Пошук підземних комунікацій

Пошук підземних комунікацій передбачає виявлення їхнього місця розташування в період експлуатації, тобто коли комунікації сховані й на поверхні землі існують лише оглядові й регулювальні споруди. Як уже було сказано в попередньому параграфі, для цієї мети широко застосовують спеціалізовані електронні прилади - трубокабелешукачі (трасошукачі, ка-белешукачі, шукачі трубопроводів).

Принцип дії приладів пошуку підземних комунікацій заснований на законі електромагнітної індукції й полягає у виявленні змінного магнітного поля, що існує навколо струмонесучих кабелів, або штучно створюваного навколо металевих трубопроводів, що відшукують.

Всі застосовувані прилади пошуку побудовані по тому самому принципі й розрізняються лише схемами й технічними характеристиками. Вони складаються із двох роздільних блоків: передавального І і прийомного ІІ (рис. 19.2). Передавальний блок складається з генератора звукової частоти Г и джерела електроживлення Б₁. Прийомний блок включає підсилювач У с електроживленням Б₂, феритову антену А и відтворюючий пристрій ВУ (головні телефони, мікроамперметр або те й інше).

Трубокабелешкачі по своїх електротехнічних характеристиках розділяють на три класи: до I ставляться прилади з потужністю генератора більше 20 Вт (наприклад, ТПК-1), до II - від 2 до 20 Вт (ИПК-2М, ИТ-4, ИТ-5), і до III - менш 2 Вт (ИП-7-ПСИ, ИПКТ-69).

Визначення положення підземної комунікації за допомогою приладів пошуку може бути виконано контактним і безконтактним способами.

Констактний спосіб є найбільш точним. У цьому способі генератор у зручному місці підключається безпосередньо до шуканої комунікації. На відстані 8 - 10 м по напрямку, перпендикулярній комунікації, генератор заземлюють. Після відповідного настроювання генератора й включення прийомного пристрою починають пошук. Для визначення напрямку траси антену розвертають у горизонтальній площині до одержання мінімального сигналу (найменшої гучності звучання), тоді напрямок осі антени вкаже на напрямок траси.

Місце розташування комунікації визначають на двох режимах: по «максимуму» й «мінімуму» сигналу. У режимі «максимум» вісь антени розташовують перпендикулярно до передбачуваної осі комунікації (рис. 19.3, а) і плавно переміщають її вправо й уліво в поперечному до траси напрямку до найбільшої гучності звучання сигналу. Це й буде проекція осі комунікації на денну поверхню. Ширина зони звучання сигналу може бути до 1 м і більше. Положення проекції комунікації уточнюють на режимі «мінімум». Для цього, розташувавши антену вертикально (рис. 19.3, б), переміщають її як і раніше, домагаючись найменшого звучання сигналу.

Глибину закладення комунікації визначають, зафіксувавши на місцевості уточнене положення її осі. Для визначення глибини закладення вісь антени розташовують під кутом 45° до поверхні землі (рис. 19.4) і переміщають її перпендикулярно до напрямку комунікації до мінімальної чутності сигналу. Відстань від цієї точки до осі й буде дорівнює глибині залягання комунікації. Визначення повторюють у протилежну від осі сторону й беруть середнє із двох значень отриманих відстаней.

Рис. 19.3. Схеми визначення планового місця розташування підземних комунікацій за допомогою приладу пошуку

Безконтактний спосіб застосовують, коли підключення генератора до трубопроводів і кабелів неможливо або небажано. У цьому способі працюючий генератор заземлюється у двох або більше точках, створюючи тим самим навколо комунікації електромагнітне поле. Для пошуку комунікації використається «відбита величина» цього поля. Методика пошуку аналогічна контактному способу.

Точність індуктивного методу пошуку підземних комунікацій залежить від розв'язної здатності застосовуваного приладу, установки антени прийомного пристрою в задане положення, впливи зовнішніх перешкод. Установлено, що в зоні впевненого прослуховування сигналів середні квадратичні помилки визначення положення підземної комунікації (у см) характеризуються величина m: у плані — m_лп=7,5h, по висоті m_h= 13h, де h — глибина залягання Коммуникації м.

Глава 20