Уцениці 11-Ф класу Спеціалізованої школи №13

Дуже успішних людей, що на початку кар’єри потерпіли велику невдачу

Домогтися успіху в житті непросто – якщо ви запитаєте в людини, що допомогло їй зійти на верхні щаблі кар’єрної драбини, то швидше за все у відповідь почуєте щось на кшталт «цілеспрямованість, терпіння, відданість улюбленій справі та наполеглива праця», а деякі ще згадають, що на початку шляху всім необхідно зіткнутися з труднощами і зробити помилки.

Невдачі йдуть рука об руку з успіхами, тому не варто засмучуватися й розчаровуватися в поставленій меті, якщо все йде не зовсім так, як задумано. Усі без винятку великі підприємці, винахідники й письменники в житті не раз долали різні перешкоди, зрештою, як казав Уїнстон Черчілль: «Успіх – це рух від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму».

Стівен Спілберг

Про те, хто такий Стівен Спілберг, знають практично всі. Ім’я одного з найвидатніших режисерів сучасності, який подарував людству шедеври «Парк Юрського Періоду», «Список Шиндлера» і пригодницькі бойовики з Індіаною Джонсом, давно стало синонімом успішності та затребуваності: якщо на афіші в якості режисера вказано Спілберга, будьте впевнені – зали кінотеатрів будуть переповнені. Однак, перш ніж стати знаменитим, Стівену довелося пройти через смугу невдач, які мало не поставили хрест на його кар’єрі.

Коли майбутній кіно-геній вступав у Школу кінематографічних мистецтв при Університеті Південної Каліфорнії, то не пройшов відбір через низький середній бал. Наполегливий юнак знову спробував скласти іспити і знову його чекала відмова. Не втрачаючи надії, Стівен відправив документи на інший факультет і знову безрезультатно.

Інший на його місці б розчарувався в кінематографі назавжди, але молодий чоловік був сповнений рішучості і поступив у технічний коледж, а у вільний від навчання час зняв короткометражний фільм, який помітили на студії Universal Pictures.

Мерилін Монро

Незважаючи на те, що Монро померла понад півстоліття тому, вона досі залишається справжньою іконою для мільйонів людей в усьому світі – їй присвячують пісні, книги, вірші, не кажучи вже про численні фільми, що розповідають про її життєвий шлях, який, треба зауважити, був не найлегшим.

У дитинстві уродженій Нормі Джин Мортенсон довгий час довелося поневірятися по інтернатам, дитячим будинкам і прийомним сім’ям, тому що рідна мати не могла піклуватися про дочку. У 16 років Норма вийшла заміж, головним чином, щоб її не відправили в черговий притулок в Лос-Анджелесі, а через чотири роки їй запропонували знятися в масовці в одній з кінострічок студії 20th Century Fox, тоді ж з’явився псевдонім Мерилін Монро. Перший кіно-досвід виявився не дуже успішним і в 1948-му Мерилін укладає контракт з Columbia Pictures, але незабаром договір було розірвано – на думку співробітників Columbia, для кар’єри актриси дівчина не мала ані таланту, ані навіть зовнішніх даних.

На щастя, всі ці негаразди не відвернули Мерилін від її голлівудської мрії – наполегливо продовжуючи зніматися в епізодах, дівчина нарешті отримала свою першу велику роль, після чого кар’єра різко пішла вгору.

Мілтон Херші

Творцеві шоколадної імперії «Hershey Chocolate», до того як він став успішним підприємцем, довелося освоїти інші спеціальності – наприклад, Мілтон деякий час трудився складачем у друкарні, а пізніше влаштувався на кондитерську фабрику, де познайомився з технологією виробництва цукерок і шоколаду. Зайнявшись ідеєю створення солодощів, Херші через кілька років вирішив організувати власну компанію, проте перший досвід у цій сфері виявився невдалим.

Невдача не зупинила початківця промисловця – Мілтон відправився в Денвер (штат Колорадо), щоб осягнути секрети технології виготовлення карамелі. Отримавши всі необхідні навички, підприємець спробував налагодити виробництво в Нью-Йорку, проте знову зазнав фіаско – бізнес вперто не бажав приносити прибуток. Два удари долі не послабили рішучість Херші займатися кондитерською справою, він повернувся на ферму своєї сім’ї і почав експериментувати з різними інгредієнтами в надії створити свій унікальний рецепт цукерок. Нарешті, він був знайдений – молочний шоколад Херші Мілтона моментально став бестселером на ринку кондитерських виробів. Заробивши на продажу шоколаду, бізнесмен відкрив власну фабрику, яка принесла йому шалені гроші і славу.

 

Теодор Гейзель

У всьому світі Гейзель більше відомий, як Доктор С’юз – під цим псевдонімом він написав кілька дитячих книжок, які стали справжньою класикою дитячої літератури, а в англомовних країнах по книгах Доктора С’юза дітей досі вчать читати.

Звичайно, Гейзель не народилася на світ успішним і заможним – наприклад, перш ніж його перша праця під назвою «Подумати тільки, що я побачив на вулиці Шовковиці» була опублікована, видавці відмовляли молодому автору 27 разів.

Акули видавничого бізнесу твердили Гейзелю, що його історія про силу дитячої уяви безглузда і не представляє ніякого інтересу ні для дітей, ні для дорослих, й письменник готовий був здатися. Одного разу Гейзель йшов по вулиці Нью-Йорка, розмірковуючи про чергову відмову, і випадково зустрів старого приятеля, який, як пізніше з’ясувалося, був редактором дитячого відділу одного з нью-йоркських видавництв. Прочитавши твір Гейзеля, редактор вирішив його опублікувати, і незабаром ім’я Доктора Сьюза загриміло на весь світ.

 

 

Генрі Форд

Генрі Форд, без сумніву, один з найбільш видатних людей свого часу – розробивши основні принципи конвеєрного виробництва, Форд зробив революцію не тільки у виробництві автомобілів, але й у самих різних галузях промисловості. Саме він створив перший в історії масовий автомобіль, Ford T, який могли дозволити собі купити не тільки багатії, а й люди із середнім достатком.

На шляху до успіху Генрі чатувало дві невдачі, які, на щастя, не стали для його кар’єри фатальними. Перша компанія, заснована Фордом, називалася Detroit Automobile Company – її спонсором став підприємець Вільям Х. Мерфі, а сам Форд займався безпосередньо розробкою і виробництвом авто. Через півтора роки після відкриття інвестор закрив підприємство – через невиразний вигляд його продукції продажі були мізерними. Генрі Форд умовив Мерфі виділити йому ще грошей і створив іншу компанію, яка звалася Henry Ford Company, проте і ця його затія провалилася – виробництво виявилося збитковим, таким чином, перші два автомобільних «млинця» Форда вийшли комом.

Покинувши компанію і припинивши співпрацю з Мерфі, Форд налагодив ділові відносини з торговцем вугіллям Олександром Малкомсоном, шотландцем за походженням, який профінансував чергове починання амбітного Генрі. Поліпшивши дизайн автомобілів, Форд зробив нову фірму прибутковою, поступово фірма Ford Motor Company стала одним зі світових лідерів виробництва автомобілів і залишається їм до цих пір.

 

Білл Гейтс

Далеко не всі знають, що першою компанією, заснованою знаменитим Біллом Гейтсом, була зовсім не Microsoft. Фірма Traf-0-Data, створена Гейтсом і його друзями, коли вони ще навчалися в коледжі, займалася розробкою лічильників дорожнього трафіку для потреб міської влади. Незважаючи на перспективи, які обіцяла співпраця з державою, перше підприємство майбутнього комп’ютерного магната досить швидко припинило існування. Пробна версія одного з продуктів провалила випробування, в результаті чого репутація Гейтса була ґрунтовно підмочена.

