Про розбещених лжевчителів і суд над ними.

1. Були й лжепророки в народі, як у вас будуть лжевчителі, котрі запровадять згубні єресі, і, відрікшися Господа, що звільнив їх, наведуть самі на себе незабарну загибель.

2. І багато людей піде за їхньою розпустою, і через них шлях істини буде зневажатися.

3. І в зажерливості будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і погибель їхня не дрімає.

4. Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не помилував, а навпаки, зв‘язавши ланцюгами пекельного мороку, віддав охороняти до суду для покарання;

5. І якщо не помилував першого світу, але у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих,

6. І якщо міста Содом і Гомору, засудивши на винищення, обернув на попіл, показавши приклад майбутнім лиходіям,

7. А праведного Лота, знеможеного стосунками поміж людьми несамовито розбещеними, визволив, –

8. Бо цей праведник, живучи поміж ними, щоденно страждав у праведній душі, тому що бачив і чув про справи безбожні;

9. То напевне відає Господь, як визволяти побожних від спокуси, а лиходіїв зберігати на день суду, для покарання,

10. А найбільше тих, котрі йдуть слідом недобрих похотей плоті і зневажають владу, зухвалі, свавільні, і не страхаються лихословити вищих.

11. Тоді як Ангели, хоч переважали їх міцністю і силою, не виповідають супроти них зневажливого осуду.

12. Вони, як безмовна звірина, що ведеться природою, народжені для зловлення та винищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розпусті своїй винищаться;

13. Вони діждуться помсти за злочини: бо вони щоденну розпусту мають за розкіш; безсоромники і опоганювачі, вони втішаються своєю облудністю, бенкетуючи з вами.

14. Очі в них виповнені перелюбом і неспинного гріха; вони зваблюють нетверді душі; серце їхнє привчене до зажерливости: це – сини прокляття.

15. Вони залишили свій шлях і заблукали, йдучи слідами Валаама, сина Беорового, котрий полюбив винагороду неправдиву,

16. Але був викритий у своєму беззаконні: безмовна віслючка, озвавшись людським голосом, зупинила безум пророка.

17. Це джерела безводні, хмариська, бурею гнані; на них чекає морок вічної пітьми.

18. Бо, промовляючи набундючене марнослів‘я, вони зваблюють у тілесні похоті і розпусту тих, котрі заледве ухилилися від облуди;

19. Обіцяють їм волю, хоч самі залишаються рабами тліну; бо хто ким переможений, той тому й раб.

20. Бо якщо, ухилившися від мерзоти світу через пізнання Господа і Рятівника нашого Ісуса Христа, знову потрапляють у їхні пута та перемагаються ними, то останнє буває для них гірше першого.

21. Було б краще їм не спізнати шляху правди, аніж спізнавши, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.

22. Але з ними сталося, мов за певного прислів‘я: пес повертається до своїх вивертів; і помита свиня поспішає у твані повалятися.

Петра 3

1. Це вже друге Послання пишу до вас улюблені, в них нагадуванням пробуджую ваш чистий глузд,

2. Щоб ви пам‘ятали слова, передніше повідані святими пророками, і заповідь Господа й Рятівника, сповіщену Апостолами вашими.

3. Найперше знайте, що в останні дні з‘являться нахабні глузливці, що чинитимуть за своїми похотями,

4. Що скажуть: Де обітниця пришестя Його? Бо від часу, як почали умирати батьки, від початку творення все залишається незмінним.

5. Ті, що так міркують, не відають, що на початку словом Божим небеса і земля вчинені з води і водою;

6. А тому тодішній світ згинув, затоплений водою.

7. А нинішні небеса і земля утримуються тим самим словом, зберігаються для вогню на день суду і загибелі нечестивих людей.

8. Нехай же одне це не буде утаємничене від вас, улюблені, що в Господа один день, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день.

9. Не бариться Господь з виконанням обітниці, як дехто має те за неквапливість; але довготерпить нас, не бажаючи, щоб хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.

10. А день Господній прийде, мов злодій уночі, і тоді небеса з леготом знебудуться, а стихії, спалахнувши, зруйнуються, і земля та всі зачини на ній згорять.

11. І, якщо отак усе зруйнується, то якими мусите бути у святому житті і побожности ви,

12. Що наджидаєте і бажаєте пришестя дня Божого, в якому палаючі небеса зруйнуються і в розбурханому вогні стихії розтануть?

13. А втім, ми, за обітницею Його, наджидаємо нового неба і нової землі, на котрих живе правда.

14. Отож, улюблені, очікуючи цього, подбайте з‘явитися перед Ним неоскверненими і без вади у світі.

15. А довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як брат наш улюблений, Павло, за даною йому премудрістю, написав вам,

16. Як він говорить про те у всіх Посланнях, у котрих є дещо заважке для глузду, що його неуки і неутверджені, на власну свою погибель, спотворюють, як, зрештою, й інші Писання.

17. Отож, улюблені, оскільки ви знали про це раніше, бережіться, щоб вам не захопитися облудністю лиходіїв і не відпасти від свого утвердження,

18. Але зростайте у благодаті і пізнанні Господа нашого і Рятівника Ісуса Христа. Йому слава і нині, і дня вічного! Амінь.

Перше Послання Івана

Івана 1