Винос у натуру й визначення границь землекористування

Геодезичні роботи з виносу в натуру границь землекористування виконують аналогічно розбивочним роботам по виносі в натуру завдань, споруд й інших об'єктів життєдіяльності людини.

Базовою основою геодезичних робіт є проект. При землевпорядних роботах основними об'єктами проектування є границі районів, міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, границі окремих землеволодінь, присадибних, садово-городніх, дачних, орендних й інших земельних ділянок, що мають статус самостійних територіальних утворень.

Залежно від адміністративних рішень, господарської цінності й займаної площі об'єктів землевпорядження проектування границь ведеться на основі геодезичних вимірів на місцевості або з використанням топографічних матеріалів різного виду й масштабів, включаючи й цифрові моделі (електронні карти). За даними землевпорядного проекту виконують геодезичне проектування Воно містить у собі аналітичну підготовку даних для перенесення на місцевість проектних точок найбільш доцільними способами, що забезпечують необхідну точність їхнього положення, і складання розбивочних креслень.

При аналітичній підготовці координати точок, що виносять у натуру, обчислюють у державній або місцевій системі координат. При необхідності переобчислюють координати з місцевої системи в державну й навпаки Однак у всіх випадках координати точок, що виносять, повинні обчислюватися в тій же системі, що й координати пунктів вихідного геодезичного обґрунтування.

Вихідним геодезичним обґрунтуванням можуть служити всі види геодезичних побудов, що забезпечують необхідну точність виносу в натуру границь землекористування: триангуляція, трилатерація, лінійно-кутові мережі, полігонометрія, супутникові визначення й у ряді випадків теодолітні ходи.

Винос у натуру точок границь землекористування від пунктів вихідного обґрунтування роблять всіма відомими способами розбивочних робіт: кутовими, лінійними, створними й створ-але-лінійними зарубками; способами полярних і прямокутних координат, перпендикулярів, теодолітними ходами й іншими геодезичними побудовами.

Винесені в натуру точки, як правило, закріплюють спеціальними межовими знаками. Ними можуть служити чітко контурні точки, що також пізнають, такі як кути капітальних заборів або будинків на забудованій території, перетинання осей доріг, кутові точки вгідь, урочищ й інші точки, що пізнають безперечно, місцевості. У цьому випадку шляхом відповідних геодезичних вимірів визначають координати цих точок.

Отримані дані переносять на кадастрові плани й заносять у кадастровий банк даних. Якщо буде потреба, наприклад, при видачі акту на володіння землею, становлять креслення границь земельної ділянки (рис. 23.3).

Від точності геодезичних даних залежить вірогідність кадастрової інформації. Оскільки у всіх операціях із землею (установленні прав власності, купівлі-продажу, даруванні, здачі в оренду й ін.) обов'язково фігурує площа земельного володіння, те необхідна точність її визначення є розрахунковою основою для призначення точності виносу в натуру й визначення границь землекористування.

Якщо формули (23.19) - (23.21) вирішити відносно m_х,у, то задаючись величиною помилки площі m_р, можна з достатнім наближенням розрахувати необхідну точність визначення координат точок границь землекористування. Випливаючи далі, можна розрахувати необхідну точність кутових і лінійних вимірів.

Покажемо це на прикладі ділянки прямокутної форми розміром 30 х 50 м у центральній частині міської забудови, де надзвичайно висока вартість землі й ураховується кожен квадратний метр площі, тобто m_р= 1 м². З формули (23.20) треба

Формула (23.20) отримана із припущення, що початок координат сполучений з однієї з вершин прямокутника. У цьому випадку помилка, наприклад, у координаті X дорівнює помилці збільшення по цій координаті, тобто m_х = m_∆x. У свою чергу

(23.23)

Застосовуючи принцип рівних впливів помилок лінійних і кутових вимірів, можна записати

Рис 23 3. Креслення границь земельної ділянки

Для наведеного приклада одержимо: m_s=2cм, m_а = 2. Оскільки в приватній системі координат прямокутника можна прийняти дирекційний кут довгої сторони b, рівним нулю, те m_а=m_β.

У випадку, коли координати точок границь землеволодінь визначають із пунктів вихідного геодезичного обґрунтування, виконують більше складні розрахунки, що враховують всі помилки геодезичних побудов і залежності між ними. Однак й у цьому випадку для проектних розрахунків можна прийняти помилки вихідних даних в 2 рази меншими помилок наступної побудови.

У практиці геодезичних робіт для земельного кадастру прийнято вважати, що для міських земельних ділянок площею до 1га координати точок їхніх границь варто визначати із середньої квадратичної помилки 2см, для ділянок значної площі - 5 - 10см.

Глава 24