Лекции.Орг


Поиск:




Модульна контрольна робота № 2 (приклад) 5 страница




97. Нові підходи у плануванні видатків місцевих бюджетів згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

98. Економічна сутність і значення видатків місцевих бюджетів у забезпеченні справедливого перерозподілу фінансових ресурсів.

99. Роль і значення міжбюджетних відносин у функціонуванні бюджетної системи України.

100. Форми руху фінансових ресурсів у процесі здійснення міжбюджетних відносин.

101. Особливості реалізації фінансового вирівнювання в Україні.

102. Регіональні відмінності у формуванні доходів і фінансуванні видатків місцевих бюджетів в Україні та їх причини.

103. Зарубіжний досвід і вітчизняна практика надання бюджетних трансфертів.

104. Проблеми міжбюджетних відносин в Україні та їх вирішення

105. Порядок підготовки і розгляду звітів про виконання місцевих бюджетів.

106. Характеристика розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів.

107. Роль і значення комунального господарства у формуванні місцевих бюджетів.

108. Характеристика суб’єктів господарювання комунального сектору економіки.

109. Основні напрями реформування інституту комунальної власності в Україні.

110. Вплив приватизаційних процесів на стан комунальної власності в Україні.

111. Становлення та розвиток інституту комунальної власності в Україні.

112. Комунальні підприємства та особливості їх функціонування в Україні.

113. Характеристика принципів корпоративного управління в галузі комунального господарства.

114. Особливості фінансової діяльності комунальних транспортних підприємств.

115. Характеристика житлово-комунального господарства територіальної громади, в якій ви проживаєте.

116. Тарифи на житлово-комунальні послуги та їх регулювання.

117. Прибуток підприємств і організацій житлово-комунального комплексу та розрахунок його обсягів.

118. Склад і структура доходів комунальних транспортних підприємств.

119. Комунальні платежі та їх роль у формуванні фінансових ресурсів житлового господарства.

120. Фінансові ресурси підприємств місцевого господарства.

121. Фінансове планування в комунальних підприємствах.

122. Фінансовий стан підприємств комунальної форми власності.

123. Комунальні підприємства, їх види, ознаки та напрями діяльності в Україні.

124. Сучасні проблеми розвитку комунального сектору.

125. Фінансова діяльність комунальних транспортних підприємств.

7. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

8. КУРС ЛЕКЦІЙ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Т.А. ГОВОРУШКО

С.М. ЕШ

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів спеціальності

7.050104, 8.050104 «Фінанси»

денної та заочної форм навчання

СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри

фінансів

Протокол № 16

від 24.04.09 р.

Київ НУХТ 2009

Говорушко Т.А., Еш С.М: Місцеві фінанси. Курс лекцій для студ. спец. 7.050104, 8.050104 «Фінанси» ден. та заоч. форм навчання. – К.: НУХТ, 2009. – 172 с.

Рецензент О.О. Шеремет, канд. екон. наук

 

ГОВОРУШКО Т.А., д-р екон. наук

ЕШ С.М.

 

 

©Т.А. Говорушко, С.М. Еш, 2009

©НУХТ, 2009

 

 

ВСТУП

Місцеві фінанси – це самостійне вчення, відокремлене від науки про державні фінанси, яке визначає систему формування, розподілу та використання грошових та інших фінансових ресурсів місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій. Розробка такого вчення в Україні є об’єктивною потребою, пов’язаною з відновленням і розвитком на початку 90-х років місцевих фінансів як самостійної складової національної системи.

Фінансова система України тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд з державними фінансами, важливе місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.

Через місцеві фінанси держава активно здійснює соціальну політику та регулює процес вирівнювання економічного та соціального розвитку територій, які внаслідок історичних, географічних та інших умов є депресивними порівняно з іншими територіями країни.

Курс лекцій з дисципліни «Місцеві фінанси» є складовою частиною навчального плану підготовки фахівців фінансово-економічної служби та менеджерів. Метою курсу лекцій є надання студентам знань стосовно суті і значення місцевих фінансів, засад їхнього функціонування як одного із дійових важелів економічної політики держави.

Курс лекцій розроблений за 8 темами, кожна з яких включає план лекцій, питання для самостійного вивчення, контрольні питання для закріплення знань, тести для самоперевірки і список літератури. В кінці курсу лекцій наводиться термінологічний словник основних понять і загальний список використаної літератури.