Незважаючи на фіаско, Гейтс і його товариші не опустили руки і через кілька років наполегливої ​​і можна сказати, самовідданої праці вони заснували Microsoft, яка в підсумку стала найбільшим в світі постачальником програмного забезпечення для персональних комп’ютерів.

 

Стівен Кінг

Коли мова заходить про літературу жанру хоррор, хтось неодмінно згадує про Стівена Кінга – ім’я письменника давно стало синонімом страху, який геніальний американець примудрявся викликати у читачів, просто розташовуючи слова та речення в певній послідовності. Його роботи, такі як «Мізері», «Сяйво» і «Протистояння» визнані шедеврами, а самого Кінга публіка і критики шанобливо іменують не інакше як «Король жахів», при цьому дорога «Короля» до «трону» була досить тернистою.

Шанувальники письменника напевно пам’ятають, що першою книгою Кінга, допущеною до публікації, стала «Керрі» – історія дівчинки-підлітка, що володіє телекінетичними здібностями. Менш відомий факт – видавці «завертали» «Керрі» не раз і не два, і навіть не 27 раз, як у випадку Доктора Сьюза, а цілих 30! Після тридцятої відмови Кінг розчарувався в творі і кинув рукопис у відро для сміття, однак там його знайшла дружина письменника, яка втішила геніального, але невизнаного чоловіка і закликала його не здаватися. Стівен почув прохання дружини і знову відправив «Керрі» в одне з видавництв. Як виявилося, слова дружини стали пророчими – редакторам сподобалася книга і вони вирішили її опублікувати, після чого тріумфальний хід кінгівського жаху по планеті зупинити було вже неможливо.

 

Гарланд Девід Сандерс

Якщо назвати цю людину по імені та прізвищу, навряд чи хто-небудь його впізнає, але якщо замість цього вимовити «Полковник Сандерс», все тут же зрозуміють, що йдеться про творця однієї з найбільших в світі мереж ресторанів швидкого харчування Kentucky Fried Chicken. Полковник Сандерс – живий доказ того, що успіху можна досягти в будь-якому віці та в будь-якій близькій вам справі, головне наполегливо і плідно працювати над досягненням мети.

Після відходу з військової служби Гарланд Сандерс працював страховим агентом, пожежним, фермером і навіть володів невеликою автозаправкою, куди місцеві жителі ходили поласувати курячими крильцями, власноруч приготованими полковником. Саме це в підсумку стало ключем до дверцят, за якими таївся успіх – страва так добре йому вдавалося, що популярність Сандерса росла, і незабаром він зміг розширити справу. З виходом на пенсію у Гарланда з’явилася можливість приділяти кулінарії практично весь вільний час і він кілька років подорожував по Сполучених Штатах, пропонуючи свій рецепт власникам придорожніх закусочних, але результату не було – є легенда, що Сандерс отримав більше тисячі відмов, перш ніж його метод приготування курячих крилець когось зацікавив. Проте, цілеспрямований полковник домігся свого, і тепер його мережа закусочних включає в себе більше 16 тис закладів у 110 країнах світу.

Уолт Дісней

Мультфільми студії Уолта Діснея давно полюбилися не тільки дітям усього світу, а й дорослим – їх можна назвати справжнім культурним явищем. Без Діснея не було б ні Міккі Мауса, ні Дональда Дака, ні Гуфі, ні інших персонажів, на яких виросли кілька поколінь глядачів.

Треба сказати, життя Діснея теж більше схоже на анімаційний фільм, а не на історію найбільш успішного мультиплікатора всіх часів і народів – наприклад, з газети Канзас-Сіті його звільнили за те, що Дісней був «недостатньо творчим». Його ідею з Міккі Маусом MGM Studios відкинула через те, що, на думку співробітників студії, миша на екрані могла відлякати жіночу частину аудиторії, а «Троє поросят» не пройшли, тому що в мультфільмі було всього чотири діючі особи.

Уолт Дісней трудився, не звертаючи увагу на критиків, завдяки чому його студія стала провідною фабрикою з виробництва мультфільмів і залишається нею донині.

Майкл Джордан

Для шанувальників баскетболу Майкл Джордан супергерой – принаймні на баскетбольному майданчику. Про його майстерність досі складають легенди, досягнення великого спортсмена дійсно вражають – два олімпійських «золота», шість чемпіонських титулів NBA, крім того, Джордана п’ять разів визнавали найціннішим гравцем сезону. Щоб всього цього досягти, Майклу довелося подолати себе і довести, що його зріст не має значення – на самому початку кар’єри чемпіона його визнали занадто низькорослим для баскетболу.

В юності Майкл разом зі старшим братом Ларрі відпочивали в дитячому спортивному таборі, та йому запропонували пограти за збірну коледжу з баскетболу. Талант майбутньої легенди баскетболу приємно здивував тренерів, але в команду Джордана не взяли – по баскетбольним мірками його зріст був не дуже видатним. В кінці сезону, не знайшовши свого імені в списках постійного складу збірної, Майкл вирішив, що всім його мріям кінець, а повернувшись додому, навіть розплакався. На щастя, любляча мати не дозволила синові поставити хрест на спортивній кар’єрі і наполягла на тому, щоб Майкл продовжив удосконалювати свої навички. Сам Джордан, вже будучи чемпіоном, згадував: «Мама сказала, що найкраще, що я можу зробити – довести тренеру, що він був не правий».

 

Кар’єра відомої людини

Уцениці 11-Ф класу Спеціалізованої школи №13

Кощеєвої Анастасії

Введення

Кожна людина в певний момент починає серйозно замислюватися про своє майбутнє, про майбутню кар'єру. Знання про те, що таке кар'єра, які існують види та моделі кар'єри, як управляти кар'єрою, а також знання своїх здібностей, слабких і сильних сторін допоможуть йому вибрати роботу в організації, яка надає йому можливості професійного зростання та підвищення рівня життя; одержувати більш високу ступінь задоволення від роботи; чіткіше представляти особистіпрофесійні перспективи, планувати інші аспекти життя; цілеспрямовано готуватися до майбутньої професійної діяльності; підвищити конкурентоспроможність на ринку праці.
З іншого боку, організації, в яких кар'єра є процесом керованим, отримують:
1. Мотивованих і лояльних співробітників, пов'язують свою професійну діяльність з даноюорганізацією, що підвищує продуктивність праці і скорочує плинність кадрів;
2. Можливість планувати професійний розвиток працівників з урахуванням їхніх особистих інтересів;
3. Плани розвитку кар'єри окремих співробітників як джерела визначення потреб у професійному навчанні;
4. Групу що у професійному зростанні, підготовлених, мотивованих співробітників для просування на керівні посади.
У цьому і полягає актуальність курсової роботи. Метою моєї курсової роботи є розгляд основних способів планування і розвитку кар'єри. Для досягнення цієї мети я ставлю такі завдання:
1. Дослідити літературу з даного питання;
2. Дати визначення основних понять;
3. Визначити етапи, види та моделі кар'єри;
4. Розглянути як здійснюється управління кар'єрою в сучасній організації;
5. Зробити висновки про значення управління кар'єрою в організації.

