Він – норма сам, він сам в своєму стилі.

Обидва ці художники відомі не тільки в Європі, а й на американському контингенті, а їхні картини прикрашають приватні колекції і музеї багатьох країн світу.

Людство завдячує християнству за ту високу культуру, яку воно залишило у спадок. Так, складний світ релігійно-філософських образів втілила в своїх картинах львівська художниця Ярослава Король. Художниця звернулася до зображення безмежного світу християнства. Я. Король є представницею нової генерації митців, яка на основі віри і таланту відроджує духовний світ свого народу.

Широта творчих інтересів Ярослави Король вражаюча: вона пише не тільки ікони, а й картини на історичні та літературні теми. Їй також під силу салонні портрети, книжкова графіка, яка починає відроджуватись в України.

Культурний процес завжди тісно пов’язаний з народом, з територією і завжди має тільки йому притаманні ознаки. Та й способи вираження тотожні: це слово, рух, лінія, скульптура, архітектура. Однак, володіючи ними, людина створює образ стає символом, то він сприймається і читається сучасниками і нащадками. Такою є і творчість одеського митця Юрія Горобця. Вона втілена в акварелях, графіці, писаних олією пейзаж, жанрових картинах і мариністиці.

В творах Ю. Горобця немає добра й зла, красивого й повторного, а є тільки світ води, земної тверді, неба. Таких художників багато.

Розмір таланту художника можна визначити за пізнаваністю його картини. Але, Пікассо, наприклад, незважаючи на всі його різні періоди, пізнаваний здалеку, бо він схожий тільки на самого себе. Таких легко пізнаваних здалеку, мінливих художників сьогодні залишилось зовсім небагато. Роберт Раушенберг – один з них. Він є одним з родоначальників поп-арту.

Вважається, що ядром художньої класики і модернізму є стилеутворення. А, поп-арт позбавлений стилю в його традиційному розумінні.

Характерною рисою сучасного мистецтва є не створення шедевра, а винахід, нової концепції світу, незвичайного погляду на речі. Тому на виставках сьогодні більше колег, ніж глядачів. Творці нового світу мистецтв приходять сюди в пошуках нових алгоритмів.

Занепад мистецтва проявляється у змішуванні грубості і рафінованості. Штучність мистецтва стає дедалі очевиднішою. Беруть гору копіювальники, що реалізують не органічний стиль, а моду. Може, й справді культура – це те, що відпало від культу, а тому позбулося свого коріння? Тоді і живопис, як сказав Павло Флор енський, - це іконопис, що втратив Бога.

Послідовники Зігмунда Фрейда вбачають у художникові невротика, який володіє щасливою здатністю надавати приємної форми своїм невротичним маренням. Тому смисл мистецтва вони бачать в аналізі тих чи інших найрізноманітніших марень, ігноруючи всяке відтворення дійсності. Як сказав поет:

Художнику немає скутих норм,

Він – норма сам, він сам в своєму стилі.

(Ліна Костенко).