Тема 1. Предмет і завдання дисципліни «міжнародні економічні відносини». Світове господарство та особливості його розвитку

· - факторні (factor services) – платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, насамперед капіталу і робочої сили (доходи на інвестиції, ліцензійні платежі, зарплата, яка виплачується нерезидентам);

· - нефакторні (non-factor services) – інші види послуг, не пов’язані із факторами виробництва (транспорт, мандри, інші нефінансові послуги);

· - пов’язані з торгівлею (trade-related services) – ті послуги, які супроводжують торгівлю, (транспорт, страхування тощо);

· - пов’язані з інвестиціями (investment-related services) – ті послуги, які супроводжують інвестиції (банківські, готельні і професійні послуги);

· - пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею (trade-and-investment-related services) – зв’язок, будівництво, комп’ютерні та інформаційні послуги, особисті, культурні та рекреаційні послуги.

· Міжнародний транспорт (international transportation) – послуги всіх видів транспорту (морського, трубопровідного, повітряного, наземного, річкового і космічного), які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

· Транспортні витрати (transportation costs) – всі витрати з доставки товару від продавця до покупця, які включають вартість фрахту, страхування, розвантаження/навантаження, пакування/розпакування й інші сукупні витрати.

· Міжнародні поїздки (international travel) – товари і послуги, які купують мандрівники за кордоном, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

· Мандрівник (traveler, visitor) – людина, яка перебуває менше року в країні, де вона не є резидентом, якщо вона не є співробітником урядової установи (посольства, військової бази) іншої країни або членом його сім’ї і не працює на резидента.

· Турист (tourist) – мандрівник, який провів хоча б одну ніч в країні відвідування.

· Правило Вальраса (Walras’ Law) – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту і чистих зарубіжних продаж активів і відсотків за ними.

· ІМ = Х + NA + NR,

· де IM – імпорт; X – експорт; NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям та куплених у них); NR (net interest) – чисті процентні платежі (різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

· Чим більший продаж активів сьогодні, тим менший розмір отримуваних чистих процентів в майбутньому. Це стається тому, що продаючи активи (права власності, цінні папери, золото), ми ввозимо у країну капітал сьогодні, однак будемо платити вищі відсотки по майбутніх запозиченнях, не забезпечених ліквідними активами.

· Основними формами руху капіталу є:

· 1. За джерелами походження капіталу:

· офіційний (державний) (official capital) – кошти з держбюджету, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міжурядових організацій;

· приватний (недержавний) (private capital) - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів; це інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

· 2. За характером використання капіталу:

· підприємницький (private capital) - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу;

· кредитний (позичковий) – засоби, які надаються в кредит з метою отримання відсотків.

· 3. За терміном вкладання капіталу:

· короткостроковий (short-term capital) – вкладення капіталу до 1 року;

· середньостроковий (mid-term capital) – вкладення капіталу на 1-5 років;

· довгостроковий (long-term capital) – вкладення на понад 5 років.

· 4. За метою вкладання капіталу:

· портфельні інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не надають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування;

· прямі інвестиції (direct investments) – вкладення капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

· Інвестиційна позиція (investment position) – співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні. Екстериторіальність – застосування урядами свого національного законодавства до закордонних операцій компаній своєї країни.

· Прямі закордонні інвестиції (foreign direct investments) – придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві – резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями)

· До складу прямих інвестицій входять:

· - вкладання компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій та частка акцій в дочірніх та асоційованих компаніях;

· - реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена в якості дивідендів і не переведена прямому інвестору;

· - внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором та дочірніми або асоційованими компаніями і філіями.

· Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprice) – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору-резиденту іншої країни належить більше 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їх еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

· Підприємств з іноземними інвестиціями може мати форму:

· асоційованої компанії (associate) – підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка менша 50%;

· дочірньої компанії (subsidiary) - підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка перевищує 50%;

· філії (branch) – підприємство, яке повністю належить прямому інвестору.

· Основною ознакою міжнародної корпорації є здійснення нею прямих міжнародних інвестицій з країни базування до приймаючих країн.

· Країна базування (home country) – країна, в якій розташований головний підрозділ міжнародної корпорації;

· Країна приймаюча (host country) – країна, в якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій.

· Причини виникнення міжнародних корпорацій:

· 1. Економія масштабу.

· 2. Передові технології (контроль центру).