 

Поняття та види кар'єри

Термін "кар'єра" має багато значень. Він походить від латинського carrus - віз, візок і італійського carriera - біг, життєвий шлях, терен. Найпопулярніше визначення "кар'єри" - просування вперед по один раз обраному шляху діяльності, наприклад, отримання більших повноважень, більш високого статусу, престижу, влади, грошей. «Зробити кар'єру», для нас, перш за все означає домогтися престижного положення в суспільстві і високого рівня доходу.
Однак не можна пов'язувати кар'єру тільки з просуванням по службі. Це поняття можна застосувати і до інших життєвих ситуацій. Тому доцільно дати наступне визначення: кар'єра - результат усвідомленої позиції і поведінки людини в галузі трудової діяльності, пов'язаної з посадовим або професійним зростанням. Поняття кар'єри не можна пов'язувати тільки з роботою, можна говорити про кар'єру як рід занять, діяльності. Наприклад, кар'єра менеджера, спортивна кар'єра, військова кар'єра, артистична кар'єра, кар'єра домогосподарок, матерів, учнів. Життя людини поза роботою має значний вплив на ділову кар'єру, є її частиною.
Комаров [4] пише, що якщо поглянути на різні схеми, що відображають системи роботи з персоналом на підприємствах, приблизно, до 1995 року, то можна помітити відсутність такої підсистеми як «планування кар'єри». Це пояснюється наступними обставинами. По-перше, існувало негласне табу на всякі «наукові дослідження» щодо кар'єри як такої. Панувала ідеологічна доктрина, що «радянська людина працює не заради кар'єри, а заради суспільства». Шлях «нагору» зазвичай коротко простежувався в некрологах, де лаконічно повідомлялося, що «товариш такий-то пройшов шлях від робітника до керівника такого-то рангу», послідовно займаючи певні посади.
По-друге, номенклатура посад керівників того чи іншого рівня була прерогативою відповіднихпартійних комітетів. Саме вони, а не відділи кадрів ідеологічно та організаційно виконували функцію планування кар'єри як по горизонталі («для зміцнення ділянки роботи»), так і по вертикалі («для посилення керівництва»). Для КПРС це був потужний важіль кадрової політики. Тому,природно, що працівники кадрових служб підприємств не мали і не могли мати якийсь «кар'єрний досвід».
По-третє, якщо грунтуватися на аналізі практики того часу, то не можна стверджувати, що партійні комітети в особі своїх виборних членів та апарату володіли методиками планування кар'єри. Правона функцію ще не означає професійного її виконання. Парткоми різних рівнів ухвалювали рішення про призначення, переміщення, зсувах, але не займалися в строгому сенсі цього слова плануваннямкар'єри кадрів.
Кар'єра має свої рушійні мотиви, відштовхуючись від яких менеджери приймають активні зусилля для того, щоб досягти конкретних цілей. До таких мотивів належать:
· Автономія. Людиною рухає прагнення до незалежності, можливості робити все по-своєму. У рамках організації її дають висока посада, статус, авторитет, заслуги, з якими всі змушені рахуватися.
· Функціональна компетентність. Людина прагне бути кращим фахівцем у своїй справі і вміти вирішувати найскладніші проблеми. Для цього він орієнтується на професійний ріст, а посадова просування розглядає крізь призму професійного. До матеріальної сторони справи такі люди в основному байдужі, зате високо цінують зовнішнє визнання з боку адміністрації та колег.
· Безпека і стабільність. Діяльністю працівників управляє прагнення зберегти і зміцнити своє становище в організації, тому в якості основного завдання вони розглядають отримання посади, що дає такі гарантії.
· Управлінська компетентність. Людиною керує прагнення до влади, лідерства, успіху, які асоціюються з високою посадою, рангом, званням, статусними символами, важливою і відповідальною роботою, високою заробітною платою, привілеями, визнанням керівництва, швидким просуванням по службових сходах.
· Підприємницька креативність. Людьми керує прагнення створювати або організувати щось нове, займатися творчістю. Тому для них основний мотив кар'єри - набуття необхідних для цього влада і свободи, які надає відповідна посада.
· Потреба в першості. Людина прагнути до кар'єри заради того, щоб бути завжди і скрізь першим, "обійти" своїх колег.
· Стиль життя. Людина ставить перед собою завдання інтегрувати потреби особистості й родини, наприклад, отримати цікаву, достатньо високо оплачувану роботу, надає свободу пересування, розпорядження своїм часом і т.п. Якщо у людини немає сім'ї, то на перше місце може вийти змістовність роботи, її захопливість, різноманітність.
· Матеріальний добробут. Людьми керує бажання отримати посаду, пов'язану з високою заробітною платою або іншими факторами винагороди.
· Забезпечення здорових умов. Працівником рухає прагнення досягти посади, яка передбачає виконання службових обов'язків у сприятливих умовах. Наприклад, цілком зрозуміло, коли начальник ливарного цеху заводу прагнути стати заступником директора підприємства і піти з екологічно шкідливого виробництва, а керівник філії, що знаходиться за Полярним колом, добивається посади, що дозволяє бути ближче до півдня.
З віком і зростанням кваліфікації мотиви кар'єри зазвичай змінюються. Можна дати обізнані класифікацію видів кар'єри (рис. 1):

Рис. 1 Види кар'єри
Кар'єра внутрішньоорганізаційна означає, що конкретний працівник у процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: навчання, надходження на роботу, професійне зростання, підтримка і розвиток індивідуальних професійних здібностей, відхід на пенсію. Ці стадії конкретний працівник проходить послідовно в стінах однієї організації. Ця кар'єра може бути спеціалізованою і неспеціалізованою.
Кар'єра міжорганізаційна (професійна) означає, що конкретний працівник у процесі своєї професійної діяльності проходить всі стадії розвитку: навчання, надходження на роботу, професійне зростання, підтримка і розвиток індивідуальних професійних здібностей, відхід на пенсію. Ці стадії працівник проходить послідовно, працюючи на різних посадах у різних організаціях. Ця кар'єра може бути спеціалізованою і неспеціалізованою.
Спеціалізована кар'єра характеризується тим, що конкретний співробітник у процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії кар'єри. Ці стадії конкретний працівник може пройти послідовно як в одній, так і в різних організаціях, але в рамках професії та області діяльності, в якій він спеціалізується. Наприклад, начальник відділу збуту однієї організації став начальником відділу збуту в іншій організації. Такий перехід пов'язаний або з ростом розмірів винагороди за працю, або зі зміною змісту, або з перспективами просування по службі. Ще приклад: начальник відділу кадрів призначений на посаду зам. директора з управління персоналом організації, де він працює.
Неспеціалізована кар'єра широко розвинена в Японії. Японці твердо дотримуються думки, щокерівник повинен бути фахівцем, здатним працювати на будь-якій ділянці компанії, а не з якої-небудь окремої функції. Піднімаючись по службовим сходам, людина повинна мати можливість поглянути на компанію з різних боків, не затримуючись на одній посаді більш ніж на три роки. Так, вважається цілком нормальним, якщо керівник відділу збуту міняється місцями з керівником відділу постачання. Багато японських керівників на ранніх етапах своєї кар'єри працювали в профспілках. У результаті такої політики японський керівник володіє значно меншим обсягом спеціалізованих знань (які в будь-якому випадку втратять свою цінність через п'ять років) і одночасно володіє цілісним уявленням про організацію, підкріпленим до того ж власним досвідом. Щаблі цієї кар'єри працівник може пройти як в одній, так і в різних організаціях.
Кар'єра вертикальна - вид кар'єри, з яким найчастіше пов'язують саме поняття ділової кар'єри, тому що в цьому випадку просування найбільш зримо. Під вертикальною кар'єрою розуміється підйом на більш високу ступінь структурної ієрархії (підвищення в посаді, яке супроводжується більш високим рівнем оплати праці).
Кар'єра горизонтальна - вид кар'єри, що припускає або переміщення в іншу функціональну область діяльності, або виконання певної службової ролі на щаблі, що не має жорсткого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми і т.п.); до горизонтальної кар'єри можна віднести також розширення або ускладнення задач на колишній ступіні (як правило, з адекватною зміною винагороди). Поняття горизонтальної кар'єри не означає неодмінне і постійний рух нагору по організаційній ієрархії.
Кар'єра східчаста - вид кар'єри, що сполучає в собі елементи горизонтальної та вертикальної видів кар'єри. Просування працівника може здійснюватися за допомогою чергування вертикального росту з горизонтальним, що дає значний ефект. Такий вид кар'єри зустрічається досить часто і може приймати як внутрішньоорганізаційні, так і міжорганізаційні форми.
Кар'єра прихована - вид кар'єри, що є найменш очевидним для оточуючих. Він доступний обмеженому колу працівників, як правило, мають великі ділові зв'язки поза організацією. Під доцентровою кар'єрою розуміється рух до ядра, керівництву організації. Наприклад, запрошенняпрацівника на недоступні іншим співробітникам зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, одержання співробітником доступу до неформальних джерел інформації, довірчі звертання, окремі важливі доручення керівництва. Такий працівник може займати рядову посаду в одному з підрозділів організації. Проте рівень оплати його праці істотно перевищує винагороду за роботу в займаній посаді.
Отже, в цьому розділі я розглянув що таке кар'єра і види кар'єри. Можна зробити наступні висновки:
1. Поняття кар'єри не можна пов'язувати тільки з роботою, тому що життя людини поза роботою і роль, яку він грає в цьому житті, має суттєвий вплив на кар'єру, будучи її частиною.
2. До останнього часу існувало негласне табу на дослідження в галузі кар'єри.
3. Кар'єра має свої рушійні мотиви, які з віком та зростанням кваліфікації зазвичай змінюються. Докладніше - в наступному розділі.

