Модульного контролю, заліків та екзаменів

У вищій школі в кінці кожного семестру проводяться модульні контрольні роботи, а також курсові екзамени і заліки відповідно до „Положення про курсові екзамени та заліки у вищих навчальних закладах України”. У цьому документі, зокрема, вказано, що курсові екзамени з усієї дисципліни або її частини передбачають мету оцінити роботу студента за курс (семестр), одержані теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, оволодіння навичками самостійної роботи, вміння синтезувати набуті знання і застосовувати їх при розв'язанні практичних завдань.

Екзамени і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно скласти екзамени і заліки, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни протягом усього семестру. Послаблена, епізодична робота над програмовим матеріалом, надія на те, що все можна буде вивчити протягом 2–3 днів перед контролем, не дає очікуваних результатів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, повинен з першого дня занять систематично і ретельно виконувати всі завдання. Разом з тим, необхідно виявляти значні зусилля та наполегливість і під час безпосередньої підготовки до контрою.

На екзаменаційну сесію, зазвичай, виноситься не більше 6 заліків і 5 екзаменів. Студенти складають заліки у процесі виконання практичних і самостійних робіт. Тому для підготовки до заліків окремі дні, як правило, не відводяться. Студент зобов'язаний скласти всі заліки до початку екзаменаційної сесії. На підготовку до кожного екзамену відводиться 3-4 дні.

Підготовка до модульної контрольної роботи, а також екзамену і заліку вимагає певного алгоритму дій. Насамперед необхідно ознайомитися з питаннями, які виносяться на модульну контрольну роботу, а також програмою проведення екзаменів з навчальної дисципліни. На основі цього треба скласти план повторення і систематизації навчального матеріалу на кожен день з таким розрахунком, щоб останній день або частина його (залежно від кількості днів, виділених на підготовку до екзамену) були відведені для повторного узагальнення програмового матеріалу.

Програма навчальної дисципліни, за якою проводиться екзамен, весь час має бути на робочому столі. Для підготовки необхідно відібрати потрібні навчальні посібники, рекомендовану літературу. В жодному разі не можна обмежуватися лише конспектами лекцій. Конспект лекцій може служити лише орієнтиром, планом-програмою засвоєного навчального матеріалу.

Послідовність роботи при підготовці до контрольних заходів має бути такою: уважно прочитати й усвідомити суть вимог конкретного питання програми; ознайомитися з конспектом; уважно опрацювати необхідний навчальний матеріал за навчальними посібниками та рекомендованою літературою. Якщо з окремої теми науково-педагогічним працівником були запропоновані першоджерела, спеціальна наукова література, яку студент опрацьовував у період підготовки до семінарських чи інших занять, необхідно повернутися до записів цих матеріалів (а в окремих випадках і до оригіналів), відтворити в пам'яті основні наукові положення. В окремому зошиті на кожне питання програми варто скласти стислий план відповіді у логічній послідовності і з фіксацією необхідного ілюстративного матеріалу (приклади, малюнки, схеми, цифри). Якщо окремі питання програми залишаються незрозумілими, їх необхідно написати на полях конспекту, щоб з'ясувати на консультації. Провідні положення теми (правила, закони, визначення та ін.) після глибокого усвідомлення їх суті варто завчити, повторюючи декілька разів або розповідаючи колезі. Найбільш суттєві моменти у плані підготовки відповіді варто виділяти іншим кольором, це допомагає кращому їх запам'ятанню.

Так поступово треба переходити від повторення матеріалу однієї теми до іншої. Коли ж повторено і систематизовано весь навчальний матеріал, необхідно переглянути його ще раз уже за своїми записами, перевіряючи подумки, як засвоєна логіка розкриття кожної теми, як зафіксовані у пам'яті основні факти, формули, ілюстративний матеріал, чим і як можна доповнити окремі питання.

Якщо під час основної роботи з систематизації і повторення навчального матеріалу необхідно, як правило, працювати самому (а не групою), оскільки кожному властиві індивідуальні особливості розумової діяльності, то підсумкову роботу корисно здійснювати удвох-утрьох. Це дає змогу взаємоперевірити рівень засвоєння і розуміння навчального матеріалу. У процесі підготовки до екзаменів необхідно організувати чітку установку на активне запам'ятовування.

Кожна з форм контролю має особливості й залежить від мети, змісту, методів та характеру навчання.

Усне опитування допомагає контролювати не лише знання, а й вербальні здібності, сприяє виправленню мовних помилок. Відтворення матеріалу сприяє кращому запам'ятовуванню, активному використанню наукових понять, що не можливо без достатнього застосування їх у мові.

Письмові роботи допомагають з'ясувати рівень засвоєння матеріалу, але треба ретельно виключати можливість списування, вони також потребують великої кількості часу науково-педагогічного працівника для перевірки.

Оцінка та відмітка. Практичне застосування будь-якої з форм педагогічного контролю завершується оцінками та відмі­тками.

Оцінка — спосіб і результат встановлення факту відповідності чи невідповідності знань, умінь, навичок, засвоєних сту­дентом, цілям та завданням навчання. Оцінка також передба­чає з'ясування причин, що заважали засвоєнню, та засобів ор­ганізації навчальної діяльності для усунення помилок.

Відмітка є числовим аналогом оцінки і має кілька ранго­вих значень. У ВНЗ прийнята словесна форма відміток:

• "відмінно" — ставиться за повне та міцне знання матеріалу в заданому обсязі. Під час усного опитування мова студента має бути логічно виваженою, правильною. У письмовій роботі не повинно бути помилок;

• "добре" — ставиться за міцне знання предмета, допуска­ються незначні помилки (не більше 1—2);

• "задовільно" — ставиться за знання предмета з помітними помилками, вадами засвоєння, але такими, що не перешкоджа­ють подальшому навчанню;

• "незадовільно" — за незнання предмета, велику кількість помилок у мовленні чи у тексті письмової роботи.

В основі оцінювання якості знань студентів лежать вимоги предметних програм, але незалежно від специфіки предмета є й загальні вимоги до оцінки знань студентів:

1) розуміння та ступінь засвоєння питання, повнота, яка вимірюється кількістю програмних знань про об'єкт, що вивча­ється;

2) глибина, яка характеризує сукупність зв'язків між знан­нями, що усвідомлюються студентами;

3) методологічне обґрунтування знань;

4) ознайомлення з основною літературою з предмета, а та­кож із сучасною періодичною вітчизняною та зарубіжною літе­ратурою за спеціальністю;

5) уміння застосовувати теорію на практиці, розв'язувати задачі, здійснювати розрахунки, відпрацьовувати проекти, оперативність (тобто кількість ситуацій, в яких студент може застосувати свої знання);

6) ознайомлення з історією і сучасним станом науки та перспективами її розвитку;

7) логіка, структура, стиль відповіді й уміння студента захищати науково-теоретичні положення, що висуваються, усвідомленість, узагальненість, конкретність;

8) гнучкість, тобто вміння студента самостійно знаходити ситуації застосовування цих знань;

9) міцність знань.

Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких аспектів:

1) недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

2) не слід застосовувати контроль, коли науково-педагогічний працівник упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100%, але треба інколи давати такі завдання, з якими більшість студентів впорається, у такий спосіб стимулюється віра студентів у свої сили;

3) добре організований поетапний контроль знижує необхідність у підсумковому або взагалі робить останній непотрібним;

4) треба варіювати засоби контролю;

5) створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.

ТЕМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Змістовий модуль 1

Історія розвитку експериментальної психології