Тектонічна будова і рельєф

В геологічному минулому основна частина території материка була разом з Африкою у складі Гондвани, від якої Австралія відкололась в кінці мезозою. Основу сучасного материка складає докембрійська Австралійська платформа – частиною Індо-Австралійської плити. Кристалічний фундамент платформи виходить на поверхню на півночі, заході й в центральній частині материка, де утворює кристалічні щити. На решті території фундамент платформи перекритий потужною товщею осадових порід як континентального, так і морського походження. На східній окраїні материка до Австралійської платформи примикає гірька область герцинської (а частково ще каледонської) складчастості - Великий Вододільний хребет та Австралійські Альпи.

В сучасному рельєфі Австралії виділяють: Західно-Австралійське плоскогір’я, Центральна низовина й Східно-Австралійські гори.

В рельєфі Західно-Австралійського плоскогір’я чергуються плато й підвищені денудаційні рівнини; в окремих районах найновіші тектонічні рухи створили відроджені брилові гори.

Центральна низовина розташована між затокою Карпентарія на півночі й Індійським океаном на півдні. Вона складена морськими й річними осадовими відкладами. Висота Центральної низовини не перевищує 100 м, а в районі озера Ейр знаходиться западина, що лежить на 16 метрів нижче рівня моря. Це найнижча точка материка.

Основу рельєфу Східно-Австралійських гір складає Великий Вододільний хребет (середня висота 800-1000 м) й Австралійські Альпи (максимальна висота 2228 м – гора Косцюшко, яка є найвищою точкою Австралії). Гори на сході материка, які утворились в палеозої, пізніше були сильно зруйновані, а в епоху альпійської складчастості – розбиті розломами й при підняті. Зараз це невисокі хребти з характерними куполоподібними вершинами.

Австралія – єдиний материк, на якому немає діючих вулканів й сучасного зледеніння в горах.

Австралія багата на корисні копалини. Австралійська платформа має значні запаси золота, платини, уранових, залізних, мідних, свинцево-цинкових руд й олова. До товщ осадових порід приурочені родовища фосфоритів, кам’яного й бурого вугілля, нафти й природного газу. Багато корисних копалин залягають на невеликій глибині й їх добуток ведеться відкритим способом.

За запасами залізних руд й руд кольорових металів (бокситів, свинцю, цинку, нікелю), а також урану Австралія займає провідні місця в світі. Вона є великим поставником мінеральної сировини на світовий ринок.

Клімат

Австралія – найсухіший материк планети. Лише 1/3 частина її території отримує достатнє чи надмірне зволоження. Загалом над континентом випадають в 5 раз менше опадів, ніж над Африкою.

Кліматичні умови Австралії передусім залежать від особливостей її географічного положення по обидві сторони від південного тропіка. Крім географічної широти на клімати материка впливають особливості циркуляції атмосфери, рельєф, слабка порізаність берегової лінії й океанічні течії, а також більша протяжність материка з заходу на схід.

На більшій частині Австралії переважають пасати. Але їх вплив на клімат східної гірської й західної рівнинної частини материка проявляються по-різному. На крайньому півдні в формуванні клімату відчутний вплив в холодний період року західних вітрів помірних широт. Північ материка знаходиться під впливом північно-західних екваторіальних мусонів.

Мала порізаність берегової лінії й гірський бар’єр на сході материка значно послаблюють вплив оточуючих океанічних водних просторів на клімат внутрішніх (тропічних) частин Австрії.

Материкова Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному й субтропічному.

В субекваторіальному поясі знаходиться північна окраїна материка приблизно до 20^о пд. ш. До цих широт літом південної півкулі (грудень-лютий) проникають північно-західні екваторіальні мусони.

В тропічному поясі (між 20^о і 30^о пд.ш.) в Австралії формуються два типи клімату: тропічний вологий – на сході й тропічний сухий – на заході.

Область вологого тропічного клімату займає східне узбережжя материка. Тут дмуть цілий рік південно східні пасати. Вони проходять над теплою Східно-Австралійською течією, насиченою вологою й приносять сильні опади на східні схили Великого Вододільного хребта (1000-1500 мм на рік). Область сухого тропічного клімату охоплюють західні й центральні райони поясу. Тут цілий рік владарюють сухі тропічні повітряні маси. Літом температура повітря в пустелях Західної Австралії піднімаються вище 30^оС, зимою – тримаються в межах +10..+15^оС. Опадів всього близько 200-300 мм, випадають вони нерегулярно, епізодично.

В субтропічному поясі (південніше 30^о пд. ш.) виділяють три типи клімату: субтропічний вологий – на південному сході, субтропічний континентальний – на північ від узбережжя Великої Австралійської затоки, субтропічний середземноморський – на південному заході поясу.

Розрізнять ці типи клімату головним чином за кількістю річних опадів і їх режимом. Так, в області субтропічного вологого клімату опадів випадає опади випадають на протязі всього року (1000-2000 мм на рік); температури січня близько +22^оС, липня – +6^оС. Субтропічний континентальний клімат характеризується малою кількістю опадів (300-400 мм на рік) й доволі різкими річними й добовими коливаннями температур. Субтропічний середземноморський клімат в Австралії відзначається сухим й жарким літом, прохолодною й дощовою зимою, річною кількістю опадів 500-600 мм.