 

Етапи кар'єри

Кар'єра - це тривалий процес. Вона проходить ряд послідовних етапів, на яких людина задовольняє свої потреби (таблиця 1). Щоб людина могла адекватно розподіляти свої сили на весь період кар'єри, прогнозувати можливі підйоми і спади і не лякатися останніх, важливо знати характеристику етапів її розвитку:
Таблиця 1 Етапи кар'єри менеджера та потреби

Етапи кар'єри	Вік, років	Потреби досягнення цілей	Моральні потреби	Фізіологічні іматеріальні потреби
Попередній	до 25	Освіта, випробуванняна різних роботах	Початок самоствердження	Безпека існування
Становлення	до 30	Освоєння роботи, розвиток навичок, формування кваліфікованого фахівця чи керівника	Самоствердження, початок досягнення незалежності	Безпека існування, здоров'я, нормальний рівень оплати праці
Просування	до 45	Просування по службових сходах, придбання нових навичок і досвіду, зростання кваліфікації	Зростання самоствердження, досягнення більшої незалежності, початок самовираження	Здоров'я, високий рівень оплати праці
Збереження	До 60	Пік вдосконалення кваліфікації фахівця або керівника. Підвищення своєї кваліфікації. Навчаннямолоді	Стабілізація незалежності, зростання самовираження, початок поваги	Підвищення рівня оплати праці, інтерес до інших джерел доходу
Завершення	Після 60	Приготування до відходу на пенсію. Підготовка собі зміни і до нового виду діяльності на пенсії	Стабілізація самовираження, зростання поваги	Збереження рівня оплати праці і підвищення інтересу до інших джерел доходу
Пенсійний	після 65	Заняття новим видом діяльності	Самовираження в новій сфері діяльності, стабілізація поваги	Розмір пенсії, інші джерела доходу, здоров'я

Попередній етап включає навчання в школі, середню та вищу освіту і триває до 25 років. За цей період людина може змінити кілька різних робіт у пошуках виду діяльності, який задовольняє його потреби і відповідає його можливостям. Якщо він одразу знаходить такий вид діяльності, починається процес самоствердження її як особистості, він піклується про безпеку існування.
Далі настає етап становлення, який триває приблизно п'ять років від 25 до 30. У цей період працівник освоює професію, здобуває необхідні навички, формується його кваліфікація, відбувається самоствердження і з'являється потреба до встановлення незалежності. Його продовжує турбувати безпека існування, турбота про здоров'я. Зазвичай в цьому віці створюються і формуються сім'ї, тому з'являється бажання одержувати заробітну плату, рівень якої вище прожиткового мінімуму.
Етап просування триває від 30 до 45 років. У цей період йде процес росту кваліфікації, просування по службі. Відбувається накопичення практичного досвіду, навичок, росте потреба в самоствердженні, досягненні більш високого статусу і ще більшої незалежності, починається самовираження як особистості. У цей період набагато менше уваги приділяється задоволенню потреби безпеки, зусилля працівника зосереджені на збільшенні розмірів оплати праці і турботі про здоров'я.
Етап збереження характеризується діями по закріпленню досягнутих результатів і триває від 45 до 60 років. Настає пік вдосконалення кваліфікації і відбувається її підвищення в результаті активної діяльності і спеціального навчання, працівник зацікавлений передати свої знання молоді. Цей період характеризується творчістю, тут може бути підйом на нові службові щаблі. Людина досягає вершин незалежності і самовираження. З'являється заслужена повага до себе і оточуючих, що досягли свого положення чесною працею. Хоча багато потреб працівника в цей період задоволено, його продовжує цікавити рівень оплати праці, але з'являється все більший інтерес до інших джерел доходу (наприклад, участь в прибутках, капіталі інших організацій, акції, облігації).
Етап завершення триває від 60 до 65 років. Тут людина починає всерйоз замислюватися про пенсію, готуватися до відходу. У цей період йдуть активні пошуки гідної заміни і навчання кандидата на посаду. Хоча цей період характеризується кризою кар'єри і такі люди все менше отримують задоволення від роботи і відчувають стан психологічного та фізіологічного дискомфорту, самовираження і повага до себе та інших подібних людей у ​​них досягає найвищої точки за весь період кар'єри. Вони зацікавлені в збереженні рівня оплати праці, але прагнуть збільшити інші джерела доходу, які замінили б їм заробітну плату даної організації при виході на пенсію і були б гарною добавкою до пенсійного допомозі.
На останньому - пенсійному етапі кар'єра в даній організації (виді діяльності) завершена. З'являється можливість для самовираження в інших видах діяльності, які були неможливі в період роботи в організації або виступали у вигляді хобі (живопис, садівництво, робота в громадських організаціях та ін.) Стабілізується повага до себе і таким же побратимів по пенсії. Але фінансове становище і стан здоров'я в ці роки можуть зробити постійною турботу про інші джерела доходу і про здоров'я.
У табл. 1 показані зв'язки між етапами кар'єри і потребами. Але для того щоб керувати кар'єрою, необхідно більш повний опис того, що відбувається з людьми на різних етапах кар'єри. Для цього в організаціях, зацікавлених в ефективному управлінні кар'єрою, проводяться спеціальні дослідження. Окремі результати досліджень оформляють у вигляді карьерограмму, які дозволяють наочно простежити шлях, пройдений кар'єрними сходами, і кваліфікаційні характеристики, що пред'являють вимоги до окремих посадах.
Проте етап кар'єри (як точка на тимчасовій осі) не завжди пов'язаний з етапом професійного розвитку. Людина, що знаходиться на етапі просування, у рамках іншої професії може не бути ще високим професіоналом. Тому важливо розділяти етап кар'єри (часовий період розвитку особистості) і фази розвитку професіонала (періоди оволодіння діяльністю). У відповідності з фазами розвитку професіонала розрізняють:
оптант (фаза оптації). Людина стурбований питаннями вибору або вимушеної зміни професії і робить цей вибір. Точних технологічних кордонів тут, як і щодо інших фраз, бути не може, тому що вікові особливості задаються не тільки фізіологічними, але й умовами культури:
адепт (фаза адепта). Це людина, вже став на шлях прихильності професії і освоює її. У залежності від професії це може бути і багаторічний, і зовсім короткочасний процес (наприклад, простий інструктаж);
адаптант (фаза адаптації, звикання молодого фахівця до роботи). Як би не був налагоджений процес підготовки того чи іншого професіонала в навчальному закладі, він ніколи не підходить "як ключ до замка" виробничої роботи;
інтернал (фаза Інтернал). Досвідчений працівник, який любить свою справу і може цілком самостійно, все більш надійно і успішно справляти з основними професійними функціями, що визнають товариші по роботі, за професією;
майстер (що продовжується фаза майстерності). Працівник може вирішувати і прості, і найважчі професійні завдання, які, можливо, не всім колегам по плечу;
авторитет (фаза авторитету, як і фаза майстерності, підсумовується також з подальшою). Майстерсвоєї справи, вже добре відомий у професійному колі чи навіть за його межами (у галузі, в країні). Залежно від прийнятих в даній професії форм атестації працівників він має ті чи інші високі показники кваліфікації;
наставник (фаза наставництва). Авторитетний майстер своєї справи, в будь-якій професії "обростає" однодумцями, переймачами досвіду, учнями.
Отже, у другому розділі курсової роботи я розглянув характеристики етапів кар'єри. Можна підвести такі підсумки:
1. Зустрічаючись з новим співробітником, менеджер з персоналу повинен враховувати етап кар'єри, що він відбувається на даний момент. Це може допомогти уточнити цілі професійної діяльності, ступінь динамічності і головне - специфіку індивідуальної мотивації.
2. Важливо розділяти етап кар'єри (часовий період розвитку особистості) і фази розвитку професіонала (періоди оволодіння діяльністю).
3.Етапи і межі трудової активності, творчих проявів дуже рухливі і в кожному конкретному випадку визначаються специфікою професії та особливими, неповторними умовами життєдіяльності людини, його індивідуальністю.

