між людьми стають просто приголомшливими. Більше того, технологія Web дозволяє поширювати інформацію всюди. Простота цього способу не має аналогів в історії. Для того щоб зробити свої погляди, товари або послуги відомими іншим, більше немає необхідності купувати простір в газеті чи журналі, платити за час на телебаченні і радіо. Web робить правила гри однаковими для уряду і окремих осіб, для малих і великих фірм, для виробників і споживачів, для благодійних і політичних організацій. World Wide Web (WWW) в інтернеті - це найдемократичніший носій інформації: з його допомогою будь-хто може сказати і почути сказане без проміжної інтерпретації, спотворення і цензури, керуючись певними рамками пристойності. Інтернет забезпечує унікальну свободу самовираження особистості та інформації. Подібно до використання внутрішніх телефонів компаній для зв'язку співробітників між собою і зовнішнім світом, Web застосовується як для зв'язку всередині організації, так і між організаціями та їх споживачами, клієнтами і партнерами. Та ж сама технологія Web, яка дає можливість невеликим фірмам заявити про себе на Інтернеті, великою компанією може використовуватися для передачі даних про поточний стан проекту по внутрішній інтрамережі, що дозволить її співробітникам завжди бути більш обізнаними і, отже, більш оперативними в порівнянні з невеликими,моторними конкурентами.

10 ПК – складна обчислювальна система, яка являє собою сукупність апаратних та програмних засобів для накопичення, зберігання, і обробки інформації в процесі розв’язання задач користувача. Архітектура ПК -це сукупність пристроїв комп’ютера та принципів їх сумісної роботи.

Пристрій введення даних --------------------------- Процесор

МАГІСТРАЛЬ

Пристрій виведення даних------------------- Пам'ять

Основна особливість сучасних ПК - це використання принципу відкритої архітектури, яка полягає у тому що складається з окремих модулів, що дає змогу адаптувати його до будь-яких потреб користувача. Класифікація ПК 1) За призначенням: Настільні(desktop)портативні(notebook, planshet)кишенькові(palmtop) 2) За сферою застосування: побутові(домашні)навчальні,професійні. Переваги сучасного ПК 1)розвинута база програмних засобів, 2)підтримка мов високого рівня; 3) наявність операційних систем; 4) робота користувача в інтерактивному режимі дружнього інтерфейсу.

Принцип побудови комп'ютера.В основу архітектури сучасних персональних комп'ютерів покладено магістральної-модульний принцип. Модульний принцип дозволяє споживачу самому комплектувати потрібну йому конфігурацію комп'ютера і здійснювати при необхідності її модернізацію. Модульна організація комп'ютера спирається на магістральний (шинний) принцип обміну інформацією між модулями.

11. Архітектура ПК -це сукупність пристроїв комп’ютера та принципів їх сумісної роботи. Для автоматизації роботи з даними, що відносяться до різних типів, важливо уніфікувати їх форму представлення. Для цього, як правило, використовується прийом кодування, тобто представлення даних одного типу через дані іншого типу. Звичайні людські мови можна розглядати як системи кодування ідей та понять для вираження думок за допомогою мовлення. Іншим прикладом загальновживаних систем кодування може бути азбука, як система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів. Універсальні засоби кодування успішно втілюються в різноманітних галузях техніки, науки та культури - математичні вирази, телеграфна азбука, морська азбука, азбука для сліпих тощо. Своя система кодування існує й в інформатиці, і називається вона двійковим кодом. Грунтується вона на представленні даних послідовністю двох знаків: 0 та 1. Ці знаки називають двійковими цифрами або бітами. Слід зауважити, що вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді. Одним бітом можна виразити два поняття: 0 або 1 (ні або так, хибне або істинне). Якщо кількість бітів збільшити до двох, то тоді можна вже закодувати чотири поняття: 00, 01, 10, 11. Трьома бітами кодують вісім понять: 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110, 111. Збільшуючи на одиницю кількість розрядів в системі двійкового кодування, ми збільшуємо в два рази кількість значень, які можуть бути виражені в цій системі кодування, тобто кількість значень вираховується за формулою: N = 2 ^mде N - кількість незалежних значень, що кодуються, m - розрядність двійкового кодування. Найменшою одиницею об'єму даних прийнято вважати байт - групу з 8 бітів. Байтом можна закодувати, наприклад, один символ текстової інформації. Наступним одиницями кодування є:кілобайт (Кбайт): 1 Кбайт = 10¹⁰байт = 1024 байт; мегабайт (Мбайт): 1 Мбайт = 10¹⁰ Кбайт = 1024 Кбайт; гігабайт (Гбайт): 1 Гбайт = 10¹⁰ Мбайт = 1024 Мбайт; терабайт (Тбайт): 1 Тбайт = 10¹⁰ Гбайт = 1024 Гбайт. Саме в таких одиницях вимірюється ємність даних в інформатиці.

