Фрейдизм та неофрейдизм

Е. Шпрангера.

 

В Дільтей вважав, що психіку людини не можна вивчати експериментальними методами, а можна лише зрозуміти. Завдання психології полягає у розкритті смислового, душевного життя особистості, ціннісних орієнтацій людини.

 

Головне за Е. Шпрангером - це ціннісна орієнтація, яка є включенням суб’єкта у пізнання.

Він виділив «шість форм життя», шість типів пізнання світу і відповідних їм типів людини:

1. Теоретична людина – це людина, яка тягнеться до пізнання закономірностей світу, відносин між людьми. Головна ціннісна орієнтація – це осмислення в теоретичному плані того, що відбувається навкруги.

2. Економічна людина – для такого типу людей цінність пізнання пов’язана з тим, що приносить користь їй самій, сімї, колективу, людству. Такі люди прагнуть створити щось нове та корисне на основі природничонаукових знань та техніки.

3. Естетична людина – сприймає довкілля, як щось гармонійне, намагається пізнати світ через естетичні враження у вигляді форми, кольору і ритму. Має потяг до самовираження в естетичній формі.

4. Соціальна людина – та, яка прагне знайти себе в іншій людині, жити за ради інших. Вона тягнеться до всеосяжної любові.

5. Політична людина тягнеться до такої влади, що відповідає вищим духовним вимогам, базується на істинних духовних цінностях і на цій основі детермінує мотиви та дії інших людей.

6. Релігійна людина – ціннісна орієнтація якої полягає у пошуку смислу життя, начала всіх начал життя, вищої духовної сили –Божества.

 

 

Фрейдизм та неофрейдизм.

 

З Фрейд (1856-1939) – відомий австрійський психоаналітик, який виділяв дві основні природжені інстинктивні потребі, які визначають психічну діяльність людини:

 

- лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг)

- агресивну (танатос – потяг до руйнування, смерті, війни).

 

Структуру особистості за З. Фрейдом утворюють:

 

«Воно» (ід) - у цій сфері домінують витіснені несвідомі інстинкти. Вона підкорюється принципу задоволення.

«Я» (его)підпорядковується з одного боку несвідомим інстинктам, а з іншого – нормам і вимогам дійсності.

«Над-Я» (супер его) це сукупність моральних нарм суспільства, які виконують роль «цензора».Отже, «Я» перебуває у постійному конфлікті, поскільки вимоги «Воно» і «Над –Я»несумісні.

 

К.Юнг (1875 – 1961) – швейцарський психолог, учень Фрейда, засновник аналітичної психології.

За Юнгом, психіка людини має три рівні:

- свідомість,

- особисте несвідоме,

- колективне несвідоме.

 

Колективне несвідоме утворюється зі слідів пам’яті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження. Виявляється у вигляді архетипів – домінант, першородних образів, що виявляються в образах творчості, у снобаченнях (образ матері – землі, демона, мудрого старця).

 

Особисте несвідоме складається з переживань, що були колись свідомими, але потім стали забутими або витісненими із свідомого. Структурні одиниці особистого несвідомого являють собою констеляцію почуттів, думок, спогадів.

 

 

А Адлер. (1870 – 1937) – заснував так звану індивідуальну психологію.

А Адлер підкреслював, що основне в людині – не її природні інстинкти, а «суспільне почуття» або «почуття спільності».

Це почуття є природженим, але має розвиватись впродовж життя.

К.Хорні (1885 -1952) –представниця неофрейдизму. Основу суті людини вона вбачала в природженому почутті неспокою. Почуття неспокою породжує бажання позбавитися цього, що лежить в основі мотивації вчинків людини. Все, що людина робить, породжується трансформацією цього почуття.

К Хорні вважала, що людиною керують дві головні тенденції:

- потяг до безпеки (корінна тривога)

- і потяг до задоволення своїх бажань.

 

Е.Еріксон – н. 1902 висунув положення про «ідентичність особистості». Він надавав великого значення вихованню людини в ранньому дитинстві. Розвиток особистості відбувається через різні кризи:

1. коли задовольняються оральні потреби, встановлюється довіра через матір.