Моделі розвитку кар'єри

Єгоршин [1] зазначає, що практичні дослідження службової кар'єри багатьох діючих менеджерівпоказують, що всі різноманіття видів кар'єри виходять за рахунок поєднання чотирьох її основних моделей: "трамплін"; "сходи"; "змія"; "роздоріжжі".

 

Кар'єра "трамплін" широко поширена серед керівників і фахівців. Життєвий шлях працівника складається з тривалого підйому по службовій драбині з поступовим зростанням його потенціалу, знань, досвіду і кваліфікації. Відповідно змінюються займані посади на більш складні і краще оплачувані. На певному етапі працівник займає вищу для нього посада і намагається утриматися в ній протягом тривалого часу. А потім "стрибок з трампліну" зважаючи відходу на пенсію. Модель кар'єри "трамплін" для лінійного керівника показана на рис. 2.
Кар'єра "трамплін" найбільш характерна для керівників періоду застою в економіці, коли багато посад в центральних органах і на підприємствах займалися одними людьми по 20-25 років. З іншого боку, дана модель є типовою для фахівців і службовців, які не ставлять перед собою цілей просування по службі. У силу ряду причин: особистих інтересів, невисокою завантаження, гарного трудового колективу, придбаної кваліфікації - працівників цілком влаштовує посада, і вони готові залишатися в ній до відходу на пенсію. Таким чином, кар'єра "трамплін" може бути цілком прийнятною в умовах ринкової економіки для великої групи фахівців і службовців.
Модель кар'єри "сходи" передбачає, що кожна сходинка службової кар'єри представляє собою певну посаду, яку працівник займає фіксований час, наприклад, не більше 5 років. Такого терміну достатньо для того, щоб увійти в нову посаду та опрацювати з повною віддачею. З ростом кваліфікації, творчого потенціалу та виробничого досвіду керівник або фахівець піднімається по службових сходах (рис. 3). Кожну нову посаду працівник займає після підвищення кваліфікації.
Верхньої сходинки службової кар'єри працівник досягне в період максимального потенціалу, коли накопичений великий досвід і придбані висока кваліфікація, широта кругозору, професійні знання та вміння. Психологічно ця модель дуже незручна для перших керівників через їх небажання йти з "перших ролей". Тому вона повинна підтримуватися вищим органом управління (радою директорів, правлінням) з гуманних позицій збереження здоров'я і працездатності працівника.

 

Після заняття верхній посади починається планомірний спуск по службовій драбині з виконанням менш інтенсивної роботи, що не вимагає прийняття складних рішень в екстремальних ситуаціях, керівництва великим колективом. Проте внесок керівника і фахівця в якості консультанта цінний для підприємства.

 

Модель кар'єри "змія" придатна для керівника та спеціаліста. Вона передбачає горизонтальне переміщення працівника з однієї посади на іншу шляхом призначення із заняттям кожної нетривалий час (1-2 р.). Наприклад, майстер після навчання в школі менеджерів працює послідовно диспетчером, технологом і економістом, а потім призначається на посаду начальника цеху. Це дає можливість лінійному керівнику більш глибоко вивчити конкретні функції управління, які йому знадобляться на вищестоящої посади. Перш ніж стати директором підприємства, керівник протягом 6-9 років працює заступником директора з кадрів, комерції та економіці і всебічно вивчає важливі ділянки діяльності. Модель кар'єри "змія" для лінійного керівника показана на рис. 4.
Головна перевага даної моделі полягає в можливості задоволення потреби людини в пізнанні цікавлять його функцій управління. Це передбачає постійне переміщення кадрів в апараті управління, наявність чіткої системи призначення та переміщення і детальне вивчення соціально-психологічного клімату в колективі. Найбільшого поширення ця модель отримала в Японії на великих фірмах. Професор У. Оучи говорить про розстановку кадрів в Японії: "Може бути, найбільш важливим є той факт, що кожен працівник знає, що протягом всієї своєї кар'єри він буде переходити з одних підрозділів фірми в інші, навіть розташовані в різних географічних місцях. Крім того, в багатьох японських фірмах ротація протягом всього трудового життя поширюється на всіх службовців. Інженер-електрик з проектування схем може бути спрямований на виробництво чи складання, техніка кожен рік можуть переводити на нові верстати або в інші підрозділи, керівників - переміщати по всіх галузях бізнесу... Коли люди працюють весь час за однією спеціальністю, у них виникає тенденція до формування локальних цілей, пов'язаних тільки з цією спеціальністю, а не з майбутнім всієї фірми "[1].
При недотриманні ротації кадрів кар'єра "змія" втрачає значимість і може мати негативні наслідки, тому що частина працівників з переважанням темпераменту меланхоліка і флегматика не розташовані до зміни колективу або посади і будуть сприймати її дуже болісно.

