Австралія — найменший материк Землі. Разом із прилягаючими островами він цілком лежить у південній півкулі. Назва цього материка, відкритого і заселеного пізніше інших, походить від латинського слова australis — південний.
Південний тропік перетинає Австралію так, що на півночі від нього лежить менша частина материка. Крайні точки материка на півночі — мис Йорк (10°41 ю. ш.), на півдні — мис Південно-Східний (39°1 пн. ш.), на заході — мис Стіп-Пойнт (113°05/ сх. д.), на сході — мис Байрон (153°34/ сх. д.). Довжина Австралії з півночі на південь 3200 км, із заходу на схід близько 4100 км, площа—7631,5 тис. км2.
На півночі біля берегів Австралії розташовані острови Мелвілл, Батерст, Грут-Айленд і інші, більш дрібні, на півдні - розташовані в межах материкової обмілини острови Тасманія, Кінг, Фліндерс і Кенгуру. На заході найбільшим островом є Дерк-Хартог, на сході — Фрейзер.
Австралію омивають води Тихого й Індійського океанів. З іншими материками вона не пов'язана сушею. Тому Австралію, враховуючи її невеликі розміри, іноді називають материком-островом.
Природа Австралії своєрідніша ніж природа всіх інших материків, крім Антарктиди. Її відрізняє стародавність ландшафтів, своєрідність, ендемізм і стародавність органічного світу, особливість освоєння і зміни природних умов людиною.
На півночі і сході від Австралії, у південно-західній частині Тихого океану, існує безліч великих і дрібних островів материкового, коралового і вулканічного походження. Усю сукупність цих островів називають Океанією.
Загальна площа островів Океанії приблизно 1,3 млн. км2. Звичайно Океанію розділяють на кілька частин. Самі великі західні острови, найбільш близькі до Австралії, за винятком Нової Зеландії, називають Меланезією. У Меланезію входять Нова Гвінея, Соломонові острови, Нова Каледонія й ін. Нову Зеландію, що лежить значно південніше, виділяють окремо. Дрібні острови на півночі від Меланезії і на захід 177° зх. д. (Маріанські, Каролінські, Маршаллові й ін.) називають Мікронезією. Всі інші острови в центральній і південній частинах Тихого океану на схід від 177° сх. д. відносять до Полінезії. Це острови Гавайські, Лайн, Суспільства й ін. Розподіл цей історичний й етнографічний, він не збігається з поділом Океанії по генетичних і фізико-географічних признаках.
Острівна дуга від Нової Гвінеї до Нової Зеландії, включаючи острови Фіджі на сході, з розділяючими острови і материк водяними басейнами являє собою продовження Тихоокеанських острівних дуг. Кліматотворчими факторами і формуванням органічного світу вона тісно пов'язана з Австралією. Острови відкритої частини Тихого океану ніколи в процесі свого існування не зазнавали впливу великих ділянок суші. Їхня природа відрізняється великою своєрідністю і типово океанічними рисами.
Тому в загальному огляді разом з Австралією розглядаються тільки ті острови, що належать до поясу острівних дуг Тихого океану. Про загальні особливості природи островів центральної частини Тихого океану сказано окремо.
З іншого боку, у питаннях походження корінного населення і расового складу населення Австралії й Океанії є багато спільного.
З півночі Австралію омивають епіконтинентальні моря Тіморське й Арафурське, а також затока Карпентарія. Смуга мілководдя тягнеться уздовж західного і південного узбережжя материка, що омивають води Індійського океану. Зі сходу Австралію омивають моря Коралове і Тасманове, що представляють собою глибокі улоговини з корою океанічного чи перехідного типу і з великими глибинами (понад 5000 м). Не менш глибокі улоговини Фіджійська, Новокаледонська й ін., що розділяють підвідні підняття і хребти з розташованими на них материковими і кораловими островами. З зовнішньої сторони, а частково і з боку морів уздовж острівних дуг простягаються жолоби (Меланезійський, Витязя, Тонга, Кармадек і ін.) з максимальними глибинами більш 9 і навіть 10 тис. м.
Температура води на поверхні морів, омиваючих Австралію на півночі і північному сході, цілий рік дорівнює +27, + 28°С, на півдні вона узимку знижується до + 19°С, у Тасмановому — до +16, +12°С. З Коралового моря виходить на південь уздовж берегів материка, тепла Східно-Австралійська течія. Солоність води скрізь дорівнює 34,5—35,5%0.
Постійно висока температура води сприяє розвитку коралових рифів, що особливо поширені в Кораловому морі. У його межах уздовж краю материкової обмілини на 2300 км витягнуть Великий Бар'єрний риф. На півдні ширина його досягає 150 км.
Бар'єрний риф складається з окремих островів і цілих архіпелагів, складених з коралового вапняку й оточених підвідними рифами з відмерлих і живих коралових поліпів. Їхні колонії, що утворюють підводні споруди вигадливої форми і різноманітного забарвлення, надзвичайно мальовничі. Теплі води Бар'єрного рифа населені різними рибами, морськими зірками й іншими тваринами. Один з видів морських зірок «терновий вінець» харчується коралами і в деякі роки наносить рифам велику шкоду.
Вузькі канали, що перетинають Великий Бар'єрний риф, ведуть з відкритого моря в так звану Велику лагуну, глибина якої не перевищує 50 м. Вона доступна для судноплавства, і на її берегах розташовані великі порти Австралії.
Температура води в Індійському океані поступово знижується до півдня. Біля західних берегів материка проходить Західно-Австралійська холодна течія, але воно буває виражена тільки узимку і не викликає сильного пониження температури повітря.