Системний Блок
Оперативна пам'ять	Центральний процесор
Системна шина
Зовнішня пам'ять
Периферійні пристрої
Клава	Миша	Монітор	Принтер

12 Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять і системна шина конструктивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам'яті звичайно також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують в окремих блоках. Усі пристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам'ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.

Зовнішня пам'ять — це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках. Усі пристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні — пристрої введення-виведення та нестандартні. Останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої — це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп'ютер чекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура. До нестандартних пристроїв можна віднести такі: 1. Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках. 2. Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери). 3. Пристрої введення інформації (миша, сканер). 4. Пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною мережею (модем). Системна

шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам'яттю, стандартними та периферійними пристроями введення-виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують

для зв'язку мікропроцесора з пам'яттю, а шину даних для зв'язку з пристроями введення-виведення. Центральний мікропроцесор — це основний пристрій ПК. Він виконуєпрограму, яка зберігається у внутрішній пам'яті, керує спільною роботоювсіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними. Найважливішою його характеристикою є продуктивність (швидкодія). Продуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах. За допомогою сигналів тактової частоти синхронізується робота всіх пристроїв ПК. Крім тактової частоти до найважливіших характеристик мікропроцесора відносять такі: 1. Розрядність. Це кількість внутрішніх двійкових розрядів, яка суттєво

впливає на його продуктивність. 2. Кількість розрядів, пов'язаних з системною адресною шиною, та кількість розрядів, пов'язаних з системною шиною даних.Адресна шина визначає кількість адресних чарунок пам'яті, причому за довжину чарунки взято довжину в 1 байт. Кількість адресованої пам'ятідорівнює числу 2 в степені, що дорівнює кількості адресних шин. З 1993 p. розпочато виробництво мікропроцесора Pentium, який на сьогодні є основним в IBM комп'ютерах. Перспективна модель — мікропроцесор Pentium Pro.Слід звернути увагу на те, що всі мікропроцесори до моделі 486 не виконували арифметичних операцій з числами в нормальній формі (з плаваючою комою). Для їх виконання вони комплектувалися окремими мікропроцесорами, названими математичними співпроцесорами.Починаючи з моделі Intel 486 DX, мікропроцесори обладнані вбудованими блоками для виконання операцій з плаваючою комою.

13 Системний блок містить у собі: системну плату; блок живлення; накопичувачі на дисках; розніми для додаткових пристроїв; плати розширення з контролерами – адаптерами зовнішніх пристроїв. Більшість ПК мають системні плати, на яких розміщені лише основні вузли, а елементи зв’язку, наприклад, з монітором, накопичувачами та іншими периферійними пристроями розташовуються на окремих платах, які встановлюються в спеціальні розніми розширення. Тоді системну плату називають материнською, а додаткові плати – платами розширення. Контролери, або адаптери, - функціональні пристрої, виконані на платах розширення. Розніми розширення, в які вставляються відповідні плати, зв’язуються один з одним на материнській платі сукупністю паралельних провідників, що служать для передавання даних, адрес, сигналів керування. Електричні, логічні та часові характеристики усіх цих сигналів завжди відповідають певному стандарту системної шини. На системній, або материнській, платі звичайно розміщуються: мікропроцесор;математичний співпроцесор;генератор тактових імпульсів;мікросхеми оперативного і постійно запам’ятовуючих пристроїв (ОЗП і ПЗП); адаптери клавіатури, накопичувачів на жорстких та гнучких магнітних дисках;контролер переривань;таймер;системна шина тощо.

