Однолітки. Молодь

ТЕМА: СОЦІОЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

 

МЕТА:

– розкрити вплив школи та однолітків на соціалізацію особистості;

– охарактеризувати поняття «субкультура», «молодіжна субкультура»;

- удосконалювативміння логічно мислити, навички усних виступів, уміння сприймати чужу думку. моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю;

– виховувати інтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей; виховувати почуття поваги до цінностей сімейних стосунків.

 

Ключові поняття і терміни: субкультура, молодіжна субкультура, молодь.

 

Література:

 

Студент повинен знати, вміти:

– розуміти і тлумачити вплив школи на формування особистісних рис;

– аналізувати взаємовідносини вчителів і учнів у навчально-виховному процесі;

– застосовувати знання для захисту своїх прав у школі;

– давати оцінку власній поведінці і поведінці однолітків;

– усвідомлювати, що демократизація шкільного життя є елементом демократизації суспільства в цілому;

– висловлювати свою думку щодо норм поведінки підлітків у суспільстві;

– тлумачити поняття «субкультура»;

– порівнювати культуру поколінь в різні історичні періоди;

– визначати роль молодіжних організацій у становленні творчої і активної молоді України;

– зіставляти та порівнює молодіжні організації з молодіжними субкультурами;

– критично аналізувати молодіжні субкультури, знаходячи в них позитивні та негативні сторони.

 

ПЛАН:

1. Школа.

2. Однолітки. Молодь.

3. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура.

 

 

Школа.

 

Школа є головним агентом або інститутом вторинної соціалізації, що дає дітям систематичне освіту, підготовку до трудового життя і участі в політичних процесах. Школа продовжує процес соціалізації, що почався в сім'ї.

У сучасному суспільстві школа становить початкова ланка розгалуженої системи освіти.

Школа - це навчально-виховний заклад, що здійснює навчання осіб певних вікових груп у спеціально обладнаних приміщеннях і під керівництвом професійно підготовлених педагогів.

Мета навчання - дати підліткам систематичні знання в основних галузях людської діяльності: фізики, математики, літератури, мови, історії і т. п.

Социализирующая функція школи виявляється також і в тому, що діти вчаться соціальним нормам і ролям, які їм доведеться виконувати в житті.

Незвичайність ситуації, в якій опиняється школяр, - відсутність нагляду з боку родичів і батьків. У школі дитина вчиться підпорядковуватись незнайомим людям не тому, що відчуває до них особливу прихильність і любов, а тому, що так вимагає соціальна система, заснована на однаковості вимог, норм, правили соціальних ролей. Жоден школяр не розглядається як унікальної особистості - улюбленого сина, єдину дитину і т. п. Школа стандартизує людей, індивідуальні якості дитини не є тут предметом спеціальної уваги. Ставши школярем, дитина перестає бути незамінним і унікальним, яким він був у родині. Він - один з багатьох і підпорядковується тим же правилам, яким підкоряються всі інші. Стандартизація думок і поведінки досягається завдяки шкільній формі, стандартного набору підручників і письмового приладдя, постійному режиму дня, чітко встановленої черговості предметів (розкладом уроків), стабільності викладацького контингенту та учнів.

Успіхи дітей також оцінюються стандартно - за допомогою шкільних оцінок.

Основні функції школи: навчальна, виховна та розвивальна. Навчально-виховний процес школи має формувати в учня бажання й уміння вчитися, задовольняти безпосередні інтереси пізнання навколишнього світу й самого себе. Здобуваючи знання, учні вчаться самостійно оволодівати ними та успішно використовувати в своїй практичній діяльності.

Розвивальна функція школи забезпечує вміння особистості спілкуватися, самостійно приймати рішення, критично сприймати соціально-політичну інформацію, готовність відповідати за власні рішення та ї хні наслідки, сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної філософі ї життєдіяльності, самореалізацію в різних сферах суспільного життя.

Одна із функцій школи спрямована на професійну орієнтацію. Особливо це помітно в старших класах, де здійснюється профільне навчання. Соціальна і професійна орієнтація є усвідомленням того «набору» професій, який пропонує в даний час суспільство.

До таких конкретних рис особистості, які формуються в процесі виховання саме в стінах школи, відносяться:

• відповідальність і почуття внутрішньої свободи, почуття власної гідності (самоповага) і повага до інших;

• чесність і сумлінність; готовність до соціально-необхідної праці і прагнення до неї; критичність і переконаність;

• наявність твердих, не підлягають перегляду ідеалів; доброта і строгість;

• ініціативність і дисциплінованість, бажання і (вміння) розуміти інших людей і вимогливість до себе та інших;

• здатність міркувати, зважувати і воля;

• готовність діяти, сміливість, готовність йти на певний ризик і обережність, уникнення непотрібного ризику.

 

Однолітки. Молодь.

 

Неодмінною умовою соціалізації підлітка є його спілкування з однолітками, яке складається в загальноосвітній школі і різних неформальних підліткових об'єднаннях. Приналежність до групи грає істотну роль у самовизначенні підлітка і у визначенні його статусу в очах однолітків.

Придбання соціального досвіду дитини залежить від того, які міжособистісні відносини складаються в суспільстві однолітків, у всіх конкретних малих групах, в які він входить. І цим підкреслюється важлива роль соціального оточення на розвиток особистості підлітка і його соціалізацію.

Існує декілька підходів до визначення поняття «молодь».

1) Найпростішим з них є використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу.

2) Поширеним є підхід, який розглядає молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого.

3) Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною характеристикою якої є процес соціалізації. Ця позиція передбачає, що найважливішими показниками, які дають змогу розкрити сутність молоді, є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. За цим підходом до молоді відносять тих молодих людей, які ще не почали самостійне трудове життя (тобто учнів), а також працюючих, які ще не мають сім'ї.

Молодь як соціальна спільнота — це сукупність людей молодого віку в усіх сферах їх діяльності і виявах їх духовного життя.

Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років. Але в соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11—25 років, інші — 15—28, 16—24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, а верхньою — 35 років.

Одним із важливих факторів соціалізації молоді, формування у неї рис громадянськості, навичок демократичного спілкування є дитячі та молодіжні громадські організації. Їх головним завданням є забезпечення соціального становлення та розвитку молодих громадян. В Україні зареєстровано понад 100 громадських дитячих та молодіжних організацій. Через ці організації держава здійснює свою молодіжну політику, надаючи їм як фінансову, так і організаційну підтримку.

Найбільшими дитячими організаціями в Україні є: Спілка піонерських організацій України (СПОУ); Українське дитячо-юнацьке товариство «Сі ч»; Українська скаутська організація «Пласт»; Асоціація Скаутів України (АСУ).