Державність та економічна безпека

 

Національна безпека – це категорія правова, економічна та політична, пов’язана з поняттями суверенітет, територіальна цілісність, автономність систем життєзабезпечення, рівень життя і т.д.

Складовою національної безпеки є економічна безпека. Економічна безпека – це такий стан соціально-економічної системи країни, за якого забезпечується можливості ефективного економічного розвитку в умовах макроекономічної рівноваги.

За своєю структурою відповідно до рішення міністерства економіки України, економічна безпека національної економіки включає наступні компоненти:

1) макроекономічна безпека – це такий стан економіки, за якого забезпечується розширене відтворення суспільного продукту в умовах сприятливих макроекономічних пропорцій;

2) фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем, фондового ринку, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз, її здатністю забезпечити ефективне функціонування економічної системи. Фінансова безпека свою чергу включає:

- бюджетну безпеку;

- грошово-кредитну безпеку;

- боргову безпеку;

- валютну безпеку;

- безпеку страхового ринку;

- безпеку фондового ринку.

3) зовнішньоекномічна безпека характеризує такий стан економіки, коли забезпечується збалансованість зовнішньо-торгівельних і зовнішньоекономічних операцій, захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції і недоброякісної продукції, підтримка вітчизняного товаровиробника;

4) інформаційна безпека (економічної інформації) – це позитивний імідж країни на світових і регіональних ринках та інформаційний супровід зовнішньоеконмічної активності;

5) інвестиційна безпека – це такий стан економіки, коли забезпечені рівні сприятливі умови господарювання для всіх інвесторів;

6) науково-технологічна безпека – це такий стан економіки, коли її розвиток спирається на вітчизняний науково-технологічний потенціал, здатний генерувати не тільки поліпшувальні та копіювальні технології і продукти, але й принципово нові;

7) енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захист національних інтересів в енергетичній сфері від зовнішніх і внутрішніх загроз і здатність забезпечити паливно-енергетичними ресурсами потреби в межах території країни;

8) соціальна безпека – це такий стан економіки, коли забезпечується гідний і якісний рівень життя населення;

9) демографічна безпека – це такий стан економіки, який забезпечує нормальне відтворення населення і робочої сили;

10) продовольча безпека – це такий стан економіки, який забезпечує нормальне споживання продовольства населенням, в першу чергу за рахунок власного виробництва, а також за рахунок платоспроможного імпорту;

11) виробнича безпека – це здатність національних господарських суб’єктів забезпечити стабільне, стійке, здатне до розвитку функціонування виробничого колективу.

Важливим аспектом забезпечення економічної безпеки є визначення загроз і ризиків. Загрози економічній безпеці можна поділити на дві групи:

1. Внутрішні загрози, наприклад, деградація науково-технічного потенціалу, зношеність основних фондів, значна майнова диференціація та диференціація доходів, високий рівень корупції і т.д.;

2. Зовнішні, до них належать: експортна орієнтація економіки, висока частина сировини в експорті, зовнішня енергозалежність, значний рівень зовнішнього боргу і т.д.

Загрози в перспективі породжують ризики, тому забезпечення економічної безпеки можна розглядати як систему управління ризиками.

Методологія визначення рівня економічної безпеки.

Для вимірювання і оцінки загроз економічній безпеці і їх впливу на розвиток економіки застосовують спеціальні методики і показники, зокрема:

1) критерії економічної безпеки – це статистичні показники, за якими оцінюється стан економіки країни з точки зору здатності забезпечити сталий розвиток;

2) індикатори економічної безпеки – це статистичні показники стану економіки країни, які характеризують явища і тенденції в економіці і визначаються на основі критеріїв економічної безпеки. Розрізняють індикатори:

- оптимальні, визначають межі, в яких створюються сприятливі умови для економічного розвитку;

- порогові індикатори, визначають межі, в яких вже можуть формуватися несприятливі умови для економічного розвитку;

- граничні, визначають межі, в яких вже можуть формуватися загрози економічному розвитку.

