Підстави виникнення права власності.

Лекція:Підстави виникнення та припинення права власності

1. Підстави виникнення права власності.

2. Підстави припинення права власності

Підстави виникнення права власності.

Підставами виникнення права власності є юридичні факти, з якими норми права пов’язують встановлення правовідносин власності. Це можуть бути події (смерть спадкодавця), договори (купівля-продаж), юридичні вчинки (виявлення скарбу), стани (перебування в шлюбі), юридичні сукупність (заповіт і смерть спадкодавця) і т.ін.

Ст.328 ЦКУ зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ч. 2 цієї статті встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності – на законних і незаконних підставах (добросовісне і недобросовісне володіння).

 

Існує поділ підстав набуття права власності на:

первинні – це такі способи набуття права в., де права власника не ґрунтуються на правах інших осіб;

похідні – припускають, що право набувача ґрунтується на праві відчужувателя речі. Цей поділ дуже важливий, бо від цього залежить характер претензій, що можуть бути заявлені до власника. Давньоримські правники зазначали: „Nemo plus juris” – ніхто не може передати прав більше, ніж має сам.

До первинних засобів виникнення права в. належить:

1) Виробництво (ст.331 ЦКУ) – цей спосіб виникає в зв’язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, яка не існувала раніше. Момент виник.пр.в. залежить від того, яка річ створена – рухома чі нерухома. На рухому річ пр.в.виникає з моменту створення. Право в. На новостворену нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва: з моменту здачі в експлуатацію; з моменту держ.реєстрації у вст-му законом порядку (ст.182 ЦКУ).

2) Специфікація або переробка (стаття 332 ЦКУ) – це створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а не тому, хто її створив. Специфікатор набуває право в. На нову річ тільки в тому випадку, коли одночасно наявні 3 умови: 1) добросовісність специфікатора (до закінчення переробки він не знав і не міг знати що використовує чужий матеріал для виготовлення нової речі), 2) вартість переробки і створення нової речі істотно перевищує вартість витраченого матеріалу, 3) бажання специфікатора щодо виникнення в нього права в. на нову річ. Якщо хоч одна з умов не виконана, то право в. виникає у власника матеріалів, або в іншої особи. Якщо в наявності три умови і право в. виникає у специфікатора, то згідно із ст..332 ЦКУ специфікатор зобов’язаний відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

3) Привласнення плодів і доходів (ст.189 ЦКУ). Плоди, приплід тварин, доходи від речі належать власникові, якщо інше не встановлено законом або договором з іншою особою. Тут слід розрізняти природні плоди (приплід тварин, вовна, яйця, молоко тощо) і доходи, що з’являються від використання речі у цивільному обігу (дивіденди по цінних паперах, оренда ін.).

4) Привласнення загальнодоступних дарів природи (ягоди, лікарські рослини, дичина, риба ін.) можливе, коли допускається відповідно законом, дозволом або місцевими звичаями.

5) Виникнення права власності на безхазяйну річ, тобто на річ, яка не має власника, або власник якої невідомий. (не може бути безхазяйною така річ, власник якої невідомо де знаходиться, цієї річчю користуються члени сім’ї, родичі і ін. хто має доручення від власника. Майно власника, якого визнано безвісті відсутнім, не може перейти у власність ін.особи, бо за рішенням суду встановлюється опіка.

Право в. на безхазяйну річ, згідно із ст.335 ЦКУ (ч.2) виникає у територіальних громад, або у фізичної особи (ч.3). Ст.344 ЦКУ визначає, що основним способом виникнення права в.на безх-не рухоме майно є набувальна давність.

6) Знахідка (статті 337- 339 ЦКУ) – Це виявлення речі, що вибула з володіння власника або іншої уповноваженої особи попри їхню волю. В ЦК встановлено нові правила щодо набуття права в. на такі речі.

Якщо особа, що загубила, невідома, то подальша доля визначається залежно від місця де вона була знайдена та від її якостей. Річ, що знайдено в приміщенні або на транспорті, повинна одразу передаватися особі, що представляє володільця цього приміщення чи тр-го засобу. Речі, що знайдено в ін.місцях (на вулиці), можуть зберігатися в особи, що знайшла річ з обов’язковим повідомленням міліції чи органів місцевого самоврядування, або передаватися в ці органи для зберігання.