 

Тема 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ В ЕКОНОМІЧНІЙ

СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ

  1. Формування науки про місцеві фінанси.
  2. Сутність, функції та роль місцевих фінансів.
  3. Місцеві фінанси як система.
  4. Функції територіальної громади, її роль і правовий статус.
  5. Фінансова автономія місцевих органів влади.

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Взаємозв'язок місцевих і державних фінансів

2. Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів

 

1. Формування науки про місцеві фінанси

Наука про місцеві фінанси є окремою самостійною галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках:

По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси".

По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виникло також у процесі розширення розуміння предметафінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу публічного фінансового господарства.

Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансове господарство та фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалося в XIX ст. Наприкінці ХІХ ст. воно виокремилося в самостійну галузь фінансової науки. Це було пов'язано із завершенням становлення в більшості країн Західної Європи й Північної Америки органів місцевого самоврядування і регіональних органів влади, конституційним визнанням прав комун, общин, муніципалітетів, регіонів, провінцій, штатів та інших адміністративно-територіальних утворень.

У Росії процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансової науки розпочався після земської реформи 1864 р., після якої почали створюватись інститути земського самоврядування і проводитись демократизація міського управління. В Українській Народній Республіці під керівництвом Центральної Ради в 1917—1918 рр. робилися спроби українізації земського та міського самоврядування із збереженням його інститутів і фінансових основ. Але після ліквідації Центральної Ради робота припинилася. Відродження місцевих фінансів розпочалося в останній період горбачовської перебудови в 1990 р., коли в СРСР було визнано інститут місцевого самоврядування.

В українській фінансовій літературі термін місцеві фінанси вперше вживається лише на початку 90-х років.

Формування науки про місцеві фінанси відбувалось у такі етапи.

1-й етап: кінець ХІХ – початок ХХ ст. Характеризується поширенням визначення місцевих фінансів як місцевого фінансового господарства адміністративних одиниць або як сукупності матеріальних засобів, які є в розпорядженні цих одиниць

2-й етап: в кінці 30-х років визначення місцевих фінансів в СССР ототожнюється з визначенням місцевих бюджетів.

3-й етап: початок 50-х років характеризується черговою спробою теоретично обґрунтувати наявність місцевих фінансів в СССР. Зазначалося, що «місцеві фінанси в СССР – це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова частина єдиної системи фінансів СССР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств усіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети.»

4-й етап: у другій половині 50-х років у радянській фінансовій літературі з’являється точка зору, що місцеві фінанси – це явище, властиве тільки капіталістичним державам і країнам «третього світу».

5-й етап: в кінці 50-х років, а також в 60 – 80 роках серед вчених з’являються нові підходи до визначення суті місцевих фінансів. Серед домінуючих є підхід, в якому місцеві фінанси розглядаються як система економічних відносин базисного характеру, тобто економічні відносини, при посередництві яких створюються фонди грошових засобів, що використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій.

6-й етап: у 90 –тих роках у фінансовій літературі країн СНД у цілому визначається факт наявності місцевих фінансів у фінансових системах нових незалежних держав. Місцеві фінанси ототожнюють з територіальними, регіональними фінансами і розглядається підхід до місцевих фінансів як до системи економічних відносин, що формують грошові ресурси, необхідні для розвитку місцевих територій.

7-й етап: кінець 90-х років і до нашого часу поняття місцеві фінанси порівнює з такими визначеннями, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, фінанси комуни, общини, штату, міста, області, району, села, селища і т. ін.

На сучасному етапі самим поширеним визначенням місцевих фінансів є:

 

«місцеві фінансице система фінансових відносин з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій» [21]

 

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси АРК, фінанси області (міст Києва і Севастополя), фінанси міста, фінанси району (району в місті), фінанси села, фінанси селища.

2. Сутність, функції та роль місцевих фінансів

Зміст місцевих фінансів як системи економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань, закладено у функції, які вони виконують. Функції є категорією, що розкриває призначення та роль місцевих органів влади. Місцеві фінанси – це складова фінансової системи країни, тому функції фінансів і місцевих фінансів тісно пов’язані між собою. Поділ функцій між державою і місцевим самоврядуванням має здійснюватися на основі принципів доцільності та ефективності. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання, які, звичайно, не обмежуються тільки вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади у сфері своєї компетенції встановлюють певні правила поведінки місцевих господарюючих суб’єктів, тобто здійснюють нормативне (правове) регулювання, вирішують проблему розробки і запровадження системи місцевих податків, які забезпечать дохідну базу місцевих бюджетів, що визначає фіскальну роль місцевих органів влади. На рис. 1.1 представлені загальні функції місцевих фінансів.

