Балантидій - збудник балантидіазу.

Тип Апікомплексні

Клас Споровики

Загальна характеристика:

- нараховується 1350 видів;

- типові паразити;

- у зрілих форм відсутні органоїди руху, травні вакуолі;

- живлення, дихання, виділення здійснюється через поверхню тіла.

Токсоплазма - збудник токсоплазмозу.

Паразитує в клітинах головного мозку, печінки. селезінки, лімфатичних вузлів, м'язів усіх ссавців, у тому числі людини.

Географічне поширення — планетарне.

Moрфологіні особливості. Токсоплазма має форму півмісяця. Один кінець тіла її загострений, другий - заокруглений. На загостреному кінці наявний коноїд – утвір, за допомогою якого токсоплазма кріпиться до поверхні клітини -хазяїна. Токсоплазми, які паразитують всередині клітини-хазяїна, називають ендозоїдами.

Життєвий цикл. Токсоплазма проходить типові для споровиків III cтадії: нестатевого розмноження, статевого розмноження i стадію cпорогонії.

Нестатеве розмноження відбувається шляхом поздовжнього поділу та внутрішнього пупкування — ендогонія. В результаті у цитоплазмі клітини-хазяїна нагромаджується декілька сотень токсоплазм. Така сукупність токсоплазм під клітинною оболонкою називається псевдоцистою. З часом клітини руйнуються i токсоплазми проникають у нові клітини.

При хронічному токсоплазмозі утворюються справжні цисти, значно більших pозмірів, із щільною оболонкою. Цисти дуже стійкі до різноманітних чинників i можуть декілька років зберігати свою життєздатність. Для підтримання існування виду токсоплазми час від часу розмножуються статево.

Остаточним хазяїном є котячі, зокрема, свійська кішка, яка заражається, поїдаючи гризунів, птахів з токсоплазмозом. В організмі кішки, зокрема, в епітелії тон­кої кишки з одних ендозоїдів утворюються макрогаметоцити, з них - макрогамети; з iнших - мікрогаметоцити - мікрогамети. Відбувається копуляція макро- та мікрогамет i утворюється зигота зі щільною оболонкою – ооциста. Кішка виділяє ооцисти з фекаліями назовні. Ооцисти стійкі до несприятливих чинників довкілля, в грунті можуть зберігатися роками.

Наступна стадія відбувається в opганізмі проміжного хазяїна (гризуни, cвині, людина), які не виділяють токсоплазму назовні. Людина може заразитися токсоплазмою різними шляхами:

- перорально при вживанні недостатньо обробленого інвазійного м'яса i молока свійських тварин; пташиних яєць;

- при недотриманні особистої гігієни у тваринництві. Паразити, які потрапили до травного каналу людини, проникають у стінки тонких кишок,

потім лімфою заносяться у лімфатичні вузли, де розмножуються. А далі поширюються в головний мозок, печінку, селезінку, м'язи.

Патогенна дія, профілактика. У дорослих токсоплазмоз проходить переважно безсимптомно. В окремих випадках спостерігається підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, висипка.

Проте небезпечним є зараження вагітних жінок, тому що токсоплазма уражує плід, викликаючи його загибсль або вроджені вади розвитку.

Профілактика. Дотримання правил особистої гігієни i харчування.

 

Малярійні плазмодії

Для людини патогенними є чотири види: Plasmodium vivax - збудник триденної малярії, Plasmodium malariae — збудник чотириденної малярії, Plasmodium falcipаrum - збудник тропічної малярії, Plasmodium ovale - збудник ovale-малярії (muпу триденної).

Географічне поширення: тропічні i субтропічні країни Африки.

Життєвий цикл. Остаточним хазяїном малярійного плазмодія є малярійні комарі роду Anopheles, проміжним хазяїном - людина. При укусі ізслини інвазійного комара у кров людини потрапляють плазмодії, які перебувають на стадії спорозоїтів. Із током крові вони заносяться у печінку, де проходить тканинна позаеритроцитарна стадія циклу розвитку. У клітинах печінки формуються тканинні шизонти, які збільшуються у розмірах i діляться шляхом шизогонії. Із кожного шизонта виникає від 1000 до 5000 тканинних мерозоїтів. Залежно відвиду плазмодія процес тканинного розвитку триває від 6 дібдо кількох місяців. Позаеритроцитарний цикл відбувається одноразово. Biн відповідає основній частині інкубаційного (прихованого) періоду хвороби. Клітини печінки при цьому руйнуються i мерозоїти проникають у кров, зокрема в еритроцити, де відбувається еритроцитарна стадія.