· 3. Розмір (критичний) корпорації.

· 4. Економія на транспортних витратах, податках, ресурсах тощо.

· Міжнародна корпорація (international corporation) – форма структурної організації крупної корпорації, яка здійснює прямі інвестиції в різні країни.

· Міжнародні корпорації бувають двох основних видів: транснаціональна (ТНК) (transnational corporations - TNCs) – головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розташовані у багатьох країнах світу; багатонаціональна (БНК) – (multinational corporations – MNCs) – головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах.

· ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ. МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ОБМІН

·

· Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, яка відбувається між регіонами одної держави та зовнішню міграцію, яка торкається кількох країн.

· Основними поняттями, які використовуються для вивчення проблем міжнародної міграції є такі:

· Міграція робочої сили (labor force migration) – переселення працездатного населення з одних держав в інші на термін більше року, яке викликане причинами економічного або неекономічного характеру.

· Еміграція (emigration) – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

· Імміграція (immigration) – в’їзд працездатного населення в дану країну з-за її меж.

· Міграційне сальдо (net migration) – різниця еміграції з країни та імміграції в країну.

· "Відплив інтелекту" (“brain drain”) – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

· Рееміграція (re-emigration) – повернення на батьківщину емігрантів на постійне місце проживання.

· Міжнародне переміщення робочої сили, як одного з факторів виробництва впливає на темпи економічного зростання, а основною причиною міграції є різниця в оплаті праці. Серед економістів не існує одностайності щодо оцінки наслідків міграції для країн реципієнтів та донорів робочої сили.

· Неокласичний підхід полягає в тому, що кожна людина отримує і споживає граничний продукт своєї праці, отже еміграція приводить до зростання добробуту приймаючої країни. При цьому економічний стан країни донора не погіршується.

· Неокейнсіанці визнають можливість погіршення економічного стану експортерів робочої сиди, особливо через виїзд висококваліфікованих фахівців.

· Причини міграції:

· 1. Економічні (різниця в оплаті праці, різниця у податках, різниця у пенсійному забезпеченні)

· 2. Неекономічні (релігійні, політичні, стихійні, війни, розпад і утворення країн, особисті, екологія).

· Основними кількісними показниками міграції, які відображаються у платіжному балансі за поточними операціями є:

· 1.Трудовий дохід (labor income) - заробітна плата та інші виплати готівкою або у натуральній формі, які отримують приватні особи-нерезиденти за роботу, яку виконують для резидентів, які за це платять. (31%) = Виплати зайнятим (compensation of employees)

· 2.Переміщення мігрантів (migrants’ transfers) – оціночний грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, яке вони перевозять з собою, коли переїздять в іншу країну. (7%)

· 3.Перекази працівників (workers’ remittances) – переказ грошей і товарів мігрантами своїм родичам, які залишились на батьківщині. (62%)

· 2.+3.=Приватні неоплачені перекази (private unrequited transfers) – оціночний грошовий еквівалент майна, яке переміщують мігранти в момент їх виїзду за кордон і наступних пересилань товарів на батьківщину.

· Вигоди експортерів робочої сили: перекази грошей родичам; податки з фірм по працевлаштуванню; інвестиції емігрантів в національну економіку; зниження витрат на соціальні потреби; набуття працівниками досвіду роботи; зменшення безробіття.

· Програші експортерів робочої сили: утічка мізків; зменшення обсягу виробництва.

· Вигоди імпортерів робочої сили: отримання фахівців з мізками; дешева робоча сила; збільшення обсягів виробництва.

· Програші імпортерів робочої сили: збільшення безробіття; зменшення заробітної плати (некваліфікованих працівників)

· Механізми контролю міграції: боротьба з нелегалами; візовий режим; стимулювання рееміграції.

· Регулювання імміграції переважно селективне:

· а) працівники, які готові дешево виконувати важку і шкідливу роботу;

· б) спеціалісти для нових і перспективних галузей;

· в) представники рідкісних професій;

· г) спеціалісти зі світовим іменем;

· д) крупні бізнесмени.

· Міжнародні домовленості реалізуються шляхом прийняття постанов відповідними державними органами:

· Міністерством закордонних справ (візи)

· Міністерством юстиції (створення імміграційних служб)

· Міністерством праці (обмеження на прийняття на роботу та розмір заробітної плати)

· Регулювання імміграції відбувається за такими критеріями: професійна кваліфікація; обмеження особистого характеру (вік, стать, судимість); кількісне квотування (студенти, Green Card); економічне регулювання; часові обмеження; географічні пріоритети; заборони.