 

       
   
 
 

 


       
 
   
 

 


Рис. 1.1. Функції місцевих фінансів

 

 

Місцеві фінанси відіграють надзвичайно велику і багатопланову роль в економічній системі кожної держави, де визначається і діє ефективне у фінансовому плані місцеве самоврядування.

Протягом останніх років близько 10 % вартості внутрішнього валового продукту України перерозподіляється через систему місцевих фінансів і основна частина цих коштів акумулюється у місцевих бюджетах. Місцеві бюджети стали основним джерелом фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій. Місцеві фінанси відіграють важливу роль у забезпеченні фінансової безпеки держави, яка має вирішальне значення у функціонуванні економічної системи загалом, впливає на усі сфери суспільного життя. До основних індикаторів фінансової безпеки відносять ступінь виконання зведеного і державного бюджету, наявність дефіциту державного бюджету та його фінансування, рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет тощо.

Місцевим фінансам відводиться належне місце у втіленні загальних національних цілей, визначених перспективною програмою розвитку українського суспільства «Україна – 2010», а саме: поліпшення життя народу, підвищення конкурентоспроможності України в глобальній системі, зміцнення основ демократії.

 

       
   
 
 

 


 


Рис. 1.2. Складові соціально-економічного призначення

місцевих фінансів

Фінанси місцевих органів влади є інструментом забезпечення громадських послуг, тому що місцеве самоврядування, як і держава, є інститутом, що надає громадські послуги.

Основні складові ролі місцевих фінансів в економічній системі держави представлені на рис. 1.2.

Таким чином місцеві фінанси як цілісна і складна система економічних відносин набувають важливої ролі в реформуванні вітчизняної економіки, створенні основ ринкового господарювання, формуванні демократичної соціально орієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері місцевих фінансів спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення таких цілей:

- стабілізації економічної системи;

- адаптації суб’єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень;

- формування інвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку;

- забезпечення фінансової незалежності моделі суспільного самоврядування;

- формування самодостатніх територіальних утворень;

- реалізації завдань державної регіональної політики;

- стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;

- вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.

3. Місцеві фінанси як система

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих.

Як система місцеві фінанси складаються з таких семи основних взаємопов'язаних структурних елементів (див. табл. 1).

У реальному житті така система набагато складніша і має свої особливості майже в усіх європейських країнах, що мають сформовані фінансові системи місцевих органів влади. В Україні така система перебуває в стадії становлення, потребує аналізу і дослідження.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу.

Доходи місцевих органів влади класифікують за їхніми джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

• податкові доходи;

• неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти.

В Україні за економічною природою доходи місцевих. органів влади, згідно із законодавством, поділяються на власні, закріплені та регульовані:

 

Таблиця 1.

Система місцевих фінансів

Елементи системи Структура елементів системи
Видатки   за економічним призначенням: поточні, розвитку; залежно від завдань, які фінансуються: на фінансування власних повноважень, на фінансування делегованих повноважень; за функціональним поділом: обов’язкові, факультативні
Доходи за економічною природою: власні, закріплені, передані, регульовані; за джерелами надходження: податкові, неподаткові
  Способи формування доходів   - місцеві податки і збори; - частки загальнодержавних податків; - комунальні платежі; - доходи від майна та землі, що належить місцевій владі; - доходи комунальних підприємств; кредити; - комунальні позики; трансферти
Місцеві фінансові інститути   - громадські послуги; - самостійні місцеві бюджети; - комунальна форма власності; - позабюджетні валютні та цільові фонди; - фінанси комунальних підприємств
Суб'єкти - територіальні громади; - міські, селищні та сільські ради; - голови міст, селищ і сіл; - обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації і ради; - Рада Міністрів і Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Міністерство фінансів України; - Кабінет Міністрів і Верховна Рада України
Об’єкти - фінансові ресурси у фондовій формі; - фінансові ресурси у нефондовій формі
Взаємовідносини   - між суб'єктами системи; - між місцевими фінансами та іншими ланками фінансової системи держави  

 

- власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик (рис. 2.3);

- закріплені доходи – це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі;

- регульовані доходи – це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

Стан і рівень доходів місцевих органів влади значною мірою визначаються способами формування їх. Основним способом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Важливими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик.

