Запальні захворювання молочної залози

Гострий мастит — запалення молочної залози.

Мастит виникає найчастіше у матерів, що годують дітей грудьми, в перші дні і місяці (до 4 місяців) лактаційного періоду. В акушерських клініках, як ускладнення післяродового періоду, трапляється у 2-4 % породіль. В основ­ному мастит виникає на 7-20-й день після пологів. Основними причинами його виникнення є: травматизація (тріщини, виразки) сосків; застій молока (лактостаз), який призводить до його згортання в молочних ходах і розвит­ку запального процесу; пряме попадання інфекції через епідермальний по­крив; недотримання гігієнічних правил. Слід зазначити, що мастит може ви­никати і у жінок без лактації, а також у чоловіків. Поширення інфекції в молочній залозі відбувається по молочних протоках, лімфатичних та крово­носних судинах. Основним збудником захворювання є стафілокок (80 %), стрептокок (15 %) та мікробні асоціації.

Залежно від розповсюдження та локалізації запального процесу в мо­лочній залозі розрізняють дифузні - уражається вся молочна залоза (панмас-тити) і відмежовані мастити. Останні, в свою чергу, за локалізацією поділя­ються на субареолярні - розташовані під ареолою соска; інтрамамарні - в тканині залози; галактофорити - в молочних протоках; ретромамарні -між задньою поверхнею залози і фасцією великого грудного м'яза (рис. 210). За патоморфологічними змінами в молочній залозі розрізняють: сероз­ну (початкову), інфільтративну, абсцедивну, флегмонозну та гангре­нозну форми маститу.

Серозна (початкова) форма маститу виникає, як правило, у породіль через застій молока. Молочна залоза просочується серозним ексудатом, розвивається лейкоцитарна інфільтрація навколо соска. Своєчасне зціджу­вання молока і призначення антибіотиків може зупинити запальний процес. При запізнілому або неправильному лікуванні запальний процес у молочній залозі прогресує і переходить в інфільтративну форму. В товщі молоч­ної залози формується інфільтрат з нечіткими межами, без ознак розм'якшення.

При абсцедивному маститі утворюється гнійна порожнина. Гній може прорватись че­рез шкірні покриви або в молочні протоки.

При дифузній гнійній інфільтрації молоч­ної залози виникає флегмонозний мастит, який характеризується прогресуючим і тяж­ким перебігом.

У деяких випадках внаслідок запального процесу в молочній залозі виникає тромбоз кровоносних судин і, як наслідок, розвивається гангренозна форма маститу, при якій відбу­вається некроз значних ділянок або всієї тка­нини молочної залози.

У 12-15 % хворих спостерігають двобічне ураження молочних залоз. Переважно ура­жається верхньозовнішній квадрант молочної залози, хоча в цілому топографія маститів різнорідна.

Клінічні ознаки. Основні ознаки гостро­го маститу залежать від фази запального про­цесу в молочній залозі. Серозна форма мас­титу характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 38,5-39,0° С, болем у мо­лочній залозі. Спостерігають її збільшення, при пальпації - болючість. Контури залози збере­жені, шкіра над нею не змінена.

Інфільтративна форма. Стан хворого погіршується, підвищується температура тіла до 39-40° С, з'являєть­ся лихоманка, головний біль, слабкість. Молочна залоза збільшується в об'ємі, шкіра над ділянкою інфільтрації гіпе-ремована (червона) (рис 211).

При пальпації визначається ін­фільтрат з нечіткими межами. Як пра­вило, збільшуються підпахвинні лімфа­тичні вузли. У випадках, коли лікуван­ня, (яке проводять), не зупиняє процес у фазі інфільтрації, розвивається абс-цедивна форма маститу, яка характери­зується наростанням клінічних ознак і погіршенням стану хворого. При паль­пації в молочній залозі виявляють ділянки розм'якшення і флуктуації. Флегмонозна форма характеризується різким погіршенням стану хво­рого: виникає лихоманка, шкірні покриви бліді, молочна залоза збільшена в об'ємі, пастозна (тістоподібна), шкіра над нею гіперемована, блискуча, з роз­ширеною венозною сіткою, сосок втягнутий, при пальпації визначають на­бряклість, болючість. Процес охоплює всю або більшу частину залози.