 

Модель кар'єри "роздоріжжі" передбачає після закінчення певного фіксованого або змінного терміну роботи проходження керівником або фахівцем комплексної оцінки (атестації), за результатами якої приймається рішення про підвищення, переміщення або пониження в посаді. За своєю філософією це американська модель кар'єри, орієнтована на індивідуалізм людини.
Розглянемо кар'єру «роздоріжжі» для лінійного керівника (рис. 5).
Після закінчення певного періоду, скажімо 5 років роботи на посаді начальника цеху, він проходить перепідготовку в школі менеджерів з повним комплексом необхідних досліджень. Якщо його професійні знання та вміння, потенціал і кваліфікація, здоров'я і працездатність високі, а взаємини в трудовому колективі безконфліктні, то він рекомендується до заняття більш високої посади через призначення або виборів.
Якщо потенціал керівника середній, але він володіє професійними знаннями й уміннями, достатніми для займаної посади, має хороше здоров'я і психологічно стійкий, то він рекомендується до переміщення на іншу посаду. Наприклад, начальником іншого цеху. «Нова мітла по-новому мете», - говорить народна мудрість.
У випадку, коли рейтинг керівника низький, професійна підготовка не відповідає займаній посаді, у трудовому колективі існують конфлікти, тоді вирішується питання про його пониження в посаді або звільнення за грубі порушення філософії підприємства.
Я хочу навести ще одну класифікацію моделей розвитку кар'єри Є. Комарова [4]:
Ситуаційна кар'єра. Особливість цього виду кар'єри полягає в тому, що поворотами в долі конкретної людини розпоряджається його Величність Випадок, при якому не потрібно заздалегідь враховувати якісь «фактори планування кар'єри», вони «самі прийдуть» свого часу і змусять приймати рішення про кадрові переміщення і призначеннях. За цим є люди, які зробили кар'єру «на ситуації».
Кар'єра «від начальника». По суті справи, це модифікація попереднього варіанту з тією лише різницею, що тут акцентується увага на ОПР (особа приймає рішення), від якого залежить кар'єра. Ті, хто зацікавлений в ній, мимоволі формують систему роботи «під начальника», систему впливу на угодні для себе і негативні для суперників оцінки і рішення. Догідництво, підлабузництво, «чого-с изволите-с», з одного боку, і підсиджування, доносительство, очорнення, з іншого, грають дуже важливу роль у такій системі. Делікатно цей вид кар'єри називають «залежною», а на більш точному та образній мові «лакейською», «підлабузницькою», «лізальной», «угодніческой».
Кар'єра «від розвитку об'єкту». Бувають умови та ситуації, коли кар'єра працівника знаходиться як би в його власних руках. Наприклад, очолюючи якийсь невеликий підрозділ, її керівник домагається розвитку його або перетворення в більш велике, а потім - у ще більш велике з відповідною зміною назви займаної посади. У даному випадку провідну роль зіграли здібності працівника з розвитку об'єкта та підтримка з боку керівництва. Він ніби сам «зробив себе» кар'єру.
Власноручний кар'єра. Комаров пише, що розуму доводилося зустрічати людей, які не чекають «кар'єрної милості», а буквально підштовхують «керівні уми» до прийняття необхідних «кар'єрних рішень». Деякі люди працюють настільки професійно, що цей професіоналізм сам по собі «прокладає» собі дорогу в «посадових джунглях», що кишать заздрісниками, недоброзичливцями і лицемірами. Цьому натиску професіоналізму практично неможливо протистояти, якщо ключові ОПР цінують його в даній системі.
Далі, будь-яка вдала спроба хедхантера (мисливця за головами), зманив класного фахівця або керівника, - це своєрідний метод продукування кар'єри «своїми руками». Для керівництва даного підприємства або організації такий догляд, якщо підходити до нього по-діловому, слід розглядати як «дзвінок» про неблагополучному стані в системі мотивації персоналу та управління кар'єрою.
Кар'єра «по трупах». Тут «провідна роль» належить кар'єристові в різко негативному сенсі слова. Кар'єрні інтереси настільки превалюють в його житті, що він не зупиняється ні перед чим у бажанні пройти найбільш короткий шлях до потрібної посади. «Трупний кар'єрист» використовує різні методи і прийоми знищення тих, хто заважає йому на «кар'єрної дорозі». Слід особливо підкреслити, що вітчизняна наука, зокрема психологія управління, поки не проводила досліджень «людини кар'єри» як в позитивному, так і негативному значеннях цього терміну. Які його потреби та інтереси? Який його професійний образ? Як впливають на поведінку і психологію людини кар'єрні та некарьерние прагнення? Яка мотивація кар'єри? Що, в принципі, дає кар'єра «кар'єрному людині» і від чого вберігає «некарьерного»? Без відповідного наукового підкріплення досить складно на практиці займатися вирішенням кар'єрних проблем.

Системна кар'єра. Даний вид вважається найважливішою ознакою сучасного рівня кадрового менеджменту. Її головні ідеї полягають в тому, щоб: взаимоувязать в єдине ціле різні складові частини кар'єри;
створити організаційний фундамент для планування кар'єри;
не піддаватися впливу випадкових факторів, протиставивши їм системний підхід та системні засоби;
навчити працівників кадрових служб для кваліфікованої розробки системної кар'єри, використання сучасних форм і методів управління кар'єрою, «кар'єрних технологій».
Нескладно помітити, що застосування системної кар'єри (у першому наближенні) свідчить про прагнення керувати кар'єрою і звести нанівець протилежну систему, в якій «стихія кар'єри» управляє людьми, їх поведінкою. При цьому системна кар'єра вимагає більш якіснихінформаційних, організаційних, соціальних, соціально-психологічних і психологічних технологій. Найбільша помилка в цьому відношенні полягає в тому, що можна створити і керувати системної кар'єрою на підприємстві, в організації, установі за допомогою колишніх форм і методів, без спеціальної підготовки персоналу кадрових підрозділів, керівників усіх рівнів управління. Тобто перехід до системної кар'єрі і її освоєння слід розглядати як різновид нововведень з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.
Завершуючи даний розділ можна підвести такі підсумки:
Діючі моделі кар'єри показують, що вона може бути динамічною, пов'язаною зі зміною робочих місць, і статичною, що здійснюється в одному місці і на одній посаді шляхом професійного зростання. Вона може розвиватися як вертикальна, що припускає посадова просування по щаблях ієрархічної градації, а може бути і горизонтальної, яка відбувається у межах одного рівня управління, але зі зміною виду занять, а часом і професії.

 