14 Периферійні пристрої: Клавіатура – пристрій для ручного введення числової, текстової і керуючої інформації до комп’ютера; Графічний планшет – пристрій для ручного введення графічної інформації шляхом переміщення планшетом спеціального покажчика – пера; при переміщенні пера автоматично виконується зчитування координат його місця розташування і введення цих координат до ПК; Сканер - пристрій для автоматичного зчитування з паперових носіїв і впровадження до ПЕОМ машинописних текстів, графіків, малюнків, креслень. У пристрої кодування сканера в текстовому режимі його роботи літерні символи після порівняння з еталонними контурами перетворюються спеціальними програмами в коди АSCП. Маніпулятори: джойстик, миша трекбол та ін. – пристрої для введення графічної інформації на екран дисплея чи керування нею. Керують рухом курсора на екрані з наступним кодуванням його координат і введенням їх у ПК; Сенсорні екрани – для введення окремих елементів зображення або програмних команд з поліекрана дисплея до ПЕОМ тощо. Принтер – друкуючий пристрій для створення копії інформації на папері; Плотер – для виведення об’ємної графічної інформації з ПК на паперовий носій. Існують їх векторні моделі(з кресленням зображення за допомогою пера) і растрові(термографічні, електростатичні, струменеві та лазерні) За конструкцією поділяються на планшетні і барабанні; Відеомонітор –пристрій для відображення, введення і виведення інформації.

15 Програма – опис послідовності дій комп’ютеру, складений мовою програмування і достатній для виконання певного завдання. Звичайно комп’ютер сприймає і виконує програми, записані його «машинною мовою» програмування. Щоб це відбулося для програм, складених іншими мовами програмування, їх слід перекласти на машинну мову з допомогою спеціальної програми-перекладача, чи транслятора. Таким чином, будь-яка електронно-обчислювальна машина як апаратна система, чи «залізо», для свого функціонування повинна мати деяку сукупність програм, або програмного забезпечення. Програмне забезпечення ПЕОМ – сукупність програм, мов програмування, спеціальних процедур, правил і документації, необхідних для використання програмних продуктів. Усі програми, з якими працюють на сучасних комп’ютерах, можна роз приділити на три категорії: системні програми – ті, що використовуються для забезпечення працездатності комп’ютера, експлуатації інших програмних продуктів - прикладних та інструментальних, надання користувачеві ПЕОМ деяких додаткових послуг під час роботи з ПЕОМ; Прикладні програми – програми, необхідні користувачеві для його професійної діяльності. Одну частину прикладного програмного забезпечення складають так звані ППП – фахові пакети прикладних програм, іншу – прикладні програми загального призначення, наприклад, текстові та графічні редактори, табличні процесори тощо; Інструментальні системи – системи програмування, що забезпечують створення нових програм для ПЕОМ.

16Системне програмне забезпечення – це комплекс програм, який призначений для управління ПК, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачем та надання йому допомоги в обслуговуванні комп’ютера.

Складові системного забезпечення
Операційні системи	Сервісні програми	Системи програмування

17Операційна система – це комплекс програм, призначений для керування роботою ПК і організації взаємодії з користувачем. Основні функції ОС: Управління роботою ПК та його ресурсами (оперативною та зовнішньою пам’яттю); Організація діалогу з користувачем; Завантаження програм в оперативну пам’ять, їх запуск та виникнення; Контроль за виконанням і взаємодією програм; автоматизація процесів введення-виведення інформації та організація обміну даними між різними пристроями; виконання операцій з файлами та папками.

Класифікація ОС: за кількістю одночасно виконуваних задач: 1)одно задачні; 2) багато задачні;! за кількістю одночасно працюючих користувачів: 1)одно термінальні; 2) багато термінальні;! за кількістю процесорів, що підтримуються ОС: 1) одно процесорні; 2) багато процесорні;! за кількістю комп’ютерів які використовують ресурси ОС: 1) локальні; 2)мережеві.

18Сервісні програми – це сукупність програмних продуктів які надають користувачеві додаткові послуги у роботі з ПК та розширюють можливості ОС. За функціональним призначенням поділяються на такі, що: полегшують інтерфейс користувача; захищають від пошкоджень і несанкціонованого доступу;

За способом організації сервісні програми поділяються на: 1)Оболонки (Commander) – надбудова, над операційною системою, що надає користувачеві інтерфейс. 2) Програми утиліти – призначені для надання таких послуг:

19Система програмування – це засіб для розробки програм нового системного або прикладного програмного забезпечення. Основні компоненти СП: вхідна мова програмування; програма транслятор; машинна мова; засоби налагодження.

20Прикладне програмне забезпечення – це комплекс програм, призначений для розв’язання прикладних задач користувача і організації обробки інформації.

