Анатоксини, одержання, очистка, одиниці виміру, використання, оцінка. Мікробіологічні основи промислового виробництва анатоксинів. 3 страница

53. Патогенні анаеробні бактерії. Явище анаеробіозу відкрито Пастером при вивченні бродіння. Анаеробні бактерії й анаероби розщеплюють вуглеводи за допомогою ліколізу, енергетичний вихід якого - 2 молекули АТФ.Чим пояснюється існування анаеробів?

1) Вони були першими в еволюції.2) Наявність екологічних ніш.Токсинотичне положення - всі патогенні анаероби об'єднуються в групи:1) Гр+ спороутворюючі палички (dastridium) - викликають правець, ботулізм, газову гангрену;2) Гр- не спороутворюючі анаероби (bacteroides і fusobacterium) - викликать запальні процеси різної локалізації;3) Гр+ не спороутворюючі палички (propionbacterium і eubacterium) - умовно патогенні і можуть викликати гнійно-запальні процеси;4) Гр+не спороутворюючі коки (peptococcus і peptostreptococcus) - викликають запальні процеси у внутрішніх органах,5) Гр- не спороутворюючі коки (vritonella) - викликають запальні процеси разом з іншими мікроорганізмами. Особливості мікробіологічної діагностики 1) Швидкість узяття матеріалу, тому що в присутності О₂ швидко гинуть.2) Матеріал прогрівають при температурі 80°С 5 хвилин для того, щоб загинули анаеробні бактерії.3) Культивування анаеробів відбувається:a) у анаеростатах - герметичний циліндр, із якого насосом відкачують повітря;b) у ексикаторах - це скляний посуд із кришкою, що герметично закривається. Залишок О₂ поглинається хімічною речовиною - порогалолом;

c) у редукційних середовищах: Врублевського (вата) Гиблера (кістковий мозок) Кіта Тароцци (печінка) d) за методом Форднера: Бактеріози Рід bacteriodis включає більш 40 видів захворювань (у людини частіше викликають bacteriodis fragilis та bacteriodis melaninogenius). Властивості бактеріодів — це поліморфні палички, можуть бути рухливі або ні, розташовуються поодинці або парами, суворі анаероби. На відміну від інших подібних мікроорганізмів можуть, зростати на середовищах із жовчю. Як" правило, їх культивують на середовищах із кров'ю. Зростають повільно, біля 5 днів.

Bacteriodis melaninogenidus — ферментують і вуглеводи, і білки. Антигенна структура варіабельна, тобто дуже сильно змінюється те чинників зовнішнього середовища.

Кластридії (патогенні) Сімейство — bacinaccae. Рід — clastridium (c).Види роду clastridiumTotanus (кдастридїі правця) Bolulinum (кластридії ботулізму) Perfrigcs

(кластридії газової гангрени) Загальні властивості патогенних кластридій:

Мікробіологічна діагностика 1) Бактеріоскопічний метод - орієнтований - це мікроскопія матеріалу з рани Цей метод не дає повної впевненості.2) Основний метод - бактеріологічний - тобто виділення чистої культури. Матеріал - вміст рани. Засів матеріалу робиться на середовищі Вроблетекона (Врублевського), Вілсон-Блера (склад: розплавлений МПА, глюкоза, FeCl₃ Na₂SO₃ стерильне. молоко. Після виділення чистої культури проводять її ідентифікацію за такими властивостями: морфологічні, культуральні, біохімічні, АГ-властивості, нейтралізація токсину антитоксином іn vivo на мишах.Специфічна профілактика - для профілактики використовуються вакцини: 1) АКДС, яка складається з убитих коклюшних мікробів та дифтерійного і правцевого анатоксинів; 2) АДС і 3) правцевий анатоксин. Планову імунізацію в 3 місяці з 2-х кратною ревакцинацією через 1,5-2 місяця Для екстреної профілактики використовують правцевий анатоксин протиправцевий імуноглобулін.

Лікування: використовується протиправцева сироватка у великих дозах (30-50 тисяч антитоксичних одиниць) і антибіотики Ботулізм Джерело інфекції - вжиток продуктів, що містять токсин збудника.Ботулістичний токсин є нейротоксином із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Він всмоктується в кров і потрапляє в нервову систему. блокує функціональну активність нейронів (в основному уражається довгастий мозок). Спочатку з'являється поразка органів зору, потім афанія, розлад подиху і наступає смерть.Мікробіологічна діагностика (правця)

Лікування - проводиться протиботулістичною сироваткою (вона ефективна тільки в ранній стадії хвороби). Анаеробна ранева інфекція - кластридії газової гангрени

