Гнійні захворювання пальців

Гнійне запалення тканин пальців називають панарицієм (рапагісішп). Вхідними воротами інфекції (стафілокок, стрептокок, змішана флора) слу­гують тріщини, подряпини та ін. Залежно від локалізації процесу і стадії захворювання, панарицій поділяють на такі форми: 1) шкірний; 2) підшкірний; 3) кістковий; 4) суглобовий; 5) сухожильний (тендовагініт); 6) пароніхій (в процес втягується навколонігтьовий валик); 7) піднігтьовий; 8) пандак-тиліт (ушкодження всіх тканин пальця) (рис. 158).

Клінічні ознаки залежать від форми панарицію. При шкірній формі виникає ло­кальна зона гіперемії, болючість, невеликий набряк шкіри. При підшкірній формі палець дещо збільшений в розмірах за рахунок набряку, рухи в ньому обмежені, з'являється ви­ражений пульсуючий біль, че­рез який хворі не сплять. Спостерігають підвищення

температури, лейкоцитоз. При кістковій формі панарицію в початковій стадії захво­рювання клінічні ознаки такі ж, як і при підшкірній формі. Надалі уражена фаланга набуває колбоподібної форми. Рентгенологі­чно визначають кісткову деструкцію. При суг­лобовій формі палець набуває веретеноподі­бної форми, з'являється гіперемія шкіри (рис. 159).

При сухожильній формі палець набряк­лий, напівзігнутий, по ходу сухожилля спос­терігають виражену болючість. При спробі розігнути палець біль посилюється. При па-роніхії навколонігтьовий валик набряклий, гіперемований, болючий. В пізніх стадіях при натискуванні на валик з-під нього виділяєть­ся гній. При піднігтьовому панариції в ділянці нігтьової фаланги з'являється виражений біль, під нігтем просвічуєть­ся гнійний вміст. При пандактиліті спостерігають гнійне запалення усього пальця, з'являються гнійні нориці, палець деформується, збільшується в об'ємі, набряклий, шкіра потовщена і ущільнена, рухи в пальці відсутні.

Лікування. У початкових стадіях панарицію можна проводити консер­вативне лікування (УВЧ, ультразвукове опромінення). Широко застосову­ють ванночки з розчином марганцевокислого калію, 10 % розчином хлори­ду натрію або 4 % розчином бікарбонату натрію, але ефективність їх низька. Не слід застосовувати зігрівальні компреси, тим більше з мазями на жировій основі. Більш виправдана місцева гіпотермія хлоретилом з наступним накла­данням напівспиртових або волого-висихаючих пов'язок (з антибіотиком та 20 % розчином димексиду, 0,5 % розчином хлоргекседину й ін.). Крім цього, необхідно призначити протизапальні засоби (бутадіон, месулід), антибіоти­ки. Досить ефективним є внутрішньовенне регіонарне введення антибіотиків, їх вводять у вену під джгутом, накладеним на нижню третину плеча. Після введення антибіотика джгут утримують 20-30 хв.

Місцеву антибактеріальну терапію можна проводити за допомогою елек­трофорезу, ефективність її підвищується при додаванні протеолітичних фер­ментів (трипсин, хемопсин). Загальна антибіотикотерапія показана при дисе­мінації інфекції за межі пальців (наявності лімфаденіту, лімфангіїту та ін.). Слід зазначити, що пероральне застосування антибіотиків не дає необхідно­го лікувального ефекту. На жаль більшість хворих звертаються за медич­ною допомогою з гнійно-некротичним процесом - тоді, коли необхідно про­водити вже хірургічне втручання. Метою операції при панариції є видален­ня гнійного ексудату, висічення нежиттєздатних тканин і попередження генералізації процесу.

При шкірній формі висікають ділянку змертвілого епідермісу. Іноді при цьому виявляють норицевий хід у підшкірну клітковину (панарицій у формі "запонки")- В цих випадках лікування проводять так, як при підшкірному панарицію.

При підшкірній формі панарицію проводять анестезію за Лукашевичем-Оберстом. Розріз шкіри роблять вздовж через осередок запалення, видаляють некротичні тканини, вводять гумовий випускник і використовують мазі на гідрофільній основі. Тільки їх відсутність може виправдати в цих умовах засто­сування розчинів антисептиків і гіпертонічного розчину хлориду натрію. Іноді після видалення некротичних тканин на рану накладають глухий шов.

При кістковій, суглобовій і сухожильній формах панарицію після анес­тезії проводять два розрізи по бокових поверхнях пальця. Ці розрізи по­єднують з видаленням некротичних тканин і наступним лікуванням, як при гнійних ранах. При локалізації процесу на нігтьовій фаланзі розріз роблять за формою ключки. Повне розсікання тканин за формою "риб'ячого рота" не проводять, оскільки розвивається деформація пальця з наступним пору­шенням функції.

При пароніхії в перші дні застосовують ванночки з перманганатом ка­лію, спиртові компреси, змазування йодом. При неефективності - скальпе­лем надсікають нігтьовий валик на всій довжині по нігтьовій пластинці і проводять дренування. При пандактиліті, що не піддається лікуванню, ампу­тують палець.

Після завершення операції при невеликих нагнійних процесах пальців на рану накладають пов'язки з мазями на гідрофільній основі (левомеколь, діоксиколь, 5 % діоксинова мазь і ін.). При глибоких панариціях (сухожиль­ний, суглобовий, кістковий, пандактиліт) рани дренують гумовими смужками або трубками. Не слід використовувати турунди, які швидко втрачають свою дію і починають перешкоджати відтоку ранового вмісту. Після затихання гострого запалення, гумові смужки або трубки видаляють і подальше загоє­ння рани відбувається під пов'язкою.

У післяопераційному періоді, до моменту очищення рани, перев'язки про­водять кожного дня. Для полегшення заміни сухих пов'язок їх необхідно розмочувати, користуючись теплими ванночками з мийними засобами і анти­септиками. Для очищення рани і оцінки її стану використовують такі анти­септики: (0,5 % розчин хлоргексидину, 3% розчин пероксиду водню, 0,1 % розчин лактату етакридину та ін. Оцінку стану гнійно-запального процесу і рани проводить тільки хірург. З переходом ранового процесу в фазу регене­рації місцеве лікування рани проводять за загальними принципами. У цих випадках немає необхідності в іммобілізації пальців, кінцівки, проводять ЛФК, фізіотерапевтичне лікування.

При проведенні профілактики нагнійних процесів пальців і кисті необ­хідно звертати серйозну увагу на мікротравми і їх лікування. Особливу роль у профілактиці відіграє первинна хірургічна обробка ран, мікротравм, захист рук від них (рукавички), догляд за станом шкіри.