Диригентські та виконавські труднощі

Стрій

Стрій – це чистота інтонування у співі. Так як твір виконується a-cappella, то робота над строєм хору буде особливо важкою. Співаки покладаються тільки на власні слухові відчуття, так як немає підтримки збоку супроводу. У зв’язку з цим гострота, чіткість і визначення інтонації стають не тільки необхідними компонентами виразного виконання, а також і засобом «цементуючим» хоровий стрій. Виконання a-cappella потребує особливої чіткості строю і окремі його неточності можуть відхилити хор від правильної тональності.

Строєм можна назвати правильне інтонування інтервалів у мелодичному та гармонічному видах. Говорячи про хоровий стрій ми маємо на увазі сукупність таких понять як: стрій мелодичний (горизонтальний) - стрій окремої хорової партії і гармонічний (вертикальний) - або загально хоровий.

Мелодичний стрій

Мелодичний стрій - це чистота інтонування мелодії вокальним унісоном (хоровою партією, групою хорових партій). Мелодичний стрій - один з головних елементів хорової техніки - чисте інтонування вокальної техніки, мелодії, співаючих в унісон хорових партій.

Загальний діапазон хору:

Діапазон партії S Діапазон партії A

Діапазон партії T Діапазон партії B

Партія сопрано

Лінія голосоведіння загалом плавна, легко запам’ятовується, але присутні також і стрибки. Вокальна структура партії S не являє собою велику складність для запам’ятовування. Логіка побудови партій не призведе до великих ускладнень для виконування, тому що майже немає стрибків і хроматизмів. Але робота з діатонікою призведе до кропіткого опрацювання. Тому потрібно приділити увагу для вироблення внутрішнього слуху.

Чисту прийму Ч1, що виконується партією сопрано в 23-25 т., слід співати дуже обережно, так як це дуже небезпечний інтервал, перший звук треба співати впевнено, а наступні інтонаційно загострюючи, так як є, тенденція до заниження.

Висхідний стрибок на малу сексту і низхідна хроматична гама, можуть викликати ускладнення для чистого виконання.

Висхідний стрибок на м6 виконуємо так: перший звук інтонаційно впевнено, а другий – осідаючи, так як є тенденція до підвищення.

Хроматична гама, це посуті чергування хроматичних і діатонічних півтонів, тому інтонується за правилами цих півтонів: в низхідному русі діатонічні півтони інтонуються «осідаючи», а хроматичні «гостро»:

Партія альтів

Лінія голосоведіння плавна та стрибкоподібна. Вокальна структура партії А не являє собою велику складність для запам’ятовування. Логіка побудови партій не призведе до великих ускладнень для виконання. Але робота з діатонікою та хроматикою призведе до кропіткого опрацювання.

Чисту прийму Ч1, що виконується партією альтів у 4 такті, слід співати дуже обережно, так як це дуже небезпечний інтервал, перший звук треба співати впевнено, а наступні інтонаційно загострюючи, так як є, тенденція до заниження.

Низхідний рух на хроматичні півтони викликає ускладнення в виконанні, інтонуються гостро.

А діатонічні півтони вниз інтонуються «осідаючи»:

Партія тенорів

Лінія голосоведіння плавна та стрибкоподібна. Вокальна структура партії Т призведе до невеликої складності для запам’ятовування. Різноманітність побудови мелодичної лінії: стрибки, хроматика, призведуть до певних ускладнень, тому диригент має попрацювати з партією тенорів окремо в опрацювати всі складні моменти.

Партія басів

Лінія голосоведіння плавна та стрибкоподібна. Вокальна структура партії Б призведе до невеликої складності для запам’ятовування. Часті стрибки призведуть до певних ускладнень, диригент має попрацювати з партією басів окремо в опрацювати всі складні моменти. Тому потрібно приділити увагу для вироблення внутрішнього слуху.

Чисту прийму Ч1, що виконується партією басів в 23-24 такті, слід співати дуже обережно, так як це дуже небезпечний інтервал, перший звук треба співати впевнено, а наступні інтонаційно гостро як є, тенденція до заниження.

Висхідний стрибок на чисту кварту Ч4, в 21-22 такті, треба виконувати інтонаційно чітко. Перший звук потрібно співати стійко, а другий - інтонаційно осідаючи, так як, при наростаючій динаміці можливе завищення висхідної кварти. Низхідний рух на діатонічний півтон – «осідаючи», на хроматичний – «гостро».

При роботі над гармонічним строєм надзвичайно важливими є функціональні відчуття, тобто розуміння всіма хористами того, який виконується акорд або співзвуччя, і яке місце тої чи іншої партії в ньому. Не слід забувати також і про інтонування терцій у мажорних (з тенденцією до підвищення) і мінорних терцій (з тенденцією до пониження) тризвуках паралельних тональностей, також в септакордах і нонакордах. Раптове теситурне зрушення у фактурі епізоду підготовки до кульмінації і самої кульмінації можуть стати серйозною проблемою послаблення хорового строю.