Патогенні звивисті форми МіО. Збудник лептоспірозу (Leptospira interrogans) Лептоспіроз - гостра природно-вогнищева зоонозна інф, яку викликає L. interrogans. Лептоспіри - довгі, тонкі, спіралеподібні мікроорганізми довжиною 10-20 мкм, шириною 0,1-0,25 мкм, з 12-18 дрібними завитками. Кінці їх загнуті у вигляді крючків і стовщені. На фіксованих препаратах виявляють вторинні завитки, які надають їм вигляд, що нагадує латинські літери S або С. Окремі штами не мають крючків. Погано забарвлюються аніліновими барвниками, Гр(-), за Романовським-Гімзою фарбуються у блідо-рожевий колір. Частіше їх вивчають у живому стані в темному полі. Надзвичайно рухливі, роблять обертальні й поступальні рухи. Збудник у - облігатний аероб, краще культивується при t 28-30 °С на рідких і напіврідких живильних середов., які містять 10 % кролячої сироватки. Лептоспіри ростуть повільно і не каламутять бульйон. Їх виявляють на 7-10 день за допомогою дослідження краплі середов. в темному полі. Антигенна структура.L. interrogans - єдиний вид лептоспір, патогенний для людини. За білковими і ліпоїдними антигенами розрізняють 19 серогруп і 180 сероварів, які визначають у реакції аглютинації з відповідними сироватками. У нашій країні виявили всього 20 сероварів. Екзотоксину лептоспіри не продукують, мають ендотоксин, який зумовлює інтоксикацію організму. Екологія.Лептоспіри широко поширені в природі. Поряд із патогенними, існує багато морфологічно подібних сапрофітних видів, які зустрічаються в землі, воді й інших об’єктах зовнішнього середов.. L. interrogans викликає захв. не тільки в людей, а й у багатьох видів гризунів, домашніх і диких тварин, птахів. Захв. людини.Зараж. відбувається ч/з пошкоджену шкіру і слизові оболонки. Інкубаційний період триває 7-14 днів. Хв. починається гостро, з ознобом, швидким підвищ. t тіла до 39-40 °C. У хворих розвивається загальна слабість, головний біль, інтенсивний біль у м’язах, особливо литкових. На місці вхідних воріт ніяких змін не виникає. Із током лімфи лептоспіри проникають у загальний кровоток і поширюються по всьому організму, уражаючи паренхіматозні органи, особливо печінку. В тяжких випадках розвиваються жовтяниця і жирове переродження цього органа. Можуть також уражатися нирки, тоді лептоспіри довго виділяються із сечею. Перебіг патологічного процесу часто має хвилеподібний характер. Імунітет.Після перенесеного захв. в організмі утворюється висока концентрація антитіл, які обумовлюють стійкий, часто довготривалий, імунітет. Але він має типоспецифічний характер, у зв’язку з чим можливі випадки повторних захворювань, викликаних іншими сероварами лептоспір. Лабор. діагностика.Від хворого беруть кров, ліквор, сечу. Проводять пряму бактеріоскопію краплі досліджуваного матеріалу в темному полі зору. Метод простий, зручний, дає змогу швидко і в ранні строки встановити діагноз. Але лептоспіри не завжди можна виявити при мікроскопії. Більш достовірним методом є бактеріологічне дослідження. У перші дні хв. 5-8 мл крові висівають по 1 мл у декілька пробірок із рідким середов.м, яке містить сироватку кроля, і вирощують при 28 °С 7-10 днів, виявляючи лептоспір у темному полі. Культуру із сечі можна отримати таким самим способом, починаючи з другого тижня хв.. Раннім методом лабор. діагностики лептоспірозу є біологічна проба. Кільком молодим гвінейським свинкам вводять внутрішньоочеревинно по 3-5 мл крові хворого. Ч/з 2-3 дні досліджують ексудат черевної порожнини в темному полі. Серологічна діагностика. Ставлять реакцію мікроаглютинації і лізису із сироваткою хворого і живими еталонними штамами лептоспір різних серогруп і ч/з дві години проводять облік реакції в темному полі. Спочатку спостерігають склеювання лептоспір у вигляді “павучків”, а потім настає їх лізис. Як правило, титри реакції на 15-30 день від початку хв. досягають 1:10000-1:30000 і вище. Наростання титру в динаміці навіть у невисоких розведеннях (1:20-1:100) є абсолютним доказом захв.. Профіл. і лік..З метою попередження забруднення водойм у природних вогнищах лептоспірозу проводять суворий санітарно-епідеміологічний контроль. Людей, які працюють у вогнищах інф, імунізують вбитою лептоспірозною вакциною. Лік. проводять пеніциліном, тетрацикліном та іншими АБ. При необхідності використовують протилептоспірозний Ig, який містить антитіла проти найбільш поширених сероварів лептоспір.