Прикладне програмне забезпечення загального призначення – це універсальні програмні продукти призначені для автоматизації розробки та експлуатації функціональних задач користувача та інформаційних систем в цілому. Текстові редактори; електроні таблиці; графічні редактори; системи управління базами даних; інтегровані системи обробки даних; експертні системи та системи штучного інтелекту.

Прикладне програмне забезпечення спеціального призначення – це комплекс програм для розв’язання функціональних задач у конкретній предметній галузі:бух. обліку, фінансовому менеджменті, банківській справі, статистиці. Види:

Бібліотеки стандартних програм; методо-орієнтовані пакети прикладних програм; проблемно-орієнтовані пакети прикладних програм.

21Пакет Microsoft Office – це сукупність програмних продуктів, компоненти якого створюють єдине програмне середовище.

Microsoft Office Word – текстовий редактор. Доступний під Windows i Apple Mac OS X. Дозволяє готувати документи різної складності. doc; docx.

Microsoft Office Excel – табличний процесор. Підтримує всі необхідні функції для створення електронних таблиць будь-якої складності. xls; xlsx.

Microsoft Office Outlook – персональний комунікатор. До складу входять: календар, планувальник завдань, записки, менеджер електронної пошти, адресна книга.

Microsoft Office Power Point – програма для підготовки презентації під Windows i Apple Mac OS X. ppt; pptx.

Microsoft Office Access – система управління базами даних. mdb; mdbx.

24 1985р фірма Microsoft випустила першу версію ОС Windows; 1995р випуск нової ОС Windows 95; 1998р – випуск вдосконаленої версії ОС Windows 98; 1999р випуск нової ОС Windows Millennium; 2000р випуск вдосконаленої версії ОС Windows 2000; 2002р випуск нової ОС Windows XP; 2003 випуск вдосконаленої версії ОС Windows XP Professional - Windows Ukrainian. Interface Language Pack; 2006 - випуск нової версії ОС Windows XP OC Windows Vista з новим інтерфейсом користувача Windows Aero; 2007 – випуск нової вдосконаленої версії Windows 2007. Характерні риси ОС сімейства Windows – функціонують як графічні оболонки, тобто їх команди вводяться не за допомогою набраних на клавіатурі рядків, а в основному, за допомогою графічних зображень, які керуються маніпулятором; забезпечують незалежний доступ і завантаження на виконання;

25 Інтерфейс користувача спосіб і засоби взаємодії користувача з програмним застосуванням. Windows XP на робочому столі розміщуються: Панель задач – горизонтальна смуга внизу екрана, де розташована кнопка Пуск, яка надає змогу користувачеві одержати доступ до Главного мню і через нього – до всіх робочих програм Windows XP. Мой компьютер – засіб доступу до всіх ресурсів комп’ютера користувача. Сетевое окружение. Значок засобу з’являється на Рабочем столе, якщо комп’ютер підключений до локальної комп’ютерної мережі, щоб одержати загальний доступ до загальних ресурсів цієї мережі – файлів, дисків, принтерів, модемів тощо. Корзина – засіб з іконкою на Рабочем столе, з допомогою якого вилучені файли остаточно не знищуються, а складаються в спеціальну папку на вінчестері комп’ютера – своєрідний кошик. Це дозволяє за необхідності відновити вилучені файли.

Інструментарій Windows XP. Сюди належать іконки, або значки, папки, ярлики, документи, вікна, інші елементи всередині вікон тощо. Іконки – найпоширеніші елементи Windows XP. Власні значки мають документи, програми, групи програм, комп’ютерні пристрої тощо. Зовнішній вигляд іконки визначається, як правило, типом зв’язаного з нею об’єкта. Значки дозволяють відрізняти об’єкт від інших і виконувати операції з ним. Папки служать для зручного розміщення і групування в них усіх апаратних і програмних складових комп’ютера:дисків, принтерів, документів, ярликів тощо. Для перегляду папок можуть бути використані засоби мой компьютер або Проводник. Через них отримується доступ до деревоподібної структури диска. Папки можна створювати і знищувати, відкривати і закривати, копіювати і переміщувати тощо. Ярлики – файли невеликого обсягу зі значками, зовнішній вигляд яких звичайно відповідає значкам зв’язаних з ними об’єктів, але має додаткову стрілочку внизу, що й відрізняє значок об’єкту від значка його ярлика. Різниця між об’єктом і його ярликом полягає в тому, що сам об’єкт може знаходитися в глибині файлової системи комп’ютера, а посилання на нього – його ярлик – у зручному для користувача місці. Ярлики – це лише посилання на оригінальний об’єкт, через це їх може бути багато. Документ – це не тільки текстовий, а будь-який файл даних. Документ є вторинним відносно програми-застосування, яка його створила.

