Початок промислового перевороту в Англії.головні чинники та наслідки.

Зрілість мануфактури сама по собі ще не викликала промислової революції. Визрівання умов для початку промислового перевороту визначався не переважною формою мануфактури, а характером її внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто тим, чи була мануфактура частиною капіталістичної економіки чи лише частиною капіталістичного укладу в рамках феодальної країни. У середині XVIII ст. мануфактура в національному масштабі тільки в Англії досягла рівня зрілості, при якому її технічний базис вступив у суперечність з нею самою створеними можливостями виробництва і запитами внутрішнього та зовнішнього ринків. Тим самим тільки в Англії зявилися економічні та соціально-політичні передумови для початку промислової революції.

Основою перевороту в текстильній промисловості в 1780-х рр.. були човник-літак Дж. Кея (1704-1764), прядильна машина Дж. Харгрівса, Мюль-машина С. Кромптон (1753-1827), водяна машина (ватермашіна) Р. Аркрайта (1732-1792). Впровадження машин у виробництво означало величезний ривок вперед: ніякої найдосконаліший ручна праця не міг змагатися з машинним. Природно, що стрімкий розвиток бавовняної промисловості відразу ж виявило відставання інших галузей індустрії. Щоб подолати його, і тут, треба було вводити невідкладно машини. Технічна думка підказувала безліч рішень, та, поступово вдосконалюючись, машини проникли у всі найважливіші галузі виробництва - видобуток вугілля, виробництво заліза і т.п. У 1784 р. англієць Джеймс Ватт (1736-1819), учений і конструктор, винайшов першу універсальний двигун - парову машину, що приводить у рух різні робочі механізми. Цей винахід відкривало шлях до подальшого прискорення і вдосконалення машинного виробництва. В Англії замість деревного палива стали застосовувати камяне вугілля.Прогресуюче розподіл праці, концентрація знарядь виробництва і робітників, спеціалізацію районів вимагають докорінного поліпшення коштів транспорту. Будівництво доріг і каналів успішно здійснювалося і в інших країнах. XVIII століття було століттям торгівлі. У перші дві третини XVIII ст. швидше в порівнянні з мануфактурою, яка до того ж спочатку була зорієнтована на внутрішній ринок, розвивалася зовнішня торгівля. Концентрація капіталу в торгівлі, як правило, обганяла його концентрацію в промисловості. Торгівля європейців з країнами Азії зводилася з пасивним балансом. Довгий час в ній переважали східні ремісничі вироби, тютюн, прянощі, чай, кава. У XVIII ст. Європа залишалася все ще значною мірою аграрним континентом. Розвиток сільського господарства, підвищення його ефективності, як і раніше, було необхідною умовою нормального існування та функціонування суспільства.Різні регіони Європи суттєво відрізнялися і по типу історично склалася сільськогосподарської спеціалізації. Основними країнами за виробництвом зерна були Польща, Пруссія, Росія, Північна Франція, Нідерланди. Економічні зміни викликали помітні зрушення в соціальній структурі європейського товариства. Буржуазія була неоднорідна в усіх європейських країнах, але ступінь цієї неоднорідності була різною. Привілейовані верхи складалися із купців-пайовиків, фінансистів, відкупників податків. Новим шаром у складі буржуазії стали мануфактуристи, розвиток мануфактури призвело і до збільшення чисельності мануфактурного пролетаріату.У розвитку продуктивних сил з європейських країн лідирувала Англія, яка випередила інші країни не тільки за часом соціальної революції, а й промислової - XVIII ст. став початком промислового перевороту, а Англія - його батьківщиною.

25. війна за іспанську спадщину та її результати. Війна за Іспанську спадщину (1701—1714 pp.) — війна між Францією і Іспанією — з одного боку, і протистоячою їм коаліцією на чолі з австрійськими Габсбургами і Великобританією — з іншого боку. Причиною війни стала відсутність прямого спадкоємця у померлого в 1700 р. останнього представника династії іспанських Габсбургів Карла II. Війна йшла із змінним успіхом, але зрештою закінчилася перемогою країн антифранцузької коаліції. У1713 р. було укладено Утрехтський мир між Францією та Іспанією, з одного боку, і Англією, Голландією, Пруссією, Савойєю та Португалією — з іншого, а в 1714 р. у Раштатті — мирний договір між Францією і «Священною Римською імперією». У результаті Філіпп V був визнаний королем Іспанії та її колоній за умов відмови його спадкоємців від прав на французький престол. Значні вигоди від війни отримала Англія: до неї відійшли фортеця Гібралтар на півдні Піренейського півострова, острів Менорка в Середземному морі, французькі володіння у Північній Америці (землі навколо Гудзонової затоки, острів Ньюфаундленд); крім того, англійські купці добилися права асьєнто — права на ввезення негрів-рабів в іспанські колонії. Голландія дістала право тримати військові гарнізони в фортецях Намюр, Турн, Іпр та інших. До Австрії були приєднані Іспанські Нідерланди, південна частина Італії, Сардинія, частина Тоскани, Мілан і Мантуя, повернені території на Рейні. Сицилія відійшла до Савойї. Франція внаслідок війни була розорена і позбавилася колишньої могутності й впливу в Європі. Загальне число убитих і поранених у війні склало майже 600 тис. чоловік. Головним результатом війни за Іспанську спадщину стало посилення морської й колоніальної могутності Англії.