Умови ефективного керівництва розумовим розвитком підлітка

♦ Класний керівник (вихователь) по можливості повинен викладати предмети, які вивчаються від початку навчання до випуску учнів.

♦ Кожен з педагогів повинен здійснювати індивідуальний вплив на конкретного вихованця, зацікавити, надихнути підлітка, пробудити в ньому неповторну особистість.

♦ Повноцінне розумове виховання можливе лише за тієї умови, коли навчання відбувається на тлі багатого інтелектуального життя колективу і особистості. Підліток має ствердитися в інтелектуальному житті.

♦ Необхідно формувати і розвивати потребу в самоосвіті.

Процес самоосвіти підлітків включає:

1) комплектування особистої бібліотеки;

2) розумову працю вдома, наодинці;

„У кожної дитини має бути особисте життя у світі книг. Без самостійного читання неможливий свідомий вибір життєвого шляху. Більшу частину домашньої роботи повинно складати самостійне читання за особистим вибором і меншу частину - читання підручників”. В.О.Сухомлинський

Моральне виховання. Цілі і завдання морального виховання

Мета морального виховання – формування ідейної серцевини особистості –громадянських поглядів, переконань, почуттів, поведінки, вчинків, єдності слова і діла.

Загальнолюдські цінності — це система інтелектуальних емоційних поглядів особистості на навколишній світ, що виражає її ставлення до природи, людини, суспільства, до праці, до самої себе. Це ті цінності, що дають людині можливість відчути радість свого життя, щастя у найповнішому його розумінні.

Загальнолюдські норми моральності, що є основою „азбуки моральної культури”, „початковою школою громадянськості”:

1. Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, які тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за те добром.

3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює, той не їсть. Назавжди запам’ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд – це трутень, що пожирає мед працюючих бджіл. Навчання - твоя праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька — вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Не будь байдужий до зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство.

Форми, методи та засоби виховання загальнолюдських цінностей:

- Органічне поєднання різноманітних форм, методів і засобів впливу на дитину.

- Опосередковані, „делікатні” форми впливу на свідомість, почуття і поведінку учнів: казки, бувальщини, щирі задушевні бесіди, розповіді.

- Використання традицій народної педагогіки (шанобливе ставлення до батьків, знання родоводу тощо).

- Не пасивне спостерігання і споживання чиєїсь праці, а постійне створювання і примножування багатства народу.

- Органічне поєднання дії мозку, рук і душі. „У моральному вихованні має вирішальне значення не те, скільки дерев посадила особистість, а чим стало для неї хоч би єдине деревце, як воно ввійшло в її серце”.

- Постійна орієнтація на розвиток емоційної сфери особистості; створення позитивних емоційних відносин у педагогічному колективі, встановлення тісних емоційних контактів з учнями, філософське осмислення ними суті людського життя.

- Слово як педагогічний засіб впливу на юну душу. „Слово є в певному розумінні єдиним засобом виховання. Це особливо стосується отроцтва, віку пізнання ідей, принципів, узагальнюючих істин... Виховання чутливості до слова та його відтінків - одна з передумов гармонійного розвитку особистості...”.

- Організація багатогранної духовної діяльності учнів. Духовна діяльність - це та діяльність, яка здійснюється за велінням серця, „це відбиття суспільних відносин, включаючи працю, у внутрішньому світі людини, в її пристрастях і прагненнях, в її бажаннях”.

- Створення хрестоматії моральності.

- Створення трудових традицій (День першого снопа, Свято першого хліба, літня косовиця, трудова допомога учнівських колективів батькам своїх однокласників тощо)

- „Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина віддавала тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість. Головне ж в цій найтоншій галузі виховної роботи, - як показує досвід, - переживання дитиною горя, турбот, страждань іншої людини, особиста участь у долі того, хто потребує допомоги, співчуття”.

- Виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. До того часу, поки є самоповага, існує і школа.

Трудове виховання

Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в громадському виробництві і разом з тим важливим елементом морального, інтелектуального і естетичного виховання”.