Загальна методика визначення економічної безпеки ґрунтується на інтегральній оцінці економічної безпеки, яка визначається в наступному порядку:

1) визначення індикаторів;

2) визначення меж індикаторів;

3) нормалізація індикаторів;

4) визначення вагових коефіцієнтів;

5) визначення інтегральної оцінки як середньозваженої величини.

До індикаторів економічної безпеки відносяться:

1) індикатори макроекономічної безпеки:

- рівень тінізації економіки;

- відношення обсягу ВВП України до середньоєвропейського;

- відношення обсягу ВВП на душу населення до середньосвітового значення;
- відношення сальдо платіжного балансу до ВВП;

- відношення темпів зростання продуктивності праці до темпів зростання заробітної плати і т.д.;

2) індикатори фінансової безпеки:

- рівень перерозподілу ВВП через бюджет;

- відношення дефіциту або профіциту державного бюджету до ВВП;

- рівень монетизації економіки (М3/ВВП);

- рівень доларизації економіки (обсяг валютних депозитів/обсяг всіх депозитів);

- частка іноземного капіталу в статутних фондах банківської системи;

3) індикатори боргової безпеки:

- відношення загальнодержавного боргу до ВВП;

- відношення зовнішнього державного боргу до ВВП;

4) індикатори науково-технологічної безпеки:

- питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП;

- кількість фахівців, що займаються науково-технічною діяльністю з розрахунку на 1000 душ населення;

- частка інноваційно активних підприємств у загальній їх кількості;

- частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції;

- відношення впроваджених науково-технічних розробок до загальної кількості зареєстрованих інженерно-технічних розробок;

5) індикатори зовнішньо-екномічної безпеки:

- частка імпорту продовольства в загальному обсязі споживання продовольства в країні;

- відношення експорту до ВВП або експортна квота;

- відношення імпорту до обсягу ВВП або імпортна квота;

- коефіцієнт покриття імпорту експортом;

6) індикатори продовольчої безпеки:

- добова калорійність їжі в розрахунку на одну людину;

- споживання м’яса і м’ясопродуктів на одну людину;

- споживання риби і рибопродуктів на одну людину;

- споживання овочів і фруктів у розрахунку на одну людину;

- споживання хліба і хлібопродуктів у розрахунку на одну людину;

- перехідні запаси зерна, визначаються у % до обсягу річного споживання;

- виробництво зерна за рік у розрахунку на одну особу;

7) індикатори демографічної безпеки:

- очікувана тривалість життя;

- коефіцієнт смертності;

- коефіцієнт народжуваності;

- коефіцієнт старіння;

- демографічне навантаження непрацездатного населення на працездатне;

8) індикатори соціальної безпеки:

- відношення середньої заробітної платні до прожиткового мінімуму;

- частка витрат на харчування в загальному обсязі споживчих витрат домогосподарств;

- частка населення, що перебуває за межею бідності;

- децильний коефіцієнт – це відношення доходів 10% найбагатших громадян до 10% найбідніших громадян;

- рівень безробіття;

- забезпеченість житлом у розрахунку на одну особу;

- обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я по відношенню до ВВП;

- обсяг видатків зведеного бюджету на освіту по відношенню до ВВП;

9) індикатори виробничої безпеки:

- частка обробної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва;

- металомісткість продукції;

- фондомісткість виробництва;

- рентабельність операційної діяльності;

- індекс реального промислового виробництва;

- ступінь зносу основних фондів.

Аналіз індикаторів економічної безпеки України за останні 10-15 років показує, що основні проблеми економічної безпеки концентруються в енергетичній і технологічній сферах і вже вони генерують серйозні проблеми в виробничій і соціальній сферах.

В системі державного регулювання економіки існують механізми забезпечення економічної безпеки за рахунок використання певних важелів державного регулювання і управління економікою. Для їх реалізації необхідно:

1) визначити межі державного сектору економіки і межі державного втручання в економіку;

2) сформувати нормативно-правову базу для проведення економічної політики із забезпечення економічної безпеки;

3) розробити стратегію забезпечення економічної безпеки;

4) розробити й реалізувати тактику забезпечення економічної безпеки, тобто систему способів реалізації стратегії.

Необхідно зазначити, що основною умовою забезпечення економічної безпеки має бути поєднання зусиль всіх гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).

 

 

ТЕМА 8