Планування і розвиток кар'єри

Кар'єра співробітника в організації складається з бажання самого співробітника реалізувати власний професійний потенціал і зацікавленість компанії в просуванні саме цього співробітника.
Організації, керівники яких розуміють важливість управління діловою кар'єрою своїх співробітників, роблять серйозний крок на шляху до власного процвітання. Управління кар'єрою дає можливість «виростити» фахівця або керівника в стінах своєї організації.
На перший погляд може здатися, що управління кар'єрою вимагає великих витрат часу і грошей і явно поступається за ефективністю наймом вже сформованого фахівця високої кваліфікації. Але при більш детальному аналізі стає зрозуміло, що ці витрати виправдовують себе повною мірою.
З одне сторони, співробітник, який пройшов усі етапи професійного росту в одній організації, краще знає її специфіку, сильні і слабкі сторони. Саме це і робить його роботу більш продуктивною. На відміну від того, хто прийде в організацію «з вулиці», йому не потрібен час на засвоєння корпоративної культури: він вже є її частиною. З іншого боку, поведінка такого співробітника, легше передбачити.
Можна з упевненістю сказати, що управління діловою кар'єрою співробітника - це активна взаємодія трьох сторін: працівника, керівництва та служби управління персоналом.
Керівник формулює потреби компанії у розвитку того чи іншого працівника, часто виступає в ролі наставника в процесі управління його кар'єрою. На самого співробітника лягає основнавідповідальність за успішний розвиток власної кар'єри. Адже саме він щодня втілює в життя свій план. А служба управління персоналом координує весь процес управління кар'єрою.
Спочатку я розгляну як може керувати своєю діловою кар'єрою кожний окремий працівник.
Одним з основних умов успішної кар'єри є правильний вибір професії, який багато в чому визначає долю кожної людини. Соціологічні дослідження показують, що приблизно 50% задоволеності чи незадоволеності в житті пов'язана з коханою чи виконувати роботу, а інші 50% - з благополуччям або неблагополуччям в сімейних відносинах. Причому для більшості чоловіків важливіше перше, жінок - друге [1].
Американський психолог Д. Л. Голланд запропонував свою теорію вибору кар'єри. На його думку,вибір кар'єри є вираження особистості, а не випадкова подія, де грає роль «шанс». Вибір професії по Голландії зводиться до пошуку найбільш відповідного для себе оточення, тобто професійної групи, в якій знаходяться люди такої ж орієнтації, що володіють специфічними особистіснимиособливостями. Він вважає, що досягнення людини в тому чи іншому вигляді кар'єри залежать від відповідності між особистістю і обстановкою.
Голланд виділяє шість типів людей:
1. Реалістичний - люди, що мають атлетичні або механічні здібності, люблять працювати з предметами, машинами;
2. Дослідницький - люди, що люблять спостерігати, вчитися, досліджувати, аналізувати, вирішувати;
3. Артистичний - люди, що люблять працювати в неформалізованих ситуаціях, використовуючи свої багаті здібності інтуїції, творчості, уяви;
4. Соціальний - люди досвідчені в промовах, що люблять працювати з людьми, цілеспрямовано уникають систематичну діяльність, включаючи механічну;
5. Підприємницький - люди, які люблять робити вплив, керувати людьми заради організаційних чи економічних вигод;
6. Стандартний - люди, які люблять працювати з фактами, даними, що мають здатність до обчислень і розрахунками, такі інструкції.
Запропонована ним класифікація є однією з найбільш популярних типологій, що використовуються на практиці профконсультапій на Заході.
Спеціально розроблений опитувальник виявляє наявність, вираженість тих чи інших якостей і дає Голланд підставу віднести людину до певного типу і тим самим рекомендувати найбільш підходящий коло професій. Хоча один з типів завжди домінує, то вона, тим не менш, може пристосуватися до умов обстановки в рамках двох і більше типів.
Крім того, можна виділити основні ситуації, в яких людина робить вибір професії:
1) Традиція: питання про вибір не виникав у силу традиції, звичаїв.
2) Випадок: вибір стався випадково силу якогось події.
3) Борг: вибір професії пов'язаний з поданням про борг, про свою місію, покликання чи зобов'язання перед людьми.
4) Цільовий вибір: вибір пов'язаний зі свідомим визначенням цілей професійної діяльності, виходячи з аналізу реальних проблем та шляхів їх вирішення (до моменту вибору знає про майбутню професійну діяльність). Менеджер з персоналу, як правило, стикається з уже визначеним професіоналом, однак важливо знати, як людина зробила свій вибір.
Особливе місце в управлінні кар'єрою займає її планування. Будь-яка людина планує своє майбутнє, грунтуючись на своїх потребах і соціально-економічних умовах. Немає нічого дивного в тому, що він бажає знати перспективи службового зростання і можливості підвищення кваліфікації в даній організації, а також умови, які він має для цього виконати. В іншому випадку мотивація поведінки стає слабкою, людина працює не на повну силу, не прагне підвищувати кваліфікацію і розглядає організацію як місце, де можна перечекати деякий час перед переходом на нову, більш перспективну роботу.
При вступі на роботу людина ставить перед собою певні цілі, але так як і організація, приймаючи його на роботу, також переслідує певні цілі, то хто наймається необхідно вміти реально оцінювати свої ділові якості. Людина повинна вміти співвіднести свої ділові якості з тими вимогами, які ставить перед ним організація, його робота. Від цього залежить успіх всієї його кар'єри.
Наймаючись на роботу, людина повинна знати ринок праці. Не знаючи ринку праці, він може вступити на першу-ліпшу привабливу для нього роботу. Але вона може виявитися не тією, що він очікував. Тоді починається пошук нової роботи.
Припустимо, що людина добре знає ринок праці, шукає перспективні галузі застосування своєї праці і дізнається, що для його знань і умінь роботу знайти важко, тому що дуже багато бажаючих працювати в цій області, в результаті виникає сильна конкуренція. Володіючи можливістю до самооцінки і знаючи ринок праці, він може відібрати галузь і регіон, де хотів би жити і працювати. Правильна самооцінка своїх навичок і ділових рис передбачає знання себе, своєї сили, слабкостей та недоліків. Тільки за цієї умови можна правильно поставити цілі кар'єри.
Метою кар'єри не можна назвати область діяльності, визначену роботу, посаду, місце на службовій драбині. Вона має більш глибокий зміст. Цілі кар'єри проявляються в причині, по якій людина хотіла б мати цю конкретну роботу, займати певну сходинку на ієрархічній драбині посад. Цілі кар'єри змінюються з віком, а також у міру того, як змінюємося ми самі, з ростом нашої кваліфікації і т.д. Формування цілей кар'єри - це процес постійний.
Як приклад можна навести такі цілі кар'єри:
• займатися видом діяльності чи мати посаду, відповідні самооцінці і тому доставляють моральнезадоволення;
• отримати роботу чи посаду, які відповідають самооцінці, в місцевості, природні умови якої сприятливо діють на стан здоров'я і дозволяють організувати гарний відпочинок:
• займати посаду, посилює можливості і розвиваючу їх;
• мати роботу чи посаду, які носять творчий характер:
• працювати за професією або займати посаду, що дозволяють досягти певного ступеня незалежності:
• мати роботу чи посаду, які добре оплачуються або дозволяють одночасно отримувати великі побічні доходи;
• мати роботу або посаду, що дають можливість продовжувати активне навчання;
• мати роботу чи посаду, які одночасно дозволяють займатися вихованням дітей чи домашнім господарством.
Управління кар'єрою варто починати при прийомі на роботу. При прийомі на роботу вам задають питання, в яких викладені вимоги організації-роботодавця. Вам же слід задавати питання, що відповідають вашим цілям, що формують ваші вимоги.
Як приклад назвемо деякі питання, що задаються що стають на роботу роботодавцю;
• якою є філософія організації щодо молодих фахівців?
• які шанси отримання житла?
• скільки днів у році піде на відрядження (у тому числі закордонні)?
• які перспективи розвитку організації?
• чи є знижка при купівлі працівниками продукції, що випускається організацією?
• практикуються в організації понаднормові роботи?
• які системи оплати праці в організації?
• хто є конкурентом організації?
• чи має організація свої дитячі, лікувально-оздоровчі установи?
• які шанси отримання більш високої посади?
• чи будуть створені умови для навчання, підвищення кваліфікації
або перепідготовки?
• чи можливо скорочення посади і в зв'язку з чим?
• у разі скорочення чи можна розраховувати на допомогу організації в працевлаштуванні?
• які принципи формування пенсійного фонду, можливі розміри пенсії?