Острів Тасманія, крім північної частини, де субтропічний середземноморський клімат, лежить в помірному кліматичному поясі. Тут цілий рік переважають західні вітри, які приносять багато опадів. Тому клімат Тасманії вологий, з прохолодним літом й відносно теплою зимою

Внутрішні води

Австралія бідна на поверхневі води, що пов’язано з переважанням на материку сухого тропічного й субтропічного клімату, відсутністю високих гір зі снігами й льодовиками. В Австралії мало рік й озер, близько 60% території не має стоку в океан.

Для основної частини материка, особливо для його пустельних напівпустельних районів, характерні тимчасові водостоки – кріки. Вода в них з’являється тільки після дощів, які тут випадають дуже рідко, й існує дуже короткий час. Інші ріки материка наежать до басейнів Індійського й Тихого океанів. Ріки басейну Індійського океану короткі, мілководні, часто пересихають в сухий період. До басейну Тихого океану належать ріки, які стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта. Ці ріки повноводні на протязі всього року (бо тут випадає багато опадів), короткі й мають багато порогів. Живлення більшості рік материка переважно дощове, а в Австралійських Альпах – мішане.

Найважливіша річкова система Австралії – ріка Мюррей з притокою Дарлінґ. Мюррей (довжина – 2570 км) бере початок в Австралійських Альпах, живиться дощовими й частково сніговими водами. Влітку річка повноводна, в дощовий період нерідко виходить з берегів, зимою міліє. Головна притока Мюррея – Дарлінґ, найдовша річка Австралії (2740 км). Але ця річка мілководна. Рівень води в залежності від сезону сильно коливається. В суху пору року Дарлінґ не завжди доносить свої води до Мюррея й розпадається на окремі потоки.

В Австралії нараховується близько 800 озер. Більшість з них озера-релікти, улоговини яких утворились у вологіші геологічні епохи. Багато з сучасних озер Австралії (Торренс, Фром, Амадіес та інші) являють собою сухі котловини, які заповнені глинисто-солончаковим мулом й покриті шаром солі чи гіпсу. Вони наповнюються водою лише після рідкісних злив, які випадають в Західній Австралії один раз на кілька років.

Найбільше озеро Австралії – безстічне солоне озеро Ейр. Воно знаходиться в зниженні й лежить на 16 метрів нижче рівня моря. В суху пору року озеро Ейр розпадається на багато окремих водойм, а в дощовий період перетворюється на величезну водну поверхню площею 15000 км².

Австралія дуже багата на підземні води. Площа всіх артезіанських басейнів займає 1/3 частину території материка. Глибина залягання підземних вод від 100 до 2100 м. Інколи (наприклад, в районі озера Ейр) підземні води під природним тиском виходять на поверхню у вигляді мінеральних джерел. Найбільше сховище підземних вод в Австралії – Великий Артезіанський басейн в Центральній низовині – займає площу 1736 тис. км².

Природні зони

В Австралії добре виражена природна зональність ландшафтів. Цьому сприяє рівнинний характер рельєфу материка й відсутність на ньому орографічних меж (високих гір). Природні зони поступово змінюються при русі з півночі на південь по мірі зміни температур, режиму й кількості опадів.

Австралія серед материків займає перше місце за відносною площею пустель й напівпустель й останнє за площею лісів, які до того ж останнім часом значно страждають від частих пожеж.

Центральні й західні райони Австралії в межах тропічного пояс зайняті пустелями й напівпустелями з бідною рослинністю з твердих злаків й кущовими формами евкаліптів й акацій (скреб). В пустелях формуються особливі примітивні ґрунти переважно червоного кольору.

Екваторіальні, субекваторіальні й вологі тропічні ліси займають невеликі площі на крайній півночі материка й вздовж східних навітряних схилів Великого Вододільного хребта. В цих лісах переважно на червоних фералітних ґрунтах ростуть пальми, фікуси, лаври, деревоподібні папороті, обвиті ліанами; в лісах східної частини переважають евкаліпти.

Субекваторіальному кліматичному поясу відповідають головним чином савани й рідколісся (з евкаліптів і акацій). Під евкаліптовими лісами й в саванах формуються червоно-бурі й червоно-коричневі ґрунти.

В межах субтропічного поясу на південному сході й південному заході материка формуються особливі природні комплекси. У вологих субтропічних лісах на південному сході материка на червоноземах й жовтоземах ростуть евкаліптові ліси, а в південній частині цієї зони ростуть вічнозелені південні буки. На південному заході материка знаходиться зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників з типових австралійських видів на коричневих ґрунтах.

Всі зручні для землеробства території природних зон Австралії зайняті полями й плантаціями культур, які були завезені з Європи й інших частин світу. Поруч з хлібними злаками тут добре акліматизувалась виноградна лоза, кукурудза, рис, багато овочів й фруктові дерева.