· Стимулювання рееміграції: програми стимулювання рееміграції; програми професійної підготовки емігрантів; програми економічної допомоги експортерам робочої сили

· В рамках міжнародної економіки залежно від того, що розуміємо під технологією, її міжнародне переміщення можна розглядати і як торгівлю товаром і як рух фактора виробництва.

·

· Технологія (technology) – наукові методи досягнення практичних цілей. До поняття технології переважно включаються три групи технологій: технологія продуктів, технологія процесів і технологій управління.

· Якщо технологія розглядається як спосіб збільшення продуктивності інших факторів виробництва, то аналіз її впливу цілком вписується у модель співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна. Впровадження нової технології просто еквівалентно зростанню пропозиції того фактора виробництва, ефективність якого підвищується за допомогою цієї технології.

· Якщо технологія розглядається як самостійний фактор виробництва, вона з одного боку впливає на зміну умов торгівлі товарами, виготовленими з її допомогою, а з іншого боку – сама може бути предметом міжнародної торгівлі.

· Міжнародна передача технології (international technology transfer) – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безкоштовній основі.

· У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати товари та інші фактори виробництва. Як і у випадку інших факторів виробництва в основі міжнародного переміщення технології лежить її міжнародний поділ, який є результатом відмінностей у рівні розвитку науково-технічного прогресу, який своєю чергою є наслідком різної забезпеченості капіталом та трудовими ресурсами.

· Існує багато моделей та методів аналізу технічного прогресу. Найпопулярнішою є модель Джона Хікса. Нехай існує два фактори виробництва (праця L та капітал К), за допомогою яких виготовляються всі товари. Відносна ціна факторів виробництва (w/r) залишається постійною. Згідної цієї моделі технічний прогрес (ТП) ділиться на нейтральний, працезберігаючий та капіталозберігаючий.

· Основні форми захисту технологій:

· 1. Патент (patent) – свідоцтво, яке видається компетентним урядовим органом винахіднику і яке засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу.

· 2. Ліцензія (license) – дозвіл, який видає власник технології (ліцензіар), яка захищена або не захищена патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

· 3. Копірайт (copyright) – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відеотвору на показ і використання своєї роботи.

· 4. Товарна марка (trademark) – символ певної організації, котрий використовується для індивідуалізації виробника товару і не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

· Форми передачі технологій:

· 1. Патентні угоди (patent agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцю патенту.

· 2. Ліцензійні угоди (licensing agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах своїх прав на технологію.

· 3. “Ноу-хау” (know-how) – надання технічного досвіду і секретів виробництва, яке поєднує відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечить певні переваги.

· 4. Інжиніринг (engineering) – надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і обладнання.

· 10.3. Міжнародне технічне сприяння

· Міжнародне технічне сприяння є різновидом міжнародної передачі технологій. Воно здійснюється на основі відповідних міжнародних програм, які здійснюються міжнародними організаціями або на двосторонній основі.

· Технічне сприяння (TС) (technical assistance) – надання країнам допомоги на платній або безплатній основі в сферах технології процесів, продуктів і управління.

· Основними видами технічної допомоги є такі:

· 1. Технологічні гранти (technological co-operation grants) – безкоштовна передача розвинутими країнами технології, технологічно ємних товарів або фінансових кошів на придбання технології, навчання та перепідготовку персоналу. Отримувач виконує суто організаційні функції з прийняття і розміщення технічного допомоги.

· 2. Сумісне фінансування (co-financing) – солідарна участь і відповідальність її отримувача, котрий у відповідності з угодою про надання технічної допомоги повинен не тільки організаційно забезпечити її отримання, але й внести певну частку у її фінансування.

· Механізми технічної допомоги:

· Двостороння технічна співпраця (ТС) – здійснюється за угодами між урядами країни-донора і країни отримувача допомоги.

· Багатостороння ТС – поєднує здійснення спільних проектів ТС декількома країнами у відношенні однієї країни-отримувача.

· Причини обмеження передачі технології:

· 1. Намагання втримати технологічне лідерство. Це виправдано лише для розвинутих країн, оскільки технологічне лідерство не є синонімом економічного лідерства, бо вимагає величезних затрат на НДДКР, юридичне підтримання патентів та ліцензій, навчання робочої сили освіту фахівців тощо.