Гангренозна форма розвивається у хворих, які тривалий час не зверта­лись за медичною допомогою, або внаслідок тромбозу судин молочної зало­зи. Стан хворих тяжкий, температура тіла підвищується до 40-41° С, молочна залоза різко збільшена, шкіра над нею набрякла, покрита міхурами, наповне­ними геморагічним вмістом, місцями некротизована.

При всіх формах гострого маститу, особливо гнійних, у крові виявляють високий лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, ознаки токсич­ної зернистості лейкоцитів, у сечі з'являється білок.

При встановленні діагнозу гострого маститу необхідно проводити дифе-ренційну діагностику з так званою молочною лихоманкою, яка часто виникає у породіль на 4-5-у добу після пологів і пов'язана із застоєм молока, яке розкла­дається, інфікується, повторно всмоктується і викликає інтоксикацію організму. При неадекватному лікуванні гострий процес в молочній залозі може перейти в хронічний мастит. Внаслідок розростання грануляційної ткани­ни молочна залоза стає щільною, бугристою, болючою при пальпації. У хво­рої спостерігається субфебрильна температура, загальна слабість, кволість.

Лікування. У початковій фазі гострого маститу в стадії серозного запа­лення проводять консервативну терапію. На уражену залозу накладають підтри-мувальну (не стискальну) пов'язку, при цьому сосок необхідно залишити відкри­тим для систематичного відсмоктування молока спеціальними відсмоктувача-ми. Зціджувати руками молоко забороняють, оскільки це може спричинити

прогресування запального процесу. Хворим обмежують вживання рідини, при­значають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди. Місцево призна­чають УВЧ, УФО (в еритемних дозах). Усі процедури необхідно проводити після спорожнення залози. Поряд із цим, проводять інфузійну і детоксикацій-ну терапію (реополіглюкін, гемодез, неокомпенсан). Крім цього вливають плазму, білкові препарати, розчини електролітів. Своєчасно проведене лікування дає змогу зупинити запальний процес у молочній залозі у 90 % хворих.

При наявності ознак гнійника (поява гектичної температури, лихоманки, розм'якшення і флуктуації при пальпації та ін.) показане хірургічне лікуван­ня - розкриття і дренування гнійної порожнини. Операцію проводять під загальним знеболюванням. При інтрамамарних маститах розрізи на молочній залозі повинні виконуватися у радіарному напрямку (за Ангерером), з відсту­пом від ареоли на 2-3 см. Гнійна порожнина повинна обстежуватись паль­цем. При наявності кишень необхідно провести додатковий розріз. Ретрома-марні гнійники розкривають дугоподібним розрізом по складці між молоч­ною залозою і грудною стінкою (за Барденгейєром) (рис. 212).

Після звільнення порожнин від гною їх промивають антисептичними розчинами і дренують спареними хлорвініловими трубками. В останні роки в практику лікування абсцедивних форм маститу запроваджено активний хірургічний метод лікування, який полягає у висіканні гнійника, проведенні постійного промивання порожнини рани та закритті її первинними швами (В.К. Гостіщев, 1993; М.П. Черенько, Ж.М. Ваврик, 1999). При тотальному гангренозному, інколи флегмонозному маститі, ускладненому сепсисом, пока­зана мастектомія. Після операції за допомогою пов'язок проводять фіксацію молочної залози до грудної стінки. В післяопераційний період хворим про­водять антибіотикотерапію з урахуванням чутливості мікробної флори, при­значають сульфаніламідні препарати, вітаміни, проводять фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, ультрафіолетове опромінення, солюкс) та ін. У тяж-

ких випадках необхідно переливати препарати крові, гемодез, призначати антистафілококову плазму, у-глобулін.

Важливе значення у профілактиці маститів має підготовка сосків, попе­редження патології пологів та інфікування молочних ходів у післяродовий період, дотримання правил особистої гігієни. В післяродовий період необхід­но кожного дня міняти білизну, дотримуватись режиму годування дитини. Якщо немовля не повністю відсмоктує молоко, слід користуватись додатко­во молоковідсмоктувачем. При наявності тріщин сосків їх необхідно своє­часно лікувати з дотриманням усіх правил асептики.