Особа, що знайшла річ повинна забезпечити її схоронність. Розмір відповідальності особи, що зберігає річ, обмежується вартістю речі.

У разі не виявлення власника речі, особа, що знайшла набувають права власності на знахідку після спливу 6 місяців з моменту заявлення про знахідку міліції-ї або орг-м міс.сам-я, але за 2-х умов:

1) не виявлення власника;

2) відсутня заява власника про повернення загубл.речі.

Окремо регулюється знахідка транспортного засобу: всі знайдені транспортні засоби передаються в органи міліції, про що робиться оголошення в ЗМІ. Якщо на протязі 6 місяців власника не знайдено, органи міліції можуть продати його, а гроші покласти на окремий банківський рахунок. Якщо на протязі 3-х років власника немає, ці гроші поступають у власність територіальної громади.

Ст.339 ЦКУ закріплює право особи знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат пов’язаних із знахідкою.

7) Бездоглядна домашня тварина (ст. 340-342ЦКУ) – Бездоглядною визнається така домашня тварина, що вибула з володіння власника або особи, якій вона була передана у володіння, поза їх волею. Це положення не поширюється на диких тварин, навіть які утримуються в домашніх умовах.

ЦК розглядає дом.тварин як особливі об’єкти права (ст.180ЦК), що вимагають турботи, нагляду та сумлінного ставлення. В залежності від виду дом.тварини, встановлено строк після закінчення якого право власності переходить до особи, що знайшла: для великої худоби (корова, коні) -6місяців, для малої (собака, кішка) – 2 міс.

Ст.342ЦКУ встановлює загальні права щодо відшкодування витрат на утримання бездоглядної дом.тварини та виплати винагороди.

8) Виявлення скарбу (ст.343ЦКУ) – Скарб – це навмисно закопані в землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. На відміну від знахідки, при якій річ з володіння власника або іншої правомочної особи вибуває поза їх волею, скарбом можна вважати лише навмисно приховані цінності, які становлять особливу цінність, а не будь-яке майно. Не можуть бути скарбом цінності, які навмисно приховані, але власник їх відомий і не втратив на них право.

В новому ЦК скарб не є власністю держави, як було раніше, а належить особі, що його знайшла. Виключення становлять речі, які складають історичну та культурну цінність. Виключного переліку таких речей немає і питання у разі виникнення спору вирішується в судовому порядку на підставі наукової експертизи. В таких випадках власник майна, де був знайдений скарб та особа, що його знайшла мають право на 20% в рівних частках від його вартості на момент виявлення. Винагороду сплачує держ.фін.орган.

 

9) Набувальна давність(ст..344ЦКУ). - Цей інститут вперше введено нац.законодавством в ЦК. Якщо власник майна тривалий час не виявив наміру визнати річ своєю, то він погодився з її втратою і річ переходить до власності фактичного добросовісного володільця. Цей інститут захищає права справжнього володільця проти попереднього.

Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно і ця добросовісність встановлюється в залежності від підстав набуття майна. Необхідна умова: володілець володіє річчю не приховано, а відкрито.

10) Приватизація (ст..345ЦКУ). – це відчуження майна, що перебуває у державній чи комунальній2 власності, і майна, що належить АРК, на користь фіз.та юр.осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Цей спосіб регулюється: ЗУ ”Про приватизацію державного майна” від 4.03.92р.; „Про приватизацію невеликих держпідприємств (малу приватизацію)” від 6.03.92 (редакція від 15.05.96р.); „Про приватизаційні папери” від 6.03.92р.; Державною програмою приватизації, що приймається щорічно та ін. нормативними актами КМУ. Президента і відомчими документами Фонду державного майна.

Держава відмовляється від правомочностей, які вона мала як суб’єкт публічного права, і право власності, вперше виникає у суб’єктів приватного права.

11) Самочинне будівництво. Такі дії можуть створити право власності на самочинно заведену будівлю у випадку наступного узаконення будівництва у встановленому законом порядку.

12) Конфіскація (ст. 354 ЦКУ) – безоплатне вилучення майна у власника на користь держави за вироком суду як санкцію за вчинене правопорушення і реквізиція (ст. 353 ЦКУ) – вилучення державою майна у власника в інтересах суспільства з виплатою йому реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи і неотриманні доходи.

 

Все це ми розглянули первинні засоби виникнення права власності.