Велику роль відіграють дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціальних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів місцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незначну роль.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розуміти сукупність норм, права, звичаї, традиції. 3 другого – це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансових систем.

У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.

В окремих країнах до таких інститутів належить і комунальне страхування. У зарубіжних країнах ключова роль також належить інституту громадських послуг.

Головним суб’єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

В інших країнах головними суб’єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Об’єктами системи місцевих фінансівє фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін.

Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовійформі.

 

4. Функції територіальної громади, її роль і правовий статус

У системі місцевих фінансів особливу роль відіграє місцеве самоврядування. Як в унітарних, так і в федеративних державах фінанси місцевого самоврядування є однією з форм і складовою фінансів місцевих органів влади. Місцеве самоврядування досліджується ще з 18 ст. Основними теоріями, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади є:

1. Теорія природних прав общини – сформувалася в роки Великої Французької революції 1789 р. Основою теорії є ідея, що природні права общини за аналогією подібні до природних прав людини і громадянина.

2. Державна теорія місцевого самоврядування – сформована в середині XIX ст. німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління і створюються державною владою для реалізації функцій і завдань на місцевому рівні. Таким чином, вони перебувають у структурі державної влади та їй підпорядковані.

3. Теорія громадського самоврядування – бере початок також у Німеччині в другій половині XIX ст., трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх. В основі цієї теорії лежить твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну, природну, а отже, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин.

У XX ст. сталися значні зміни в організації місцевого самоврядування в більшості європейських країн та його певна уніфікація. У 1985 р. підписано Європейську хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської хартії про місцеве самоврядування приєдналася Україна.

Носієм місцевого самоврядування є суб’єкт фінансової діяльності – колектив людей, об’єднаний за територіальною ознакою, тобто територіальний колектив. Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади. Територіальні колективи у кожній країні мають свої особливості і різні назви. Так в Італії, Бельгії, Швеції – це комуна, в Німеччині – община, в Росіє – територіальна спільнота, у Франції – комуна, департамент, регіон, у Польщі – гміна.

Територіальний колектив – це визнана в праві місцева спілка людей публічного характеру або місцева публічна спілка. Таким чином, територіальний колектив є формою організації місцевої влади.

У Конституції України, прийнятій у 1996 р., територіальний колектив названо територіальною громадою.

Територіальна громада – це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами передусім, це право на самоврядування.

Основні функції територіальної громади визначено Конституцією України. Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування:

  • управляють майном, що є в комунальній власності;
  • затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку, контролюють їх виконання;
  • затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
  • встановлюють місцеві податки і збори згідно із законом;
  • забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів;
  • утворюють, реорганізують і ліквідують комунальні підприємства, організації й установи, а також здійснюють контроль за їхньою діяльністю;
  • вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правові ознаки територіальної громади:

- наділяється правом юридичної особи;

- може бути суб’єктом цивільно-правових відносин;

- має право здійснювати господарські операції, набувати і відчужувати майнові права, входити в зобов'язання, вести процеси, стягувати примусові збори зі своїх членів на задоволення спільних потреб;

- має право на формування власного бюджету, створення позабюджетних, валютних, страхових, резервних та інших цільових фондів грошових ресурсів;

- є суб’єктом підприємницької діяльності у сфері надання громадських послуг;

- має право бути засновником підприємств, мати частку в статутних фондах господарських товариств, отримувати доходи від дивідендів;

- є суб’єктом фінансово-кредитних відносин, може розміщувати місцеві позики, отримувати кредити в банківських установах і надавати кредити фізичним і юридичним особам, має право створювати комунальні банки, довірчі та страхові товариства, пенсійні фонди та інші комунальні фінансово-кредитні установи, виступати гарантом кредитів;

- територіальна громада користується, володіє та розпоряджається майном комунальної власності. Майно комунальної власності належить територіальній громаді на правах колективного володіння її членами.

Аналіз вітчизняної чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні принципи організації місцевих фінансів, що передбачають:

- обов’язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою і місцевим самоврядуванням;

- чіткий поділ дохідних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами;

- надання відповідних власних дохідних джерел місцевому самоврядуванню;

- самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;

- державну фінансову підтримку не самодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;

- стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;

- раціональне й економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;

- здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;

- гласність і відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-18; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 495 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Бутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Неизвестно
==> читать все изречения...

733 - | 807 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.