· 2. Міркування національної безпеки. Обмеження руху військових технологій та технологій подвійного призначення (цивільних, але таких, що можуть бути використані для зростання військової потуги супротивника) у країни, які зараз або у майбутньому можуть становити загрозу. Координаційний комітет НАТО у період холодної війни заборонивекспорт ґудзиків у соціалістичні країни, оскільки вони могли бути пришиті на одяг військових...

· 3. Умови міжнародних угод. Дія деяких міжнародних конвенцій обмежує рух технологій, які можуть бути опосередковано використані у військовій справі або загрожують екології планети.

· Механізми регулювання передачі технології:

· 1. Пряме державне регулювання органами експортного контролю методами митного і прикордонного контролю, встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоновану передачу технологій стратегічного призначення.

· 2. Непряме регулювання шляхом ускладнення оформлення патентів та ліцензій, необхідності отримання спеціальних урядових дозволів тощо.

· ТЕМА 6. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА І МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ. МІЖНАРОДНІ КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

·

· Міжнародна валютно-фінансова система (international monetary system) – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

· Валютно-фінансова система є необхідною ланкою, яка дозволяє розвиватися міжнародній торгівлі товарами, фінансовими інструментами та руху факторів виробництва. Вона складається з двох груп елементів:

· 1. Валютні елементи, а саме: національні валюти, умови їх взаємної конвертованості та обігу, валютний паритет, валютний курс та національний і міжнародний режими його регулювання.

· 2. Фінансові елементи, а саме: міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, цінними паперами, кредитами.

· Окремим елементом можна розглядати міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, послуг, факторів виробництва і фінансових інструментів.

· Валюта (currency) – у широкому сенсі – це будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, а у вузькому розумінні – це готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

· Види валюти.

· 1. За приналежністю:

· національна валюта (national currency) – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

· іноземна валюта (foreign currency) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території даної країни.

· 2. За рівнем використання у міжнародній валютній системі:

· резервна валюту (reserve currency) – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

· валюта вільного використання (freely usable currency) – валюта, котра широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається і купується на головних валютних ринках.

· 3. За стабільністю обмінного курсу:

· тверда валюта (hard currency) – валюта, котра характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно через фундаментальні макроекономічні закономірності;

· нестійка валюта (unstable currency) – валюта, курс якої змінюється швидко і непрогнозовано.

· 4. За ступенем конвертованості: вільноконвертована, конвертована за поточними і капітальними операціями, внутрішньо і зовнішньо конвертована.

· Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

· Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

· Основні параметри ЄВС:

· - обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

· - створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

· - створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

· Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

· Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

· Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

· - бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

· - інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти;

· - процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 процентні пункти в цих же трьох країнах;

· - протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи.

· Основним елементом валютної системи кожної країни є її національна валюта. Валюта є специфічним товаром, вона має ціну, але цю ціну не можна виразити у тій же валюті.

· Валютний (обмінний) курс (exchange rate) – ціна одиниці національної валюти, яка виражена в одиницях іноземної валюти.

· Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися в процесі їх взаємної котировки.

· Валютна котировка (currency quotation) – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

· Існує три види котировки:

· - пряма – визначення валютного курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти; 1$=5,3 грн.

· - непряма – визначення валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти; 1 грн.=0,1887$.

· - крос-котировка – визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти, переважно до долара США. 1$=5,3 грн., 1$=28,5 руб. 1грн.=28,5/5,3=5,3774 руб. (непряма котировка гривні) або 1руб.=5,3/28,5=0,186грн. (пряма котировка гривні). Як бачимо пряма і непряма котировка є оберненими величинами.

· Види валютного курсу:

· 1. За часом здійснення обміну валюти:

· спот-курс (spot rate) – курс, за яким обмінюються валюти протягом не більше двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс (для угод по обміну доларів США і канадських доларів – 1 день);

· форвардний курс (forward rate) – узгоджений курс, за яким обмінюються валюти в певний момент в майбутньому, більше ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

· 2. За способом розрахунку:

· номінальний валютний курс (nominal exchange rate) – курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, визначена в одиницях іноземної валюти;

· реальний валютний курс (real exchange rate) – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням змін рівня цін в своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта;

