Бордзаня С.П. 2) Філософсько-психологічна концепція С

Студента 11 групи

 

Викладач

Тичина І. М.

 

 

Житомир – 2012

План

1) Теорія діяльності А. Н. Леонтьєва………........................................................3

2) Філософсько-психологічна концепція С. Л. Рубінштейна……………….…6

3) Порівняльний аналіз теорій О.М. Леонтьєва і С.Л. Рубінштейна………….9

4) Використана література………………………………………………………12
1)Теорія діяльності А. Н. Леонтьєва

 

Теорія діяльності, яка розглядає особистість у контексті породження, функціонування і структури психічного відображення в процесах діяльності, розроблена на другій половині XX ст. в працях Леонтьєва.

 

Предмет розгляду в Теорії діяльності - цілісна діяльність суб'єкта як органічна система у всіх її формах і видах. Вихідним методом вивчення психіки виступає аналіз перетворень психічного відображення в діяльності, досліджуваної в її філогенетичному, істор., онтогенетичному і функціональному аспектах.

 

Генетичною вихідною є зовнішня, предметна, чуттєво-практична діяльність, від якої походять усі види внутрішньої психічної діяльності індивід, свідомості. Обидві ці форми мають суспільно-історичне походження і принципово загальна будова. Конституюють характеристикою діяльності є предметність. Спочатку діяльність детермінується предметом, а потім вона опосередковується і регулюється його образом як своїм суб'єктивним продуктом.

 

Взаємно перетворюються одиницями діяльності вважається потреба мотив мета умови та співвідносні з ними діяльність дії операції. Під дією мається на увазі процес, предмет і мотив якого не збігаються між собою. Мотив і предмет мають бути відображені в психіці суб'єкта: інакше дія втрачає для нього сенсу.

 

Дія в Теорії діяльності внутрішньо пов'язане з особистісним сенсом. Психологічне злиття в єдине дію отд. приватних дій являє собою перетворення останніх в операції, а зміст, який раніше займав місце усвідомлюваних цілей приватних дій, займає в будові дії структурне місце умов його виконання. Інший вид операцій народжується з простого пристосування дії до умов його виконання. Операції - це якість дії, утворює дії. Генезис операції складається в співвідношенні дій, їх включеності одне в інше.

 

У Теорії діяльності введено поняття "мотиву-мети", тобто усвідомленого мотиву, виступає в ролі "спільної мети" і "зони цілей", виділення якої і залежить від мотиву небудь конкретної мети, а процес целеобразованія завжди пов'язаний з апробування цілей дією.

 

Разом з народженням дії цієї, гол. "одиниці" діяльності людини, виникає і основна, товариств, за своєю природою "одиниця" людської психіки - сенс для людини того, на що спрямована його активність. Генезис, розвиток і функціонування свідомості похідні від того чи іншого рівня розвитку форм і функцій діяльності. Разом зі зміною будови діяльності людини міняється і внутрішню будову його свідомості.

 

Виникнення системи супідрядних дій, тобто складного дії, означає перехід від свідомої мети до усвідомлюваному умові дії, поява рівнів усвідомлення. Поділ праці, виробнича спеціалізація народжують "зсув мотиву на мету "та перетворення дії в діяльність. Відбувається народження нових мотивів і потреб, що тягне за собою якісну диференціацію усвідомлення. Далі передбачається перехід до внутрішніх психічних процесів, з'являються внутрішні дії, а згодом - що формуються за загальним законом зрушення мотивів внутрішня діяльність і внутрішні операції. Ідеальна по своєю формою діяльність принципово не відділена від зовнішньої, практичної, і обидві вони суть осмислені і змістотворних процеси. Гол. процесами діяльності виступають интериоризация її форми, що приводить до суб'єкт, образу дійсності, і екстеоріорізація її внутрішні форми як опредметнення образу, як його перехід в об'єктивна ідеальне властивість предмета.

 

Особистість у Теорії діяльності - це внутрішній момент діяльності, деяка неповторна єдність, що виконує роль вищої інтегрує інстанції, управляє психічними процесами, цілісне психологічне новоутворення, яке формується в життєвих відносинах індивіда в результаті перетворення його діяльності. Особистість вперше виникає в суспільстві. Людина набуває історію як індивід, наділений природними властивостями і здібностями, а особистість він стає лише в якості суб'єкта товариств, відносин.

 

Поняттям "особистість" позначається відносно пізній продукт суспільно-історичного і онтогенетичного розвитку людини Товариств, відносини реалізуються сукупністю різноманітних діяльностей. Ієрархічні відносини діяльностей, за якими стоять співвідношення мотивів, і характеризують особистість Остання народжується двічі: перший раз - коли у дитини проявляються в явних формах полімотівірованность і супідрядність його дій, другий раз - коли виникає його свідома особистість.

 

Становлення особистості - це становлення особистісних смислів. Психологію особистості вінчає проблема самосвідомості, оскільки головне - це усвідомлення себе в системі товариств, відносин. Особистість - це те, що людина створює з себе, стверджуючи свою людське життя. У Теорії діяльності пропонується використовувати такі підстави при створенні типології особистості: багатство зв'язків індивіда зі світом, ступінь іерархієзованності мотивів, їх загальну структуру.

 

На кожній вікової щаблі розвитку особистості в Теорії діяльності більше представлений який-небудь певний вид діяльності, що набуває провідного значення в формуванні нових психічних процесів і властивостей дитячої особистості Розробка проблеми провідної діяльності з'явилася фундамент, внеском Леонтьєва в дитячу і вікову психологію. Цей учений не тільки охарактеризував зміну провідних діяльностей в процесі розвитку дитини, а й поклав початок вивченню механізмів цієї зміни, перетворення однієї провідної діяльності до іншої.

 

На основі Теорії діяльності розроблені і продовжують розроблятися діяльнісно-орієнтовані теорії соціальної психології особистості, дитячої та вікової психології, патопсихології особистості та ін.