Гормонічна мова наповнена несподіваними модуляціями, використання ладових контрастів. При інтонуванні потрібно спиратися на ладові тяготіння нестійких альтерованих звуків.

1) Це мінорний тризвук VI ступеня, інтонується за правилами інтонування мінорного тризвуку. Основний тон і квінтовий тон - повинні інтонувати гостро, а терцовий осідаючи, щоб звучав саме мінорний тризвук.

2) Це тонічний малий мінорний септакорд І ступеня тональності es-moll, у 8 такті. Складається з мінорного тризвуку з надбудовою над ним малої терції м3, або по відношенню до основного тону малої септими м7. Цей інтервал дуже «вередливий». Дуже часто його співають вище ніж потрібно. Септіму слід співати інтонаційно осідаючи. Основний і квінтовий тон – впевнено, стійко, а терцевий – осідаючи.

3) У 19 такті звучить мінорний розгорнутий тризвук ІІІ ступеня. Виконується за правилами інтонування мажорного тризвуку. Основний і квінтовий тон співаються, впевнено, а терцевий тон – інтонаційно осідаючи. Терцевий тон – забарвлення акорду, тому його інтонувати потрібно дуже чисто, аби звучав саме мінорний тризвук.

Мелодичний ансамбль

Для того, щоб досягти правильно мелодійного ансамблю, потрібно, щоб у співаків зливалися тембри, є єдина тембральна окраска. Для досягнення унісонного ансамблю заважає індивідуальність вокальної культури співочих голосів.

Щоб досягти мелодійного, унісонного ансамблю в кожній партії повинна бути приблизна однотембровість голосів, правильно і однаково утворенні голосні, єдина вокальна манера.
Кожна хорова партія повинна мати свій яскраво виражений тембр. У цій відмінності тембрів і полягає краса і гармонійність хорового ансамблю.

Дуже важливим є фрагмент де партія басу співає одна, на слова «І даром очі все глядять», в партії повинен бути гарний унісон, голоси повинні зливатися, наче співає одна людина, аби донести замисел літературного тексту.

Гармонічний ансамбль

Гармонічний ансамбль - це виконання акордів хоровими партіями. Він вимагає рівноваги тонів акорду в залежності від його положення (тісного або широкого), мелодійного положення теситури.

1) У положенні терцій звучання природне;
2) У положенні головного тону - гірше;
3) У положенні квінти або септими, вимагає штучного регулювання звучності тонів акорду.

Більш функціонально складні акорди врівноважуються в ансамблевому звучанні важко, складно і вимагають від диригента хорошою професійної роботи.

У кульмінації твору особливості ансамблю виявляються в тому, що всі голоси повинні звучати з однаковою силою. Але потрібно пам'ятати, що всі подвоєння в акорді слід співати тихіше інакше, надто гучне звучання голосів може надати акордові грубості і тяжкості.

Важливим фактором у звучанні мінорного тризвуку являється терція, так як основний тон і квінтовий мають подвоєння, а терцію співає тільки партія других альтів, яка за численністю співаків поступається звучанню інших партій, то акорд може не «прозвучати», тому усі партії, окрім других альтів повинні співати на нюанс тихише.

У процесі роботи над різними засобами художньої виразності і єдності звукоутворення виникають такі види ансамблю як: метроритмічній, динамічний, темпові.

Метроритмічний ансамбль

Метроритмічний ансамбль організовує, дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути подальшого, злагодженого співу. Робота над ансамблем ритму пов'язана з використанням у співаків вміння:

- Співати разом;
- Одночасно, чітко вимовляти слова;

- Брати дихання одночасно (на початку твору або його частин, і після тривалих пауз);
- Разом починати і закінчувати спів;
- Одночасно змінювати темп.

У творі зустрічається пунктир, при якому важливо не прискорити звучання.

Щоб уникнути незлагодженості у виконанні пунктирного ритму, можна відпрацювати цей ритм у хорі спочатку без співу і тексту, тільки кажучи ритм мелодії, з одночасним легким рухом кисті (за К.Пігровім), а також сольмізувати, сольфеджувати, та просто прохлопати ритмічний малюнок твору.

Темповий ансамбль

Важливе значення у виконанні твору має правильне виконання темпової структури.
У першу чергу це залежить від диригента. У швидких темпах хор часто прискорює звучання, через те, що хоровий колектив немає вірного почуття метра, темпу, ритму. А в повільних темпах - навпаки - співають нерівно і затяжним звуком.
Хоровий твір «Широке поле» не має складної темпової структури, але все ж виконавці повинні утриматися в одному єдиному темпі.

