Тема: Роль самовиховання у розвитку особистості.

Мета: Ознайомитися із технікою і прийомами самовиховання, виробити уміння складати програму самовиховання. Сформувати потребу у самовдосконаленні.

Завдання

1. Опрацювати зміст лекції «Самовиховання».

В ході роботи над текстом лекції звернути увагу на такі положення:

- визначення самовиховання;

- основні елементи механізму самовиховання;

- основні засоби самовиховання;

- основні форми та методи самовиховання.

2. Виконати тестові завдання «Знайди свій шлях.»

 

3. Складіть програму «Самовиховання» за такою схемою:

 

Риси особистості	Що сформовано?	Що потрібно сформувати?	Яких правил дотримуватися, які вправи виконувати?

При розробці програми виділіть для себе як найбільш важливі 3-4 риси, які б слід було розвинути в себе як першочергові.

 

Література

Закон України «Про освіту»

О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченко. Практикум з педагогіки. К., 1996, - с. 59-73.

В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п’яти томах. Т.2.,:Радянська школа, - с. 419-656.

С. Ладивір. Індивідуалізація виховання дитини. // Дошкільне виховання №1, 2001.

В.О. Сухомлинський. Розмова з молодим директором: Вибрані твори в 5-ти томах. – Т. 5 – К.: Радянська школа, 1977, - с. 229-239.

В.О. Сухомлинський. Виховання і самовиховання: Вибрані твори в 5-ти томах. – Т. 2, К.: Радянська школа, 1976, - с. 419-636.

А.С. Макаренко. Заявление в Центральный институт организаторов народного просвещения: Пед. сочинения в 8 томах. – Т.1, - с. 8 -11.

А.С. Макаренко. О воспитании. Раздел «Мысли, суждения». – М., 1988, - с. 153-165.

М.Д. Касьяненко Педагогіка співробітництва. – К.: Вища школа, 1993.

 

З а в д а н н я д л я с а м о п е р е в і р к и:

1. Назвіть головні функції самовиховання

1… 2… 3… 4… 5…

2. Назвіть основні етапи самовиховання

1… 2… 3… 4… 5…

3. Укажіть, які методи відносяться до самовиховання?

1. Бесіда. 2. Самовиховання. 3. Самооцінка. 4. Диспут. 5. Самостимулювання.

6. Розповідь. 7. Само програмування. 8. Самопоказ.

4. Заповніть пропуски. Основними елементами структури самовиховання є:

1… ІІ. Зміст… Ш… ІУ… результат.

5. Доповніть визначення.

Самовиховання – це свідома і цілеспрямована діяльність…

 

На допомогу студенту

Тема: Самовиховання

На арці древньогрецького Дельфійського храму написано: «Пізнай себе», «Хто я?», «Де моє місце в житті?», «Що я можу?».

Усе це і є самовиховання. Тобто самовиховання – це цілеспрямований, свідомий процес формування морально-психологічних якостей особистості - робота над удосконаленням самого себе.

Самосвідомість – перша передумова самовиховання. Серцевиною самосвідомості є знання; її об’єктом є сам суб’єкт та його духовний світ.

Друга передумова самовиховання – саморегуляція людини. Саморегуляція – є і наслідок життєдіяльності, і її умова існування.

Самовиховання, на нашу думку, детермінується суспільством і служить певним суспільним інтересам.

Природничо-наукові основи самовиховання закладені в самій основі суті життя, в механізмі саморегулювання і саморозвитку, вони існують в соціальній природі людини, в її зв’язках із суспільством, вони є в закономірностях розвитку психіки, яка не може розвиватися інакше ніж шляхом «саморуху».

Самовиховання пов’язано з вихованням. У розвитку людини самовиховання виконує такі функції.

1. Самовиховання – це усвідомлення проявлення саморозвитку, «саморуху» особистості. Вихованець з об’єкта перетворюється на суб’єкт виховання.

2. Самовиховання є суб’єктивне відображення виховання, в якому мета і завдання вихователів стають особистістю метою і завданням самоудосконалення, а функції вихователя передаються самому вихованцю.

3. Самовиховання є своєрідним прискорювачем розвитку дитини, служить засобом удосконалення дитини.

4. Самовиховання є сфера обліку індивідуальних особливостей дитини, шлях розвитку її індивідуальності.

5. Самовиховання – один з головних показників розвитку дитини, воно виражає відповідність виховання ходу формування і здібностей вихованців. За рівнем самовиховання можна судити про якість виховання.

Самовиховання особистості тісно пов’язане з розвитком колективу. Воно може охоплювати різні сторони людського розвитку і діяльності: моральне, естетичне, трудове, фізичне…

Спрямованість самовиховання залежить:

а) від якостей життєвого ідеалу – ким людина хоче себе бачити;

б) від розуміння труднощів, з якими вона зустрічається в житті.

Самовиховання виникає як наслідок певної системи виховної роботи, яка включає в себе закінчене коло поглядів на особистість. Тут людина повинна дбати про свою самостійність, організованість, відповідальність, самокритичність.