Управляючи кар'єрою в процесі роботи, кожному працівникові необхідно пам'ятати наступні правила: не втрачайте час на роботу з безініціативним, неперспективним начальником, станьте потрібним ініціативному, оперативному керівнику; розширюйте свої знання, придбайте нові навички; готуйте себе зайняти більш високооплачувану посаду, яка стає (чи стане) вакантною; пізнайте і оцініть інших людей, важливих для вашої кар'єри (батьків, членів своєї сім'ї, друзів); складайте план на добу і на весь тиждень, в якому залишайте місце для улюблених занять; пам'ятаєте, що все в житті змінюється (ви, ваші заняття та навички, ринок, організація, навколишнє середовище), оцінити ці зміни - важливе для кар'єри якість; ваші рішення в області кар'єри практично завжди є компромісом між бажаннями і реальністю, між вашими інтересами та інтересами організації; ніколи не живіть минулим: по -перше, минуле відображається в нашій пам'яті не таким, яким воно було насправді, по-друге, минуле не повернеш; не допускайте, щоб ваша кар'єра розвивалася значно швидше, ніж у інших; звільняйтеся, як тільки переконайтеся, що це необхідно; думайте про організацію, як про ринок праці, але не забувайте про зовнішній ринок праці; не нехтуйте допомогою організації у працевлаштуванні, але в пошуках нової роботи сподівайтеся перш за все на себе.
Засобом реалізації плану кар'єри є успішна робота в займаної посади; професійне та індивідуальний розвиток, навчання, ефективне співробітництво з керівником; створення положення та іміджу в організації. Сьогодні вважається, що успіх кар'єри залежить від здібностей працювати на стику різних сфер діяльності.
На жаль, для успішного для успішного розвитку кар'єри недостатньо одних побажань співробітника, навіть якщо вони приймають форму добре продуманого плану. Для просування по ієрархічній драбині необхідні професійні навички, знання, досвід, наполегливість і певний елемент везіння. Щоб звести всі ці компоненти воєдино, співробітнику часто необхідна зовнішня допомога. Традиційно він отримував цю допомогу від родичів і знайомих, навчальних закладів, які закінчував, товариств, в яких брав участь, і навіть від держави, якій платив податки. У сучасному світі найважливішим джерелом підтримки співробітника у розвитку кар'єри стає організація, в якій він працює. Такий стан речей легко пояснити - сучасні організації вбачають у розвитку своїх співробітників один з основоположних чинників власного успіху і тому щиро зацікавлені у розвитку їхньої кар'єри. Не випадково планування та управління розвитком кар'єри стало в останні 20 років однією з найважливіших областей управління людськими ресурсами.
Далі в курсовій роботі я буду розглядати дії організацій з управління кар'єрою своїх співробітників. Є. Комаров [4] пише, що Будь-яка організація, в тому числі і кар'єри, знаходить відбиток, передусім, в певних документах, до яких відносяться: Положення про кар'єру; Фактичні моделі кар'єри; Планові моделі кар'єри (приклади типових моделей кар'єри були розглянуті мною в попередньому розділі).
Положення про кар'єру - документ, що регламентує процес управління кар'єрою на підприємстві, в організації. В даний час ще рано говорити про якусь усталеною структурі цього положення, але, в принципі, можна виділити найбільш характерні його розділи:
1. Загальна частина.
2. Цілі і завдання кар'єри.
3. Організація управління кар'єрою.
4. Оцінки персоналу в процесі кар'єри.
5. Порядок підготовки та прийняття рішень по кар'єрі.
6. Система використовуваної документації.
Фактичні моделі кар'єри - це або накопичені «фотографії» кар'єри конкретних людей на даному підприємстві, або створені «сьогодні й тепер» для якихось цілей. «Фотографування» кар'єри дає необхідну інформацію про перехід з посади на посаду (як по горизонталі, так і вертикалі), часу роботи на кожній посаді, зміні віку людини, підвищення кваліфікації, змінах (динаміці) в знаннях, навичках, уміннях і ін Фактичні моделі кар'єри корисні тим, що вони можуть дати уявлення про реальну кар'єрі, її механізмі, який необхідно знати для подальшого вдосконалення. «Інвентарні питання» за фактичними моделям кар'єри: Які фактичні моделі кар'єри можуть бути складені в організації? У якій формі вони можуть бути представлені або зображені? Що характерно для цих моделей? Що знаходилося в основі рішень, прийнятих щодо кадрових переміщень? Які результати роботи кандидата покладені в основу оцінки при цих переміщеннях? Як ув'язана кар'єра зі зміною компетентності? Як оцінювалася компетенція, тобто рівень знань, навичок і вмінь? Які форми і методи підвищення кваліфікації використовувалися в процесі кар'єри?
Планові моделі кар'єри представляють собою розробки по можливій кар'єрі працівників. Вони включають визначення посадових переміщень, опис вимог до кандидатів, тимчасові інтервали, форми і методи оцінки знань, навичок та вмінь, результатів роботи та інше.
«Інвентарні питання» за плановими моделям кар'єри: Чи є в організації досвід розробки планових моделей кар'єри? Якщо так, то які форми цих моделей? Якщо ні, то кого з кадрової служби необхідно навчити розробці цих моделей? Де цьому можна навчитися? Чи слід знайомити новоприйнятих на роботу з цими моделями? Вивчаються чи «кар'єрні потреби» персоналу в організації? Якщо так, то хто цим займається? Які засоби використовуються для цього? Якщо ні, то кого і де слід навчити цьому? Які системи використовуються для оцінки рівня і змісту знань, навичок і вмінь працівників-кандидатів для «кар'єрної драбини»?
Управління кар'єрою полягає в організації планомірного горизонтального і вертикального просування працівника по системі посад або робочих місць, починаючи з моменту прийняття його в організацію і закінчуючи ймовірним звільненням. Таким чином кар'єра має бути керованим процесом, а значить, плановим. Планування кар'єри полягає у визначенні цілей професійного розвитку працівника і шляхів, що ведуть до їх досягнення. Реалізація плану розвитку кар'єри передбачає, з одного боку, професійний розвиток співробітника, тобто придбання необхідної для заняття бажаної посади кваліфікації, а з іншого - послідовне зайняття посад, досвід роботи на яких необхідний для успіху в цільової посади.
Розвитком кар'єри називають ті дії, які робить працівник і організація для реалізації плану кар'єри і професійного просування співробітника. Планування і управління розвитком кар'єри вимагає від працівника і від певних додаткових (у порівнянні з рутинної професійною діяльністю) зусиль. Багато західних організацій почали створювати формальні системи управління розвитком кар'єри своїх співробітників. Працівникові пропонуються різні програми (навчання, консультації). Загальна мета цих програм полягає у поєднанні потреб і цілей працівника з поточними чи майбутніми можливостями просування в організації. Подібні програми повинні:
• пропонуватися регулярно;
• бути відкритими для всіх працівників організації;
• модифікуватися, якщо їх оцінка показує, що необхідні зміни;
• давати повну інформацію про вакансії та про кваліфікацію, яка необхідна, щоб їх зайняти;
• вказувати систему, відповідно до якої кваліфіковані працівники можуть претендувати на ці вакантні місця;
• допомогти працівникам встановити цілі кар'єри.
Найбільш поширеною моделлю управління кар'єрою співробітників є модель партнерства з планування та розвитку кар'єри.
Партнерство передбачає співробітництво трьох сторін - працівника, його керівника та відділу людських ресурсів. Працівник несе відповідальність за планування і розвиток власної кар'єри.Керівник виступає в якості наставника або спонсора співробітника. Його підтримка необхідна для успішного розвитку кар'єри, оскільки він розпоряджається ресурсами, управляє розподілом робочого часу, атестує співробітника.
Відділ людських ресурсів відіграє роль професійного консультанта і водночас здійснює загальне управління процесом розвитку кар'єри в організації.
Після прийому на роботу фахівці з людських ресурсів проводять навчання нового співробітника основ планування і розвитку кар'єри, роз'яснюють принципи партнерства, відповідальність і можливості що у ньому сторін. Навчання переслідує дві основні мети: 1) сформувати зацікавленість співробітників у розвитку кар'єри і 2) надати їм інструменти для початку управління власною кар'єрою.
Наступним етапом є розробка плану розвитку кар'єри. Співробітник повинен визначити власні професійні інтереси і методи їх реалізації, тобто посаду (посади), які б він хотів зайняти в майбутньому. Після цього йому потрібно зіставити власні можливості з вимогами до цікавлять його посадам і визначити чи є даний план розвитку кар'єри реалістичним і, якщо так, то продумати, що йому необхідно для реалізації цього плану. На даному етапі співробітник потребу