Зарубіжна експериментальна педагогіка кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Філософською основою експериментальної педагогіки є концепція позитивізму О.Конта, що полягає у відмові від „усілякої метафізики”, обмеженні предметного поля наукових досліджень вивченням „позитивного” (даного, фактичного) за допомогою достовірних методів і досвіду. Гаслом позитивізму є „Знати, щоб передбачити, щоб запобігти”.

Завдання експериментальної педагогіки:

- Науково обґрунтувати принцип природовідповідності навчання і виховання (засобів, форм, методів педагогічної роботи) на основі анатомії, фізіології та психології дитинства.

- Подолати умоглядний, приблизний характер педагогічної науки шляхом дослідження педагогічних явищ і процесів за допомогою спеціально організованих тривалих спостережень, педагогічного експерименту, тестових вимірів результатів педагогічного процесу, статистичної обробки даних.

Провідні представники експериментальної педагогіки та їх ідеї:

Ернст Мейман (1862 – 1915) – німецький педагог та психолог, один з засновників концепції.

- Висунув у якості основного педагогічний принцип саморозвитку дитини; обґрунтував значення її самодіяльності, самовизначення, тобто активності у навчальному процесі.

- Дав характеристику вікових етапів розвитку дитини, в якій виділені анатомічні та фізіологічні особливості, розвиток сприймання, уяви, пам’яті, почуттів, волі.

- Дослідив особливості дитячої пам’яті і на цій основі розробив правила швидкого та міцного заучування навчального матеріалу.

- Дослідив природу естетичних уявлень дитини (сприйняття кольору, вражень від сполучення кольорів, дитячих малюнків).

Август Лай (1862 – 1926) – німецький педагог та психолог, розробник експериментальної дидактики „школи дії”, що утверджувала пріоритет пізнавальної діяльності, „вільної переробки” та „творчого відображення” навчального матеріалу.

- Затвердження педагогічного (лабораторного) експерименту як одного з провідних методів науково-педагогічного дослідження.

- Ідея рефлекторної основи дитячих вчинків, вивчення якої є завданням як лабораторних, так і природних експериментів.

- Серед дитячих рефлексів особливого значення надавав „інстинкту боротьби”, наявність якого допомогла людині стати „господарем світу”. Позитивною стороною такого інстинкту є прагнення стати спритним, сильним, жити у гармонії з природою. Негативною його стороною є прояв жорстокості, яким слід протистояти у процесі виховання.

Альфред Біне (1857 – 1911) – французький психолог, автор тестів на визначення інтелектуального віку дитини, її готовності до школи та рівня її інтелектуальної обдарованості.

- Дотримувався теорії природженого характеру розумової обдарованості.

- Запропонував створення гомогенних класів, у яких об’єднують дітей з близькими рівнями розвитку та здібностей.

Недоліки експериментальної педагогіки:

- Переоцінка ролі біологічного чинника формування особистості;

- Недостатнє врахування впливу соціального чинника;

- Механічне перенесення закономірностей психофізичного розвитку дітей у педагогіку.

Трудова школа – як напрям реформаторської педагогіки

Школа праці

Мануальна педагогіка (за О.І.Піскуновим) Засновник концепції - швейцарський педагог Роберт Зейдель (1850-1933) - автор роботи „Трудова школа як суспільна необхідність”. Перша така школа створена у 1882 р. як колективна трудова колонія, у якій використовувалося близько 20 видів виробничої праці. Кожен учень вивчав ґрунтовно одне з ремесел і повинен був мати уявлення про всі інші.

Праця у цій системі є і окремим предметом у шкільній програмі і принципом навчання. Навички, що набуваються у трудовому процесі, використовуються при навчанні всім іншим дисциплінам. Позитивними сторонами системи є:

• встановлення зв’язку між ручною працею, теоретичною навчальною роботою та художньо-образною діяльністю;

• використання праці як засобу активізації всього педагогічного процесу

Послідовники Е.Шенкендорф, В.Гьотце, А.Паст, Лейпцизька учительська семінарія ручної праці (Німеччина); У.Цигнеус (Фінляндія); К.М.Вудворд, С.Ч.Армстронг (США

Теорія трудової школи і громадянського виховання Георга Кершенштейнера (1854-1933)

У працях „Поняття трудової школи”, „Школа майбутнього - трудова школа” сформульована концепція народної школи, метою якої є виробка елементарних трудових умінь, професійна підготовка, виховання якостей трудівника (дисциплінованість, старанність, чесність), та громадянина-патріота. Праця розглядається і як окремий навчальний предмет, і як принцип. На ранніх етапах шкільного навчання праця поступово заміняє ігрову діяльність. Використовуються різні види домогосподарчої, сільськогосподарської та ремісничої праці, що знайомі дитині у її повсякденному житті. Такий порядок шкільного навчання, на думку автора концепції, відповідає природі дітей, оскільки 90% з них мають образне мислення, а не абстрактне, і тому віддають перевагу практичній, образотворчо-ілюстративній, дослідній, лабораторній діяльності. У тісному зв’язку з трудовим здійснюється громадянське виховання: народна школа і армія є найбільш дієвими державними виховними інститутами, здатними формувати у молоді бажання працювати на благо батьківщини і захищати її.

У Мюнхені була створена система народних шкіл такого типу, а також допоміжних шкіл для робочих - підлітків. Позитивною стороною концепції є активізація дитини у навчальному процесі, урахування її природних нахилів; негативною - недостатня увага до загальноосвітньої підготовки на користь формування професійних навичок; до загальнокультурного розвитку, формування загальнолюдських моральних якостей на користь вузько національних ідеалів, виховання людини-функції У тісному зв’язку з трудовим здійснюється громадянське виховання: народна школа і армія є найбільш дієвими державними виховними інститутами, здатними формувати у молоді бажання працювати на благо батьківщини і захищати її.