Біологічні особливості бур’янів

Бур'яни - це рослини, що пристосувались до культур, ростуть серед них, погіршуючи умови вирощування їх, знижують урожай і тим самим завдають збитків сільському господарству.

На території України налічується понад 3500 видів дикоростучих квіткових рослий, з них близько 700 - бур'яни.

Бур'янами можуть бути й культурні рослини, якщо вони ростуть в основних посівах і погіршують якість врожаю. Наприклад, посіви зернових культур засмічує падалиця соняшникова, пшениці - жито, ячменю - овес.

Щоб найдоцільніше побудувати систему заходів боротьби з бур'янами, необхідно знати їх біологію, виникнення, поширення та існуючі заходи знищення. Все це дасть можливість знайти періоди в їх житті, в які легко знищити ці бур'яни або запобігти з'явленню на полях.

Походження бур'янів. У процесі вільного й природного відбору виділилася група рослин — бур'яни, які більш життєздатні й можуть пригнічувати ту чи іншу культуру. Окремі види бур'янів пристосувались до умов вирощування культурних рослин. Це можна бачити на бур'янах, що супроводжують посіви льону. За даними В. М. Цінгера, труднощі, з якими було пов'язано очищення насіння льону, сприяли виділенню бур'янів льону підмаренник льоновий, пажитниця льонова, шпергель льоновий, шпергель великий, спориш льоновий.

Так само виділились бур'яни зернових культур, наприклад, кукіль, який настільки пристосувався до засмічення зерна, що навіть втратив здатність розсіватись. Насіння з його коробочки випадає тільки під час обмолоту й потрапляв в зерно.

Протистояти передчасному осипанню насіння можуть багато видів бур'янів. У повитиці льонової, яка є супутником культури льону, виробилась здатність до склеювання насіння по двоє, внаслідок чого його важко відокремити від насіння льону. Так, за тривалий час виникли навіть форми повитиці, які пристосувались до засмічення насіння лише льону - довгунця або льону - кудряша й льону сланкого.

Всі повитиці здебільшого проростають пізніше льону, маючи рослини, на яких вони будуть паразитувати.

Є багато однорічних ярих та зимуючих бур'янів, насіння яких важко відокремлюється від посівного зерна. У дикому стані вони не зустрічаються, а супроводжують ту чи іншу культурну рослину, маючи такі самі цикли розвитку, як і в неї. Тому існування таких бур'янів, як волошка синя, шпергель льоновий, бромус житній, рижій льоновий, пояснюється лише недоброякісним очищенням насіння.

На полях є ще й друга група однорічних ярих, озимих, зимуючих і дворічних бур'янів, які не засмічують насіння сільськогосподарських культур, проте часто трапляються в їх посівах. Ці рослини мають багато однакових біологічних властивостей з культурними рослинами і в основному засмічують ґрунт. Вони дуже плодючі. Кількість насінин, що може утворити одна рослина, визначається сотнями, тисячами й навіть сотнями тисяч. Так, одна рослина повитиці може дати близько 2 тис. насінин, осоту польового - 35, грициків звичайних - 73, лободи білої - 100, щириці звичайної - 500, а сухоребрика звичайного - 730 тис. насінин.

Насіння цих бур'янів достигає на час збирання врожаю і під час збирання осипається, створюючи в ґрунті величезні запаси його (потенціальна засміченість). Насіння, що осипалось, має різну здатність проростати. На проростання впливає біологічна стиглість самого насіння, температурний і водний режими ґрунту, глибина загортання, комплекс агротехнічних заходів та інше.

За таких умов насіння зберігає здатність сходити п'ять, десять і навіть декілька десятків років.

Недостигле насіння, яке потрапило в сприятливі умови, проростає швидше, ніж достигле.

Багаторічні бур'яни, крім насіння, можуть розмножуватись вегетативно кореневими паростками, кореневищами та іншими органами.

Поширення бур'янів. Бур'яни в процесі розвитку мають ряд пристосувань для поширення свого насіння та плодів.

Так, велика група бур'янів утворює зерно однакове за розміром з насінням культурної рослини, яку вони засмічують, мають однакові цикли розвитку й парусність насіння.

Бур'яни, що засмічують ґрунт, дають велику кількість легкого насіння з різною парусністю. Під парусністю розуміють відношення між розмірами, формою і вагою плоду чи насінини. Ці величини в сукупності визначають поверхню насінини й силу опору її вітрові.

Чим більший коефіцієнт парусності, тим далі плоди й насіння розносяться вітром. Вони мають для цього спеціальні пристосування: злинка канадська, жовтозілля весняне, кульбаба пізня, осоти — летючки; курай руський висихав і кущі його котяться під дією вітру на великі відстані, розсіваючи насіння.

Талими й дощовими водами розноситься насіння амброзії полинолистої, повитиць тощо. Коробочка блекоти однорічної, фіалки польової під час достигання розтріскується і насіння висапається на певну відстань від материнської рослини. У вівсюга звичайного під впливом зміни вологості остюки скручуються в спіраль, внаслідок чого зернівка заривається в ґрунт. Насіння таких бур'янів, як паслін чорний, омела, переносять птахи, а череди трироздільної, липучки їжакової, реп’яшка овечого та інших мають гачки за допомогою яких чіпляються до тварин і переносяться ними.

Інколи й людина сприяв поширенню бур'янів (війни, недотримання карантинних правил тощо).

Бур'яни часто вдало пристосовуються до умов вирощування, бувають дуже схожими в окремими культурними рослинами. Так, овес важко відрізнити від вівсюга звичайного, гречку - від гречки татарської, жито - від бромусу житнього.