Диригент повинен допомагати хору, підготувати його хорошим, значущим ауфтактом, щоб виконавці могли передбачити потребу диригента. У повільному темпі основна ансамблева складність це розподіл дихання і сили звучання кожним хористом, а у швидких майже те ж, хористи не повинні виділятися, коли швидко беруть дихання, щоб не розривалася цілісність мелодійної лінії.

Динамічний ансамбль

Являє собою врівноважене звучання голосів в окремій хоровій партії за силою звучання хору в загальний ансамбль.
Хоровий спів завжди повинен зберігати повноту тембрових голосів, м'якість звучання, сорозміренність відтінків.

Розширення динамічних відтінків досягається не розширенням абсолютної звучності, до ff, а сприйняттям навичок розподілу звучності до ff, вмілої підготовкою до кульмінації, формування красивого і виразного pp.
Дуже складні для виконання тривалі cresсh. і dim. Найбільш поширеними недоліками виконання цих нюансів є те, що зміна нюансу або довго не настає, або сила звучності різко змінюється, тому перед співаками ставиться вимога вміти розподілити дихання і мелодію звуку. Нюанс pp, p порівнянні з нюансами f, ff зручний для ансамблювання, але вкрай складний для виконання, так як вимагає великої активності дихання і не менш активної роботи артикуляційного апарату.

Фактурний ансамбль

Фактура - це спільні способи музичного складу, здійснюючи технічний склад твору, його тканини. Існують наступні види фактури:

- Змішана;
- Гомофонно-гармонійна;
- Мелодико-гармонійна;
- Поліфонічна;
- Імітаційна та ін..

У цьому хоровому творі присутні кілька видів фактур:

1) Поліфонічна;

2) Мелодико-гармонічна;

3) Гомофонно-гармонічна.

4) Мішана.

При поступовуму вступі голосів, партія котра провела свою тему, повинна співати на нюанс тихіше, аби прозвучала наступна мелодична лінія, яку виконуватимуть інші партії.

Щоб досягти фактурного ансамблю потрібно більше уваги надати ритмічним і текстовим нюансам. Дуже важливо опрацювати ансамбль, чітко виконувати ритмічну структуру в кожній партії, враховувати розспіву текстових складів і одночасний вступ кожної долі.

Дикційно-орфоепічний ансамбль

У цьому ансамблі об'єдналися артикуляція голосних і вимова приголосних, логіка і культура мови, фразування і логічні наголоси. Характер музики впливає на співочу дикцію. У першій частині вимова приголосних як би зміцнюється, від цього дикція робиться рельєфною. Як відомо голосні звуки - основа, яка дає протяжність співака звукові, а приголосні - контур, який виявляє зміст літературного тексту.
Хористам треба правильно пояснити правило поєднання слів, полягає в перенесенні згодних з кінця слова на початок наступного. Це дає можливість досягти кантиленного, протяжного співу, на legato.

Диригентські та виконавські труднощі

1) Цілісне донесення форми.

2) Дикція – дуже важливий засіб музичної виразності, який потребує роботи. Вона повинна бути чіткою і ясною, щоб донести художній образ. ІІ частина твору також складна плані дикції, швидкий темп, різні мелодичні і дикційні лінії у партій хору.

3) Складність представляє гармонічний і мелодичний ансамблі. Диригент повинен отримати від хору однакової тембральної форми звуків, сили звучання, оформлення голосних, однакової вокальної культури.

4) Теситурні умови настільки різноманітні, що потребують не мало роботи і самим роботи, для освоєння вірного виконання.

5) Різні види звуковедення – це головна робота диригента. Від нього буде залежати атака звуку виконавців перед звуковеденням.

6) Одночасні зняття звуку, вступу, виконання рухливої динаміки

із < >, єдина атака звуку. Жест диригента повинен бути яскравим і чітким.

Хоровий твір «Вершник» може виконувати і професійний, і навчальний колектив. Співаки повинні мати добре розвинений гармонійний і мелодійний слух, володіти навичками вокально-співочої культури, щоб донеси до слухача всю красу музичного та літературного тексту.
Диригент повинен добре знати літературну і музичний текст, щоб добре виконати музичний твір. Він повинен володіти технікою, штрихами legato, в різних динамічних позиціях, збільшуючи або зменшуючи амплітуду жесту. Володіння музичного тексту дозволяють вміло виконувати цей твір. Потрібно зіграти мімікою візуальний контакт з хоровими партіями, висловити мімічними засобами характер музики. Відповідальність за правильний вибір повністю лягає на диригента і знаходиться в залежності від обраної ним суворої вільно-імпровізованої манери виконання. У питання виконання трактування твору, велике значення має стиль того чи іншого композитора.