Настройка екрана. Настройка екрана полягає у виборі його фону,заставки,оформлення всіх елементів інтерфейсу тощо в спеціальному вікні Свойства:Экран, викликати яке можна з допомогою Панели управления або через команду Свойства контекстного меню вільного простору Рабочего стола. Діалогове вікно Свойства:Экран містить п’ять вкладок: Темы, Рабочий стол, Заставка, Оформление, Параметры. На вкладці Темы користувач може обрати і настроїти теми Рабочего стола, використавши поле зі списком Тема. Тема – певна сукупність фонового рисунку, заставки, набору звуків, покажчиків миші та інших елементів Рабочего стола. Якщо клацнути на вкладці Рабочий стол, можна вибрати фоновий рисунок Рабочего стола з переліку доступних. На вкладці Заставка активізується режим зберігача екрана. Якщо комп’ютер не використовувати певний час, з’являється Заставка, яка запобігає «вигоранню» дисплея і нагадує, що комп’ютер ввімкнений. На вкладці Заставка можна вибрати вигляд динамічного візерунка з відповідного списку. На четвертій вкладці Оформление відбувається настроювання всіх елементів інтерфейсу операційної системи:колір фону,колір панелей,стиль підписів і заголовків, розмір усіх об’єктів Windows XP тощо. На вкладці Параметри можна визначити роздільну здатність екрана і кількість кольорів для формування зображень.

26 Провідник. Для зручного перегляду всіх файлів, папок, дисководів та периферійних пристроїв комп’ютера можна використовувати програму Проводник. Щоб завантажити Проводник, необхідно виконати такі дії: у меню Пуск установити курсор на пункті Программы; у підменю, що розкриється, встановити курсор на пункті Стандартные. Усі програми у цьому меню є частиною стандартного комплексу Windows XP; у меню Стандартные натиснути лівою кнопкою миші на пункті Проводник. Режим Папки відображає на екрані: зліва – ієрархічну структуру файлів, папок та вкладених папок, а також дисководів і периферійних пристроїв комп’ютера, а справа – вміст вибраної папки. Якщо натиснути на кнопку Папки, що знаходиться на панелі інструментів, то вікно Проводника перейде в режим Задачи. Права частина відображає вміст тієї ж вибраної папки, але ліва частина тепер відображає списки можливих завдань та місць, які стосуються цієї папки.

Опція Файл. У ній вміщується традиційний для файлових операцій набір команд. Опція Правка. Сюди входить традиційний набір команд, які призначені для редагування вмісту будь-якої папки. Команда Отменить з меню Правка призначена для відміни однієї або декількох раніше виконаних операцій, наприклад, для відновлення вилученого об’єкта. Команди Вырезать, Копировать, Вставить, Вставить ярлык - типові команди з використанням буфера обміну. Команда Выделить все виділяє всі файли і папки поточної папки, Обратить выделение – знімає виділення з позначених файлів і водночас виділяє решту з них, тобто це операція інвертування виділення; команди вже знайомої опції Вид дозволяють змінювати як зовнішній вигляд інформації всередині вікна, так і отримувати додаткову інформацію про кожний об’єкт; команди опції Сервис призначені для роботи з мережними дисками, а також для визначення властивостей папок; в опції Справка відбувається виклик довідкової системи Windows XP – або виклик на екран вікна про програму Windows – O Windows XP. Щоб створити папку на Робочому столі, необхідно: установити мишу на вільній від об’єктів частині Робочого столу і викликати його контекстне меню; відкрити меню команди Создать; з її підменю вибрати команду Папка. На робочому столі з’явиться символ папки, у порожньому полі напису під ним слід вписати назву. Папку також можна створити іншим способом: з допомогою команд Файл/Создать меню активного вікна. Кожна папка має свої властивості. Щоб викликати вікно властивостей, наприклад для папки Мои документы, потрібно її виділити, викликати її контекстне меню і виконати його команду Свойства. Копіювання і переміщення об’єктів. Копіювання – операція створення копії об’єкта на новому місці, а переміщення – операція перенесення об’єкту на нове місце, або, інакше, створення копії об’єкта на новому місці з вилученням оригіналу на попередньому. Існує багато різноманітних способів для виконання цих операцій, а саме: 1) метод «Протяни и брось»; 2) метод з використанням засобу Проводник; 3) метод з використанням контекстного меню; метод з використанням буфера обміну.

