Тваринний та рослинний світ

Австралія відрізняється від інших материків древністю й унікальною своєрідністю флори й фауни. Вони сформувались в умовах довготривалої ізоляції материка (з крейдового періоду). Серед рослин ендеміки (рослини чи тварини, що є унікальними й зустрічаються тільки в цьому регіоні) складають 75% видів. Найхарактернішими представниками флори Австралії є евкаліпти(понад 600 видів) й акації (490 видів). Серед евкаліптів є гіганти, які досягають 150 метрів висоти, а також форми кущів. Араукарії, південні буки, деревоподібні папороті, пальми й ряд інших рослин свідчать про наявність в минулому сухопутних зв’язків з іншими материками.

Тваринний світ Австралії винятково своєрідний. Фауна має яскраво виражений реліктовий характер. Ендеміки складають 90% від загального числа тварин Австралії. Лише тут збереглись найпримітивніші ссавці (качкодзьоб і єхидна). Найбільше різноманіття видів дали сумчасті:кенгуру гігантське (висотою до 3 м) й карликове (висотою до 30 см); коала – сумчастий ведмідь,вомбати (нагадують хом’яків), сумчасті хижаки (сумчасти вовк), комахоїдні (сумчастий дияволна острові Тасманія) й травоїдні сумчасті. Також в австралійських саванах зустрічається собака динго, в пустелях – великі ящірки варани.

Своєрідні в Австралії й птахи: папуги, страус ему, чорні лебеді, райські птахи. У водоймах Північної Австралії зустрічаються крокодили та черепахи. В сухих саванах і пустелях багатоящірок, отруйних змій, москітів та інших комах. Місцева фауна Австралії тривалий час розвивалась ізольовано й не змогла конкурувати з переселенцями, які потрапили сюди разом з людиною. Здичіла й стала небезпечним хижаком собака динго. Швидко розмножились кролики, лисиці, горобці, які були завезені сюди з Англії. Багато австралійських видів тварин стали дуже рідкісними чи зовсі зникли, подібно до сумчастого вовка Тасманії. В даний час під загрозою зникнення перебуває 27 видів тварин й 18 видів птахів. В Австралійському Союзі зараз понад 1000 територій, що охороняються (національні парки, резервати, парки штатів), які займають понад 3% території країни.

В Австралії добре виражена природна зональність ландшафтів. Цьому сприяє рівнинний характер рельєфу материка й відсутність на ньому орографічних меж (високих гір). Природні зони поступово змінюються при русі з півночі на південь по мірі зміни температур, режиму й кількості опадів.

Австралія серед материків займає перше місце за відносною площею пустель й напівпустель й останнє за площею лісів, які до того ж останнім часом значно страждають від частих пожеж.

Центральні й західні райони Австралії в межах тропічного пояс зайняті пустелями й напівпустелями з бідною рослинністю з твердих злаків й кущовими формами евкаліптів й акацій (скреб). В пустелях формуються особливі примітивні ґрунти переважно червоного кольору.

Екваторіальні, субекваторіальні й вологі тропічні ліси займають невеликі площі на крайній півночі материка й вздовж східних навітряних схилів Великого Вододільного хребта. В цих лісах переважно на червоних фералітних ґрунтах ростуть пальми, фікуси, лаври, деревоподібні папороті, обвиті ліанами; в лісах східної частини переважають евкаліпти.

Субекваторіальному кліматичному поясу відповідають головним чином савани й рідколісся (з евкаліптів і акацій). Під евкаліптовими лісами й в саванах формуються червоно-бурі й червоно-коричневі ґрунти.

В межах субтропічного поясу на південному сході й південному заході материка формуються особливі природні комплекси. У вологих субтропічних лісах на південному сході материка на червоноземах й жовтоземах ростуть евкаліптові ліси, а в південній частині цієї зони ростуть вічнозелені південні буки. На південному заході материка знаходиться зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників з типових австралійських видів на коричневих ґрунтах.

Всі зручні для землеробства території природних зон Австралії зайняті полями й плантаціями культур, які були завезені з Європи й інших частин світу. Поруч з хлібними злаками тут добре акліматизувалась виноградна лоза, кукурудза, рис, багато овочів й фруктові дерева.

Фіз-гео районування

За особливостями природних умов (різницею в рельєфі, кліматі, рослинності) на материку виділяють три природні області: Північну; Західну і Центральну; Східну Австралію.

Північна Австралія займає межі субекваторіального кліматичного поясу. Південна її межа проходить по 20о пд. ш. В цій області переважають плато й низовини, на заході й сході невеликі площі займають невисокі гори. Тут жарко на протязі всього року, характерний тривалий дощовий період. Область перетинає багато коротких річок, які в основному течуть на північ. Значну частину території області займає зона саван й рідколісь на червоних й червоно-бурих ґрунтах. Серед високих трав ростуть евкаліпти, акації й пляшкові дерева. В Північній Австралії зустрічаються тварини як саван, так і лісів. Для саван характерні страус ему, кенгуру, комбати. В сухіших місцях можна зустріти єхидну. В лісах характерні папуги, сумчастий ведмідь коала. В річках багато крокодилів. Під час дощів біля води збираються зграї птахів. Широкі простори Північної Австралії майже безлюдні, хоча надра містять значні запаси корисних копалин, а природні умови сприяють тропічному землеробству.

Західна й Центральна Австралія – область переважного поширення тропічних пустель й напівпустель. Лише незначні площі на південному заході займають тропічні ліси, які складаються переважно з евкаліптів. В пустелях Австралії немає оазисів.

Східна Австралія включає Великий Вододільний хребет, Австралійські Альпи й східне узбережжя материка. Основна частина області знаходиться під впливом південно-східних пасатів, які приносять з океанів 1000-2000 мм опадів на рік. У Східній Австралії найбільш лісів на материку. Вона сильно заселена. Значна частина земель розорана.