Захворювання передміхурової залози

Аденома передміхурової залози - це збільшення передміхурової залози за рахунок розростання її залозистої і сполучної тканин. Виникає у чоловіків, як правило, після 55 років. Збільшена передміхурова залоза зумов­лює затримку сечовипускання, що призводить до постійного застою сечі в сечовому міхурі, в сечоводах і навіть у ниркових мисках. Постійний застій сечі супроводжується її інфікуванням, розвитком циститу, пієлонефриту.

Клінічні ознаки. Головною ознакою аденоми передміхурової залози є розлади сечовипускання - часте, болюче і утруднене {дизурія), особливо в нічний час.

Залежно від розладів сечовипускання розрізняють три стадії захворю­вання. У першій у хворих виникають часті позиви на сечовипускання, особ­ливо в нічний час. Однак при дослідженні сечового міхура залишкової сечі немає або кількість її незначна. В другій стадії виникає гостра або хроніч­на затримка сечі, що супроводжується вираженими розладами сечовипус­кання. При дослідженні сечового міхура кількість залишкової сечі - від 50 до 400 мл. Крім того, у хворих виникають прояви циститу і висхідного пієлонефриту. Для третьої стадії характерна неповна або повна затримка сечі. З переповненого сечового міхура сеча нерідко виділяється самовільно {парадоксальна ішурія). Кількість залишкової сечі досягає 1000-1500 мл. Загальний стан хворого погіршується, виникає загальна слабість, кволість, підвищується температура тіла.

У встановленні діагнозу важливе значення має пальцеве дослідження передміхурової залози через пряму кишку. Для аденоми передміхурової за­лози характерні: рівномірне збільшення всієї залози або її окремих часток, гладка поверхня, еластична консистенція.

Лікування. Лікування аденоми передміхурової залози здійснюють у 2-3 стадії захворювання і, як правило, при гострій затримці сечі і циститі. При гострій затримці сечі проводять катетеризацію. Спочатку необхідно користу­ватись м'яким катетером. Якщо він не про­ходить, то використовують металевий. В окремих випадках проводять надлобкову пункцію сечового міхура (рис. 274). Кате­теризація сечового міхура металевим кате­тером і його пункція відносяться до лікарсь­ких маніпуляцій.

Використання медикаментозних пре­паратів для лікування аденоми передміху­рової залози (синестрол, сустанон, проскар, аденол і ін.), як правило, дає короткочас­ний ефект. Основним методом лікування є видалення аденоми передміхурової зало­зи (аденомектомія). У тяжкохворих опе­рація обмежується накладанням надлоб­кової нориці (епіцистоми). Останнім ча­сом набуває поширення видалення передміхурової залози за допомогою цис-торезектоскопа і ендоскопічної апарату-

ри.

Простатит - запалення передміхурової залози. Розрізняють гос­трий і хронічний простатит. Причинами його є гонокок, стафілокок, кишко­ва паличка та інші мікроби, мають значення переохолодження, сидяча робо-

та та ін.

Клінічні ознаки. Основними ознаками простатиту є постійний ниючий біль у ділянці промежини і часті позиви на сечовипускання. При збільшенні запаленої залози може настати повна затримка сечі. Запальний процес у передміхуровій залозі може призводити до утворення гнійників (абсцесів). Гнійники передміхурової залози можуть самовільно розкриватись в уретру, пряму кишку через промежину.

Лікування. Хворим призначають ліжковий режим, щадну дієту, рекомен­дують теплові процедури (грілка, теплі мікроклізми - температура 40-50 ° С). Крім того, призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати, знеболю­вальні, фізпроцедури (УВЧ, іонофорез).