27 Microsoft Office Word – текстовий редактор. Запустити текстовий редактор можна: 1)Пуск Все программы Microsoft OfficeMicrosoft OfficeWord; 2) установити мишу на вільній від об’єктів частині і викликати його контекстне меню; відкрити меню команди Создать; з підменю вибрати команду Microsoft OfficeWord.

Структура вікна: 1) рядок заголовку; 2)рядок меню; 3)панелі інструментів; 4) горизонтальна лінійка; 5)вертикальна лінійка; 6)Область задач; 7)вертикальна смуга прокручування; 8)горизонтальна смуга прокручування; 9)рядок стану.

Існує кілька способів створення нових документів: порожнього документа: виконати команди Файл/Создать або натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів; на основі існуючого на жорсткому диску шаблону або шаблону з Internet – в результаті з’явиться новий текстовий документ з набором відповідних полів, в які вводяться нові значення. Для збереження документа слід виконати команди Файл/Сохранить або клацнути на кнопці Сохранить на стандартній панелі інструментів і у відповідному діалоговому вікні вказати: у полі Папка зі списку, що відкривається, назву папки для збереження документа; у полі Имя файла – ім’я файлу; у полі Тип файла – формат документа з переліку.

28 під час введення тексту при досягнені правого поля не потрібно власноруч переводити текстовий курсор до наступного рядка – текст переноситься автоматично. Натискати клавішу «Enter» необхідно у випадку створення нового абзацу. Для введення символів верхнього регістру клавіатури використовують клавішу «Shift». Зафіксувати введення символів верхнього регістру можна клавішею «CapsLk». У разі випадкового натискання клавіші під час введення тексту необхідно використовувати клавішу «Backspace» - знищується символ, який знаходиться ліворуч «Delete» - праворуч. Введення символів здійснюється в одному з двох режимів – вставки або заміни. У разі роботи в режимі вставки введення нових символів супроводжується зсуванням уже існуючих праворуч від текстового курсора, а при роботі у режимі заміни – знищенням раніше введених символів. Для переключення між режимами введення використовують кнопку ЗАМ статусного рядка. Під час роботи з документом користувачеві надається можливість автоматичного перенесення слів. Для цього необхідно виконати команди в меню Сервис/Язык/Расстановка переносов. У відповідному діалоговому вікні необхідно вибрати опцію Автоматическая расстановка переносов. Одночасне натиснення «Ctrl» + «Backspace» вилучає слово, що розташоване ліворуч від курсору, а «Ctrl» + «Delete» - праворуч. Для відновлення випадково вилученого фрагменту тексту можна використовувати: кнопку Отменить удаление на стандартній панелі інструментів; команду Отменить в меню Правка; комбінацію клавіш «Alt» + «Backspace»; комбінацію клавіш «Ctrl» + «Z».

Форматування – надання документу певної форми за бажанням. Для зміни формату фрагменту тексту його спочатку необхідно виділити, а потім виконати команди Формат\Шрифт і у відповідному діалоговому вікні змінити за вибором користувача: у полі Шрифт – тип шрифту; у полі Начертание – накреслення шрифту: - обычный – звичайне накреслення; - курсив – курсивне накреслення; - полужирный – напівжирне накреслення; - полужирный курсив - напівжирне

курсивне накреслення; у полі Размер – розмір шрифту в пунктах; у полі Подчеркивание - тип лінії підкреслення; у полі Цвет текста – колір символів; у рамці Видоизменения можна вибрати спеціальні ефекти відображення символів, накинувши відповідні прапорці: - зачеркнутый – закреслення тексту одинарною лінією; - двойное зачеркивание – закреслення тексту подвійною лінією; - надстрочный – розмір символів зменшується, текст розташовується вище базової лінії; подстрочный – розмір символів зменшується, текст розташовується нижче базової лінії; - с тенью – поруч із символами з’являється тінь; -контур – відображається лише контур символів; -малые прописные – малі літери стають великими, але меншого розміру; -все прописные – малі літери стають великими; скрытый – текст стає прихованим. Для зміни інтервалу між символами та їх розташування використовується опція интервал діалогового вікна Шрифт: у полі списку Масштаб, що розкривається, обирається режим розтягування символів; у полі Интервал визначається інтервал між символами: - Обычный – звичайний інтервал; - Разреженный – відстань між символами збільшується до значення, зазначеного в полі на; -Уплотненный – відстань між символами зменшується до значення, зазначеного в полі на; у полі Смещение визначається вертикальне розташування символів: - Нет – звичайне положення; -Вверх – символи розташування вище базової лінії на розмір, зазначений у полі на; Вниз – символи розташовуються нижче базової лінії на розмір, зазначений у полі на.