· номінальний ефективний валютний курс (НЕВК) (nominal effective exchange rate (NEER)) – індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою івалютами інших країн, зваженими відповідно до питомої ваги цих країн у валютних операціях даної країни;

· реальний ефективний валютний курс (РЕВК) (real effective exchange rate (REER)) – номінальний ефективний валютний курс з поправкою на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн – основних торгових партнерів;

· 3. За ступенем гнучкості:

· фіксований валютний курс (pegged/fixed exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в той чи іншій бік не більше ніж на 2,25%;

· обмежено гнучкий валютний курс (limited flexibile exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає невеликі коливання валютного курсу згідно встановлених правил;

· плаваючий валютний курс (flexibile/floating exchange rate) – курс, який вільно змінюється під дією попиту і пропозиції, на котрий держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій;

· 4. За механізмом курсоутворення:

· чисте плавання (clean floating) – курсоутворення без втручання центрального банку у валютний ринок;

· брудне (кероване) плавання (dirty (managed) floating) – ціноутворення при активних інтервенціях центрального банку на валютному ринку;

· оптимальний валютний простір (optimum currency area) – підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і плаваючого валютного курсу з іншими країнами.

· валютний коридор (exchange rate band) – встановлені межі коливання валютного курсу, котрі держава зобов’язується підтримувати.

· повзуча фіксація (crawling peg) – механізм встановлення валютного курсу як відсотка коливання навколо центрального паритету, що передбачає регулярну його зміну на певну величину.

· Валютний курс є основною зв’язуючою ланкою між економікою кожної країни та рештою кран.

· Рівноважний валютний курс (equilibrium exchange rate) – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу за умови відсутності обмежень на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для припливу чи відпливу капіталу та надмірного безробіття.

· Знецінення валюти (currency depreciation) – зниження вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

· Подорожчання валюти (currency appreciation) – збільшення вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

· Девальвація валюти (currency devaluation) – законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

· Ревальвація валюти (currency revaluation) - законодавче підвищення курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

· Зниження вартості національної валюти приводить до таких економічних ефектів: збільшує обсяги національного експорту; знижує фізичні обсяги імпорту; збільшує валютні доходи від національного експорту, якщо попит нерезидентів на нього еластичний, і знижує ці доходи, якщо попит нееластичний.

· Еластичність попиту і пропозиції на валюту (elasticity of currency demand) – співвідношення зміни в обсягах попиту та пропозиції валюти з процентною зміною валютного курсу.

· Якщо не враховувати міжнародного руху капіталу, то найбільше значення для еластичності попиту і пропозиції валюти мають такі види еластичності:

· З боку попиту:

· - еластичність попиту з боку іноземних країн на національний експорт;

· - еластичність національного попиту на імпорт з-за кордону.

· З боку пропозиції:

· - еластичність іноземної пропозиції імпорту з боку іноземних країн;

· - еластичність пропозиції національного експорту іноземними країнам.

· Умова Маршалла-Лернера (Marshall-Lerner condition) - зниження вартості національної валюти (девальвація) призводить до поліпшення торгового балансу, якщо сума абсолютних значень еластичності національного попиту на імпорт та іноземного попиту на національний експорт більша одиниці.

· ТЕМА 7. МІЖНАРОДНАЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У БАГАТОСТОРОННЬОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ І РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

·

· Економічна інтеграція (economic integration) – процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, та приймає форму міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами. Економічна інтеграція приводить до виникнення так званого економічного реґіоналізму, коли група країн створює для себе сприятливі умови торгівлі товаром чи факторами виробництва.

· Основні передумови інтеграції:

· 1. Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості кран, які інтегруються.

· 2. Географічна близькість країн, які інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону та історично усталених економічних зв’язків.

· 3. Спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо.

· 4. Демонстраційний ефект. У країнах, які почали інтегруватися переважно зростає економіка, а це чинить психологічний тиск на країни сусіди.

· 5. Ефект “доміно”. Після того, як більшість країн регіону стають членами інтеграційного угруповання, решта країн опиняються в економічній та політичній ізоляції і просто вимушені приєднатися до блоку.

· Цілі інтеграції:

· 1. Використання переваг економіки масштабу. Відбувається за рахунок збільшення ринків збуту, скорочення трансакційних витрат, що своєю чергою приводить до зростання іноземних інвестицій.

· 2. Розв’язання завдань торгової політики. Регіональна інтеграція дозволяє, наприклад, укріпити позиції країн у ВТО.