Розрізняють епідемічний поворотний (вошивий) і ендемічний поворотний (кліщовий) тифи. Збудником першого з них є відкрита в 1868 р. О. Обермейєром Borrelia recurrentis. Кліщовий поворотний тиф спричиняється близько 20 різновидами борелій, розповсюджених у певних географічних регіонах, де вегетують відповідні види кліщів. У нашій країні захв. викликають переважно B. caucasica i B. lathyshewi. B. recurrentis - тонкі спіралеподібні МіО завдовжки 20-40 мкм і завширшки 0,3-0,6 мкм, мають від 3 до 8 великих нерівномірних завитків, кінці їх трохи загострені. За Грамом забарвлюються в червоний колір (рис. 90, вкл.), за Романовським-Гімзою - в синьо-фіолетовий. Спірохети поворотного тифу мають енергійну і різноманітну рухливість. Морфологічно борелії вошивого і кліщового поворотного тифу не відрізняються між собою. Борелії культивують в анаеробних умовах на рідких живильних середов., до яких додають сироватку і шматочки тканин або органів. Ріст виявляють ч/з 3-6 днів при виготовленні висячої краплі й мікроскопії в темному полі. Можливе успішне культивування борелій і в курячому ембріоні. Розмножуються вони шляхом поперечного поділу.
Антигени. Поверхневі антигени борелій легко змінюються з кожним наступним гарячковим приступом, але серологічні їх варіанти в лабораторії не визначають.
Екзотоксинів борелії не виділяють, містять ендотоксини, які зумовлюють ураження ЦНС, гарячку, явища інтоксикації організму. Екологія. На епідемічний поворотний тиф хворіють тільки люди - єдине джерело інф в природі. Г.М. Мінх та І.І. Мечников дослідами на собі довели, що збудник захв. циркулює в крові у хворих людей. Борелії передаються від хворої людини ч/з одежних вошей, які насмоктавшись крові, здатні потім заражати людей протягом усього життя, але своєму потомству збудників не передають. У навколишньому середов. борелії не зберігаються. Вони швидко гинуть при кімнатній t, при нагріванні до 45 °С - ч/з 30 хв, добре переносять заморожування. Дуже чутливі до дії АБ і всіх дезинфікуючих р-нів. Захв. людини. Інфікування людини відбувається при роздавленні заражених вошей під час чухання і втиранні їх гемолімфи разом із бореліями в ранки від укусів або розчіси шкіри. Далі збудник проникає у клітини лімфоїдно-макрофагальної системи, розмножується і потрапляє у кров, зумовлюючи бактеріємію і токсинемію. Це співпадає з появою гарячки й інших симптомів хв.. Завдяки фагоцитозу і дії антитіл значна маса борелій гине, що призводить до закінчення приступу гарячки. Деяка частина збудників, які збереглися у ЦНС, селезінці, продовжують розмножуватись, одночасно змінюючи свої антигенні властивості. Такі борелії спричиняють новий приступ лихоманки. На них знову виробляються антитіла. Після 4-5 приступів у крові нагромаджуються антитіла проти всіх антигенних варіантів борелій і настає видужання. Захв. характеризується високою t, нудотою, блюванням, збільшеннями печінки, селезінки, ураженням нервової і кровоносної систем. Тепер поворотний вошивий тиф на Україні не зустрічається. Імунітет. Постінф імунітет нестійкий і недовготривалий. Утворені антитіла зберігаються протягом короткого часу. Можливі випадки повторних захворювань. Лабор. діагностика. Основою мікробіологічної діагностики поворотного тифу є бактеріоскопічне і серологічне дослідження. Для цього під час температурного приступу виготовляють товсту краплю і мазок крові, забарвлюють за Романовським-Гімзою (або фуксином) і мікроскопують. Краплю крові можна досліджувати і в темному полі, спостерігаючи характерний рух спірохет. Для серологічної діагностики інколи ставлять реакцію лізису і РЗК. Із метою диференціації епідемічного й ендемічного поворотного тифу кров’ю хворого заражають гвінейську свинку. Борелії епідемічного поворотного тифу захв. тварин не викликають. Профіл. і лік.. Основну увагу приділяють ранньому виявленню й ізоляції хворих, проведенню в осередку дезинфекції і дезинсекції, боротьбі з педикульозом. Специфічна профіл. не проводиться, вакцин немає. Для лік. захв. використовують пеніцилін, левоміцетин, тетрациклін, новарсенол.
Збудники ендемічного поворотного тифу -B. sogdiana, B. caucasica, B. lathyshewi тощо - подібні до збудника епідемічного тифу за морфологічними, тинкторіальними і культуральними властивостями, резистентністю до дії факторів зовнішнього середов., але різні за антигенною структурою. Резервуаром борелій у природі є різні види гризунів, а також паразитуючі на них кліщі, які зберігають збудник усе життя і можуть передавати потомству. Людина заражається ч/з укуси кліщів. Захв. подібне до вошивого тифу. Лабор. діагностика зводиться до мікроскопії товстої краплі й мазків крові, а також до постановки біологічної проби на гвінейських свинках. У тварин ч/з 5-7 днів виникає захв. і збудник легко виявляється у крові при мікроскопії. Профіл. кліщового поворотного тифу полягає в боротьбі з гризунами, кліщами, захисті людей від їх укусів. Лік. проводять АБ.