2. дозрівання мязово – рухового апарату, що дає почуття впевненості, самостійності.

3. становлення юнацтва, знаходження цілей, вміння планувати.

4.формування рефлексії, виникають сумніви, щодо свого місця у житті.

Гуманістичні теорії особистості.

 

Центральною ланкою особистості. За К. Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, «Я - концепція», що породжується у взаємодії з іншими людьми. Формування самооцінки призводить до виникнення конфліктів особистості та виникнення неврозів.

А.Маслоу (1907 -1970) – головною характеристикою особистості вважав потяг до само актуалізації, самовираження, розкриття потенціалу до творчості та любові. В основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро.

Створив ієрархію потреб:

1. фізіологічні потреби,

2. потреби в безпеці,

3. потреби в любові й прихильності,

4. потреби у визнанні та оцінці,

5. потреби в само актуалізації, реалізації здібностей.

 

Особистість у логотерапії В.Франкла.

Австрійський психолог і психіатр вважав, що рушійною силою людської поведінкиі розвитку особистості є пошук Логосу, смислу життя, що має здійснюватись конкретною людиною за її власною потребою. Головний принцип йоготерапії – в тому, що сутність людини – не в отриманні задоволення або уникнення болю, а в розумінні й реалізації сенсу життя.

Людині потрібен не стан рівноваги, а боротьба за певну мету.

 

Особистість у теорії С.Л. Рубінштейна.

 

Особистість виявляється і формується у взаємодії з навколишнім середовищем, тому таке велике значення має діяльність. Усі психічні процеси і явища органічно вплітаються у цілісне життя особистості, оскільки їх основна функція полягає у регуляції діяльності людей.

 

Ключові поняття теми:

Особистість, структура особистості, потреби, самооцінка, рівень домагань,

переконання, ідеал, інтерес, мотив, спрямованість, активність, гуманізм.

Студент повинен знати:

 

1. Поняття особистості.

2. Структура особистості.

3. Спрямованість особистості.

4. Основні теорії особистості.

5. Поняття потреб та їх види.

6. Інтереси та їх значення що до розвитку особистості.

Студент повинен вміти:

1. Визначити рівень домагань особистості.

2. Визначити самооцінку особистості.

3. Правильно продіагностувати потреби особистості.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке особистість?

2. Назвіть основні компоненти особистості.

3. Що таке самооцінка?

4. Яке значення має самооцінка для розвитку особистості?

5. Назвіть ієрархію потреб за Маслоу.

6. Що таке спрямованість особистості?

7. У чому суть теорії активності З. Фрейда?

8. Що є фундаментальним рушієм людської активності?

9. які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості?

10. Що таке мотив?

 

Завдання та проблемні ситуації:

 

1. Чи згодні ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

2. Чи достатньо, характеризуючи особистість, вказати такі ознаки: «свідомий індивід», «включений в суспільно – корисну діяльність»?

3. Чи достатньо, характеризуючи інтерес, вказати, що це «стійке», вибіркове ставлення людини до до явищ та об’єктів дійсності?

4. Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність?

5. Чи може у людини з адекватною самооцінкою виникнути стан фрустрації?

6. Як, аналізуючи потреби особистості, можна зробити висновок про рівень її індивідуальної та суспільної свідомості?

 

 

Рекомендована література:

 

1. І.С. Вітенко І.С., Т.І Вітенко Основи психології Видавництво «Нова книга» 2001р.

2. Ю.Л. Трофімов Психологія Київ «Либідь» 2000 р.

3. І.С. Вітенко, О. С Чабана Основи загальної та медичної психології, Тернопіль «Укрмедкнига» 2003 р.

 

Додаткова література:

 

1. С.Д. Максименко Загальна психологія Київ 2001р.

2. П.А. М’ясоїд Загальна Психологія Київ «Вища школа» 2001 р.

3. О.О. Лазаренко Основи психології Київ 2002р.