· 3. Сприяння структурній перебудові економіки. Розвинуті країни передають свій ринковий досвід країнам з нижчим ступенем розвитку.

· 4. Підтримка молодих галузей національної промисловості. В межах інтеграційного угруповання молоді галузі виявляються більш захищеними.

· Етапи інтеграції:

· 1. Преференційні торгові угоди (preferential trade agreement). На основі дво- або багатосторонніх домовленостей відбувається зниження тарифних та інших бар’єрів у взаємній торгівлі, при цьому зберігаються національні тарифи щодо третіх країн.

· 2. Зона вільної торгівлі (free trade zone). Скасовуються тарифні і нетарифні бар’єри у взаємній торгівлі, забезпечується свобода руху товарів і послуг, створюється невеликий міждержавний секретаріат.

· 3. Митний союз (customs union). Єдине тарифне і нетарифне регулювання щодо третіх країн, створюється міждержавна рада на рівні міністрів і секретаріат.

· 4. Спільний ринок (common market). Забезпечується свобода руху факторів виробництва, відбуваються зустрічі глав країн, створюється рада міністрів та секретаріат.

· 5. Економічний союз (economic union). Гармонізація економічної політики, створюється міждержавний орган з функцією наднаціонального регулювання., здійснюється координація макроекономічної політики і уніфікація законодавств у ключових сферах – валютній, бюджетній, грошовій.

· 6. Політичний союз. Передача національними урядами більшої частини своїх функцій наднаціональним органам. Це фактична втрата суверенності.

· Теорія митного союзу канадського економіста Джейкоба Вайнера (Jacob Viner) стверджує, що внаслідок створення митного союзу виникають два типи ефектів:

· 1. Статичні ефекти (static effects) - економічні наслідки, які проявляються негайно після створення митного союзу як його безпосередній результат. Основними статичними ефектами є ефект створення торгівлі та ефект відхилення торгівлі. Крім того до статичних ефектів можна віднести скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів.

· 2. Динамічні ефекти (dynamic effects) – економічні наслідки, які проявляються на пізніших стадіях функціонування митного союзу. До динамічних ефектів можна віднести зростаючу конкуренцію між виробниками з різних країн, яка стримує зростання цін, стимулює зростання якості та впровадження нових технологій. Крім того, інтеграція переважно приводить до зростання обсягів іноземних інвестицій, що дозволяє третім країнам зберегти за собою певні сегменти об’єднаного ринку.

· Ефект створення торгівлі (trade creation) – переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела постачання товару на більш ефективне зовнішнє джерело (імпорт), яка стає можливою в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

· Ефект відхилення торгівлі (trade diversion) – переорієнтація місцевих споживачів з закупівлі товару в ефективнішого позаінтеграційного джерела поставки на менш ефективне внутрішньоінтеграційне джерело, яка відбувається в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

· ТЕМА 8. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СИСТЕМИ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ. ЕКОНОМІЧНА ЄДНІСТЬ СВІТУ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

·

· Серед геополітичних змін останнього десятиріччя XX ст. найзначнішими є: розпад СРСР, припинення існування воєнно-політичного блоку країн Варшавського Договору, утворення незалежної України разом з іншими країнами пострадянського простору.

· Територіальне розташування України, її розміри, чисельність населення, природні ресурси в поєднанні з потужним потенціалом у науковій, економічній та інших сферах суспільного життя надають Україні можливість вступити до ЄС за умови певного рівня ринкових трансформацій. У той же час гармонійне включення України до системи глобальних світогосподарських зв'язків дозволить підвищити ефективність і конкурентоспроможність національної економіки та рівень добробуту громадян.

· Перешкоди інтеграції України у світове господарство: успадкована монополізація державою зовнішньої торгівлі; підприємства не мають достатнього досвіду виходу на світовий ринок; їхня технічна оснащеність, витрати виробництва, якість продукції не відповідають світовому рівню; у структурі економіки домінують матеріалоємні й енергоємні, фізично та морально застарілі виробництва, несприйнятливі до нововведень; одностороння орієнтація господарства на важку індустрію тощо.

· Потенційні можливості інтеграції України у світове господарство: вигідне географічне положення, багаті поклади корисних копалин, наявність кваліфікованих кадрів, родючих сільськогосподарських земель, торгових транспортних шляхів з відповідною інфраструктурою тощо.