Особливості застосування стандартів точності й достовірності

Журналіст в умовах війни. Дотримання стандартів

Як би хто з журналістів в мирному житті не обстоював непорушність стандартів професії, за нинішніх умов слід усвідомлювати життєву необхідність появи певних винятків із «мирних» професійних правил. Ці винятки з’являються тоді, коли повне дотримання того чи іншого стандарту може призводити до різних небезпек. До загрози життю конкретних людей, до загрози знищення окремих бойових підрозділів, які воюють за свободу й суверенітет держави, й до загрози знищення самої держави й декларованого нею демократичного устрою. От саме про такі можливі винятки в дотриманні конкретних стандартів в умовах неоголошеної війни і йдеться далі.

 

Особливості застосування стандарту оперативності

 

Події, про які стає відомо з запізненням

 

В умовах бойових дій та окупації інформація про певні події може ставати відомою не в день самої події, а згодом, часто — набагато пізніше. З погляду стандарту оперативності подачі інформації, вона й має оприлюднюватися тоді, коли стає відомою. Обов’язково при цьому слід підкреслювати для глядача, що подія сталася раніше (а не сьогодні), просто лише сьогодні про неї стало відомо. При повідомленні про таку подію в минулому слід докласти зусиль для з’ясування точної дати й часу події за допомогою її учасників чи очевидців. Якщо встановлення точної дати є неможливим — принаймні слід встановити приблизний часовий відтинок, у який ця подія могла статися, й повідомляючи про нього глядачам, підкреслювати цю приблизність.

 

Прямі репортажі з зони бойових дій і з окупованих територій

 

У зв’язку з можливими складнощами роботи знімальних груп у зоні військових дій, коли в репортера нема змоги виходити на зв’язок протягом тривалого часу, є цілком припустимим у прямому включенні розповідати про всі події на місці роботи репортера, які сталися в проміжку часу від останнього сеансу зв’язку з редакцією. При цьому в розповіді слід чітко позначати час кожної події, оскільки таке включення може містити розповідь про значну кількість подій, які відбувалися протягом доволі тривалого часу.

 

Особливості застосування стандартів точності й достовірності

 

Події в недоступних для редакції місцях

 

В умовах, коли самі події в зоні бойових дій є недоступними для журналістів, фактичну інформацію про ці події слід шукати в їхніх безпосередніх учасників чи очевидців. При цьому, попри цінність кожного свідчення, варто докладати зусиль до розширення кількості учасників і очевидців, що можуть подавати факти щодо конкретної події. Чим більше людей підтверджують певний факт — тим вищою є достовірність цього факту. Але при цьому не слід ігнорувати свідчення окремих людей, які суперечать всім іншим свідченням. У таких випадках так і слід подавати ці різні версії одного й того ж факту, з обов’язковим посиланням на тих, хто ці факти повідомляв журналісту. Досвід свідчить, що і більшість може помилятися, тому альтернативна версія певного факту зовсім не обов’язково є хибною!

 

Інформація офіційних структур

 

Журналісти новин, звісно, можуть покладатися на інформацію, яку подають офіційні державні вповноважені структури (РНБО, штаб АТО, Міноборони, МВС, СБУ тощо) або їхні конкретні вповноважені представники. Але це зовсім не виключає пошуку альтернативних підтверджень цієї інформації в безпосередніх учасників подій чи їх очевидців. Слід мати на увазі, що офіційні структури з різних причин (наприклад, дезінформації з місць) можуть давати хибну інформацію. Ще більш хибними можуть бути не факти, а оцінки ситуації на окремих ділянках фронту, які подає «офіційна версія».

