Фізичний захист проти крадіжки, несанкціонованого переключення ядерних матеріалів і проти здійснення диверсій на ядерних установках окремими особами або групами є предметом заклопотаності як на національному, так і на міжнародному рівнях. При цьому варто підкреслити, що хоча відповідальність за створення і функціонування всеосяжної системи фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок лежить цілком на уряді тієї або іншої держави, міжнародному співтовариству не може бути байдуже яким чином та або інша держава виконує свої зобов'язання. Співробітництво на міжнародному рівні набуває особливо важливого значення, коли мова йде про вжиття ефективних заходів, спрямованих на запобігання злочинних дій проти ядерних установок і ядерних матеріалів, що несуть у собі загрозу глобальних неприйнятних наслідків, а також на своєчасне й адекватне реагування на такі дії з метою максимально швидкого відновлення контролю над ситуацією, а також ліквідації або зм'якшення наслідків злочинних дій.
МАГАТЕ із самого початку своєї діяльності усвідомлює свою роль в сфері забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок. Результатом роботи Агентства й експертів, що представляли держави-члени, стало опублікування у 1972 році. "Рекомендацій з фізичного захисту ядерного матеріалу". Ці рекомендації у подальшому були переглянуті у 1975 р. опубліковані в серії документів МАГАТЕ INFCIRC. Наступні редакції рекомендацій були випущені в 1977, 1989, 1993 і в 1999 рр. Остання редакція рекомендацій одержала назву "Фізичний захист ядерного матеріалу і ядерних установок" INFCIRC/225/ Rev.4 (соггесted).
Документ одержав широке визнання і відіграє роль базового довідкового матеріалу, що використовувався і використовується багатьма членами МАГАТЕ, включаючи Україну, при розробці і модифікації нормативно-правової бази з фізичного захисту.
Зокрема, при розробці Закону України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" самим активним чином використовувалися рекомендації МАГАТЕ. Слід відмітити що основна робота над проектом Закону була завершена в період, коли "працював" документ INFCIRC/225/ Rev.3, а на завершальному етапі, коли зазначений законопроект знаходився на досить тривалій стадії узгодження, була прийнята нова редакція рекомендацій INFCIRC/225/ Rev.4.(соггесted). Тому в Законі є ряд невідповідностей останній редакції Рекомендацій МАГАТЕ.
Оскільки рамки курсу не дозволяють докладно зупинятися на цьому документі МАГАТЕ, вкажемо лише на ряд важливих положень, що представлені в новій редакції рекомендацій МАГАТЕ.
У першу чергу, слід зазначити концепцію проектної загрози. У розглянутому документі дане визначення "проектної загрози:
"проектна загроза (design basis threat): властивості і характеристики потенційних внутрішніх і/або зовнішніх порушників, що могли б почати спробу несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу або диверсії, для протидії яким проектується й оцінюється система фізичного захисту".
Крім того, у розділі 4. Елементи державної системи фізичного захисту ядерного матеріалу і ядерних установок стверджується, що:
"Важливим елементом Державної системи фізичного захисту є визначення проектної загрози на основі оцінки державою загрози несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу і диверсій у відношенні ядерного матеріалу і ядерних установок."
У цей документ було також включено розділ: Вимоги щодо забезпечення фізичного захисту від диверсії у щодо ядерних установок і ядерного матеріалу при його використанні і зберіганні. При цьому, у даному розділі викладені рекомендації з фізичного захисту від диверсій як ядерних енергетичних реакторів, так і інших ядерних установок і ядерних матеріалів.