До найпоширеніших форм самовиховання відносяться такі: завдання самому собі, оцінка прожитого дня, визначення правил своєї поведінки, самохарактеристики, самозобов’язання, само заохочення, визначення собі справ, самонавіювання, вироблення особистих планів роботи над собою та інше.

Самовиховання майбутнього педагога – це свідома і ціле направлена діяльність людини з вдосконалення своєї особистості. Майбутній педагог повинен

ставити перед собою мету – якомога краще підготуватися до педагогічної професійної діяльності. Його основним завданням є удосконалення професійно-значущих рис своєї особистості, включаючи як світогляд, так і підвищення рівня методичної підготовки, розвиток своєї моральної культури, здібностей до широкого та глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості. Багато видатних педагогів у свій час указували на необхідність самовиховання. Дістервег, наприклад, вважав, що для педагога є святим обов’язком «своє виховання зробити завданням свого життя». І сучасні педагоги, зокрема В.О. Сухомлинський, відмічав, що ніяка інша професія не ставить таких вимог до людини.

Саме розвиток у собі найкращих людських рис є фундаментом професійної підготовки педагога. Запас потенціальних сил у людей настільки великий, що навіть студент, який проявляє середні звичайні здібності, може різносторонньо розвивати свою особистість.

Педагог залишається педагогом доти, доки він учиться. Вуз – тільки умова отримання освіти.

Чи станеш педагогом, це залежить від того, як саме студент працює зі своєю особистістю; які його установки, інтереси, потреби; яка його активність щодо оволодіння науковими знаннями та вміннями; як цілеспрямовано, свідомо і наполегливо працює він над розвитком у собі тих рис, які створюють особистість сучасного спеціаліста.

Тут доцільно проаналізувати діяльність видатних педагогів К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка удосконалення своєї майстерності і зробити висновок: педагогічні здібності можна сформувати.

Важливе значення для розвитку теорії самовиховання має виявлення його рушійних сил. Це становлення і рух взаємозв’язаних процесів зміни позиції людини у взаємодії із зовнішнім світом і усвідомлення особистості. Рушійні сили самовиховання майбутнього вчителя визначаються як зовнішніми, соціальними вимогами, так і власним відношенням до цих вимог. Перетворення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами, по суті, і є процес самовиховання. Удосконалюється це характеристикою професійної спрямованості. Сама важлива умова виникнення потреби в професійному самовихованні для майбутнього педагога – це перехід його з позиції учня на позицію спеціаліста.

Основні етапи самовиховання вчителя:

І – утвердження в позиції вчителя;

П – програмування змін у своїй особистості;

Ш – реальні дії по самовдосконаленню;

ІУ – етап мови і відображення;

У – етап вправ.

В ідеалі потрібно виробити таку систему мобілізації студента на своє самовдосконалення, за якої б він:

1 – виробив у собі навички самоспостереження і самопізнання;

2 – вчився проектувати зміни своєї особистості;

3 – свідомо впливає на себе виховними заходами, керував своєю поведінкою, розвитком нових рис у собі;

4 – оволодівав аутогенним тренуванням і вчився управляти своїм психічним станом.

Розглянемо структуру самовиховання, запропоновану С.Б. Ельконіним.

1. Цілі самовиховання. Вони регулюються суспільними цілями і мають такий самий напрямок – моральний, естетичний і т.п.

2. Зміст і завдання самовиховання. Вони виявляють таку поведінку і діяльність, які проводять до досягнення мети самовиховання. А це у великій мірі залежить від психічних рис особистості – її інтелектуальної, емоційної та практично-вольової сфери.

3. Засоби самовиховання. Це своєрідні процеси впливу на себе, які об’єднують цілі та результати. Сюди відносяться педагогічна діяльність, ознайомлення з різними видами мистецтва, різні організаційні форми і т.п.

4. Результати самовиховання. Це ті зміни, що відбуваються особистості або колективі в результаті самовиховання впливів.

У вчительській діяльності велике значення має характер вчителя, його вміння володіти своєю волею, управляти своїми емоціями. У цьому випадку самовиховання має бути спрямоване на досягнення конкретних результатів у вмінні володіти собою: стримувати себе, підтримувати бадьорий настрій, використовувати само наказ, самонавіювання, виконувати особисті правила, режим дня та ін..

Корисну роль у самовихованні може відіграти ідеал. Поруч з метою розвитку особистісних рис важливо запланувати досягнення конкретних результатів у практичній діяльності. Для цього використовується система методів виховання.

Студенти повинні аналізувати систему методів самовиховання:

1) самопізнання та самооцінка (самоспостереження, самоаналіз, самови пробовування, самоосвітва);

2) само стимулювання (самокритика, наявність мети);

3) самопрограмування;

4) методи і прийоми самовпливу (самоінструкція, самопримус, самонаказ).

Самостійна робота № 3