На еритроцитарній стадії розвитку паразит набуває форми кільця. В еритроциті він живиться гемоглобіном, росте, розмножується шляхом поділу, утворюючи від 12 до 20 ядер. Навколо ядер формуються мерозоїти.Після руйнування оболонки еритроцита мерозоїти i токсичні продукти обміну плазмодії потрапляють у кров'яне русло i поширюються. Це багаторазовий процес. Цикл еритроцитарної шизогонії триває від 48 до 72 год. З цього моменту у людини проявляються приступи малярії. Із частини мерозоїтів утворюються незрілі статеві клітини – гаметоцити. Розрізняють – макрогаметоцити -жіночі та мікрогаметоцити –чоловічі. Подальший роз-виток відбувається в організмі комара роду Anopheles, при кусанні хворої людини. Гаметоцити проникають у шлунок комара, де перетворюються на зрілі гамети. Після копуляції гамет утворюється рухлива зигота – оокінета. Вона проникає під епітелій шлунка, інтенсивно росте, перетворюється на ооцисту, зазнає множинного поділу з утворенням спорозоїтівдо 10 тис. Зріла ооциста руйнується i спорозоїти поши­рюються по всьому організмі комара. Найбільше їх зосереджено у слинних залозах. При кусанні здорової людини спорозоїти проникають в організм, де розмножуються тільки безстатевим шляхом. А в організмі комара відбувається статевий про­цес, копуляція, а також спорогонія. Тому малярійний комар є основним хазяїном, а людина - проміжним.

Патогенна дія. Діагностика. Малярія - виснажлива хвороба, адже розвиток ycix форм паразита в організмі людини проходить одночасно. Симптомами цієї хвороби є приступи, озноб, підвищення температури до 40 °С, анемія, функціональне порушення печінки, селезінки. Діагностують мікроскопічним дослідженням мазків кpoвi на виявлення шизонтів або гаметоцитів.

Профілактика. Боротьба з малярійним комарем, застосування лікарських протималярійних препаратів, санітарно-просвітницька робота.

 

Тип Війконосні

Клас Щілинороті

Загальна характеристика:

- нараховує 7500 тис. видів;

- поширені у водному, грунтовому, організмовому середовищах;

- серед найпростіших мають найскладнішу будову;

- розміри від 30 мкм до 0,01 – 0,03 мм;

- рухаються за допомогою війок – ниткоподібних виростів цитоплазми;

- деякі форми мають захисні пристосування – трихоцисти;

- особливим є ядерний апарат: наявні велике ядро (макронуклеус) і мале – (мікронуклеус).

Балантидій - збудник балантидіазу.

Паразитує у товстій кишці людини.

Найбільш поширений у країнах з тропічним теплим кліматом.

Морфологічні особливості. Поверхня балантидія поздовжньо вкрита війками. Форма тіла овальна, передній кінець звужений. Ротовий oтвip - цитостом - веде до клітинної глотки – цитофаринксу. Розрізняють ектоплазму й ендоплазму, а також i травні та пульсуючі вакуолі. За несприятливих умов балантидій утворює цисти вели­чиною 50—60 мкм.

Життевий цикл. Основним джерелом балантидіїв є свині, а також xвopi люди або цистоносії, механічні носії - комахи. Людина заражається фекально-оральним шляхом, проковтуючи цисти, з яких утворюються вегетативні форми у товстій кишці. Балантидій може руйнувати стінки кишечнику та викликати виразки слизової оболонки. Паразит живиться бактеріями, мікроскопічними грибами та еритроцитами хазяїна. Розмножується безстатево i статево шляхом кон'югації.

Патогенне значення. Діагностика. Симптомами балантидіазу є кровоточиві виразки, кров'яний пронос. При ненаданні медичної допомоги можливий летальний кінець. Проте паразитоносійство у людини не завжди може проявлятись захворюванням.

З метою діагностики проводять мікроскопічне дослідження фекаліїв зi слизом, кров'ю, гноєм i безліччю паразитів.

Профілактика. Типова при кишкових протозойних хворобах.