Для визначення параметрів абзацу використовуються команд Формат\Абзац. Для визначення абзацних відступів та інтервалів необхідно вибрати опцію Отступы и интервалы. У діалоговому вікні Абзац, що зявиться: у полі Выравнивание визначається спосіб вирівнювання абзацу: по левому краю; по центру; по правому краю; по ширине; У полях слева і справа визначається відстань від лівого й правого поля до меж абзацу. У полі первая строка – вигляд відступу першого рядка абзацу: - (нет) – відступ відсутній; - отступ – новий рядок, відстань вказується в полі на; выступ – відступ з від’ємним значенням, відстань вказується в полі на; У полях перед і после – відстані відповідно перед першим рядком абзацу й після останнього рядку абзацу; У полі междустрочный – інтервал, між рядками всередині абзацу: - одинарный – інтервал, стандартний для певного виду шрифта; - полуторный- інтервал у 1,5 рази більше за стандартний; -двойной – інтервал у 2 рази більше за стандартний; - минимум – інтервал не менше, ніж у полі значение.

Поле – порожній простір на аркуші за межами області друкування. Розділ – частина документа яка має визначені параметри форматування сторінок. Для визначення параметрів сторінок слід виконати команди Файл\Параметры страницы. Діалогове вікно, що відкривається містить такі опції: 1. Поля. поля – відступів для тексту від краю аркуша, для цього визначаються відповідні відступи в сантиметрах; переплет – відступ для палітурки документа та його розташування – зліва або зверху; ориентация - орієнтації документа. Зовнішній вигляд можна переглянути в полі Образец: - книжная – висота документа більше ширини; - альбомная – ширина докумта більше висоти; страницы – у цьому списку визначається розташування сторінок у документі, як правило, у великих документах, які призначенні для друкування: - обычный - звичайного набору сторінок; зеркальные поля – чергування полів сторінок; 2 страницы на листе – поділ аркуша горизонтальною лінією; Применить – список області дії змін, які вносяться. Размер бумаги – у цій опції вводиться: Размер бумаги – шляхом вибору зі списку стандартних розмірів; Ширина, высота – безпосереднім введенням нестандартних розмірів у сантиметрах. Источник бумаги – у цій опції користувачеві програми Word XP надається можливість: зі списку Начать раздел вибрати початок поточного розділу; у полі Страница встановити горизонтальне вирівнювання в документі; додаткові можливості оформлення документа – створення колонтитулів та різноманітних меж.

Надрукувати документ можна різними способами: для роздрукування одного екземпляру документа можна клацнути на кнопці Печать стандартної панелі інструментів; натиснути комбінацію клавіш «Ctrl» + «P»; виконати команди Файл\Печать. У діалоговому вікні Печать можна: - у полі Принтер вибрати поточний принтер зі списку принтерів та порт, до якого він підключений; - у полі Страницы визначити сторінки для друкування: - Все – весь документ; - Текущая страница – виділену сторінку або сторінку, яка містить текстовий курсор; - Номера – окремі сторінки; - у полі Копии вказати кількість копій; У полі Вывести на печать можна вибрати послідовність друкування зі списку сторінок, які визначені в полі Страницы; Все страницы диапазона – друкувати всі сторінки; Нечетные страницы– друкувати тільки сторінки з непарними номерами; Четные страницы– друкувати тільки сторінки з парними номерами. У полі Напечатать слід вибрати тип документа для друкування зі списку Документ. Значення пунктів списку Документ: Документ – весь документ в цілому; Сведения – інформація з діалогового вікна Свойства; Примечания – тільки примітки в документі; Стили – назви та описи всіх стилів документа; Элементы автотекста – елементи автотекста для поточного шаблону або для всіх визначених шаблонів.