 

Достовірність чужих картинок із зони конфлікту

 

Використовуючи чужу (тобто відзняту не журналістами редакції, а іншими людьми) картинку подій, що відбуваються в зоні конфлікту, слід докладати максимальних зусиль до встановлення її достовірності — чи справді ця подія відбувалася в тому місці і в той час, як про це кажуть автори цієї картинки чи ті, хто її поширює. Для цього слід критично порівнювати те, що відбувається на картинці, з тими реальними свідченнями, що їх зібрала редакція або які були оприлюднені колегами-конкурентами. При необхідності завжди варто залучати до аналізу такої картинки фахівців із відповідних структур і незалежних експертів. Сам факт такого аналізу картинки, особливо ж якщо в його ході з’являється додаткова важлива інформація до картинки, слід також оприлюднювати в матеріалі, до якого редакція включає аналізовану картинку. В разі, якщо достовірність картинки підтвердити взагалі ніяк неможливо, слід відмовитися від її оприлюднення. Це стосується найперше тих картинок, які поширюються інтернетом, особливо ж анонімними користувачами.

 

Інформація про загиблих, поранених, зниклих безвісти, заручників

 

Інформацію про загибель чи поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в полон конкретних людей слід перевіряти ретельно і виключно в компетентних джерелах. До таких відносимо насамперед тих учасників події, які з цією людиною були безпосередньо на місці і в момент події, бачили цю подію на власні очі. Можемо покладатися на професіоналізм урядових установ, які озвучують офіційну інформацію про таку подію, але, знову ж таки, слід шукати інші, додаткові джерела.

При тому в кожній такій ситуації слід враховувати два важливих моменти:

хибна інформація про таку біду конкретної людини заподіє серйозної або й непоправної шкоди рідним та близьким цієї людини,

точна інформація цілком може заподіяти реальну шкоду полоненому.

Тому з озвученням конкретного імені та прізвища людини в цих ситуаціях слід бути надзвичайно обережними й подавати в ефір лише у випадку, коли ми абсолютно переконані в точності й достовірності цієї інформації (тобто в компетентності й правдивості наших джерел) і коли ми точно переконані, що озвучення імені та прізвища цієї людини не заподіє їй шкоди в складній ситуації.

Про поранення конкретної людини повідомляємо виключно зі згоди самого пораненого. В разі, якщо поранений не в стані дати нам таку свідому згоду, або не дає такої згоди, — можемо розповідати про нього без називання імені та прізвища й уникаючи можливості ідентифікації цієї людини по картинці.

 

Використання відеоархіву

 

Насамперед, категорично забороняється використовувати архівну картинку для довільної ілюстрації розповіді про сьогоднішню подію в зоні бойових дій чи в окупованій зоні!

У разі, коли важливо показати картинку, що може ілюструвати сьогоднішню подію, оскільки вона була знята раніше на цьому ж місці, або знімалися ті ж самі люди, про сьогоднішні дії яких ми розповідаємо — обов’язково за кадром пояснюємо, що це те ж саме місце, але зняте раніше. Архівна картинка від першого до останнього кадру обов’язково має титруватися написом «Архів», а ще краще — датою реальної зйомки.

Такий спосіб ілюстрування є прийнятними лише в тих випадках, коли сам по собі цей спосіб ілюстрування додає глядачу інформації для кращого розуміння теми, а не задля того, щоб бодай чимось «перекрити» усну інформацію про сьогоднішню подію.

 

Анонімність учасників та очевидців подій у зоні конфлікту

 

Дуже важливо розуміти, що люди в зоні конфлікту (військових подій чи окупації) є надзвичайно вразливими, для них може існувати чи існує реальна небезпека. Показувати й ідентифікувати на ім’я та прізвище людину в таких ситуаціях можна лише будучи впевненими в тому, що ми не наражаємо їх або їхніх рідних на ще більшу небезпеку.

Тому в подібних випадках є цілком виправданою анонімність і неідентифікованість учасників події в синхронах чи просто в кадрі, — коли ми показуємо їх у балаклаві, зі спини, проти яскравого світла або замальовуємо їхні обличчя на монтажі, не називаємо їхнього імені та прізвища, уникаємо інколи навіть позначення їх приналежності або змінюємо це все з міркувань безпеки цих людей, про що й кажемо в поясненні глядачам.

Приймаючи рішення про ідентифікацію людини в цій тематиці, нам слід із пересторогою, «з запасом» оцінювати можливі ризики для неї або її рідних. Не зайвим у таких ситуаціях будуть також консультації редакції з кваліфікованими експертами (чинними чи відставними фахівцями силових служб із кризових ситуацій).